ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олеся Кравчук / Проза

 Триптих
Я заздрю тигриці...
Коли я бачу тебе, в мені прокидається ніжність тигриці, яка сумує за своїм смугастим тигреням. У мене, як і у неї, першим бажанням при зустрічі з тобою, було б бажання обнюхати і облизати тебе, своє маля. Втім, бачачись, можу пригладити твою зачіску хіба своїм поглядом, сподіваючись, що ніхто з перехожих не побачить хтивості у моїх очах... Мені все одно, що вони подумають при цьому – знаю лише, що тобі це не буде приємно і саме тому ховаю погляд під темними окулярами. Тигриця ж-бо таких проблем не має. Тому через заздрощі до неї все частіше відвідую зоопарк: “Як ти там зі своїм тигреням?”..

Вечірнє таксі
Ти можеш мені все розповісти, але чомусь завше вибираєш мовчанку. Говориш про все на світі – починаючи з деталей твоєї неслухняної зачіски і закінчуючи голодуючими народами Африки. Говориш про все – лише не про те, що мене цікавить. А останній тролейбус вже давно спить в депо і ти точно не зможеш потрапити сьогодні додому. Але тоді доведеться продовжити нашу розмову, ти зможеш не втриматися і нарешті все розповісиш – тому швиденько викликаєш таксі. Заплигуєш в нього і все – тебе вже не цікавить ні народ Африки, ні я, ні навіть власний зовнішій вигляд. З полегшенням зітхаєш: нарешті можна ніким не прикидатись! А прокинувшись вранці, чомусь наче чогось не вистачатиме. Ти питимеш звичну каву без зайвого ентузіазму, згадуватимеш вчорашній вечір і думатимеш: “І хто вигадав ті кляті таксі?”..

Твоє ім’я
Здавалося б, чому не зробила цього раніше, адже вирішення було просто на поверхні… Лише потрібно було наважитись і просто тебе розлюбити. Взяти твоє ім’я зі своїх думок і покласти на стіл, як звичайну ганчірку. І вже аж тоді кожну букву твого імені розкласти на ниточки. З них можна було б сплести кошик вузликами макраме або просто зв’язати шапочку для маленької дівчинки. Вона із задоволенням носитиме подарунок, не підозрюючи про його справжнє значення. А підростаючи, загубить шапочку десь у своїй шафі зі своїми вечірніми сукнями та стоптаними кросівками для тренувань. І знайде ту шапочку дівчинка вже будучи одруженою – тоді, коли чекатиме на появу свого первістка. Покрутить собі її на руці: “Хм!.. Яка цікава річ! Здається, колись, в дитинстві я її носила…” А тоді, після пологів, дівчина ще довго дивуватиметься, чому вони з чоловіком вирішили назвати свого першого сина саме таким ім’ям. Твоїм ім’ям…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-10 21:40:07
Переглядів сторінки твору 1409
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 1.868 / 4  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.375 / 5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2008.08.04 01:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Гармаш (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-07 14:19:34 ]
Привіт, Олесю!
Заходь до мене!