ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.11 22:46
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!

Тихі русофіли!

Віктор Михайлович Насипаний
2024.05.11 20:58
Прив’яже шибка небо швидко, як осу.
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.

В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у

Іван Потьомкін
2024.05.11 13:21
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Микола Соболь
2024.05.11 06:12
Травень шукає притулку,
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.

Віктор Кучерук
2024.05.11 05:31
Погаснуть заграви багряні
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.

Володимир Каразуб
2024.05.10 14:43
Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля

Борис Костиря
2024.05.10 12:55
Жебрак несе на горбу крик,
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.

Юрій Гундарєв
2024.05.10 10:02
«Все просто. У мене немає нічого святого…»
Олександр Сушко


Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,

Віктор Кучерук
2024.05.10 05:42
Вже відстрілялися жаринки
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.

Світлана Пирогова
2024.05.09 21:35
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.

Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,

Микола Соболь
2024.05.09 20:14
Волієш мовчати. Мовчиш. Але серце кричить.
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри

Євген Федчук
2024.05.09 20:09
Обоз великий вулицею мчав.
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози

Іван Потьомкін
2024.05.09 12:44
Час не наспів іще для газових печей.
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл

Сергій Губерначук
2024.05.09 11:48
Весна – уві сні, а літо – серед мрій,
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.

11 серпня 1987 р., Київ

Леся Горова
2024.05.09 07:54
Як тільки зацвітає виноград,
Мені приходять виноградні рими.
Його цвітіння потайне, незриме,
Й вечірній під лозою променад
Укутується золотавим димом:

Летить пилок, торкається до вуст ,
Хоча від нього і не захмеліти,

Артур Курдіновський
2024.05.09 06:54
Співати й говорити краще хором!
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.

За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Містраль Містраль (1992) / Вірші

 Хто, якщо не ти?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-11-24 07:56:16
Переглядів сторінки твору 2090
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.309 / 5.25  (4.159 / 5.17)
* Рейтинг "Майстерень" 4.104 / 5.25  (3.929 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.03.10 11:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-11-25 04:00:05 ]
Я З Вами згодна, економіка не є показником патріотизму, але народ у будь-які часи і за будь-якої влади працює на майбутні покоління як в матеріальному, так і в духовному плані, а поняття «рідна земля» невід’ємне від «рідного народу», отже праця для їх майбутнього і є патріотичним проявом. Цікаве спостереження: є досить багато людей, що говорять тільки про матеріальне, але своїми вчинками створюють навколо себе своєрідну високодуховну ауру. Справжня духовність полягає не у словах, а у вчинках, отже, піднімаючи добробут свого народу конкретна людина виявляє частину свого патріотизму, створюючи умови для руху народу вперед, навіть якщо цей народ позбавлений державності. А іншу частину свого патріотизму людина вкладає в своїх дітей, наділяючи їх відчуттям належності до конкретного народу і здатністю цінувати цю належність, пишатися нею. Не хлібом єдиним і не Духом єдиним живий народ, а єдністю духовного і матеріального. Високу духовність, як і чистоту, неможливо створити без простої фізичної праці, а відтак і ця праця може бути проявом патріотизму.
До речі, патріотизм теж може збанкротувати , інакше не зникали б з Землі країни і народи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-11-25 04:03:26 ]
Мої бабусі, дідусі і батько були Народом, моя мати є Народом, і я – плоть від плоті Народу, і мої діти. Я не вважаю себе неповноцінною від того, що мене намагались позбавити мови і історії, я не хочу розбиратись, чи досить чиста кров тече у моїх жилах – з мене досить того, що я відчуваю себе частиною мого Народу, і вважаю його більш повноцінним, ніж будь-який інший, бо не може бути неповноцінним народ, що пройшов війни, репресії, Голодомор і всі лиха, що випали на його долю і зумів вижити, як Народ, із шрамами великого Воїна, мозолями справжнього Трударя, душею найпоетичнішого з Поетів, філософією справжнього Життя і підсвідомою чуттєвістю до Істини. І горе тій частині інтелігенції, що споглядає на Народ з гори своєї зарозумілості і говорить про його неповноцінність, до кінця навіть не усвідомлюючи, що теж є його частиною, й до того ж й навряд чи найкращою, бо справді інтелектуально чутлива і інтелігентна людина не здатна на зверхність і зарозумілість.
А щодо моєї держави – то вона справді неповноцінна, бо створювалась похапцем і має багато привнесеного ззовні, ще не зміцніла і не виросла до справжньої державності, напіввідірвана від свого історичного коріння, легко підпадає під зовнішні впливи, а звідси і недоліки її керівництва, але воно, це керівництво, і справді не найгірше, бо в нього хоч хватає здорового глузду на розуміння того, що без народу воно – пусте місце. І ми таки рухаємось вперед, хоч і повільно, спотикаючись і буксуючи, але рухаємось, тож маємо надію на краще. Мій Народ набагато старший за Державу, а тому мудріший і вміє вибачати помилки. Живемо надією, що недалеко той час, коли керівництво держави стане Головою Народу.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-11-25 04:18:03 ]
Залишається віднайти формулу краси, свою власну формулу, тож успіхів Вам, Валерію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Містраль Містраль (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-25 07:48:49 ]
Дякую.