ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.11.07 18:17
ПІСНЯ, ЩО ГЕНІЮ ВІДКРИЛА УКРАЇНУ
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?

Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не

Борис Костиря
2026.11.07 16:32
* * *
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.

Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно

Ігор Терен
2026.11.07 13:51
Галерея кінчених
Тарган вусатий б’є усі рекорди
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.

Тетяна Левицька
2026.11.07 11:13
Туманний
Тумани смокчуть хмарне вим'я,
міліє сивий небокрай.
Як хочеш, любий, душу вийми,
але журі не віддавай.

Цей листопад, мов битий щебінь,
під чобітками шурхотить.
Згубив пір'їни чорний лебідь

Віктор Кучерук
2026.11.07 06:54
* * *
О, як повільно рухається ніч,
Коли не спиш в очікуванні світла, -
Коли пітьму розсіяти невміч,
А туга в серці, наче терн, розквітла.
Судомить щемом душу самота,
Коли пітьма тримає у полоні, -
Молитвами вже втомлені уста,
Слізьми украй зволожені д

Артур Курдіновський
2026.11.07 02:21
Набридло!
Нехай в піску ховають очі страуси,
Нехай рожевим їм здається шлях.
Втомився я заповнювати паузи
У недотичних та чужих життях.

Гидую компліментами убогими -
Порожні звуки. Пухне голова.
Я нехтую скляними діалогами,

хома дідим
2026.11.06 23:47
* 250 *
хмари навіть і не сунуть
смугами лежать оце
вітер листя трусить сумно
ще поцілює лице
що пригоди що нагоди
ні до чого і нема
осінь при небесних водах
ексклюзивна і сама

Володимир Бойко
2026.11.06 22:59
Парадоксальні думки F1
Ненависті ніякої любов'ю не зіпсуєш. Хто не боровся з москалями, той надаремно вік прожив. Низькі люди похваляються високими ідеалами. Усі незалежні від когось таки залежні. І купаючись у золоті не забувай про рятівне коло. Носіїв глибоких

Ігор Шоха
2026.11.06 21:21
Наодинці із душею
На душі не затишно одному
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.

Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,

Юрій Лазірко
2026.11.06 17:06
He Is One of Those Warlocks
Текст:
-------
1.
He’s one of those warlocks,
who rummages through souls
in temples.

How many strange souls

Борис Костиря
2026.11.06 12:29
Слова
Нехай мене засиплять листям
І вкриють мулом забуття.
Осяє істина столика
Мої шляхи в нове буття.
Приїду в сонячну столицю
Для перемоги й каяття.

Нехай це листя заговорить

Віктор Кучерук
2026.11.06 06:43
* * *
Ярує осінь вітром і дощем,
Вихрить опалим листям до незмоги, -
Давай назад у літо утечем
Від лицемірства холоду й вологи.
Гайнем туди, де вчора на піску
Були ми сонцем щедро обігріті, -
Давай забудем осінь цю слизьку
У теплих чарах лагідного літа.

Вікторія Лимар
2026.11.05 21:26
Дивовижна пані
Пісня

Дивовижна пані в пошуку, пізнанні.
Пензель у руці.
Фарби різнобарвні в стильному єднанні.
Всесвіту творці.

Приспів:

Артур Курдіновський
2026.11.05 16:56
Ода американському народу (на проміжні вибори 2026 року)
Віват американському народу!
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.

Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,

Євген Федчук
2026.11.05 16:38
Битва під Лоєвом 6 липня 1651 року
Лиш два роки проминуло з кривавої битви,
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла

Борис Костиря
2026.11.05 13:05
Маршрут
Тепер автобус більше не приїде
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.

За визначеним шляхом не приїдуть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Ялинка
- Коріння немає… Мамо!
Загине тепер ялинка?
- Та ні, посвяткує з нами,
І знову, моя дитинко,
Поверне її віхола
У ліс, де ялинка росла.

- Ялинко, яке ж ти диво…
Ти знаєш, що сніг не білий?
Зима – це бабуся сива…
А вітер – він скількокрилий?
Мій сніг не хоче блищати -
Навчи мене малювати.

- Мамо… Казала – до лісу,
А їх понесли на смітник.
Ялинку суху, напівлису
Он знову несе чоловік…
Матусю, помовч, будь ласка,
Сьогодні померла казка…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-18 21:02:54
Переглядів сторінки твору 5298
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.829
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 22:28:13 ]
Зворушливо до сльози.
Самому боляче, коли бачу оберемки мертвих ялинок на смітнику. Але з іншого боку новорічні свята без ялинки не уявляю теж. Доводиться іти на компроміс із совістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-01-18 23:13:55 ]
Компромисс этот имеет значительно больше решений, чем просто срубить или купить срубленную елку, однако:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 23:16:36 ]
А у мені чомусь цей вірш викликав асоціацію з Владом Ямою, що з Могілєвською танцював... Оці рядки: "Ялинку суху, напівлису..."
Мене також, як Діму Княжича вірш зворушив до сльози!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:01:51 ]
Це справа поправима. Ялинки не люди, досить мозку місцевим органам влади і деревця не пропадуть. І діткам веселенько. Таня славно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:27:58 ]
В автора є діти?
Не варто так виховувати дітей.
У казці про курочку "Рябу" розбилося яєчко - загинуло майбутнє ціплятко:((( Ми рубаємо ялинки, імо велику рогату худобу, витягуємо з води рибку... Тобто задовольняємо свої потреби різними вишуканими способами.
Я такий анекдот, старовинний.
- Де поділася наша курочка?
- Вона була нечемна, не слухалася, вибігла за ворота, і її з'їла лисичка.
-А якби курочка була чемна, то її би з'їли ми???

Це я до того, що в дитині, навіть зовсім маленькій, потрібно формувати почуття жертовності. Ялинка загинула не просто так - вона до того прикрашала ліс, прихищала тварин, годувала шишкарів (то така пташка, зимою виводить пташенят), потім принесла прибуток лісникові, продавцеві, потім тішила малечу, дарувала їй здоров'я (смолистий дух в кімнаті був?), надихала на малюнки, розвивала фантазію. Деякі мами ще збирають з ялинки хвою (перш ніж викинути) і запарюють, бо у відварі добре купатися, парити ноги, вдихати його пару при застуді і т.д.) Зі смітника її ще можуть потягнути бомжі і погрітися зимної ночі...
Ялинка прожила насичене і гідне життя.
Вона померла не безглуздо.
І тепер важливо, НА ЩО ми обернемо ті добрі почуття і і якості, які вона в нас побудила. Дитина це зрозуміє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-19 13:03:52 ]
Дякую усім хто знайшов час заглянути на мою сторінку і не пожалкував слів на відгук.Цей вірш майже автобіографічний – я витягла з душі спогади дитинства. Я завжди раділа цьому святу, але ніколи не розуміла, чому заради того, щоб побути декорацією, повинно вмирати таке гарне деревце. У мене двійко хлопчиків, Людочко, до речі, один уже зовсім дорослий. І якби не вони, цей вірш ніколи б не з’явився, бо я вже якось призвичаїлась, а вони стали виказувати жаль за ялинкою, це під їх впливом ми придбали штучну, яку хлопчики з задоволенням складають і прикрашають. І Новий рік став набагато приємнішим. А після свята мій менший син спробував намалювати ялинку, та в нього та ж проблема, що була і в мене малої: хочеться малювати з абсолютно портретною точністю, а не виходить. У мене інше почуття жертовності: я згодна пожертвувати смолистим духом від ялинки у кімнаті заради її життя. А якщо моїм хлопцям забажається смолистого духу – хай чимчикують до нього пішки і вживають разом з морозним повітрям, навіть якщо за це треба заплатити лісникові. І схоже, мої діти такої ж думки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 14:41:34 ]
Тоді це не проблема взагалі! Щиро рада за Ваш вибір. Але, як бути прискіпливим - виробництво штучних ялинок вимагає сировини, забруднює природу... І потім, коли і їх викинуть на смітник, вони ще більше забруднять природу... Так можна далеко дійти. Просто я сказала, що проблема того не варта... А квіти в букетах не шкода приймати в дарунок? "Вони вмирають в целофанних муках, отруєні, простромлені, гнилі" - це також тема для творчості...
Зі щирою симпатією. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 15:42:56 ]
І ще раз вибачте. В моїх коментарях йдеться не про Ваш (достойний !)вірш, а про тему, як на мене (тільки як на мене!), трошки "дешеву". Якщо без наркозу, то виглядає так: дорослі створили дитині казку - збрехали солоденько про турботливу віхолу - не вберегли від жорстокої реальності смітника - боляче вразили дитячу душу - звідси "Матусю, помовч" - казка померла. Тут проблема хіба в ялинці? А читачі бачать лише ялинку (див. попередні коментарі).
Вам ця тема близька, прошу Вас - знайдіть вірш Сергія Острового "Елка". Ви не пожалкуєте! Вам сподобається. І тоді Ви мене краще зрозумієте. Як не знайдете, я тоді напишу і надішлю Вам його з пам'яті.
Зітріть авторською рукою мої коментарі, щоб не псували Вам сторінку. А той вірш таки знайдіть, дуже Вас прошу. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-20 21:22:57 ]
Дякую, Людочко , справді сподобалась «Ёлка», але про молитву вірш у С. Острового сильніший, як на мене. До речі, про квіти, що вмирають у вазі, вже написала Оксанка Шарофостова. Мені сподобалось. А мої знайомі давно вже знають, що я надаю перевагу квітам у вазонах, хоч до букетів теж не байдужа – квітка росте не так довго, як дерево. А щодо того, щоб стерти Ваш коментар, то я проти, бо мені подобаються люди, що не бояться відверто виказувати незгоду.( Про "дешеві" теми можна довго і цікаво сперечатись, це як маленький хвостик, за якого можна витягти великого звіра.) Коментар, що не виходить за рамки нормального спілкування не може забруднювати сторінку, то я б залишила, як Ви не проти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-20 22:27:20 ]
Там, возле Елки Острового сидели двое неутешных, разлюбивших давно друг друга...Им давно ничего не нужно - ни святых вечеров, ни грешных, просто так их свела привычка...Ось болючіша проблема - ніякі жертви не помогають, почуття мертвіють, а ялинка принесена на вівтар за звичкою, вона нікому не принесла радості...
Я люблю вазони. Жодного стебельця не можу викинути. Тицяю в воду, в землю, в добрі руки. За мною добре росте... Дякую, що ви мене зрозуміли, Тетянко. Людмила.