ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.12.15 07:04
Віряни, як правило, доктринальні книги не читають, бо слово «вірити» наказує передусім «слухати», а не читати. Але як могло статися, що ті, хто збирав біблійні книги воєдино, поєднав непоєднуване? Відповідь напрошується сама: канонізація несумісних книг

Микола Соболь
2019.12.15 06:04
Весь день мела. Покрила білий світ
Пухка завія сніжна і прекрасна
Встелила тротуари рясно-рясно
Й дерева похилили пальці віт.
Померзли бідні. Певна річ – зима.
Червоне сонце небосхил не гріє,
У паморозі втратило надію
Та й дня, мені здається, що не

Галина Сливка
2019.12.15 00:04
Камертони серця зазвучали щиро,
Забриніли струни із душі у душу.
У струмки джерельні простоти й довіри
Зоряного срібла мрій твоїх натрушу.
Пригорщами вповні черпатимеш щастя.
Досхочу нап'єшся. Із долонь - смачніше.
Із душі у душу радість, мов прича

Уляна Світанко
2019.12.14 21:26
Почуття заколисані, втім,
Що віщує прочинене небо?
Відречешся на ранок і дім
Заніміє від туги (без тебе)
Сім днів

Відчувала, що вічність болить,
Зараз знаю - звикаєш до всього,

Ігор Деркач
2019.12.14 20:19
Душею досягаю вище неба,
за обрії, до райдуги дуги,
коли ще відчувається потреба
побачити лани, гаї, луги.

Почути ще дитячу колискову,
яку несуть на крилах журавлі.
У висі долинає наша мова,

Любов Бенедишин
2019.12.14 19:56
Пекло, якого немає...
Донорство кровопивць...
Права рука вбиває,
Ліва - хапає "вбивць".

12.2019

Олена Побийголод
2019.12.14 16:17
Володимир Висоцький. «Аліса»

Мадам, не ставте хрест на Березневім Зайці!
Щоправда, шкодить він хазяйці,
                                                й огризається,
Але він так шкодує потім та терзається...
На Березневого не ображайтесь Заєця!

Олександр Сушко
2019.12.14 15:39
Я - Божий раб, слуга небес, невільник,
Шепоче отченаш щодня гортань.
Хрест на душі, на шиї, на могилі...
А решта - це житейська суєта.

Ходжу у храм, поводжуся святенно,
Є чорна ряса, дуля в рукаві.
Гріха боюся та...грішу щоденно,

Любов Бенедишин
2019.12.14 14:49
«НЕМА ПУТІ НАЗАД. ЛИШ ВИХІД Є» Бенедишин Л., Шлях до Воскресіння. «Плай», 2019, 72 с. Так довго тривати не могло. Погані віршовані твори не пишуть хіба що ліниві. Натомість добра поезія – вона або протестна або ніяка. Протест на тлі засилля сіризни є н

Олександр Олехо
2019.12.14 14:00
Наклавши купу на надії,
свиня, порохкавши, іде
і по дорозі мантри сіє,
що краще тут, аніж ніде…
Що краще бути наготові,
а раптом зміниться талан –
усі щасливі та здорові,
у вусі вата і банан.

Сергій Губерначук
2019.12.14 13:31
Сонячний зайчик – пустунець
з мене – на тебе,
з тебе – на мене!

Що він і хто?!
Не приховуй його на колінцях у себе!

Уїдливе вухате сонечко,

Ігор Герасименко
2019.12.14 11:46
Чи листя, чи сніжинок фестивалі,
а чи метеликів о будь-якій порі
самотніх перехожих частували
нектаром золотистим ліхтарі.

Допоки не доходили додому,
допоки снів садочок не доспів
допомагало подолати втому,

Володимир Бойко
2019.12.14 10:12
Народ наш є. І буде. Хоч тирани,
Заброди загребущі вікові,
З суміжних територій Кацапстану
Лаштують лицедійство на крові.

Як в трилері, вигулькує з болота
Мерзенної потвори голова,
Патьоками московської гидоти

Іван Потьомкін
2019.12.14 09:55
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
малювали краєвиди в жовті пасма згарищ,
вишивали повішальниками дерев плинне море.
Навчили тебе, синочку, землі твоєї напам’ять,
лолись стежки її

Козак Дума
2019.12.14 09:46
Я краю крайнощі як хліб
зі спогадів мого життя,
перевертаю сотні глиб
у пам’яті до забуття.
Я хмари слухаю сумні,
що вітру шепчуть – «зачекай».
І ніжусь в плетиві зі снів,
що розтяглись за небокрай…

Марія Дем'янюк
2019.12.14 08:40
Світло таяло у душі,
Сповивало теплом серденько,
Неокраїм молитвам в тиші
Миросяйвом всміхалася Ненька.

Огорнула умить крилом,
Цілувала мою голівку,
Сльози радості потекли
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вероніка Новікова / Вірші

 Червневе загострення
Образ твору [Ремісія]

А коли розучуся холодно й слізно спати,
може в тиждень піску і моря,
ну от як нині,
перерву після-пива-сниво на середині,
і дістану із мрії дурня – мене кохати.

він обтруситься, скаже: будемо разом жити.
усміхнуся, зберу у жменю слова-дукати:
він же дурник-із-мрії,
звідки він може знати,
що у плані "як-стати-парою" перше: квіти?..

уночі він мені розкаже, обнявши серце,
скільки синіх птахів повили у мене в косах
теплі гнізда;
і як пасують ранкові роси
мені босій,
коли заходжу світанком в просо;
і який з мене добрий лікар – латати душі;
і чому від мого волосся
так віє сливами;
і чому моїй спині зовсім не личить мушля;
і чому поряд мене інші стають щасливими;
і яка з мене рідна подруга, добра мати;
і якими медами пахнуть у мене груди;

він же дурник-із-мрії,
звідки він може знати,
чим ночами радіють в ліжку справдешні люди?

а наступної ночі, сидячи вдвох на кручі,
як опустить повіки-сутінки сонце-дуче,
і як небо натрусить на ніч зірок у море,
він розкаже мені про Кубу сheрвону story,
про величну колись Помпею – тепер – Санторін,
він розкаже мені про те, як ходив між зорі,
як розводив на підвіконні карпатські гори,
як витоптував стежку відчаю до Гоморри,
і яким він бував щасливим
за мить-до-страти,
як рубав на Голготі літери Т-хрести…

усміхнуся.
мій дурник-з-мрії не може знати,
що мені тільки двадцять
і нічого розповісти.

про-сти

[Судома перша]

він простить,
і для нас із літер змайструє хату,
а довкола – півколо
жовто-блакитним тином.
і тоді я піду у поле, а він – на ринок,
і відтіль принесе акваріум, повний римок,
щоб слова, перетерті в тишу,
туди кидати…

і колись, відігрівшись в нього на грудях-латах,
я складу йому вірша,
він –
назве його Сином…

милий дурень-із-мрії…
звідки він може знати,
як родити дітей, і яка вона,
та дитина?..

[Судома друга]

а тоді…
а тоді…
…притисне нове загострення.
я схоплюся: ах, милий!
рани заквилять: осені!..
і осиплеться небо срібленим купоросом…

милий спатиме.
і залишитись не попросить.

рідний дурень-із-мрії… як мені з ним прощатись?
він же вміє так…
аж
   до
      віку
мене кохати...

я – лишу йому всіх пташок
і усенькі сливи
(хай простить,
що не вміла довго бути щасливою)
я – лишу йому Сина,
я – лишу йому серце…
щоб ніколи наш Син не звідав,
як я у герці, у війні-забаганці
милості із жорстокістю
заробила
       Синдром
           Хронічної
               Одинокості...

і відтоді щоосені –
тільки повіє вітер,
і зів'януть дозрілі мрії
на чорних вітах,
розтікаюсь у жовтень щемом,
лишаю смуги –
переоране небо –
синю під-сум-ріллю…

…розтікаюсь,
рідію,
потім – вмираю з туги.
і латається рване сниво
моїм
лю–blue…

[спокій]

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-01 22:41:14
Переглядів сторінки твору 7142
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.566 / 6  (5.232 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.534 / 6  (5.152 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2019.12.05 11:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Замкова (М.К./М.К.) [ 2008-07-02 10:36:27 ]
І де ти, Нікусю, такої глибини набралася у своїх 20 літ? Я вражена... Браво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-02 19:07:40 ]
(дивується) набралась... набралась... де - не знаю, знаю у кого :)
дякую, Зорянко :) просто, певно, зовні я збереглась на порядок карще, ніж всередині (анатомічно якось звучить...) :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-02 10:59:10 ]
Мені душу судомить від твого вірша. Акваріумні рими котрі годують перетертими в тишу словами!
Вірш-син! Нікуся, вітаю! Прекрасний вірш!:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-02 19:12:55 ]
ой, Толю... душу судомить? та що ж я за живодьор-самоучка такий :( ну все, все. не буду більше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-02 13:04:41 ]
Ніко, це все із ролі чи трохи особистого захопила. В 20 для особистого було б занад-то, а якщо все склала - браво. Ти певно актриса сценічного жанру!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-02 19:15:10 ]
Санчику, у мене таких ролей ше не було :)
дякую, милий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2008-07-02 13:55:32 ]
І коли судомить не тіло, а душу й безногі кості,
І коли той - із мрії - не знає, як взяти мене за дружину,
Ось тоді охоплює Синдром Хронічної о-ди-но-ко-сті,
І я, як Ніка, народжую йому по сину.
:)
То так - щось навіялось...
Нікусю!!! Гра словами, грами чуттями, гра своїми читачами, гра в підніжку, гра у жмурки, гра - аж серце ніжно мурка... :) Спасибі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-02 19:40:21 ]
Магадаро, дякую, яка краса! я геть розчулена...
я, коли чесно, завжди мріяла навчитись надихати, чи навіювати щось добре... стати такою собі псевдомузою :) шкода у школах такому чомусь не вчать :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Півторак (Л.П./М.К.) [ 2008-07-03 00:17:34 ]
Ніко, після таких рядків додати справді нічого.
Останніх два вірші - найсильніші з усіх, прочитаних мною в житті. Ці тексти мають шалену енергетику. Подібні відчуття викликала в мене "Солодка Даруся" Марічки Матіос, хоч воно, ніби, й про інше... Але то проза.

Обов’язково прочитаю всі Ваші вірші, представлені тут.

Бажаю Вам щастя!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-03 16:30:58 ]
Володику...
перше: пожалій мою фобію великих літер, і звертайся до мене, коли твоя ласка, на ти :)
друге: ДЯ-КУ-Ю!!!!!!!! (хоча це мало б іти першим... і другим... і третім...)
третє: думається мені, пора трохи прорідити "всі вірші, представлені тут", щоб передостанні 62 не псували враження від останніх двох :))))
ну і четверте: ще раз дякую з усім теплом, яке лише маю, кланяюсь так щиро, що б"юся головою об підлогу, і йду нарешті обривати дозрілий аґрус у садку :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Півторак (Л.П./М.К.) [ 2008-07-03 00:30:07 ]
Вибачте за неточність - пишучи "останні два вірші", мав на увазі ті, що я бачив, а саме "Хроніка Відліку" та "Червневе загострення".
Не зрозумів реакції Ю. Лазірка. То геніально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-04 08:46:21 ]
Ндааааааааа....
Коли одна людина іншій присвячує ТАКИЙ твір, а інша пише ТАКУ рецензію, всі інші відходять убік, задирають голови і здивовано питають один у одного: "А хтось бачить вершину цих творінь?", "Хтось бачить..?" Ніхто не бачить! Вершини обох - далеко над хмарами...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-04 22:27:57 ]
мругає очима. раз. вдруге. бере себе в руки. і твердо вирішує: 1. не зізнаватись скільки разів читала розлогу...тему...блю.. 2. не зізнаватись, що при цьому відчувала, і якого біса пла... 3. навіть не намагатись передати вербально усе, що собі зрозуміла 4. навіть не намагатись відповісти зв"язно
або краще перенести це на ... колись. згодом. коли набереться така-сяка пригоршня тактильного досвіду. 5. не дякувати і не розказувати, що влучило точно в яблучко, а що тільки середньоглибоко пошкрябало ребро.
бо все"дно вийде недолуго...

доклацує останні літери, відсовує клавіатуру подалі, граційно (але так, щоб поперевертати усі скляні фігурки на столі) тягнеться за келішком вина (холодно, дощить за вікном, а воно рожеве і кримом пахне:), тихенько (але так, щоб чули сусіди зліва) намугикуючи гершвінівське "my man's gone now". трохи сидить нерухомо (важна така: у старій червоній сукенці, зато з вишуканим кришталевим бокалом у руках:). згодом лізе до шухляди, довго і з ніжністю дивиться на маленьку хустинку, у яку - але то велиика тайна! - замотана малееенька зірочка з берета... посміхається. дістає поряд свої старезні (ще від-діда-прадіда-спадщина) жовто-блакитні окуляри, хукає, протирає скельця полою червоного платтячка, одягає, звично мружить ліве око і ... починає трохи смішно, але дужже щиро вдавати,
що не розуміє... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-07-05 17:12:45 ]
Ну-с? Очевидно, що тут-с той самий випадок-с, коли блюз-с недоречний, недоречний...

Роздуми, вічне жіноче питання, що кожен раз вдягнувшись у нові шати бентежить своєю безапеляційною бентежністю.
"і латається рване сниво
моїм
лю–blue…"
і лине суто езотерична, магічна музика з вікна найближчого куртуазного маньєриста.
Ніка прив'язується до ліжка.
Сублімує.
У прекрасне "Червневе загострення".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-06 01:11:32 ]
подобається мені ваше почуття гумору, Галантний Маньєристе! (ех, складно якось, не по-нашеньськи звучить. може ГМ? ГМ, ПМ, РМ... нє. тоді може Галя?... хм... теж, мабуть, нє. треба подумати.)
а прив"язується, вибачте, ким?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-07-06 14:08:19 ]
Ніко, я приємно вражений вашими прихильними поглядами, у наш суєтний вік, всі поспішають, не до поглядів, а ви... Інколи здається, що ви переходячи між епохами прищемили крайчик плаття і галантно очікуєте на мою допомогу, а я барюся - не в змозі точно сконфігурувати свою машину часу.

О так, мені здається, що лірична героїня прив'язалася до ліжка, в сенсі як до наркотику, ліжкові пристрасті, ліжкові драми - ту цілий континент, дивовижна епоха узятих неймовірних висот і глибочезних падінь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Вітюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-20 02:13:55 ]
забудьте мої попередні слова. Ви Геній...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Назар Назаров (М.К./М.К.) [ 2008-11-16 10:34:05 ]
ще є гарна поезія в Ін-ті!
отже, варто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 20:01:14 ]
я вжу й дихати забула...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 20:03:17 ]