ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.07.19 15:45
Вовкулаки
Ніч на землю опустила чорне покривало.
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася

Борис Костиря
2026.07.19 14:36
Бунт посередностей
Бунт посередностей - це бунт юрби гнилої,
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,

Ірина Вовк
2026.07.19 13:56
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 6)
Розділ IІ: Аромат мирри на річці Кідн Тарс задихався від спеки. Марк Антоній сидів на ринковій площі на судейському кріслі, оточений своїми легіонерами. Він був роздратований. Цариця Єгипту запізнювалася вже на тиждень. Раптом з боку річки донісся д

Ірина Вовк
2026.07.19 13:48
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 5)
ЧАСТИНА ДРУГА: МАРК АНТОНІЙ. Тінь під деревом граната «Прийди до мене, о Володарю Сили, бо серце моє відкрите для твого заліза. Твій рев чути серед народів, але в моєму домі ти знайдеш свій спокій і своє золото». (З написів на стінах храму Ха

Володимир Бойко
2026.07.19 12:36
Лімерики - 6
Шахраї під Малими Загайцями
Торгували зіпсутими яйцями
Збунтувався народ,
Упіймав тих заброд
І позбулись яєць під Загайцями.

В ресторані у Богодухові
Подавали котлети із мухами.

Іван Потьомкін
2026.07.19 11:43
***
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.

Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов’янський слід,

хома дідим
2026.07.19 10:23
* 146 *
оздоблений словами
належними чи ні
як-небудь умирав би
на дні або вві сні
відкинутий з заграви
розбитих літніх днів
із самого із краю
життя сяйливих див

Віктор Кучерук
2026.07.19 07:18
* * *
Земля затряслася, хитнулися стіни,
Шибки забриніли і ляк розпочавсь
За тих, що заклякли в гарячих руїнах
І просять у Бога про поміч в цей час.
Горять і димляться дерева й споруди,
Ізнову не маєм спокійного сну, -
Налякані вибухом, дивляться люди
Н

Роксолана Вірлан
2026.07.18 20:56
Іншалла -
Ібрагіме, світ не справедливий -
світ не справедливий, Ібрагі...
Ти хіба не сам ту правду зриму,
вчив мене, стискаючи круги

надовкіл моїх непевних кроків
і навколо щойно зійшлих сил.
Паргали, гречине сяйноокий,

Юрій Лазірко
2026.07.18 17:24
The Winter is Near -- with a touch of blues
Life stops… where silent e’s are craggy.
Define a quota for the sky and squint.
Make clouded music free and shaggy
by blowing out the note, a key imprint.

An obit finds in me a cover.
Am I a globe for lovers to be spun?
If there can be no way to h

Борис Костиря
2026.07.18 16:58
* * *
Навіщо я поглянув на цей сніг,
Що спопеляє блиском потойбічним
До глибини душі й кладе до ніг
Дари небес у сяйві споконвічнім?

Я щось важливе загубив на нім,
Пощезнули нюанси і відтінки.
Так слово сяє, як величний німб,

хома дідим
2026.07.18 11:10
* 145 *
розжарені піски балі
обвуглені тубільні пальми
тобі не сяяли ні разу
ти в курсі звісно і без мене
доступний вітчизняний ром
з карибським смаком
ну хімічним
а що лишилося до втіхи

Ірина Вовк
2026.07.18 11:00
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 4)
Розділ V: Скарабей на дні Нілу Повернення в Єгипет після Березневих ід було довгим і мовчазним. Натовп в Александрії зустрічав її криками радості, але Клеопатра не чула їх. Вона сиділа на своїх ношах, за зачиненими завісами, міцно стискаючи в кулаці ш

Ірина Вовк
2026.07.18 10:57
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 3)
Розділ ІV: Ніч перед ідами Листи з Александрії приходили на пергаменті, який пах нільською сіллю та нічним вітром, коли вона знову повернулася додому. Клеопатра не писала про кохання. Вона знала, що п'ятдесятирічному чоловікові, який засинає під шепі

Віктор Кучерук
2026.07.18 07:18
* * *
Ординських дій скривавлені сліди
Моїй землі несила приховати, -
Лежить повсюди дух гіркий біди,
Я досі сплю в чужій гостинній хаті.
Вгортаючись у ковдру не свою,
До сну заплющить намагаюсь очі,
Але, в безсонні маючись, не сплю,
Лише думками голову

Артур Курдіновський
2026.07.18 04:53
Передмова Тетяни Левицької до поетичної збірки Артура Курдіновського "Голоси минулого"
ГОЛОСИ МИНУЛОГО УКРАЇНСЬКОГО ФІЛОСОФА АРТУРА КУРДІНОВСЬКОГО "Слова читайте у ранкових росах, У кольорі осінньої іржі. Обходьте стороною безголосих! Цінуйте слово щирої душі!" Відомий, прекрасний, вдумливий письменник, який написав дві передмови
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Ялинка
- Коріння немає… Мамо!
Загине тепер ялинка?
- Та ні, посвяткує з нами,
І знову, моя дитинко,
Поверне її віхола
У ліс, де ялинка росла.

- Ялинко, яке ж ти диво…
Ти знаєш, що сніг не білий?
Зима – це бабуся сива…
А вітер – він скількокрилий?
Мій сніг не хоче блищати -
Навчи мене малювати.

- Мамо… Казала – до лісу,
А їх понесли на смітник.
Ялинку суху, напівлису
Он знову несе чоловік…
Матусю, помовч, будь ласка,
Сьогодні померла казка…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-18 21:02:54
Переглядів сторінки твору 4966
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.829
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 22:28:13 ]
Зворушливо до сльози.
Самому боляче, коли бачу оберемки мертвих ялинок на смітнику. Але з іншого боку новорічні свята без ялинки не уявляю теж. Доводиться іти на компроміс із совістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-01-18 23:13:55 ]
Компромисс этот имеет значительно больше решений, чем просто срубить или купить срубленную елку, однако:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 23:16:36 ]
А у мені чомусь цей вірш викликав асоціацію з Владом Ямою, що з Могілєвською танцював... Оці рядки: "Ялинку суху, напівлису..."
Мене також, як Діму Княжича вірш зворушив до сльози!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:01:51 ]
Це справа поправима. Ялинки не люди, досить мозку місцевим органам влади і деревця не пропадуть. І діткам веселенько. Таня славно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:27:58 ]
В автора є діти?
Не варто так виховувати дітей.
У казці про курочку "Рябу" розбилося яєчко - загинуло майбутнє ціплятко:((( Ми рубаємо ялинки, імо велику рогату худобу, витягуємо з води рибку... Тобто задовольняємо свої потреби різними вишуканими способами.
Я такий анекдот, старовинний.
- Де поділася наша курочка?
- Вона була нечемна, не слухалася, вибігла за ворота, і її з'їла лисичка.
-А якби курочка була чемна, то її би з'їли ми???

Це я до того, що в дитині, навіть зовсім маленькій, потрібно формувати почуття жертовності. Ялинка загинула не просто так - вона до того прикрашала ліс, прихищала тварин, годувала шишкарів (то така пташка, зимою виводить пташенят), потім принесла прибуток лісникові, продавцеві, потім тішила малечу, дарувала їй здоров'я (смолистий дух в кімнаті був?), надихала на малюнки, розвивала фантазію. Деякі мами ще збирають з ялинки хвою (перш ніж викинути) і запарюють, бо у відварі добре купатися, парити ноги, вдихати його пару при застуді і т.д.) Зі смітника її ще можуть потягнути бомжі і погрітися зимної ночі...
Ялинка прожила насичене і гідне життя.
Вона померла не безглуздо.
І тепер важливо, НА ЩО ми обернемо ті добрі почуття і і якості, які вона в нас побудила. Дитина це зрозуміє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-19 13:03:52 ]
Дякую усім хто знайшов час заглянути на мою сторінку і не пожалкував слів на відгук.Цей вірш майже автобіографічний – я витягла з душі спогади дитинства. Я завжди раділа цьому святу, але ніколи не розуміла, чому заради того, щоб побути декорацією, повинно вмирати таке гарне деревце. У мене двійко хлопчиків, Людочко, до речі, один уже зовсім дорослий. І якби не вони, цей вірш ніколи б не з’явився, бо я вже якось призвичаїлась, а вони стали виказувати жаль за ялинкою, це під їх впливом ми придбали штучну, яку хлопчики з задоволенням складають і прикрашають. І Новий рік став набагато приємнішим. А після свята мій менший син спробував намалювати ялинку, та в нього та ж проблема, що була і в мене малої: хочеться малювати з абсолютно портретною точністю, а не виходить. У мене інше почуття жертовності: я згодна пожертвувати смолистим духом від ялинки у кімнаті заради її життя. А якщо моїм хлопцям забажається смолистого духу – хай чимчикують до нього пішки і вживають разом з морозним повітрям, навіть якщо за це треба заплатити лісникові. І схоже, мої діти такої ж думки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 14:41:34 ]
Тоді це не проблема взагалі! Щиро рада за Ваш вибір. Але, як бути прискіпливим - виробництво штучних ялинок вимагає сировини, забруднює природу... І потім, коли і їх викинуть на смітник, вони ще більше забруднять природу... Так можна далеко дійти. Просто я сказала, що проблема того не варта... А квіти в букетах не шкода приймати в дарунок? "Вони вмирають в целофанних муках, отруєні, простромлені, гнилі" - це також тема для творчості...
Зі щирою симпатією. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 15:42:56 ]
І ще раз вибачте. В моїх коментарях йдеться не про Ваш (достойний !)вірш, а про тему, як на мене (тільки як на мене!), трошки "дешеву". Якщо без наркозу, то виглядає так: дорослі створили дитині казку - збрехали солоденько про турботливу віхолу - не вберегли від жорстокої реальності смітника - боляче вразили дитячу душу - звідси "Матусю, помовч" - казка померла. Тут проблема хіба в ялинці? А читачі бачать лише ялинку (див. попередні коментарі).
Вам ця тема близька, прошу Вас - знайдіть вірш Сергія Острового "Елка". Ви не пожалкуєте! Вам сподобається. І тоді Ви мене краще зрозумієте. Як не знайдете, я тоді напишу і надішлю Вам його з пам'яті.
Зітріть авторською рукою мої коментарі, щоб не псували Вам сторінку. А той вірш таки знайдіть, дуже Вас прошу. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-20 21:22:57 ]
Дякую, Людочко , справді сподобалась «Ёлка», але про молитву вірш у С. Острового сильніший, як на мене. До речі, про квіти, що вмирають у вазі, вже написала Оксанка Шарофостова. Мені сподобалось. А мої знайомі давно вже знають, що я надаю перевагу квітам у вазонах, хоч до букетів теж не байдужа – квітка росте не так довго, як дерево. А щодо того, щоб стерти Ваш коментар, то я проти, бо мені подобаються люди, що не бояться відверто виказувати незгоду.( Про "дешеві" теми можна довго і цікаво сперечатись, це як маленький хвостик, за якого можна витягти великого звіра.) Коментар, що не виходить за рамки нормального спілкування не може забруднювати сторінку, то я б залишила, як Ви не проти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-20 22:27:20 ]
Там, возле Елки Острового сидели двое неутешных, разлюбивших давно друг друга...Им давно ничего не нужно - ни святых вечеров, ни грешных, просто так их свела привычка...Ось болючіша проблема - ніякі жертви не помогають, почуття мертвіють, а ялинка принесена на вівтар за звичкою, вона нікому не принесла радості...
Я люблю вазони. Жодного стебельця не можу викинути. Тицяю в воду, в землю, в добрі руки. За мною добре росте... Дякую, що ви мене зрозуміли, Тетянко. Людмила.