ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.12.03 18:52
* * *
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.

Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух

Тетяна Левицька
2025.12.03 15:31
Мала земля
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.

Юрій Лазірко
2025.12.03 01:01
Хотів Тобі Я Наспівати --- український легкий рок
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол

Іван Потьомкін
2025.12.02 22:34
***
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М

Тетяна Левицька
2025.12.02 22:17
Зимовий
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть

Олександр Буй
2025.12.02 21:18
Ворожба
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...

На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих

Володимир Мацуцький
2025.12.02 20:34
Не сховаєш Землю в бункер
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

В Горова Леся
2025.12.02 17:20
Крихти
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.

Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,

Борис Костиря
2025.12.02 14:53
* * *
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.

Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,

Сергій Губерначук
2025.12.02 10:58
Сонет 93
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,

Вікторія Лимар
2025.12.01 23:04
Прохання до грудня
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи  лоно.

Повітря холодним  вкриває рядном.
Відчутна  пронизлива  туга.
Зима  перетнула  швиденько кордон.

С М
2025.12.01 12:00
Сержант Пепер і його Оркестр (The Beatles)
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас

Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Софія Кримовська
2025.12.01 09:50
Туман
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.

Микола Дудар
2025.12.01 09:33
***
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ой, чи жи́ві...
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Ялинка
- Коріння немає… Мамо!
Загине тепер ялинка?
- Та ні, посвяткує з нами,
І знову, моя дитинко,
Поверне її віхола
У ліс, де ялинка росла.

- Ялинко, яке ж ти диво…
Ти знаєш, що сніг не білий?
Зима – це бабуся сива…
А вітер – він скількокрилий?
Мій сніг не хоче блищати -
Навчи мене малювати.

- Мамо… Казала – до лісу,
А їх понесли на смітник.
Ялинку суху, напівлису
Он знову несе чоловік…
Матусю, помовч, будь ласка,
Сьогодні померла казка…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-18 21:02:54
Переглядів сторінки твору 4621
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.829
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 22:28:13 ]
Зворушливо до сльози.
Самому боляче, коли бачу оберемки мертвих ялинок на смітнику. Але з іншого боку новорічні свята без ялинки не уявляю теж. Доводиться іти на компроміс із совістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-01-18 23:13:55 ]
Компромисс этот имеет значительно больше решений, чем просто срубить или купить срубленную елку, однако:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 23:16:36 ]
А у мені чомусь цей вірш викликав асоціацію з Владом Ямою, що з Могілєвською танцював... Оці рядки: "Ялинку суху, напівлису..."
Мене також, як Діму Княжича вірш зворушив до сльози!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:01:51 ]
Це справа поправима. Ялинки не люди, досить мозку місцевим органам влади і деревця не пропадуть. І діткам веселенько. Таня славно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:27:58 ]
В автора є діти?
Не варто так виховувати дітей.
У казці про курочку "Рябу" розбилося яєчко - загинуло майбутнє ціплятко:((( Ми рубаємо ялинки, імо велику рогату худобу, витягуємо з води рибку... Тобто задовольняємо свої потреби різними вишуканими способами.
Я такий анекдот, старовинний.
- Де поділася наша курочка?
- Вона була нечемна, не слухалася, вибігла за ворота, і її з'їла лисичка.
-А якби курочка була чемна, то її би з'їли ми???

Це я до того, що в дитині, навіть зовсім маленькій, потрібно формувати почуття жертовності. Ялинка загинула не просто так - вона до того прикрашала ліс, прихищала тварин, годувала шишкарів (то така пташка, зимою виводить пташенят), потім принесла прибуток лісникові, продавцеві, потім тішила малечу, дарувала їй здоров'я (смолистий дух в кімнаті був?), надихала на малюнки, розвивала фантазію. Деякі мами ще збирають з ялинки хвою (перш ніж викинути) і запарюють, бо у відварі добре купатися, парити ноги, вдихати його пару при застуді і т.д.) Зі смітника її ще можуть потягнути бомжі і погрітися зимної ночі...
Ялинка прожила насичене і гідне життя.
Вона померла не безглуздо.
І тепер важливо, НА ЩО ми обернемо ті добрі почуття і і якості, які вона в нас побудила. Дитина це зрозуміє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-19 13:03:52 ]
Дякую усім хто знайшов час заглянути на мою сторінку і не пожалкував слів на відгук.Цей вірш майже автобіографічний – я витягла з душі спогади дитинства. Я завжди раділа цьому святу, але ніколи не розуміла, чому заради того, щоб побути декорацією, повинно вмирати таке гарне деревце. У мене двійко хлопчиків, Людочко, до речі, один уже зовсім дорослий. І якби не вони, цей вірш ніколи б не з’явився, бо я вже якось призвичаїлась, а вони стали виказувати жаль за ялинкою, це під їх впливом ми придбали штучну, яку хлопчики з задоволенням складають і прикрашають. І Новий рік став набагато приємнішим. А після свята мій менший син спробував намалювати ялинку, та в нього та ж проблема, що була і в мене малої: хочеться малювати з абсолютно портретною точністю, а не виходить. У мене інше почуття жертовності: я згодна пожертвувати смолистим духом від ялинки у кімнаті заради її життя. А якщо моїм хлопцям забажається смолистого духу – хай чимчикують до нього пішки і вживають разом з морозним повітрям, навіть якщо за це треба заплатити лісникові. І схоже, мої діти такої ж думки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 14:41:34 ]
Тоді це не проблема взагалі! Щиро рада за Ваш вибір. Але, як бути прискіпливим - виробництво штучних ялинок вимагає сировини, забруднює природу... І потім, коли і їх викинуть на смітник, вони ще більше забруднять природу... Так можна далеко дійти. Просто я сказала, що проблема того не варта... А квіти в букетах не шкода приймати в дарунок? "Вони вмирають в целофанних муках, отруєні, простромлені, гнилі" - це також тема для творчості...
Зі щирою симпатією. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 15:42:56 ]
І ще раз вибачте. В моїх коментарях йдеться не про Ваш (достойний !)вірш, а про тему, як на мене (тільки як на мене!), трошки "дешеву". Якщо без наркозу, то виглядає так: дорослі створили дитині казку - збрехали солоденько про турботливу віхолу - не вберегли від жорстокої реальності смітника - боляче вразили дитячу душу - звідси "Матусю, помовч" - казка померла. Тут проблема хіба в ялинці? А читачі бачать лише ялинку (див. попередні коментарі).
Вам ця тема близька, прошу Вас - знайдіть вірш Сергія Острового "Елка". Ви не пожалкуєте! Вам сподобається. І тоді Ви мене краще зрозумієте. Як не знайдете, я тоді напишу і надішлю Вам його з пам'яті.
Зітріть авторською рукою мої коментарі, щоб не псували Вам сторінку. А той вірш таки знайдіть, дуже Вас прошу. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-20 21:22:57 ]
Дякую, Людочко , справді сподобалась «Ёлка», але про молитву вірш у С. Острового сильніший, як на мене. До речі, про квіти, що вмирають у вазі, вже написала Оксанка Шарофостова. Мені сподобалось. А мої знайомі давно вже знають, що я надаю перевагу квітам у вазонах, хоч до букетів теж не байдужа – квітка росте не так довго, як дерево. А щодо того, щоб стерти Ваш коментар, то я проти, бо мені подобаються люди, що не бояться відверто виказувати незгоду.( Про "дешеві" теми можна довго і цікаво сперечатись, це як маленький хвостик, за якого можна витягти великого звіра.) Коментар, що не виходить за рамки нормального спілкування не може забруднювати сторінку, то я б залишила, як Ви не проти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-20 22:27:20 ]
Там, возле Елки Острового сидели двое неутешных, разлюбивших давно друг друга...Им давно ничего не нужно - ни святых вечеров, ни грешных, просто так их свела привычка...Ось болючіша проблема - ніякі жертви не помогають, почуття мертвіють, а ялинка принесена на вівтар за звичкою, вона нікому не принесла радості...
Я люблю вазони. Жодного стебельця не можу викинути. Тицяю в воду, в землю, в добрі руки. За мною добре росте... Дякую, що ви мене зрозуміли, Тетянко. Людмила.