ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.18
11:26
Шановна редакція майстерень?
Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт
Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт
2024.05.18
06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
2024.05.18
05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
2024.05.18
01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
2024.05.18
00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
2024.05.17
20:47
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
2024.05.17
19:20
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
2024.05.17
15:23
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
2024.05.17
09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
2024.05.17
09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
2024.05.17
09:03
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»…
Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово
2024.05.17
05:31
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
2024.05.17
04:22
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
2024.05.17
00:04
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
2024.05.16
20:19
Розпалася Русь єдина після Ярослава.
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
2024.05.16
09:45
травня - День вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.05.17
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Нечволод (1984) /
Інша поезія
Затиснутий…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Затиснутий…
Затиснутий…
постійно з дня в якому стало сонце,
я затиснутий..
між небом та землею,
мов бекон між тостом
Я затиснутий…
В думках та образах, у снах та трактуванні,
Хе.. затиснутий
Мій мозок між кістками, прямо вприскнутий,
Аа.. затиснутий…
Хоч, що би не робив, це не умисно, вже,
Затиснутий…
У горизонтах й небокраях очі рискали ...
Затиснутий….
В бетонних стінах чудернацького міста,
Затиснутий…
Затиснутий..
У сірих тонах непотрібних перегород квартири,
Затиснутий….
В словах, які не сказав,
Затиснутий…
В лепеті думок, який треба було промовчати,
Затиснутий..
В нервовій напруженості від невпевності,
Затиснутий…
В лабіринті почутів до себе,
Затиснутий…
У пошуках власного его,
Затиснутий…
Від сподівань на майдутнє,
Затиснутий…
Бо моє місце відсутнє,
Затиснутий….
Від того, що завтра наступний день
Затиснутий…
Між ангелом та сатаною,
Затиснутий…
Де я? Як бути собою?
Затиснутий..
Не знаючи справжньої мети,
Затиснутий…
Хоч бери та в центрі міста кричи.
Затиснутий….
Між місцем, де був та пунктом призначення,
Затиснутий…
Між своїми кутами світобачення,
Затиснутий…
Між свободою та любов ’ ю
Затиснутий…
У тілі власною кров ’ ю,
Затиснутий…
Умовами та своїми обмеженнями,
Затиснутий…
Власним накопиченям й збереженням,
Затиснутий…
Між головним болем та алкоголем…
Затиснутий…
У морі між брасом та кролем,
Затис нутий…
Двома берегами ріки,
Затисни…
Моє серце у своїй маленькій руці..
Затисни..
Усю мою увагу на тебе
Затисни..
І більше нічого не треба,
Затисни…
Затисни..
Затисни..
Заливай…
І більше нічого не проси,
Заливай..
Солодке вино наших тіл, З
Заливай…
Щоб не бачити шляхів кіл,
Заливай..
Й напивайся до криків,
Заливай..
Не мордуй, скіки випив?
Не питай…
Не рахуй живої води!
Не питай..
Просто далі зі мної іди.
постійно з дня в якому стало сонце,
я затиснутий..
між небом та землею,
мов бекон між тостом
Я затиснутий…
В думках та образах, у снах та трактуванні,
Хе.. затиснутий
Мій мозок між кістками, прямо вприскнутий,
Аа.. затиснутий…
Хоч, що би не робив, це не умисно, вже,
Затиснутий…
У горизонтах й небокраях очі рискали ...
Затиснутий….
В бетонних стінах чудернацького міста,
Затиснутий…
Затиснутий..
У сірих тонах непотрібних перегород квартири,
Затиснутий….
В словах, які не сказав,
Затиснутий…
В лепеті думок, який треба було промовчати,
Затиснутий..
В нервовій напруженості від невпевності,
Затиснутий…
В лабіринті почутів до себе,
Затиснутий…
У пошуках власного его,
Затиснутий…
Від сподівань на майдутнє,
Затиснутий…
Бо моє місце відсутнє,
Затиснутий….
Від того, що завтра наступний день
Затиснутий…
Між ангелом та сатаною,
Затиснутий…
Де я? Як бути собою?
Затиснутий..
Не знаючи справжньої мети,
Затиснутий…
Хоч бери та в центрі міста кричи.
Затиснутий….
Між місцем, де був та пунктом призначення,
Затиснутий…
Між своїми кутами світобачення,
Затиснутий…
Між свободою та любов ’ ю
Затиснутий…
У тілі власною кров ’ ю,
Затиснутий…
Умовами та своїми обмеженнями,
Затиснутий…
Власним накопиченям й збереженням,
Затиснутий…
Між головним болем та алкоголем…
Затиснутий…
У морі між брасом та кролем,
Затис нутий…
Двома берегами ріки,
Затисни…
Моє серце у своїй маленькій руці..
Затисни..
Усю мою увагу на тебе
Затисни..
І більше нічого не треба,
Затисни…
Затисни..
Затисни..
Заливай…
І більше нічого не проси,
Заливай..
Солодке вино наших тіл, З
Заливай…
Щоб не бачити шляхів кіл,
Заливай..
Й напивайся до криків,
Заливай..
Не мордуй, скіки випив?
Не питай…
Не рахуй живої води!
Не питай..
Просто далі зі мної іди.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію