ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2018.10.19 16:14
Поміж уловом, що приніс рибалка,
Устрицю пацюк набачив
І подумки начебто вже їсть.
«Який з мене наїдок?-
Вгадала намір ненажери бідолаха».
«Розкрийся і вдовольнюся цим!»
Не спало хитруну на думку,
Що бажання жить несе і порятунок:

Вікторія Торон
2018.10.19 11:21
Ця рубінова мова – вино в кришталі,
бархат уст і розбурханий шепіт,
це кружляння замріяне, сонце в гіллі,
листя спогадів звіяний шерхіт.
Це віднайдення рідних могил в бур’янах,
у поклоні покладені квіти,
це оживлення істин, що вмерли в світах,
і

Світлана Майя Залізняк
2018.10.19 10:36
і ніхто не застрахований
від теракту серед зла.
Будь вахтером чи Бетховеном -
днина гостре підвезла.

Біг чимдалі - чи поранених
піднімати і везти?
Друг мій каже одурманено:

Тата Рівна
2018.10.19 09:53
Розірвати планету або збудувати планету
Врятувати планету — планктону потрібна планета
У поета призначення бути всього лиш поетом
Архітектором душ — на поета чекають проекти
Як палати чекають сенаторів чи пацієнтів
Як імпланти чекають хірургів або де

Любов Бенедишин
2018.10.19 09:19
Ще мрії високі личать,
І руки – вправні.
А Муза чомусь не кличе
В небесні плавні.

Приб’ється не знати звідки,
Нахмурить брови…
Зоставить на серці мітку –

Вероніка Новікова
2018.10.18 22:55
Що ти про мене знаєш, як ти із цим живеш?
Я майже все забула, вистояла вином.
Слід від долоні губиться поміж густих одеж:
тих, що, коли намокнуть, тягнуть на дно.

Слід від долоні плине спиною від стегна.
Русло його не висохло, витоки ще пульсують.

Серго Сокольник
2018.10.18 22:10
Ніч наповнила глечики снів,
Із яких ми наснагу пили
Дивоцвітами... На полотні
(...чи букетом на майстра столі...)

І малюнок сумний у очах
Чорним кольором в осінь тече,
Віддзеркаливши темряви жах

Ігор Шоха
2018.10.18 21:27
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Але немає сил боронувати,
та й сіяти – минає ся пора.

Літа уже заманюють у вирій
подалі од солоної землі.
Але на чужині, які то гирі –

Катерина Боброк
2018.10.18 21:16
стосунки між нами як від початку Бог створив - взаємні і прості.
а тепер пауза. уяви запах хліба вдосвіта на капустяному листі
і знатний борщ у полив'янім горщику на нашу велику сім'ю
і вечеря і пісня і солов'ї у вишневім садку-раю.
тут зводити бр

Сонце Місяць
2018.10.18 18:48
на всякі докучні нікчемності
наплювати би з нескінченності
адже будь~ що не більше ніж тінь
золотисто~ сріблистих видінь

крізь неспішно лункі нетотожності
за кулісами & понад ложами
кружеляє собі передзвін

Олександр Олехо
2018.10.18 12:51
Пані у зеленому пальті
Тінь весни в алеях листопаду
Затаїлась осінь у куті
Запаливши зоряну лампаду
Там їй добре і земна печаль
Омиває зранку тьмяні трави
В кожного на жаль є пам'ять-жаль
Келишок вина і чашка кави

Тетяна Левицька
2018.10.18 11:52
Гірчить калина на губах,
Сум за плечима.
Червоні спалахи в лугах,
Неопалима.
З коштовних розсипів гранат -
Терпкі коралі.
Хмільного надвечір'я шат
Все далі в далі.

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Маю, браття, дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Сергій Булат
2017.09.17

Роман Сливка
2017.06.14

Ірина Вовк
2017.06.10

Гористеп Іван Кирчей
2017.04.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іонійський Гомер / Поеми / ІЛІАДА. У перекладі Б.ТЕНА

 Іліада. Пісня двадцята
Образ твору БИТВА БОГІВ


* * *

1] Так при човнах крутобоких до зброї ставали круг тебе,

2] Сину Пелея, в боях ненаситні ахеї. Трояни

3] З другого боку зійшлись на високій частині рівнини.

4] Зевс же з вершини Олімпу, бескеттям багатого гострим,

5] Скликать безсмертних на збори Феміді звелів. Обійшовши

6] Всюди, богів поскликала усіх вона в Зевса оселю.

7] Навіть із рік не було неприбулого, крім Океану,

8] Ані із німф, що в чудових гаях свою мають домівку

9] Чи у джерелах річок та вологих лугах трав'янистих.

10] От позбирались у домі вони хмаровладного Зевса,

11] У передсінку, тесанім гладко, що Зевсові-батьку

12] Сам Гефест збудував із хистом та вмінням великим.



13] Так вони в Зевсовім домі зібрались. Землі потрясатель,

14] Закликом не згордувавши, із моря прийшов на ті збори,

15] Сів посередині й став про задуми Зевса питати:



16] «Нащо-бо ти, громовладче, на збори богів сюди скликав?

17] Чи не стосовно троян і ахеїв ти щось замишляєш?

18] Знову-бо січа й війна поміж них починає палати».



19] Відповідаючи, Зевс хмаровладний до нього промовив:



20] «Ти угадав, землі потрясателю, що я замислив,

21] Нащо зібрав вас. Людьми, що гинуть, я завжди турбуюсь.

22] Сам же, проте, лишатимусь тут, на бескеттях Олімпу

23] Сидячи, буду дивитись і радувать дух свій. А ви вже,

24] Інші богове, у лави ідіть до троян і ахеїв,

25] Тим помагайте і цим, кому буде що до вподоби.

26] А як один лиш Ахілл почне із троянами битись,

27] Встоять недовго вони перед бистрим на ноги Пелідом.

28] Тож і раніше навіть на вигляд його трепетали,



29] Нині ж, коли за товариша гнівом він страшно палає,

30] Дуже боюсь я, щоб всупереч долі він мурів не знищив».



31] Мовив це слово Кронід і січу роз'ятрив завзяту.

32] Кинулись в битву богове, та задуми їх були різні.

33] До кораблів метнулася Гера й Паллада Афіна,

34] Вслід Посейдон-земледержець подавсь і Гермес, що розносить

35] Блага для нас і усіх перевищує розумом хитрим.

36] З ними й Гефест закульгав, поспішаючи, міццю своєю

37] Гордий, лиш литки тонкі під тілом страшним миготіли.

38] Шоломосяйний Арей до троян поспішив тоді й разом

39] Феб довгокудрий помчав, Артеміда із ним стрілоносна,

40] Ксант бистрохвилий, Лето й Афродіта, на усміхи щедра.



41] Поки од воїнів смертних далеко тримались богове,

42] То величались ахеї, що знов поміж ними з'явився

43] Славний Ахілл, так довго відсутній у битві жорстокій.

44] Але тремтіли трояни й суглоби їм сковував трепет,

45] Жах огорнув їх, коли появивсь Пеліон прудконогий,

46] Зброєю сяючи весь, до Арея-убивці подібний.

47] А як вмішалися поміж людей олімпійські богове,

48] Встала могутня Еріда, що в бій підбиває, й Афіна

49] Лунко гукала, з-під мурів зійшовши і ставши над ровом,

50] То над шумливим морським узбережжям завзято кричала.

51] Грізно й Арей заволав, до чорної бурі подібний,

52] В битву троян закликаючи то із висот іліонських,

53] То пробігаючи вздовж Сімоенту по Калліколоні.



54] Так, в тих і в цих розпаливши завзяггя, блаженні богове

55] В бій їх звели і люту між ними розбурхали зваду.

56] Страшно з висот загримів людей і безсмертних всевладний

57] Батько, а знизу, з підземних глибин Посейдон-земледержець

58] Землю безкраю потряс і гір височенні вершини.

59] Все затряслось - од підгір'я багатоджерельної Іди

60] Аж до верхів її, й місто троянське, і судна ахеїв.

61] Страхом охоплений Аїдоней, володар преісподніх,

62] Страшно стривоживсь і, скочивши з трону, гукав, щоб ізверху

63] Лона землі Посейдон не розверз би, землі потрясатель,

64] Щоб не розкрилось безсмертним і людям житло його темне,

65] Затхле, бридке, що навіть богів воно вічних жахає.

66] Гуркіт такий залунав, як зіткнулись боги між собою.

67] На владаря Посейдона, землі потрясателя, вийшов

68] Феб-Аполлон тоді, стріли свої нагостривши крилаті;

69] На Еніалія йшла ясноока богиня Афіна;

70] З Герою стрілася золотолука тоді Артеміда,

71] Шумна мисливиця, далекосяжця сестра стрілоносна;

72] Благоподавець могутній Гермес на Лето тоді вийшов,

73] Проти Гефеста - Потік вировий і глибокохвилий,



74] Ксантом богове його називають, а люди - Скамандром.



75] Так наступали боги на богів. Ахілл же тим часом

76] В натовп людський поривався, щоб стрінути десь Пріаміда

77] Гектора, кров'ю якого всіх більше він прагнув наситить

78] Войовника щитоносного, лютого бога Арея.

79] Феб-Аполлон, що на бій підбиває, направив Енея

80] Проти Пеліда, могутньої сили йому надихнувши.

81] Голосом схожий він став з Лікаоном, Пріамовим сином.

82] Постать прибравши його, Аполлон, син Зевса, промовив:



83] «Де ж це, Енею, пораднику Трої, ті давні погрози,

84] Що похвалявсь ти, вино з владарями троянськими пивши,

85] Стати до бою один на один із Ахіллом Пелідом?»



86] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:



87] «Нащо тепер, Пріаміде, ти кличеш мене проти волі

88] З високодумним сином Пелеєвим збройно змагатись?

89] Проти Ахілла-бо я прудконогого нині не вперше

90] Виступлю, - він вже зігнав мене раз своїм ратищем гострим

91] З Іди, вчинивши на наших корів несподіваний напад

92] І зруйнувавши Лернес і Педас. Та послав порятунок

93] Зевс мені, сили мої укріпивши і бистрі коліна.

94] Тож від Афіни й Ахіллових рук я ледь-ледь не загинув:

95] Йшла-бо вона перед ним, і звитягу несла, й закликала

96] Мідяним списом лелегів усіх і троян побивати.

97] Тим-то мужа нема, що міг би з Ахіллом змагатись.

98] Завжди-бо хтось із богів біля нього й загибель одверне.

99] Прямо летять його стріли й списи й не раніше ослабнуть,

100] Ніж увіткнуться у тіло людське. Якби перед нами

101] Рівні можливості визначив бог у бою, то нелегко

102] Він переміг би, хоч хвалиться тим, що увесь він із міді».



103] Зевсів же син, владар Аполлон, на це так йому мовив:



104] «Чом би, герою, й тобі до богів вічносущих молитви

105] Не піднести? Породила-бо, кажуть, тебе Афродіта,

106] Зевсова донька, від нижчої ж той народився богині,

107] Ця-бо від Зевса народжена, та - лиш од старця морського.

108] З міддю блискучою прямо на нього іди і не бійся

109] Ані погрози його, ані пустопорожньої лайки».



110] Мовив це й силу велику вдихнув вожаєві народів.

111] Вийшов Еней із переднього ряду, весь сяючи міддю.

112] Та не укрилось, проте, від білораменної Гери,

113] Як син Анхіса крізь натовп тоді пробиравсь до Пеліда.

114] Скликавши разом богів, до них вона так промовляла:

115] «Поміркувати вам треба тепер, Посейдоне й Афіно,

116] В серці своїм, як скінчиться те все, що отут почалося.

117] Збройно виходить Еней, блискучою сяючи міддю,

118] Проти Пеліда, Фебом підбитий на це Аполлоном.



119] Зважмо-но краще, а може, назад нам його відтіснити

120] Звідси, або кому-небудь із нас в допомозі Ахіллу

121] Стати, великою силою сповнити й духу відваги

122] В груди вдихнути, щоб знав він, що з-поміж богів найсильніші

123] Люблять його, і тільки із них найнікчемніші й досі

124] Допомагають троянам на полі борні бойової.

125] Тим-то сюди ми з Олімпу зійшли й беремо всі участь

126] В битві оцій, щоб Ахілл не зазнав од троян будь-якого

127] Лиха сьогодні. Хай потім уже перетерпить, що Доля

128] Випряла з ниттю йому, коли мати його породила.

129] А як Ахілл од безсмертних богів про це сам не почує,

130] То налякатися може, як вийде на нього у битві

131] Хтось із богів: небезпечно-бо навіч із богом зустрітись».

132] В відповідь так Посейдон їй промовив, землі потрясатель:



133] «Геро, не гнівайся так нерозумно, тобі це не личить.

134] Зовсім того я не хочу, щоб в січі зіткнулись богове -

135] Ми та інші, - адже набагато за них ми сильніші.

136] Краще зійдім з бойового шляху та на пагорбі сядьмо

137] Осторонь, - хай про війну вже самі потурбуються люди.

138] А як Арей або Феб-Аполлон утрутяться у битву

139] Чи, Пеліона затримавши, битись йому перешкодять,

140] То поміж нами і звада тоді, й бойова колотнеча

141] Враз розпочнеться. Але, сподіваюсь, вони незабаром

142] Вернуться знов на Олімп до громади богів невмирущих,

143] Нашою проти їх волі рукою приборкані слушно».



144] Мовивши так, безсмертних повів ПЛейдон темнокудрий

145] До круговидого муру високого, що для Геракла

146] Богоподібного Трої сини і Паллада Афіна

147] Побудували, щоб міг од морського сховатись страхіття

148] В час, коли б гналось за ним з узбережжя воно по рівнині.

149] Там Посейдон та інші безсмертні боги посідали,

150] Хмарою плечі собі непрозірною щільно прикривши,

151] їх супротивники сіли над кручами Калліколони

152] З вами, осяйливий Фебе і городоборцю Арею.

153] Радячись так між собою, одні проти одних сиділи

154] Вічні боги, починати ж війну лиховійну ті й другі

155] Не поспішали, та Зевс із небесних висот спонукав їх.



156] Міддю уся засвітилась рівнина, бійцями і кіньми

157] Сповнена суспіль. Земля аж гула навкруги під ногами

158] Лав бойових. Два найкращі із воїнів найсміливіших

159] Поміж загонів, ворожих зійшлися, готові змагатись, -

160] Син Анхісів Еней і Ахілл Пеліон богосвітлий.

161] Син Анхісів з погрозливим поглядом виступив перший,

162] Важко шоломом киваючи; перед грудьми він округлий

163] Буйний мав щит, а рукою ще й списом стрясав мідногострим.



164] А Пеліон йому вийшов назустріч, подібний до лева

165] Хижого, що, із усіх позбігавшись околиць, селяни

166] Хочуть убити його; з погордою він ізпочатку

167] Мимо проходить; коли ж його хтось з юнаків войовничих

168] Списом зачепить, він пащу роззявить, наїжившись, ікла,

169] Піною вкриті, і серце відважне стискається в грудях;

170] Звільна хвостом по клубах обох себе він шмагає

171] І по боках, наганяючи хіті собі бойової;

172] Блиснувши люто очима, вперед він стрибає шалено,

173] Щоб розтерзати когось або тут же самому загинуть.

174] Сила Ахіллова так і дух спонукав його мужній

175] Проти Енея, відважного серцем, на бій виступати.

176] А як зійшлись вони близько, один проти одного йшовши,

177] Перший промовив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий:



178] «Нащо, Енею, вперед із лав своїх ти так далеко

179] Вийшов? Чи дух твій зі мною змагатись тебе спонукає

180] В гордій надії, що владарем станеш троян конеборних,

181] Честю Пріамові рівним? Та хоч би мене і убив ти,

182] Влади за те не дасть тобі в руки Пріам староденний.

183] Є-бо у нього сини, та й сам він міцний і розважний.

184] Виділять, може, ділянку для тебе трояни, від інших

185] Кращу, із нивою й садом чудовим тобі на прожиток,

186] Як умертвиш мене? Та, сподіваюсь, це важко зробити.

187] Списом колись, пам'ятаю, вже змусив тебе я тікати.

188] А пригадай, як від стада корів, що ти пас одиноко,

189] Гнав я нещадно тебе на проворних ногах із Ідейських

190] Гір, і як ти від мене тоді утікав безоглядно?

191] Зрештою, втік ти в Лернес. За тобою й туди я погнався,

192] Місто усе зруйнував з допомогою Зевса й Афіни

193] І полонянок жінок, позбавивши днів їх свободи,

194] В бран загнав. Врятував тебе Зевс тоді й інші богове.

195] Нині ж, гадаю, вони не врятують тебе, як ти мрієш

196] Серцем. Раджу тобі я назад відійти і сховатись

197] Серед громади. Отож не виходь проти мене, щоб лиха

198] Гіршого ще не зазнати. Мудрий дурень по шкоді».

199] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:

200] «Не сподівайся, Пеліде, словами мене залякати,

201] Наче дитя нерозумне, і сам-бо я добре умію

202] І глузувати дошкульно, і гострим облаяти словом.

203] Знаємо рід один одного ми, батьків своїх знаєм,

204] Давніх переказів чувши багато від смертного люду.

205] Та ні моїх ти в лице, ні твоїх я ніколи не бачив.

206] Від бездоганного мужа Пелея ти, кажуть, походиш,

207] Мати твоя - пишнокоса Фетіда, народжена морем.

208] Я ж величаюся гордо відважного серцем Анхіса



209] Сином улюбленим, мати моя - сама Афродіта.

210] Нині одні або другі із них свого любого сина

211] Будуть оплакувать. Не по порожній розмові, гадаю,

212] В бій не вступивши, сьогодні розійдемось ми із тобою.

213] А як розвідати краще про рід наш бажаєш, щоб більше

214] Знати про нього, то добре мужам багатьом він відомий.

215] Першим славетного Зевс породив хмаровладний Дардана,

216] Що заснував Дарданію тоді, коли Троя священна

217] Ще не була на рівнині збудована, смертних оселя,

218] Й люд в передгір'ях селився багатоджерельної Іди.

219] Син народивсь у Дардана, володар мужів Еріхтоній,

220] Найбагатішим невдовзі він став серед смертного люду.

221] Коней три тисячі паслось у нього на луках заплавних, -

222] Гарних, рисистих кобил, лошатами жвавими гордих.

223] Навіть Борей їх прагнув жадливо на випасах буйних

224] І покривав, жеребця темногривого постать прибравши.

225] Ставши жеребними, ті дванадцять лошат породили.

226] Тож як гасали грайливо по нивах вони хлібодайних,

227] То, летючи над колоссям, ні зернятка не толочили.

228] А як гасали вони по хребтові широкого моря,

229] То пролітали над пінявим плеском морського прибою.

230] Троса родив Еріхтоній, над людом троянським владику,

231] В Троса ж самого родилося троє дітей бездоганних -

232] Іл, а за ним Ассарак та ще Ганімед богорівний,

233] ІІІп найвродливіший був між усього він смертного люду.

234] Задля краси його вкрадений вічними б^ він богами,

235] Щоб, живучи між безсмертних, у Зевса вино розливати.

236] Іл же сина родив, бездоганного Лаомедонта,

237] Лаомедонт же синів породив - Тіфона, й Пріама,

238] Лампа, і Клітія, й Гікетаона, Ареєву парость;

239] Капій був син Ассарака, а сам породив він Анхіса,

240] Я ж - син Анхісів, а Гектор - син богосвітлий Пріамів.

241] От із якого я роду і крові, що ними хвалюся.

242] Доблесті ж смертним мужам лише Зевс додає чи збавляє,

243] Як кому сам забажає: з усіх-бо він є найсильніший.

244] Тільки не час нам балакати, як дітлахам нерозумним,

245] Стоячи марно отут, посеред найлютішого бою.

246] Прикрощів ми один одному можемо дуже багато

247] Наговорить - їх ваги й корабель не підніме стовеслий.

248] Смертних язик є гнучкий і до розмаїтих придатний

249] Висловів - простір навколо широкий, де їм випасатись.

250] Як ти до когось промовиш, так і до тебе озвуться.

251] Тільки ж навіщо словами лайливими в зваді та в сварці

252] Лаятись нам один з одним, як чинять жінки галасливі

253] В сварці, що душу роз'ятрює, лютою пройняті злістю,



254] Й лають усмак одна одну, на вулицю вибігши з дому,

255] З правдою сиплють і лжу, бо в гніві й вона виникає.

256] Ти бойової відваги словами в мені не вгамуєш,

257] Перше ніж міддю не зміряєм сили. Мерщій починаймо

258] На мідногострих списах один з одним змагання завзяте!»



259] Так він промовив, і в щит той застрашливий списом могутнім

260] Тяжко ударив, аж щит загудів під вістрям важенним.

261] Аж затремтів Пеле'ід і рукою м'язистою щит свій

262] Зразу вперед одхилив, боячись, що своїм довготінним

263] Списом навиліт простромить Еней його, духом відважний.

264] Тож, нерозумний, у мислях і в серці своїм не подумав

265] Він, що славетні дарунки богів нелегко людині

266] Смертній вдається здолать чи примусити їх поступитись.

267] Не пощастило Енеєві мужньому списом могутнім

268] Щит той пробити: наткнувсь він на золото, божий дарунок.

269] Дві лиш платівки пробив він, а далі під ними лишалось

270] Ще три, бо п'ять їх усього прибив до щита кривоногий:

271] Зверху - дві мідні, зсередини - дві олов'яні, й між ними -

272] Ще й золоту, - вона то й затримала спис ясеновий.



273] В чергу свою, і Ахілл метнув тоді спис довготінний,

274] Ним він поцілив Енеєві в щит, на всі боки округлий,

275] Близько від верхнього краю, де мідна платівка найтонша,

276] Там, де найтонша і шкура волова. Пройняв його наскрізь

277] Ясен з гори Пеліону, і щит загудів від удару.

278] Низько нагнувся від страху Еней і підняв над собою

279] Щит свій, а спис пролетів над плечима у нього і вістрям

280] В землю встромивсь, на великім щиті, що все тіло вкриває,

281] Круги обидва пройнявши. Уникнувши довгого списа,

282] Випроставсь він, і смуток безмежний залляв йому очі

283] З жаху, як близько те вістря вп'ялося. Ахілл же тим часом

284] Вихопив меч мідногострий і кинувся люто на нього

285] З криком жахливим. Та камінь схопив син Анхіса руками

286] Вельми важкий, - і вдвох не могли б його смертні підняти

287] З нині живущих, а він і один ним розмахував легко.

288] Втрапив би камінь Ахіллові, що набігав на Енея,

289] В щит чи в шолом, та печальну загибель вони б відвернули,

290] А Пелеїд у Енея мечем своїм душу підняв би,

291] Якби не вгледів цього Посейдон, землі потрясатель.

292] Тож до безсмертних богів він з такими словами звернувся:



293] «Горе, як жалко мені відважного духом Енея!

294] Здоланий сином Пелея, він скоро зійде до Аїду,

295] Тож, нерозумний, послухався лучника він Аполлона,

296] Той же від нього печальної згуби уже не відверне.

297] Тільки ж навіщо він має, безвинний, страждання терпіти

298] Через гризоти чужі? Тож завжди він любі приносив



299] Жертви безсмертним богам, що в широкому небі домують.

300] Ну ж бо, смертну тепер відведімо від нього загрозу,

301] Щоб не прогнівавсь Кронід, коли справді рукою Ахілла

302] Буде убитий Еней. Судилось йому врятуватись,

303] Щоб не без сліду пропав і не без нащадків лишився

304] Рід Дардана, якого Кронід уподобав найбільше

305] З-поміж синів, що смертні жінки породили від нього.

306] Став-бо Кронідові рід Пріамів уже ненависний.

307] Правити нині троянами буде Енеєва сила

308] Й діти дітей, що мають од нього іще народитись».



309] В відповідь мовила так велеока володарка Гера:



310] «Сам ти, землі потрясателю, в серці своєму розмисли,

311] Чи врятувати Енея, чи дати Ахіллові змогу,

312] Сину Пелея, приборкать його, хоч який він могутній.

313] Ми-бо обидві багато разів уже клятви давали

314] Перед богами безсмертними, я і Паллада Афіна,

315] Що од троян одвертать ми не будемо згубної днини,

316] Навіть тоді, коли Троя уся нищівним запалає

317] Полум'ям, що войовничі запалять синове ахеїв».



318] Слово почувши таке, Посейдон, землі потрясатель,

319] Крізь бойову колотнечу й списів завірюху навальну

320] Рушив туди, де стояли Еней із славетним Ахіллом.

321] Темною млою тоді оповив він Ахіллові очі,

322] Сину Пелея; спис ясеновий, загострений міддю,

323] Вирвав з міцного щита у відважного духом Енея

324] Й тут же відразу поклав його перед стотіами Ахілла,

325] Потім підняв над землею і з розмахом кинув Енея.

326] Через численні героїв загони і коней численних

327] Перелетів Еней тоді, кинутий бога рукою,

328] І опинився на самім краю многотрудної битви,

329] Там, де, до бою готуючись, лави кавконів стояли.

330] Близько туди підійшов Посейдон, землі потрясатель,

331] І, до Енея звертаючись, слово промовив крилате:



332] «Хто із безсмертних богів осліпив тебе нині, Енею,

333] Що з Пелеоном безстрашним ти збройно готовий змагатись,

334] Він же багато сильніший за тебе й безсмертним любіший?

335] Тож відступи перед ним, де й коли б він тобі не зустрівся,

336] Щоб не потрапить в оселю Аїдову, всупереч долі.

337] А коли жереб лихий і загибель Ахілла настигнуть,

338] Сміло виходь з ворогами у лавах передніх змагатись, -

339] З інших ахеїв ніхто із плечей твоїх зброї не зніме».



340] Все роз'яснивши, лишив Посейдон по цій мові Енея

341] І, дивовижну одвівши імлу, він Ахіллові очі

342] Знов прояснив. І здивовано той навкруги оглянувся,

343] Тяжко зітхнув і до свого відважного серця промовив:



344] «Горе нам! Диво велике на власні побачив я очі!

345] Спис мій лежить на землі, та ніде я навколо не бачу

346] Мужа, в якого я кинув його, наміряючись вбити!

347] Бачу напевно тепер, що безсмертним богам таки справді

348] Любий Еней. Я ж гадав, що він марно тоді похвалявся.

349] Хай забирається геть! Зі мною він битися збройно

350] Більше не схоче, радіючи з того, що смерті уникнув.

351] Зараз же - час мені в бій войовничих закликать данаїв,

352] Вийти насупроти й інших троян випробовувать сили».



353] Мовив і, так ідучи, підбадьорював кожного мужа:



354] «Нині не стійте здаля від троян, богосвітлі ахеї,

355] Муж проти мужа виходьте, збройно готові змагатись.

356] Важко одному мені, хоч який би не був я могутній,

357] Воїв долати стількох і збройно із ними змагатись.

358] Навіть Арей, хоч і бог він безсмертний, і навіть Афіна

359] Встоять під пащею бою такого, проте, не здолає.

360] Те, що силою рук або ніг чи поривом одваги

361] Зможу, робитиму все до найменшого я, запевняю,

362] Кинуся прямо в ворожі ряди, й не радітиме, певно,

363] Той із троян, хто на спис наскочить мій мідяногострий!»



364] Так бадьорив він своїх. А тим часом осяйливий Гектор

365] Лунко гукав до троян, закликаючи йти на Ахілла:



366] «Трої сини гордовиті, не бійтеся ви Пеліона!

367] Міг би і я на словах із самими безсмертними битись,

368] А на списах небезпечно: вони набагато сильніші.

369] Тож і Ахілл - не всі свої виконать може погрози:

370] Збудеться дещо, а дещо розсиплеться вже й з півдороги.

371] Я проти нього іду, хоч руками він з полум'ям схожий,

372] З полум'ям схожий руками, могуттю - з залізом блискучим».



373] Так бадьорив він троян. І списи свої вгору піднесли

374] Трої сини. І зійшлись вороги, й залунали їх крики.

375] Раптом з'явивсь перед Гектором Феб-Аполлон і промовив:



376] «Гекторе, в лавах передніх у бій не вступай із Ахіллом!

377] Краще тримайся у натовпі, між сум'яття бойового,

378] Щоб не поцілив він списом чи зблизька мечем не ударив».



379] Так говорив Аполлон. І, голос божистий почувши,

380] Жахом охоплений Гектор в юрбу вояків заховався.

381] В час той Ахілл налетів на троян в бойовому пориві

382] З криком жахливим. І першим славетного вбив Отрінтіда

383] Іфітіона, що був вожаєм численних народів.

384] Городоборцю Отрінту Наяда його породила

385] В Гіді, квітучім краю, біля снігом укритого Тмола.

386] Біг напрямки він, і стрів його списом Ахілл богосвітлий,

387] В голову вцілив йому, і навпіл вона розкололась.

388] Тяжко він гримнув об землю, і скрикнув Ахілл богосвітлий:



389] «От ти лежиш, Отрінтіде, із воїв усіх найстрашніший!

390] Ось де знайшла тебе смерть, а твій край - узбережжя Гігеї-

391] Озера, де й твій наділ, що від батька прийняв ти у спадок,

392] Близько водоверті Герма й багатого рибою Гіллу».



393] Так похвалявсь він, а вбитому очі вже пітьма окрила.

394] Коні ахеїв йому, пролітаючи в лавах передніх,

395] Краяли тіло колесами. Потім хороброго духом

396] Демолеонта, міцного в боях, Антенорове віття,

397] Списом у скроню ударив Ахілл крізь шолом міднощокий.

398] Мідне забрало не стримало сили удару, і вістря

399] Череп йому пройняло, і, мозок всередині з кров'ю

400] Перемішавши, приборкало запал його войовничий.

401] Гіпподаманта по тому, що скочив із повоза свого

402] Й кинувсь тікати, у спину він ратищем дужим ударив.

403] Дух випускаючи, той заревів, наче бик круторогий,

404] Що юнаки його тягнуть мерщій, владарю Гелікону

405] В жертву приносячи, й з того радіє землі потрясатель.

406] Так він ревів, умираючи, й випустив дух свій одважний.

407] До богорівного кинувсь із списом Ахілл Полідора,

408] Сина Пріама. Батько йому боронив воювати:

409] Був-бо він поміж синами його усіма наймолодший

410] І найлюбіший та їх перевищував ніг бистротою.

411] Спритністю ніг похвалитись бажаючи, він, нерозумний,

412] В лави проскочив передні й життя свого тут же позбувся.

413] Списом ударив його прудконогий Ахілл богосвітлий

414] В спину, коли пробігав він, - в те місй*е, де череса злотні

415] Пряжки, на панцир зайшовши, подвійну броню утворили.

416] Вістря навиліт пройшло біля пупа, все тіло пройнявши.

417] З зойком навколішки впав він і, в чорну імлу оповитий,

418] Гримнув об землю, притиснувши нутрощі, що випадали.



419] Гектор лиш глянув, як брат Полідор, підхопивши руками

420] Нутрощі власні, трупом на землю зваливсь бездиханним, -

421] Враз залила йому очі скорбота. Не міг уже далі

422] Осторонь він залишатися, кинувсь назустріч Ахіллу,

423] Наче те полум'я, списом стрясаючи гострим. Ахілл же

424] Глянув лиш, як той схопивсь, і так, похваляючись мовив:



425] «Ось наближається муж, що найбільш засмутив мені серце, -

426] Вбив найдорожчого він мого друга. Тепер уже годі

427] Нам уникать один одного в лавах борні бойової!»



428] Глянув спідлоба й до Гектора він богосвітлого мовив:

429] «Ближче підходь, щоб краю загибелі швидше сягнути!»



430] Так відповів, не лякаючись, Гектор шоломосяйний:

431] «Не сподівайся, Пеліде, мене залякати словами,

432] Мов нерозумну дитину, і сам я добре умію

433] Поглузувати із кожного й прикрим дошкулити словом.



434] Знаю могутність твою: набагато я слабший за тебе!

435] Тільки в безсмертних богів лежить іще це на колінах.

436] Може, таки я, хай слабший, але відберу в тебе душу,

437] Вдаривши списом, - адже і в мене він гострений добре!»



438] Так він сказав і з розмаху ратище кинув. Афіна ж

439] Подихом спис од Ахілла славетного вбік одхилила,

440] Легко дихнувши. Назад він до Гектора знов повернувся

441] І біля ніг його впав. Пориваючись ворога вбити,

442] До богосвітлого Гектора кинувсь Ахілл войовничий

443] З криком страшним. Та легко, як бог, Аподлон його вивів

444] Із сум'яття бойового, густим огорнувши туманом.

445] Кидався тричі вперед прудконогий Ахілл богосвітлий

446] З мідяним списом, і тричі густе лиш повітря проймав він.

447] А учетверте він кинувся знову, на бога подібний,

448] Голосом крикнув страшним і слово промовив крилате:



449] «Знову, собако, ти смерті уникнув? А згуба вже зовсім

450] Близько була. Але Феб-Аполлон врятував тебе знову.

451] Видно, моливсь ти йому, ішовши під посвисти ратищ!

452] Та покінчу я з тобою, пізніше в бою перестрівши,

453] Тільки б який помічник з'явився для мене з безсмертних.

454] Зараз на інших піду я троян, кого де настигну!»



455] Мовив і списом ударив Дріопа в потилицю прямо.

456] Впав той під ноги йому. Непорушним його залишивши,

457] Демуха Філеторіда, міцного й могутнього мужа,

458] Списом коліно пройнявши, спинив. А за тим іще знову

459] Гострим ударив мечем і життя його тут же позбавив.

460] Далі.Біанта синів наздогнав - Лаогона й Дардана,

461] Разом напав на обох, з колісниць поскидав їх на землю,

462] Списом ударив цього, а того мечем своїм зблизька.

463] Троса, Аластора сина, також, - до колін йому впавши,

464] Він пощади благав і в полон його взяти живого, -

465] Може, з жалю до однолітка той убивати не буде.

466] Він, нерозумний, не знав, що схилить неможливо Ахілла:

467] Був це не лагідний вдачею муж, не ласкаво сердечний,

468] А безпощадний. І, поки, руками обнявши коліна,

469] Ласки благав він, уразив мечем його той у печінку.

470] Випала вся із утроби печінка і чорною кров'ю

471] Одіж йому облила. Пітьма вповила йому очі,

472] Більше не дихав. Далі, на Мулія кинувшись, в ухо

473] Списом Ахілл його вдарив, і мідяне вістря крізь друге

474] Вухо навиліт пройшло. Агенорову парость, Ехекла,

475] По голові мечем він оздобленим сильно ударив, -

476] І його меч по руків'я од крові нагрівся. Багрова

477] Смерть і могутня судьба Ехеклові очі закрила.

478] Девкаліонові потім пройняв він мідяногострим



479] Ратищем милу правицю в тім місці, де сходяться в лікті

480] М'язи пружисті. З повислою той залишився рукою,

481] Смерть свою бачачи близько. Ахілл же, мечем замахнувшись,

482] Карк розрубав йому й голову геть із шоломом одкинув.

483] Мозок з хребта його бризнув, і той повалився на землю.

484] Вмить наздогнав він тоді бездоганного сина Пірея -

485] Рігма, що сам із Фракії походив, родючого краю.

486] Списа він кинув у нього, і черево мідь розірвала,

487] Й мертвим той з повоза впав. Ахілл тоді ратищем вцілив

488] Ареїтоя візничого, що завертав своїх коней.

489] Скинув його з колісниці, й сполохані коні рвонули.

490] Наче в глибоких ущелинах над лісовим сухостоєм

491] Буйний лютує пожар, і глибоко хащі палають,

492] Вітер роздмухує полум'я й гонить його перед себе, -

493] Так же із ратищем кидався скрізь він, на бога подібний.

494] Гнав ворогів, убиваючи, й кров'ю земля підпливала.

495] Наче тих широколобих волів селянин запрягає

496] Білий ячмінь на утоптанім добре току молотити,

497] Й сиплеться зерно з-під ніг у волів, що, йдучи, ремиґають, -

498] Так же і однокопиті Ахілла відважного коні

499] Мертвих топтали тіла і щити. Обагрились людською

500] Кров'ю і вісь унизу, і поручні круг колісниці;

501] Бризки невпинно до них і від кінських копит долітали,

502] І від обіддя коліс. А Пелід все вперед поривався,

503] Прагнучи слави, й в крові незборенні багрив свої руки.


* * *



Примітки
45. Пеліон - Пелід, син Пелея, тобто Ахіллес.

53. Калліколон (Гарне узгір'я) - таку назву дістало якесь узгір'я чи пасмо пагорків поблизу Трої. Щодо точної ідентифікації серед дослідників нема єдності.

61. Аїдоней - одне з імен Аїда, бога підземного царства.

71. Далекосяжець - Аполлон.

145-148. Про мур і морське страховисько (див. прим, до 268 рядка V пісні, рядків 452-453 пісні VII).

301-308. У цих рядках, присвячених Енеєві, можна вбачати зерно пізніших легенд про Енея як основоположника Римської держави. Тут первооснова задуму Вергілієвої «Енеїди».

385. Гід - місто в Лідії (Мала Азія), можливо, те, що пізніше стало називатися Сарди. Лежало воно біля підніжжя гори Тмола. Далі згадано лідійські ріки Герм (нині Кум-чай) і Плл (Едіз-чай) та озеро Гігея (нині Мермерегол, тобто Мармурове озеро).

404. Гелікон - гірський хребет на півдні Беотії. Його вважали за оселю Аполлона і Муз.


ПЕРЕКЛАД: БОРИСА ТЕНА

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-04-19 17:22:51
Переглядів сторінки твору 1914
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (3.834 / 6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.834 / 6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.23 11:30
Автор у цю хвилину відсутній