ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2022.08.14 17:50
В Израиле многое связывается с чудом. Вот так и я, без году неделя израильтянин, совершенно непонятным образом будто бы заглянул в саму историю Государства Израиль. Как живые, выходили ко мне Хаим Вейцман, Бен-Гурион, Голда Меир, Моше Даян, Ицхак Рабин...

Василь Дениско
2022.08.14 13:53
Напевно є загроза вторгнення з півночі… Бо вже місяць, як у нашому селі розташувався військовий підрозділ. За цей час воїни побудували (на стратегічних напрямках) фортифікаційні споруди та загородження. Але я не про це. Повіз, у черговий раз, проду

Юрко Бужанин
2022.08.14 12:55
Ти надзвичайно красива...
І не зовнішністю лише.
Флюїдів душевних злива
Вітрило надме до Сейшел.

Найчарівніший куточок,
Ця філія Раю земна,
Лиш гляну у твої очі,

Козак Дума
2022.08.14 10:57
Війна ця – партія у шахи,
такий собі стрімкий гамбіт,
де захотів шкільний невдаха,
покласти на лопатки світ.
«Адін нарот» ялозив перла,
та планував дитячий мат.1
Я покажу їм «Ще не вмерла»,
сконає! – хитро думав кат.

Віктор Кучерук
2022.08.14 05:36
Радісним дзвоном наповнив
Душу мою літній день, –
Жайвір вгорі невгамовно
Зроджує звуки пісень.
Небо, прозоре й глибоке,
Переповняє блакить, –
Хмарка легка ненароком
Сонце сховала на мить.

Ніна Виноградська
2022.08.14 00:01
Схід сонця у пустелі без яси
Заглянув за високі піраміди.
Вітри об сфінкси витерли носи
І полетіли у сади Колхіди.

І Грузію обнявши, обійшли
Її красу, що вписана у гори.
Де чути спів щасливої бджоли

Ярослав Чорногуз
2022.08.13 15:20
Не сумуй, кохана, дні осінні
Ще далеко хмарами повзуть...
Я життя віддав би по краплині
За кожнісіньку твою сльозу.

Скільки ще, скажи, за небокраєм
Накує зозуля щастя літ?
Хай же серденько твоє не крають

Ігор Герасименко
2022.08.13 15:06
Відкрилась дорога дорога

2
Шляховики асфальт поклали
так, що автівки, мов коали,

3
пересувалися – нерівна:

Микола Соболь
2022.08.13 07:52
Еротики потрібно більше віршу,
щоб не відмер навіки м’яз слабкий.
Нехай мені пробачать мову грішну!
Насправді я далеко не такий.
Не опишу принизливого блуду.
І те, як після сексу йде тютюн.
Тримає жінку чоловік за груди…
У нього ж не поруччя – риба

Віктор Кучерук
2022.08.13 05:30
Пахнуть столочені трави,
Дзвінко сюрчать цвіркуни.
Вітер то крила розправить,
То поринає у сни.
Топчем отаву духмяну
Вздовж гомінкого гайка, –
Не видається обманом
Спереду постать гнучка.

Микола Соболь
2022.08.13 04:55
Серпнева ніч розбудить цвіркунів.
Чи цвіркуни пробудять морок ночі?
Гадати я не буду і не хочу,
але до ранку не побачу снів.

Хай ватра пломеніє край води
і завмирає дим понад травою,
де вітер обіймає ніжно хвою…

Віктор Михайлович Насипаний
2022.08.12 22:54
Торгує пізнє небо снігом хмар,
І ріжуть хлібчик сонця ластів’ята.
Черешня біля хати вже сама,
І щиро молить тишу рута-м’ята.

Тримає пам'ять дні, як древній тин.
Вже сам, немов роса, почав сивіти…
У мені смуток хоче прорости,

Віктор Кучерук
2022.08.12 21:10
Побігло літо навстріч мжичці
І так прискорило цей біг,
Що аж заплуталися в гичці
Ступні його засмаглих ніг.
Ніяк позбавитись не в змозі
Від товстих стебел ботвини, -
Тепліє літо поруч досі,
Подарувавши день ясний.

Ольга Олеандра
2022.08.12 20:50
І знову бажання сильне, і знову палають щоки.
Можливо, я божевільна. Давно розминулись кроки
у різні боки, на різні системи і небокраї.
Напевно, я божевільна. Я все ще тебе кохаю.

Я все ще… ти хочеш знати? Це моління, не питання.
Не мусиш відповіда

Микола Соболь
2022.08.12 19:20
– Скажіть, Безрукове Сергію,
де Ваш акторський апогей?
– Про роль одну я дуже мрію…
зіграти хочу – Сашу Грей.
* * *
– Куме, чув такі я слухи у мистецькім світі –
в Моісеєва дитина з’явиться у квітні!
– Що Ви, куме, оце диво. Аж кусаю лікті.

Козак Дума
2022.08.12 19:08
Під жахливе сирен голосіння
та розриви снарядів, ракет –
посадили звитяги насіння
у надії на сходів букет.
Ми саджали своєї звитяги насіння,
зупиняли кривавий бенкет!

Ще трудились удень і ночами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євген Маланюк / Критика | Аналітика / ДО ПРОБЛЕМИ БОЛЬШЕВИЗМУ

 Грунт. ДО ПРОБЛЕМИ БОЛЬШЕВИЗМУ
І
Чотири роки по виході «Капіталу» (І. т.) з’являється роман Федора Достоєвського «Біси» (1871 р.), хоч влучніше було б його зв’язати з «Маніфестом» Маркса з-перед 24 років (1847) – «примара, примара комунізму блукає по Европі».
Дуже прикметно й дуже дивно, що, при існуванні тепер уже величезної літератури про большевизм, дослідники так мало зупиняються над цим романом, який становить першорядне джерело знання про большевизм і є, справді, найважливішою позицією серед літератури на цю тему. Як вже було підкреслено, серед дослідників, на жаль, переважають т. зв. «знавці Росії», які з енергією, вартою іншого призначення, старанно «атомізують» проблему, ніби навмисне нехтуючи її основним ядром. Три чверті, якщо вже не 90 %, тих «знавців», передусім, відривають таке і с т о р и ч н е явище, як большевизм, від і с т о р і ї, від «часу й простору», так якби те явище постало десь у стратосфері й цілком не мало свого «місцерозвинення» на нашій грішній землі. Антиісторизм – то перший і основний гріх тих «науковців». Натомість вони, зазвичай, розтинають, перцелюють «а пріорі» абстрактно взяту проблему на прерізні аспекти: соціологічний, соціяльний, економічний, матеріяльний, порівняльно-«революційний» (обов’язкові аналогії з т. зв. великою революцією у Франції) і т. д.
Розуміється, «Біси» – роман, отже то ніби красне письменство, а не наука. Слушно. Але можна б було довести (і то на ряді інших прикладів), що того роду романи важать для освітлення проблеми багато більше за найавтентичніші історичні документи чи наукові трактати, особливо, коли ті трактати писані науковцем безкрилого розуму й причинкарського типу.
Вельми прикметним є вже те, що большевицький уряд фактично був цілком заборонив той роман (ком.: Прекурсори большевизму віддавна зизим оком дивилися на творчість Достоєвського взагалі, а на «Біси» передусім і особливо. Пригадую бурю, яку були зняли Максим Ґорький і пізніший сов.-комісар Луна-чарський р. 1912 з приводу спроб інсценізації «Бісів» у московськім т. зв. Художественім Театрі.) і лише згодом, в міру зміцнення совєтської імперії, либонь раз цей роман з’явився в «академічнім» повнім, отже, непопулярнім виданні творів Ф. Достоєвського. Можна бути певним, що в публічних бібліотеках СССР – роман той не існує. І дуже характеристично, що той роман не фігурує ані в т. зв. антикомуністичній пропаганді за межами СССР, ані навіть серед т. зв. «російської» еміграції. Про криптобольшевицьку чи п’ятиколонну пропаганду немащо й згадувати.
Всі ті чинники, нехтуючи, й замовчуючи «Бісів», розуміється, мають повну рацію: більш б о л ь ш е в и к о з н а в ч о г о, о т ж е й а н т и б о л ь ш є в и ц ь к о г о т в о р у в с в і т о в і й л і т е р а т у р і д о с і н е і с н у є, окрім хіба «Історія певного міста» М. Салтикова-Щедріна, малодоступного своїм стилем для незнайомого з комплексом «Росії» читача, та ще хіба романів «Тайний агент» і «Очима Заходу» англійського письменника Джозефа Конрада (як відомо, поляка з України, Йосифа Коженьовського) теж, очевидно, малопопулярних.
Наскільки знаю, роман «Біси», не зважаючи на великий розголос в останніх часах творчости Достоєвського, досі не має популярних перекладів (за вийнятком хіба німецького). Перекладено давно «Карамазових», «Злочин і кару», навіть «Бідних людей», існує величезна критично-літературознавча про Достоєвського література (зокрема, у Франції й Німеччині), але «Біси» залишаються для світу незнаними, в більшій навіть мірі, аніж для сучасного підсовєтського читача.
Факт, вартий застановлення!
Очевидно, й у нас цей роман Достоєвського, на жаль, мало або й зовсім незнаний.
«Біси» – це може найбільше, що було створене цим дуже плодовитим письменником. До певної міри, роман цей ніби виходить поза рамки загальної творчости, ба й літератури взагалі, аналогічно, напр., до польської «Не божественної Комедії» З. Красінського, що своєю візійністю переходить границі звичайної літератури і теж м. ін. становить важливе джерело для відчуття д у х у большевизму, бувши теж своєрідним пророцтвом про нього.

II
Втягнений в справу революційного гуртка (т. зв. «петрашевців») і, вже поставлений перед шибеницею, Достоєвський був «уласкавлений» царем Миколою І і засланий на Сибір. Психічний шок від такого способу «уласкавлення», а потім каторга, розуміється, відбилися на вразливій психіці Достоєвського дуже руйнуюче. Та людина, викорінена вже перед тим національно й родинно, зламана була морально назавжди.
Елементи паталогічні відбилися й на його писаннях, які назагал навряд чи становлять пожиточну чи мистецьку лектуру. Його романи – це, скорше, клінічні матеріяли для психопатології й криміналістики. На технології його повістярства, як влучно зазначив один критик (Павло Гостовець), відбилося уміння «робити» цікаву «сенсаційну» фабулу такого французького, в той час ще дуже голосного (ним зачитувався юнак-Шевченко) «бульварного» письменника Евгена Сю. Достоєвський в «сенсаційну» тканину своїх романів вплітає важливі проблеми психо-філософічні й філософічно-релігійні, зокрема проблеми християнства й православія.
Завжди переслідуваний браком грошей, він ті романи ускладнював і поширював, часто на шкоду їх композиції. Тому, опріч своєї моральної нестравносте, вони трудні до читання просто з причин композиційно-стилістичних.
Отже, з цілої творчости Достоєвського «Біси» вирізняються такою впрост стереоскопічною виразністю пророчої візії російського большевизму, таким розкриттям большевицького «підґрунтя» Росії, таким ясновидінням деяких м а й б у т н і х історичних подій (подія так зв. 9 січня, распутініяда, постать Леніна, навіть Троцького й багато іншого), що, справді, трепет проймає сучасного читача. Цей епілептик з розтерзаною психікою, сам завжди опанований бісами пороків і найстрашніших гріхів (так звана «Сповідь Ставрогіна» з «Бісів», за свідченням сучасників, має автобіографічний характер), спромігся, справді, на ясновидіння грядущого зла. Відсилаючи читача до самого роману, дозволю собі тут запитувати один з найяскравіших «ідеологічних» уступів, що подає головні точки концепції одного з героїв роману – «ідеолога» Шігальова. Це зі знаменної розмови Ставрогіна з Вєрховєнським:
Він (Шіґальов. – Е. М.) вигадав «рівність»... У ньому шпигунство. У ньому кожен член суспільства слідкує один за другим і зобов’язаний доносити. Кожен належить всім і всі – кожному. Всі раби і в рабстві – рівні. В потрібних випадках – наклеп і убивство, а головне – рівність.
Першим ділом – обнижується рівень освіти, наук, талантів.
Високий рівень наук і талантів доступний тільки вищим здібностям – не треба вищих здібностей! Вищі здібності завжди захоплювали владу і були деспотами. Вищі здібності не можуть не бути деспотами і завжди приносили більше розпусти, аніж користе – їх виганяють або страчують. Цицеронові – відтинають язик, Копернікові виколюють очі, Шекспіра побивають камінням – ось де шіґальовщина! Раби мусять бути рівні, без деспотизму ще не бувало ані свободи, ані рівности (характеристична для героїв Достоєвського нелогічність: пор. попередню згадку про «деспотизм вищих здібностей». – Е. М.), але в отарі мусить бути рівність – і ось шіґальовщина! Ха-ха-ха, вам страшно? Я – за шіґальовщину!
...Ледь-ледь родина або любов, – ось вже й бажання власности. Ми винищуємо (це) бажання: ми пустимо пияцтво, поклеп, донос; ми пустимо нечувану розпусту; ми кожного генія згасимо ще немовлям.
...Раби мусять мати правителів. Цілковитий послух, цілковита безобличність, але раз на 30 років Шіґальов пустить і судорогу, і всі нараз починають пожирати один одного, до певної границі, розуміється, єдино для того, щоб не було занадто нудно. Нудьга – це почуття аристократичне, в шіґальовщині бажань не буде. Бажання й відчуття – для нас, а для рабів – шіґальовщина.
...Ми пустимо пожари... Ми пустимо легенди. Розхит такий піде, якого ще світ не бачив.
(«Біси», кн. 2)
Коли вперше, ще юнаком, доводилося намагатися (безуспішно) читати цей роман, зміст його видавався маячінням психопата, і роман випадав з рук. Лише десь на початку 30-х років, коли вже загальний образ большевизму розгортався на повну широчінь, «Біси» почали промовляти з силою незвичайною, роман читалося, «не минаючи титли, ніже тої коми», і до нього поверталося раз-у-раз.
Тоді, допіру, стало ясним вповні, чому поліційно-«виховний» апарат СССР м у с і в цей роман «із’ять», «упраздніть» (вживаючи геніяльно-точних виразів з поліційного словника традиційної «Росії»), не допустити його до широкої читацької маси. Роман той був уже з д і й с н е н и м п р о р о ц т в о м, був магічним дзеркалом дійсности, демаскуванням «революції» і нещадною аналізою большевизму враз із розкриттям та насвітленням його глибокого коріння.
Що більше, Достоєвський в «Бісах», хоч і дуже делікатно, майже «пунктовано», але показав і ті нитки, що лучили «родимий» большевизм з інтернаціональним і комуністичним соціалізмом.
Важливим доповненням до «Бісів» належить уважати твір сатирика М. Салтикова-Щедріна – «История одного города». Автор – один з найліпших знавців адміністраційної механіки «Росії», яко бувший губернатор. Книга його – в сатирично прихованій і дуже, з огляду на цензуру, ускладненій і гротесковій формі – подає, сказати б, есенцію і с т о р і ї «Росії». З автора був позитивіст, раціоналіст, далекий від усякої містики – освічений і проникливий чоловік. Його твір, розуміється, має зовсім інший, аніж «Біси», зміст і стиль, але він з якоюсь математичною стислістю подає щось ніби «плян», основний «проект» страшної імперії. І тому «система Росії» виступає в нім яскраво і плястично враз з її потенціяльно-большевицькою підосновою (не раз Щедрін пророчо уживає самого слова «комунізм»). Його стилізований «опис градоначальників» (себто правителів, в яких пізнаємо і царів, і вельмож, і окремих діячів імперії) на чолі з геніяльно й пророчо, певно на «матеріялі» Миколи І накресленим Уґрюм-Бурчеєвим, – є свого роду літературний шедевр. В Уґрюм-Бурчеєві, напр., є стільки разючо-аналогічних рис, що ми впрост пізнаємо в нім Сталіна. (ком.:Десь у середині 30-х рр. Д. Донцов в редагованім ним львівськім «Вістнику» зробив був дотепну літературну містифікацію, умістивши уривок з «Історії» Щедріна під переверненим прізвищем автора. Уривок цей був настільки «сучасний», що багатолюдей уважало його за твір сучасного підсовєтського письменника, який нелегально переслав був його за кордон. Уривок той власне описував «правління» Уґрюм-Бурчеєва з драматичним описом його глибоко-символічної війни з рікою, яка «злочинно текла» всупереч «приписам влади»...) Писаний навмисне канцелярійно-адміністраційною, зрозумілою лише для знавців «Росії», її специфічною урядовою мовою, цей твір майже цілковито неперекладальний. А саме специфічний стиль тієї мови і складає найважливішу, часом найістотнішу, частину самого змісту книги.
До цієї ж теми відноситься одна з найліпших книг про «клясичну» Росію Миколи І, написаних чужинцем-наочним свідком. Це – відома, але, на жаль, мало студійована книга бистрозорого й чуйного француза, маркіза де-Кюстіна «Russie en 1839», книга далека і від демонічної метафізики «Бісів», і від сатиричної ґротесковости Щедріна, але тверезо-раціональна, суто «декартівська» і повна найгостріших помічень, найвлучніших формулювань і того блискучого національно-французького духу, що його французи називають непереклаладальним словом «esprit».




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-17 16:00:51
Переглядів сторінки твору 2229
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.139 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.170 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.746
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціум
Автор востаннє на сайті 2009.11.17 16:03
Автор у цю хвилину відсутній