Перистий ведмедик розпливчаті форми,
прикривши від сонця і берег і ліс.
Пливе десь на захід, плювати на норми,
всі паспортні служби й наявності віз.
Пливуть за ведмедем хмариночки вільні,
і білі і сірі легенькі як пух.
Уяву турбують бродяги постійні,
і мій до мандрівок пробуджують дух.

Небесні бродяги за формою різні,
я їх споглядаю стою на траві,
то щось еротичне то лапи залізні,
із нігтями гострими аж до землі.
Пливе ніби тіло , є груди і руки,
фантазій безмежних раптовий каприз.
Впізнав я амурів за спинами луки,
стрілятимуть в серце прицілившись вниз.

Тяжіння тримає я з ним в довгій битві,
безкрилий, а хочу летіти до них,
і руки піднявши неначе в молитві,
стою на землі весь у мріях пустих.
Дивитись в багаття, дивитись на воду,
в цей список добавлю парад білих хмар.
Дивитись без втоми та ще й насолоду,
від дії простої отримаю в дар.
02.08.2009р.