ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.12.15 07:04
Віряни, як правило, доктринальні книги не читають, бо слово «вірити» наказує передусім «слухати», а не читати. Але як могло статися, що ті, хто збирав біблійні книги воєдино, поєднав непоєднуване? Відповідь напрошується сама: канонізація несумісних книг

Микола Соболь
2019.12.15 06:04
Весь день мела. Покрила білий світ
Пухка завія сніжна і прекрасна
Встелила тротуари рясно-рясно
Й дерева похилили пальці віт.
Померзли бідні. Певна річ – зима.
Червоне сонце небосхил не гріє,
У паморозі втратило надію
Та й дня, мені здається, що не

Галина Сливка
2019.12.15 00:04
Камертони серця зазвучали щиро,
Забриніли струни із душі у душу.
У струмки джерельні простоти й довіри
Зоряного срібла мрій твоїх натрушу.
Пригорщами вповні черпатимеш щастя.
Досхочу нап'єшся. Із долонь - смачніше.
Із душі у душу радість, мов прича

Уляна Світанко
2019.12.14 21:26
Почуття заколисані, втім,
Що віщує прочинене небо?
Відречешся на ранок і дім
Заніміє від туги (без тебе)
Сім днів

Відчувала, що вічність болить,
Зараз знаю - звикаєш до всього,

Ігор Деркач
2019.12.14 20:19
Душею досягаю вище неба,
за обрії, до райдуги дуги,
коли ще відчувається потреба
побачити лани, гаї, луги.

Почути ще дитячу колискову,
яку несуть на крилах журавлі.
У висі долинає наша мова,

Любов Бенедишин
2019.12.14 19:56
Пекло, якого немає...
Донорство кровопивць...
Права рука вбиває,
Ліва - хапає "вбивць".

12.2019

Олена Побийголод
2019.12.14 16:17
Володимир Висоцький. «Аліса»

Мадам, не ставте хрест на Березневім Зайці!
Щоправда, шкодить він хазяйці,
                                                й огризається,
Але він так шкодує потім та терзається...
На Березневого не ображайтесь Заєця!

Олександр Сушко
2019.12.14 15:39
Я - Божий раб, слуга небес, невільник,
Шепоче отченаш щодня гортань.
Хрест на душі, на шиї, на могилі...
А решта - це житейська суєта.

Ходжу у храм, поводжуся святенно,
Є чорна ряса, дуля в рукаві.
Гріха боюся та...грішу щоденно,

Любов Бенедишин
2019.12.14 14:49
«НЕМА ПУТІ НАЗАД. ЛИШ ВИХІД Є» Бенедишин Л., Шлях до Воскресіння. «Плай», 2019, 72 с. Так довго тривати не могло. Погані віршовані твори не пишуть хіба що ліниві. Натомість добра поезія – вона або протестна або ніяка. Протест на тлі засилля сіризни є н

Олександр Олехо
2019.12.14 14:00
Наклавши купу на надії,
свиня, порохкавши, іде
і по дорозі мантри сіє,
що краще тут, аніж ніде…
Що краще бути наготові,
а раптом зміниться талан –
усі щасливі та здорові,
у вусі вата і банан.

Сергій Губерначук
2019.12.14 13:31
Сонячний зайчик – пустунець
з мене – на тебе,
з тебе – на мене!

Що він і хто?!
Не приховуй його на колінцях у себе!

Уїдливе вухате сонечко,

Ігор Герасименко
2019.12.14 11:46
Чи листя, чи сніжинок фестивалі,
а чи метеликів о будь-якій порі
самотніх перехожих частували
нектаром золотистим ліхтарі.

Допоки не доходили додому,
допоки снів садочок не доспів
допомагало подолати втому,

Володимир Бойко
2019.12.14 10:12
Народ наш є. І буде. Хоч тирани,
Заброди загребущі вікові,
З суміжних територій Кацапстану
Лаштують лицедійство на крові.

Як в трилері, вигулькує з болота
Мерзенної потвори голова,
Патьоками московської гидоти

Іван Потьомкін
2019.12.14 09:55
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
малювали краєвиди в жовті пасма згарищ,
вишивали повішальниками дерев плинне море.
Навчили тебе, синочку, землі твоєї напам’ять,
лолись стежки її

Козак Дума
2019.12.14 09:46
Я краю крайнощі як хліб
зі спогадів мого життя,
перевертаю сотні глиб
у пам’яті до забуття.
Я хмари слухаю сумні,
що вітру шепчуть – «зачекай».
І ніжусь в плетиві зі снів,
що розтяглись за небокрай…

Марія Дем'янюк
2019.12.14 08:40
Світло таяло у душі,
Сповивало теплом серденько,
Неокраїм молитвам в тиші
Миросяйвом всміхалася Ненька.

Огорнула умить крилом,
Цілувала мою голівку,
Сльози радості потекли
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Журналіст Чесний (1941) / Публіцистика / Голодомор

 Аскольд Лозинський. Справа від семи до десяти мільйонів
Образ твору Аскольд Лозинський, президент СКУ7 листопада 2003 року двадцять п’ять держав-членів ООН видали Заяву до 58-ої Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, (a пізніше ще чотирнадцять країн-членів підписали заяву або прислали листи підтримки), яка була передана Генсеку ООН постійним представництвом України в цій організації.

В ній, зокрема, зазначалося: "У колишньому Радянському Союзі мільйони чоловіків, жінок і дітей стали жертвами жорстоких дій і політики тоталітарного режиму. Голодомор – Великий голод 1932-33 років в Україні – забрав життя від 7 до 10 мільйонів ні в чому не винних людей та став національною трагедією для українського народу.

У цьому зв'язку ми беремо до уваги заходи з нагоди 70-тої річниці голоду, зокрема заходи, організовані Урядом України".

10 листопада 2003 року Світовий Конгрес Українців (далі СКУ) видав "Заяву на підтримку та в пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні". У Заяві, яка була розповсюджена в ООН, було сказано: "У цьому році відзначаємо 70-ліття насильного голоду 1932-1933 років, спричиненого радянським режимом, під час якого загинуло від 7 до 10 мільйонів українців".

29 січня 2008 року Комітет Організації ООН та неурядових організаціях під час своєї чергової сесії 21-30 січня 2008 року розглянув чотирирічний звіт СКУ за 2003-2006 роки та надав наступні питання для подальшого з’ясування:

1) Позиція Вашої організації щодо спільної заяви про "Голодомор", яка була висунута на 58-ій Сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй?

2) Якими джерелами ви користувалися, подаючи кількість жертв “Великого Голоду“ у своїй заяві?

30 січня 2008 року СКУ дав таку відповідь:

"Позицією СКУ щодо спільної заяви про Голодомор, яка була зроблена під час 58-ої Сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй, є важливість визнання цієї великої трагедії людства майже сорока країнами світу.

Більше того, ми відчуваємо, що це був важливий початковий крок у визнанні цієї події геноцидом у рамках визначення цього слова Конвенцією Геноциду 1948 року. СКУ допоміг Постійному Представництву України в ООН з цією Заявою, зробивши деякі пропозиції. За основу, звичайно, було взято остаточний текст заяви Представництва.

Кількість - від 7 до 10 мільйонів - наведена у нашій Заяві 10 листопада 2003 року, було взято з різних джерел, таких як: книга Роберта Конквеста "Жнива скорботи", остаточний звіт Комісії Конгресу США по Голоду в Україні та з даних, одержаних Міжнародною Комісією визначних міжнародних юристів, скликаних Світовим Конгресом Українців, які представили свій остаточний звіт у 1990 році.

Кількість 7-10 мільйонів включає сім мільйонів з території колишньої Української РСР та три мільйони з інших територій СРСР – з Кубані, Північного Кавказу у Росії та Казахстану. Регіони за межами Української РСР, де найсильніше лютував Голод, у переважній більшості були густо заселені українцями.

Звіт Міжнародної Комісії включає статистичні дані, взяті з двох переписів населення СРСР про етнічне населення до і після голоду 1932-1933 років, які підтверджують вищеназвану кількість.

Якщо Ви потребуєте додаткових пояснень та документальних підтверджень, ми радо представимо їх на Ваше прохання. Ми високо цінуємо Вашу зацікавленість цим питанням".

5 лютого 2008 року на адресу СКУ прийшло повідомлення від Секції неурядових організацій ООН: "Повідомляємо Вас, що Комітет неурядових організацій на черговій сесії 21-30 січня 2008 року вирішив відкласти розгляд чотирирічного звіту Вашої організації Світовий Конгрес Українців та його діяльності за період з 2003 до 2006 роки. Комітет продовжить розгляд вашого звіту під час відновленої сесії 2008 року, проведення якої заплановано на 29 травня-6 червня 2008 року…".

Кількість жертв Великого Голоду 1932-1933 рр. є предметом багатьох дискусій та різних оцінок. Знаємо принайменше дві декларації проти власного інтересу, які цікавлять нас. Вїнстон Черчилль у своїх мемуарах, опублікованих у 1959 році, посилається на розмову з маршалом Сталіним у серпні 1942 року про жахи війни у порівнянні з політикою введення колективних господарств.

У ході розмови, як стверджує Черчилль, Сталін, говорячи про проведення колективізації, підняв дві руки зі словами: "Десять мільйонів - це було жахливо".

Вільям Странг, дипломат Британського посольства у Москві, згадував про розмову з горезвісним радянським захисником журналістом Волтером Дюранті, який заперечував Великий Голод і був у той час репортером газети "Нью-Йорк Таймс" у СРСР. Це було у вересні 1933 року, після того, як Дюранті повернувся з України та Північного Кавказу.

Странг писав: "Містер Дюранті думає, що цілком можливо, що безпосередньо через нестачу продуктів харчування та у зв’язку з викликаними цим наслідками, у Радянському Союзі загинуло 10 мільйонів людей за останній рік".

Доктор Горслі Ґант, завідуючий медичним відділом у Американській адміністрації фонду допомоги, Ленінградського підрозділу (1922-1923), співробітник лабораторій Павлова (1925-1929) та член медичної школи в університеті Джона Гопкінса, повернувся до СРСР у 1933 році, щоб продовжувати роботу з Павловим.

У 1936 році він видав "Медичний огляд у Радянській Росії: результати першого п’ятирічного плану" у "Британсько-Американському Журналi". У своєму листі від 6 березня 1964 року до Дани Далримпл з Відділу сільського господарства США, Горслі Ґант, вказуючи, що радянський уряд заборонив кореспондентам подорожувати з Москви чи Ленінграду до віддалених районів країни, писав:

"Однак як вчений я мав дозвіл на поїздки за межи міст і міг говорити з лікарями, які давали мені звіти з перших рук як про голод, так і про епідемії. Останні були наслідком голоду. Ваші найвищі оцінки жертв голоду є десять мільйонів, у той час як я маю інформацію, одержану секретно від радянських можновладців у Росії, що максимальна цифра сягає п’ятнадцяти мільйонів. У зв’язку з тим, що голодування було ускладнене епідеміями, неможливо встановити, що саме стало основною причиною таких втрат".

Відомий британський історик Роберт Конквест у своїй книзі "Жнива скорботи" оцінює загальну кількість жертв Голодомору 1932-1933 у 7 мільйонів, з яких 6 мільйонів українців. Крім того, він вважає, що в результаті розкуркулення на території СРСР з 1930 по 1937 роки загинуло 4 мільйони людей.

Українців вважали основними противниками розкуркулення. Близько 80% з тих 4 мільйонів були українці, що означає, що у 1930-1937 роках загинуло більше ніж 9 мільйонів українців від голодомору та розкуркулення. Різницю між смертю від голоду та смертю від розкуркулення, на наш погляд, важко встановити.

У своєму звіті до Конгресу США, прийнятому і поданому у 1988 році, Комісія Конгресу по Голодомору в Україні подала кількість жертв українців у широкому діапазоні з кінцевою цифрою, що перевищує 8 мільйонів.

Джеймс Мейс, Виконавчий директор Комісії Конгресу, раніше писав про кількість у 7.5 мільйонів: "Насправді ця цифра може бути вищою. Загальна кількість жертв голодомору у десять мільйонів, здається, була поширена серед радянської еліти…"

Надзвичайно поширена цифра кількості жертв у десять мільйонів заставляє нас серйозно сприйняти вірогідність того, що вона насправді вийшла з радянських офіційних кіл, навіть якщо ми не можемо претендувати на її точність".

У звіті Міжнародної Комісії Розслідування Голодомору в Україні 1932-1933 років за 1990 рік зроблено висновок, що остаточна кількість жертв Голодомору в Україні була не меншою ніж 4,5 мільйонів та приблизно 3 мільйони за межами України, отже, усього не менше як 7,5 мільйонів.

У своєму висновку Комісія посилається на два переписи населення у СРСР: один у 1926 році, другий у 1939. У 1937 році було проведено детальний та повний перепис населення, який засвідчив величезну втрату людей, якою супроводжувався Голодомор.

Крім того, важливо відзначити те, що Сталін приховав результати перепису, а відповідальних за це офіційних осіб було негайно заарештовано та страчено.

У будь-якому випадку, перепис населення 1926 року, який не заперечується, говорить про те, що у 1926 році було 147 мільйонів жителів країни, серед них 31 мільйон – українці і 116 – неукраїнців.

У переписі населення 1939 року, який був офіційно санкціонований, загальна кількість населення становила 170,5 мільйонів, з них 28 мільйонів українці, а 142,5 – неукраїнці. Це означає, що фактично населення України за той час зменшилося приблизно на три мільйони, у той час як неукраїнське населення виросло на 26,5 мільйонів, або на 23%.

Якщо цей відсоток росту застосувати до українців, то у 1939 році, українців мало б бути 38 мільйонів. Натомість виявилося лишень 28. Таким чином, бачимо, що у порівнянні населення України зменшилося на 10 мільйонів.

Деякі науковці твердять, що в результаті сталінських чисток у кінці 1937 року і в 1938 році загинула непропорційно велика кількість українців, особливо у виправно-трудових таборах. Отже, статистика перепису населення 1937 року є дуже важливою для встановлення жертв самого Голодомору.

Розпад СРСР та відкриття архівів висвітлили приховані результати перепису населення 1937 року. Згідно з цим переписом, кількість українців у СРСР у 1937 році становила 26,4 мільйони, що майже на 5 мільйонів менше, ніж у 1926.

Це вже само по собі є приголомшуючим. Коли ще взяти до уваги, що природний приріст неукраїнців у СРСР з 1926 до 1937 років був 17%, кількість українців у 1937 році повинна б становити 36,5 мільйонів.

З цього можна зробити висновок, що за період з 1926 до 1937 роки кількість усіх українців у СРСР порівняльно зменшилася на 10,1 мільйонів. Зрозуміло, оцінюючи кількість самих жертв, від такого обчислення треба відняти ненароджених дітей тих жертв.

Встановити точну кількість жертв будь-якого злочину проти людства чи геноциду неможливо головним чином тому, що злочинець намагається щось приховати, а також через міграцію населення тощо.

Це відноситься і до колишнього СРСР, де чистки документів та людей, які мали доступ до архівів були нормою. Після 75 років ці намагання є ще більш проблематичними. Незважаючи на це, оцінка жертв у 7-10 мільйонів представляє відносно докладну картину кількості жертв, які втратила українська нація від Великого Голоду (Голодомору) 1932-1933 років.

Аскольд Лозинський, президент СКУ, для УП

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Справа від семи до десяти мільйонів



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-05-23 10:06:11
Переглядів сторінки твору 2162
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.346 / 5.5  (4.083 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 4.139 / 5.5  (3.828 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2018.03.30 02:10
Автор у цю хвилину відсутній