ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
2024.05.04
10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
2024.05.04
05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Левандівський (1981) /
Рецензії
/
Рецензії
Той, що ловить весну…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Той, що ловить весну…
Ткачук Віталій. Упіймаю весну на слові. Поезії. – Луцьк: Вісник, 2003. – 68 с.
Молоде (і не дуже) покоління віртуалізованих і девіртуалізованих поетів знають, або щось чули про «Лесин кадуб». Віталій, один із тих, хто творив його тілесний і поетичний вміст у 2001–2004 рр. Поезія членів і член кинь «Лесиного кадуба» завжди викликала зацікавлення у читацької аудиторії. Книга нашого автора є прикладом доброї юнацької поезії. Є такі автори, що одразу тебе зачіпають і ти їх читаєш та чекаєш на їх вірші.
Здебільшого Віталій тяжіє до силабо-тоніки, але у його збірочці можна натрапити на білі й напівбілі поезії. Окремо слід відмітити авторський смак до рим: «прах/вустах», «люстри/струсить», «диван/сам-на сам», «граніту/неоліту», «теорему/даремно», «вольфраму/напам’ять», «вуаль/асфальт», «комплімент/алімент», «блюз/медуз», «жриці/ключиці», «червнів/тернів», «волхви/хвиль», «ртуті/суті», «віск/гедонізм», «крадені/ладані» та ін.
Для поезії взагалі, а особливо молодої характерна сповідальність. Віталій також не уник цього явища. А іноді він, буквально дивує відвертістю своєї сповіді:
«За макіяжем майстерності
Важко впізнати
Навіть себе…»
Отже, художні засоби, якими послуговується автор лише макіяж? Де ж він справжній, цей поет? Його справжність концентрується у таких от «зізнаннях», в хаотично-органічному баченні свого явного і доступного іншим світу, красивого і ламкого як герань, чутливого до зовнішніх подразнень:
«Кущі-шлагбауми. До світла
Неогуманних п’ять шпарин.
Суспільні грати. Доля підла:
Відвертий кармонікотин»,
або: «Пранова сутність
Діриться в кишенях
Сміється муза
З копійчаних крил...»
На наш погляд поезія Віталія Ткачука калейдоскопічна, оскільки в ній переплітаються різні стилі. Це й формує його сукупний неповторний стиль, своєрідний кубік-рубк. До прикладу, у «Метаморфозах локального зледеніння» звучать етногротескові мотиви, а у «на крилах», навпаки надрив поуттів та образів про звичайні здається речі. У своєму поетичному ерарії він наміксував неокласицизм, неореалізм, модернізм, неомодернізм + (ще щось...) і свою талановитість. В його поезії ми не знайдемо ні перформансу, ні епатажу, лише яскраву образність, яка здатна вразити вибагливих і примхливих поціновувачів красного слова. Він більше забавляється із змістом, семантикою, аніж з формою, намагається глибоко копнути в лексичний рельєф мови. До його поетичного набутку слід віднести не тльки персональну особливсть образного світу, але й численні неологізми, які також потішать читацьке і поетичне око:
«макрозначущо», «староново», «егозахисний», «кармонікотин», «спідлобний», «опівп’ята», «осльозили», «псевдомісяць», «голкопотиск», «запоклонених», «близькодалий», «ахіллески», «ревнометр», «сірниково-шкідливі», «орловито», «ногомобіль», «черештополі» та ін.
Часом у поезії Віталія проскакують мотиви інших класиків жанру. Втрапила мені на очі поезія, де дуже відчутні мотиви С. Єсєніна («Я не вписавсь у ваші рамки»). Це ніякий не закид автору, а радше акцент на поліфонічності його творчої палітри. Тембр його голосу також різний. Буває, що його слово звучить з великою силою, руйнуючи спокій читача, думки немов підвисають десь напівдорозі:
«Південь спеки в кризі льодовитій.
Стигне кров у жилах упиря».
Специфіка рецензійного жанру вимагає критичних міркувань. Такі також присутні. Вміст збірки та її оформлення виразно дисонують. Назва збірки. Тут теж не все так як хотілося б читачеві (тобто мені!). Весна якось спорадично тут присутня, але винесена у назву і є ключовим топосом. Автору видніше, але вдячні критики і не менш вдячні читачі мають право на свої візії. Це є суб’єктивна думка, яка не перекреслює і не нівелює осягнень автора, його поетичних пустощів. Смію припустити, що при певних умовах ця збірка могла б мати інше оформлення, інший наклад, бо вона того вартує.
P. S. Хотів написати сувору рецензію, а вийшов панегірик. Дивина.
Молоде (і не дуже) покоління віртуалізованих і девіртуалізованих поетів знають, або щось чули про «Лесин кадуб». Віталій, один із тих, хто творив його тілесний і поетичний вміст у 2001–2004 рр. Поезія членів і член кинь «Лесиного кадуба» завжди викликала зацікавлення у читацької аудиторії. Книга нашого автора є прикладом доброї юнацької поезії. Є такі автори, що одразу тебе зачіпають і ти їх читаєш та чекаєш на їх вірші.
Здебільшого Віталій тяжіє до силабо-тоніки, але у його збірочці можна натрапити на білі й напівбілі поезії. Окремо слід відмітити авторський смак до рим: «прах/вустах», «люстри/струсить», «диван/сам-на сам», «граніту/неоліту», «теорему/даремно», «вольфраму/напам’ять», «вуаль/асфальт», «комплімент/алімент», «блюз/медуз», «жриці/ключиці», «червнів/тернів», «волхви/хвиль», «ртуті/суті», «віск/гедонізм», «крадені/ладані» та ін.
Для поезії взагалі, а особливо молодої характерна сповідальність. Віталій також не уник цього явища. А іноді він, буквально дивує відвертістю своєї сповіді:
«За макіяжем майстерності
Важко впізнати
Навіть себе…»
Отже, художні засоби, якими послуговується автор лише макіяж? Де ж він справжній, цей поет? Його справжність концентрується у таких от «зізнаннях», в хаотично-органічному баченні свого явного і доступного іншим світу, красивого і ламкого як герань, чутливого до зовнішніх подразнень:
«Кущі-шлагбауми. До світла
Неогуманних п’ять шпарин.
Суспільні грати. Доля підла:
Відвертий кармонікотин»,
або: «Пранова сутність
Діриться в кишенях
Сміється муза
З копійчаних крил...»
На наш погляд поезія Віталія Ткачука калейдоскопічна, оскільки в ній переплітаються різні стилі. Це й формує його сукупний неповторний стиль, своєрідний кубік-рубк. До прикладу, у «Метаморфозах локального зледеніння» звучать етногротескові мотиви, а у «на крилах», навпаки надрив поуттів та образів про звичайні здається речі. У своєму поетичному ерарії він наміксував неокласицизм, неореалізм, модернізм, неомодернізм + (ще щось...) і свою талановитість. В його поезії ми не знайдемо ні перформансу, ні епатажу, лише яскраву образність, яка здатна вразити вибагливих і примхливих поціновувачів красного слова. Він більше забавляється із змістом, семантикою, аніж з формою, намагається глибоко копнути в лексичний рельєф мови. До його поетичного набутку слід віднести не тльки персональну особливсть образного світу, але й численні неологізми, які також потішать читацьке і поетичне око:
«макрозначущо», «староново», «егозахисний», «кармонікотин», «спідлобний», «опівп’ята», «осльозили», «псевдомісяць», «голкопотиск», «запоклонених», «близькодалий», «ахіллески», «ревнометр», «сірниково-шкідливі», «орловито», «ногомобіль», «черештополі» та ін.
Часом у поезії Віталія проскакують мотиви інших класиків жанру. Втрапила мені на очі поезія, де дуже відчутні мотиви С. Єсєніна («Я не вписавсь у ваші рамки»). Це ніякий не закид автору, а радше акцент на поліфонічності його творчої палітри. Тембр його голосу також різний. Буває, що його слово звучить з великою силою, руйнуючи спокій читача, думки немов підвисають десь напівдорозі:
«Південь спеки в кризі льодовитій.
Стигне кров у жилах упиря».
Специфіка рецензійного жанру вимагає критичних міркувань. Такі також присутні. Вміст збірки та її оформлення виразно дисонують. Назва збірки. Тут теж не все так як хотілося б читачеві (тобто мені!). Весна якось спорадично тут присутня, але винесена у назву і є ключовим топосом. Автору видніше, але вдячні критики і не менш вдячні читачі мають право на свої візії. Це є суб’єктивна думка, яка не перекреслює і не нівелює осягнень автора, його поетичних пустощів. Смію припустити, що при певних умовах ця збірка могла б мати інше оформлення, інший наклад, бо вона того вартує.
P. S. Хотів написати сувору рецензію, а вийшов панегірик. Дивина.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію