ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Бондар
2020.08.15 13:00
***
роки не лікують
роки віддаляють від спогадів
і дні наче фільтри
все більше ущільнюють час
ретельно просіюють
кроки і крики і здогади
із рештків усього
формуючи зрештою

Ярослав Чорногуз
2020.08.15 08:45
Туга за милою
Прохолодне сонце ледве-ледве гріє,
Де-не-де жовтіє листя й обліта.
Де ти заховалась – моя світла мріє?
Чи втекла у вирій літа теплота?!

У саду схололім затужила туя,
У зелених косах – пасмо золоте.
В самоті замерзлій тихо засумую,

Віктор Кучерук
2020.08.15 08:03
* * *
Благословила сина мати
На долю світлу і легку, –
Щоби щасливим і багатим
Він був на довгому віку.
Але не сталось, як бажалось,
А відбулося навпаки, –
Тому і крає серце жалість
За нагромаджені роки…

Сонце Місяць
2020.08.15 00:36
консурдіно
матусин синок
перестріне
таткову доню

їм буде нормально
нічого що все без гроша
океани небесні
від самого інколи ранку

Іван Потьомкін
2020.08.14 23:04
Генерал Дина Верт
В Израиле многое связывается с чудом. Вот так и я, без году неделя израильтянин, совершенно непонятным образом будто бы заглянул в саму историю Государства Израиль. Как живые, выходили ко мне Хаим Вейцман, Бен-Гурион, Голда Меир, Моше Даян, Ицхак Рабин...

Тата Рівна
2020.08.14 21:33
Коротенький вірш про Пані А. Із циклу «Портрети»
Пані А. помирала одна у незатишнім схроні
Там фіранки засмикнуті ще від минулого літа
Там немає нікого кімната порожня й закрита
Ніби бутель з-під вишень. І вуста мала пані — червоні

Пані А. — Не Аманда, не Аннушка, не Амелі —
Просто пані, яку вже

Ігор Деркач
2020.08.14 21:11
Диктатори на розпутті
А на Русі помішані усі
на Україні, троні і на Путі.
А чудаки, мерсі,
у білої Русі
гадають, що вони не майдануті.

***
А у миру триває пандемія

Євген Федчук
2020.08.14 20:02
Легенда про Плоскиню
Тривожно у Плоскині на душі.
То зайде у шатро, то вийде з нього,
Посидить біля вогнища курного
І знову до шатра свого спішить.
Вже завтра битва, а йому ніяк
Не розігнати сумніви й тривоги.
І слово клятви, дане перед Богом,
Пече у воєводиних грудях.

Олександр Сушко
2020.08.14 18:32
Гризи!
Є в Едемі цар. Ума - палата,
У державних справах ні бум-бум.
Спільники його цілують ззаду,
Я ж гризу за вухо і губу.

Сиплю сатиричної цикути,
Аби влади увімкнувсь оркестр.
Пропоную і тобі гризнути,

Віта Парфенович
2020.08.14 16:05
Від А до С через Б
Я стою біля вікна і вдивляюся у лінію горизонту, з висоти багатоповерхівки видно набагато більше, аніж знизу. Околиця міста, далі дачні ділянки. Повітря прозоре, сьогодні можна роздивитися набагато далі, аніж іншого дня. Перебираю пальцями рук, заводячи

Сергій Губерначук
2020.08.14 10:34
Хресний хід
Біле каміння
у синьому небі –
Софія стара,
золота собою.
В сонячнім тлінні
майнули молебні –
ликів священних
мара над тобою.

Віктор Кучерук
2020.08.14 08:52
* * *
Палає вогнище на лузі
І звівся дим на повен зріст,
Бо позбирались давні друзі
Із ближчих сіл і дальніх міст.
Ясніють мрійно темні хащі,
Іскринки сяють повсякчас, –
І теплі згадки про найкращі
Часи витають поміж нас.

Микола Соболь
2020.08.14 08:34
Інтернет-шавка
Малесенька шавка лякливо
іззаду так хоче кусь-кусь,
дивлюся на неї глумливо
і сміх пробирає чомусь.
І шкода стає недолугу,
бо може ж творити добро,
але соціальну напругу
породжує шавки нутро.

Дума Козак
2020.08.14 00:03
Спливає літо
Завітало в гості мальовниче літо
і заколосились сонячно хліба.
Налилась пшениця, достигає жито,
віти свої миє у ріці верба.

Голубі волошки заплело у косу.
дарувало щедро лагідне тепло,
та лягли у лузі морогу покоси

Євген Федчук
2020.08.13 19:51
Хан Куря
Хан Куря хитрий, справжній, син степів,
Він голови дарма не підставляє,
Коли потрібно – не жаліє слів,
А коли треба – вовком налітає.
Тут тільки так і можна виживати,
Бо у степу своїх – чужих нема.
Хто не навчивсь хитрити і вбивати,
На долю сподіва

Сонце Місяць
2020.08.13 13:00
прозове
Поет спав би, але не спиться йому. Тьмяно зелений злотий надвечір. Серпокрили в серпанку позлітковому хаотично гасають за власним вереском. Те саме й на землі, дітлахи розпущені й маніпулятори, хаотично гасають etc. Ще не зовсім призахідне сонце плавить д
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лариса Маковей
2020.08.01

М Менянин
2020.07.28

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17

Август Ина
2020.06.13

Лада Квіткова
2020.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сонце Місяць (1974) / Вірші

 Тінь
Образ твору  
Чужа мати мене приведе на світ
У ночі трепетні, наче птахи
Гріховні вустами запеклі страхи
Байдужі зірки, розкришений лід

Де виють з неспокою хижаки
Діамантовіють зіниці вбивства
У короткому фарсі блюзнірства
Почуття вивертаються навпаки

Сліпе кохання шукає болю
Брудна самота співає недолю
Злоякісного життя напівчверть

На сиві вулиці міста-примари
Демон натхнення, чи янгол кари
Випускає на волю безвинну смерть



 -&-




 


 
_______________________________
art © benoitg31



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-02 06:20:39
Переглядів сторінки твору 6859
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.739
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.08.15 15:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 10:55:00 ]
Ов, таки не новорічний настрій...

Від перших слів приворожена увага "чужа мати приведе мене на світ", а вони (слова) осколками влучають у серце, у самісіньке дно.

Так захотілося прочитати Рембо...

Сонячного тобі настрою, авторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 20:39:12 ]
о. дякую Юлія
чомусь ніяк не вирішу, позбуватися тих всіх
начебто-театральних ефектів, чи ні
ну от
Рембо на столі. Вудсток в динаміках. Indian Spice м'яко димить..

наче вже новорічніше

:-)

приємних затишних зимових вечорів із всіма
мальовничими тінями & півтінями

хай буде всього до смаку


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 11:17:54 ]
все обернено навпаки - демон натхнення, ангел кари... а смерть таки безвинна - вона сама не вирішує...
світлячків Вам у цій темряві

****
:о)
Я


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 20:49:04 ]
смерть безвинних людей на безвинних вулицях це сама безвинність.
а демони кажуть, бувші ангели
але світ тіні він не зовсім перевернутий
можливо, інвертований. це пов'язує нас із авангардними пошуками 60-х
а можливо, знову Аполлінер винуватий)

світлячки вдячно поселені в порожній слоїк
від маринованих кабачків. тепер в мене є
екологічний домашній неон

:-)

на взаєм можу подарувати останнього метелика синіх
від попередньої вечірки. він виявився стоїком
і можна сподіватися, що перезимує

і всяких новорічно-різдвяних настроїв..
let it roll...

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:25:10 ]
у Вашому вірші смерть - постать, а у коментарі - процес... є різниця.
про демонів тільки кажуть...
ну... хтось мусить бути винен. цього разу Аполінер :о)
в покришці на слоїку зі світлячками дірочку зробіть, щоб мали чим дихати. вже мовчу про харч...
метелика беру. мене витримають хіба що стоїки.:о)
всіляких Вам рідзвяних "калярових" вражІнь...
:о)
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:36:17 ]
ніхто насправді не знає що воно - смерть..

а який світлячковий харч рекомендуєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 11:48:54 ]
Сніг зійшов, і побачив я :
Замість пролісків – мертва трава,
Мертві очі землі. І твої.
)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:07:19 ]
-)))

by the kind permission of (c):

"Там була аварія небачена
Семеро дорожніх мчали
Шість бакалаврів й молода
Семеро дорожніх, саме так
Розділіть їхні тіла

Я не вмиратиму в автомобілі
Лежатиму на волі, у полі
Щоби змії злизали шкіру
Щоби черви були друзі вірні
Щоби птахи забрали мої очі
Поки я лежу там
І хмари летять, у даль..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 16:05:50 ]
медитативно.
для читання повільним напівшепотом у напівтемряві і... під Баха.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:21:54 ]
при цьому має рівно горіти воскова свічка..
в самому кінці читання вона має драматично швидко загаснути
зі звуком "пух"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:15:59 ]
Лірична муза – шлях до раю.
Летить над пеклом тінь душі.
Яке блаженство, знаєш? - Знаю.
Згоріти в зорянім ковші.

І зводить янгол крила в небо
На втіху втомленій юрбі.
Тому хто падає, не треба
Твої приречені жалі.
)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:21:13 ]
це як сон в Корчмі Великої Ведмедиці..

Клубки розплавленої
пітьми блідішають розтискають обійми
Пливуть часом
з ниток витягують силуети на димну галявину
Смерть – Генрієтта крижаними подихами з-за столів
бражного блудно вчорашнього
Білі квіти сталевих вінців
безголові тіні згрібають тіла
Голоси без початку без пам'яті
У серце печаткою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:43:48 ]
Полум’я іншого Я
поглинає попіл,
що не в змозі вже горіти.
Це ти? Інший?
Тихо. Вечір, ніч.
В чужому домі осіння ржа.
І ... самота.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 21:55:16 ]
...летіли листя
щезали за відстані
світло-прозорі дні
у розкішно барвистому
невідомо-затишному
домі радості

мільйони облич
блискучі вітрини
снігові хмари
на дахівках автів
легіони незбагнених
слів у прозоріші
небеса деінде
не рахуючи жертви
окремі

ніколи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-03 13:05:29 ]
Цей вірш занадто тяжкий для мене...хочу вітати Вас з Новим роком .Сонячної посмішки,зоряної ночі,лагідного подиху!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-03 21:05:23 ]
Марі -
щире навзаєм

кажуть, найтемніше буває перед світанком
так чи інакше, завжди мав би бути Новий день

:-)

Вам бажаю теплих і кольорових тіней,
оскільки без все одно нікуди

і світла, тепла, натхнень, радості.


С*



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катя Тихонова (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-10 19:15:31 ]
А мені цей вірш більше лягає на серце - знизу - вгору. Гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2010-01-11 03:27:27 ]
щось таке як падати в небо?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-30 14:27:28 ]
Падати в небо...Суперово сказано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Бондар (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-28 22:33:25 ]
спеціально не читаю коментарів, мені здається, що кожен повинен зрозуміти зміст по своєму...