Побійтесь, руки - гріх на душу брати,
бо над життям не вам чинити суд,
бо карб у голові від клятви Гіппократа -
це не слова, а совість, Божий труд.

Підводний світ під шкаралупи німбом,
калачиком закручений, жде плід
на спадок від сузір`я риби ніби
цей плав, цей без угаву вільний літ.

По жилах кров (а не вода) стікає,
а серце з маминим планує влив,
коріння у душі в підґрунтях Раю,
що незглибимо Богом проросли.

І в морі Сил Небесних дивне диво -
промінням сонця купана Любов,
що підпливає під тепло правдиво
і янгол світла на долоні знов

пером проводить під молитву долю,
мов бростку розпускає навесні.
Тримай міцніше, доле, парасолю
від згару, мору, непробудних снів.

Витискуй те єство, мов серце втіху,
бо води відійшли без вороття,
бо сантиментри розкривають віху,
де з Раю випливе на світ життя.

28 Березня 2008