Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
2026.11.12
23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
2026.11.12
22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
2026.11.12
20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
2026.11.12
20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
2026.11.12
15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
2026.11.12
11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас…
4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських
2026.11.12
07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
2026.11.12
06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
2026.11.11
23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
2026.11.11
21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
2026.11.11
13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
2026.11.11
10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ТАЄМНИЦЯ КРАЇНИ ПТАШИНИХ МРІЙ (ІV)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ТАЄМНИЦЯ КРАЇНИ ПТАШИНИХ МРІЙ (ІV)
Минуло вже два дні, а на оголошення Аліси «Равлики початківці, єднаймося» ніхто ще не відгукнувся.
- Невже тут крім мене немає жодного початківця?, подумала Аліса. -Певне, що є. Але ж вони сидять у своїх зачинених мушлях бо мабуть нажахані обстрілами, чи просто, не знаючи місцевості, не наважуються вийти на прогулянку. Звісно, вони не могли прочитати моє оголошення…
Тож Аліса вирішила здійснити прогулянку лісом, і завітати у гості до равликів, що зачинилися у мушлях. З ранку настрій у неї був досить бадьорим. Вночі її більше ніхто не турбував. Вечірній візит знервованих равликів вже забувся. Алісина зірочка на небі стала ще яскравішою. Це додавало сил і впевненості. Відчинивши мушлю, Аліса хотіла було вмитися росою з листочків любистку , який ріс поруч з пеньком. Та несподівано побачила , що на пеньку сидить знайомий равлик Маша...Він був украй знервований, і не припиняв повторювати: Пень – не -татко? Пень -не -татко?.... Потім пригадав свою тьотю, з якою він грався у бінокль, і, змірявши Алісу недобрим поглядом, сказав свою сакральну фразу: ЛАДНО, ДОБРА ТЬОТЯ, ПОГРАЄМОСЬ ЩЕ…..…..Аліса озирнулася. Поруч нікого не було. Жодної тьоті.
- Він, напевне, марить, подумала дівчинка
Аліса злякалася, але не розгубилася. Вона зірвала найбільший листочок любистку, де зібралося найбільше крапельок роси і вилила цю кришталеву прохолодну запашну вологу равлику Маші на тім’ячко. Равлик, нарешті прийшов до тями. Він зніяковів, згадавши, що ведмеді насварять його за непослух, і дивною непевною ходою почалапав - почовгав геть…
Аліса була спантеличена. Роздуми про дивного равлика Машу не
давали їй спокою:
-Я повинна дізнатися, ЩО трапилося з цим бідолахою і що відбувається зараз. Уривки Машиних фраз свідчили про втрату пам’яті… А раптом його продали ведмедям у рабство? Цілком вірогідно, що колись цей равлик міг бути чарівною дівчинкою Машею, без бороди. Хто вчинив це дивне, перетворення і чому це сталося саме тут, у країні Пташиних мрій? - Ці думки надзвичайно захопили Алісину уяву. Вона відчула, що саме вона, Аліса покликана розплутати цю дивну історію з перетворенням, цю жахливу Таємницю!
-А як же равлики – початківці? Їм теж потрібна моя допомога, подумала хоробра дівчинка. І.. в цей момент побачила двох сором’язливих равликів, які роздивлялися рожеве оголошення. –
- Ну, нарешті… Аліса полегшено зітхнула і пішла знайомитися з «прибульцями».
- Невже тут крім мене немає жодного початківця?, подумала Аліса. -Певне, що є. Але ж вони сидять у своїх зачинених мушлях бо мабуть нажахані обстрілами, чи просто, не знаючи місцевості, не наважуються вийти на прогулянку. Звісно, вони не могли прочитати моє оголошення…
Тож Аліса вирішила здійснити прогулянку лісом, і завітати у гості до равликів, що зачинилися у мушлях. З ранку настрій у неї був досить бадьорим. Вночі її більше ніхто не турбував. Вечірній візит знервованих равликів вже забувся. Алісина зірочка на небі стала ще яскравішою. Це додавало сил і впевненості. Відчинивши мушлю, Аліса хотіла було вмитися росою з листочків любистку , який ріс поруч з пеньком. Та несподівано побачила , що на пеньку сидить знайомий равлик Маша...Він був украй знервований, і не припиняв повторювати: Пень – не -татко? Пень -не -татко?.... Потім пригадав свою тьотю, з якою він грався у бінокль, і, змірявши Алісу недобрим поглядом, сказав свою сакральну фразу: ЛАДНО, ДОБРА ТЬОТЯ, ПОГРАЄМОСЬ ЩЕ…..…..Аліса озирнулася. Поруч нікого не було. Жодної тьоті.
- Він, напевне, марить, подумала дівчинка
Аліса злякалася, але не розгубилася. Вона зірвала найбільший листочок любистку, де зібралося найбільше крапельок роси і вилила цю кришталеву прохолодну запашну вологу равлику Маші на тім’ячко. Равлик, нарешті прийшов до тями. Він зніяковів, згадавши, що ведмеді насварять його за непослух, і дивною непевною ходою почалапав - почовгав геть…
Аліса була спантеличена. Роздуми про дивного равлика Машу не
давали їй спокою:
-Я повинна дізнатися, ЩО трапилося з цим бідолахою і що відбувається зараз. Уривки Машиних фраз свідчили про втрату пам’яті… А раптом його продали ведмедям у рабство? Цілком вірогідно, що колись цей равлик міг бути чарівною дівчинкою Машею, без бороди. Хто вчинив це дивне, перетворення і чому це сталося саме тут, у країні Пташиних мрій? - Ці думки надзвичайно захопили Алісину уяву. Вона відчула, що саме вона, Аліса покликана розплутати цю дивну історію з перетворенням, цю жахливу Таємницю!
-А як же равлики – початківці? Їм теж потрібна моя допомога, подумала хоробра дівчинка. І.. в цей момент побачила двох сором’язливих равликів, які роздивлялися рожеве оголошення. –
- Ну, нарешті… Аліса полегшено зітхнула і пішла знайомитися з «прибульцями».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
