ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Жінка на міському балконі
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Песиголовець*
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сонце Місяць (1974) / Вірші

 Тінь
Образ твору  
Чужа мати мене приведе на світ
У ночі трепетні, наче птахи
Гріховні вустами запеклі страхи
Байдужі зірки, розкришений лід

Де виють з неспокою хижаки
Діамантовіють зіниці вбивства
У короткому фарсі блюзнірства
Почуття вивертаються навпаки

Сліпе кохання шукає болю
Брудна самота співає недолю
Злоякісного життя напівчверть

На сиві вулиці міста-примари
Демон натхнення, чи янгол кари
Випускає на волю безвинну смерть



 -&-




 


 
_______________________________
art © benoitg31



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-02 06:20:39
Переглядів сторінки твору 9715
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.739
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.02.28 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 10:55:00 ]
Ов, таки не новорічний настрій...

Від перших слів приворожена увага "чужа мати приведе мене на світ", а вони (слова) осколками влучають у серце, у самісіньке дно.

Так захотілося прочитати Рембо...

Сонячного тобі настрою, авторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 20:39:12 ]
о. дякую Юлія
чомусь ніяк не вирішу, позбуватися тих всіх
начебто-театральних ефектів, чи ні
ну от
Рембо на столі. Вудсток в динаміках. Indian Spice м'яко димить..

наче вже новорічніше

:-)

приємних затишних зимових вечорів із всіма
мальовничими тінями & півтінями

хай буде всього до смаку


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 11:17:54 ]
все обернено навпаки - демон натхнення, ангел кари... а смерть таки безвинна - вона сама не вирішує...
світлячків Вам у цій темряві

****
:о)
Я


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 20:49:04 ]
смерть безвинних людей на безвинних вулицях це сама безвинність.
а демони кажуть, бувші ангели
але світ тіні він не зовсім перевернутий
можливо, інвертований. це пов'язує нас із авангардними пошуками 60-х
а можливо, знову Аполлінер винуватий)

світлячки вдячно поселені в порожній слоїк
від маринованих кабачків. тепер в мене є
екологічний домашній неон

:-)

на взаєм можу подарувати останнього метелика синіх
від попередньої вечірки. він виявився стоїком
і можна сподіватися, що перезимує

і всяких новорічно-різдвяних настроїв..
let it roll...

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:25:10 ]
у Вашому вірші смерть - постать, а у коментарі - процес... є різниця.
про демонів тільки кажуть...
ну... хтось мусить бути винен. цього разу Аполінер :о)
в покришці на слоїку зі світлячками дірочку зробіть, щоб мали чим дихати. вже мовчу про харч...
метелика беру. мене витримають хіба що стоїки.:о)
всіляких Вам рідзвяних "калярових" вражІнь...
:о)
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:36:17 ]
ніхто насправді не знає що воно - смерть..

а який світлячковий харч рекомендуєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 11:48:54 ]
Сніг зійшов, і побачив я :
Замість пролісків – мертва трава,
Мертві очі землі. І твої.
)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:07:19 ]
-)))

by the kind permission of (c):

"Там була аварія небачена
Семеро дорожніх мчали
Шість бакалаврів й молода
Семеро дорожніх, саме так
Розділіть їхні тіла

Я не вмиратиму в автомобілі
Лежатиму на волі, у полі
Щоби змії злизали шкіру
Щоби черви були друзі вірні
Щоби птахи забрали мої очі
Поки я лежу там
І хмари летять, у даль..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 16:05:50 ]
медитативно.
для читання повільним напівшепотом у напівтемряві і... під Баха.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:21:54 ]
при цьому має рівно горіти воскова свічка..
в самому кінці читання вона має драматично швидко загаснути
зі звуком "пух"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:15:59 ]
Лірична муза – шлях до раю.
Летить над пеклом тінь душі.
Яке блаженство, знаєш? - Знаю.
Згоріти в зорянім ковші.

І зводить янгол крила в небо
На втіху втомленій юрбі.
Тому хто падає, не треба
Твої приречені жалі.
)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:21:13 ]
це як сон в Корчмі Великої Ведмедиці..

Клубки розплавленої
пітьми блідішають розтискають обійми
Пливуть часом
з ниток витягують силуети на димну галявину
Смерть – Генрієтта крижаними подихами з-за столів
бражного блудно вчорашнього
Білі квіти сталевих вінців
безголові тіні згрібають тіла
Голоси без початку без пам'яті
У серце печаткою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:43:48 ]
Полум’я іншого Я
поглинає попіл,
що не в змозі вже горіти.
Це ти? Інший?
Тихо. Вечір, ніч.
В чужому домі осіння ржа.
І ... самота.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:55:16 ]
...летіли листя
щезали за відстані
світло-прозорі дні
у розкішно барвистому
невідомо-затишному
домі радості

мільйони облич
блискучі вітрини
снігові хмари
на дахівках автів
легіони незбагнених
слів у прозоріші
небеса деінде
не рахуючи жертви
окремі

ніколи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-03 13:05:29 ]
Цей вірш занадто тяжкий для мене...хочу вітати Вас з Новим роком .Сонячної посмішки,зоряної ночі,лагідного подиху!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-03 21:05:23 ]
Марі -
щире навзаєм

кажуть, найтемніше буває перед світанком
так чи інакше, завжди мав би бути Новий день

:-)

Вам бажаю теплих і кольорових тіней,
оскільки без все одно нікуди

і світла, тепла, натхнень, радості.


С*



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катя Тихонова (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-10 19:15:31 ]
А мені цей вірш більше лягає на серце - знизу - вгору. Гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-11 03:27:27 ]
щось таке як падати в небо?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-30 14:27:28 ]
Падати в небо...Суперово сказано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Бондар (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-28 22:33:25 ]
спеціально не читаю коментарів, мені здається, що кожен повинен зрозуміти зміст по своєму...