ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україна мила –
країно моя,
люблю тебе щиро,
рідная земля!
Ліси, степи, луки
і Дніпро реве.
Ні за які муки
не віддам тебе.

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Дяченко (1955 - 2013) / Вірші

 Стара забута історія
Відламано ніжку і хвостик ще зник,
Лежить на боку переламана цяцька.
Питається мати: – А де цей шкідник,
Який зіпсував віроломно-зненацька
Новесеньку іграшку - диво-коня?

Сашко розгубився, Анюта мовчить,
Володя мізинчиком длубає в носі.
- Ймовірно, приходив Бабай уночі, -
Продовжує мати, - і в хаті він досі.

Шукали зловмисника всі, як один,
Собак пошукових збиралися звати -
Інакше його неможливо знайти,
Ніхто не зізнався, що він винуватий.

Ілля Миколайович зняв ремінця…
Мовчанку порушили крики Володі:
- Не треба шукати, а витівка ця
Моєю була. Перейматися годі,
Не бийте, благаю. Зловмисник – це я.

Матуся куйовдила патли руді,
Татусь заціловував, братик, сестриця...
Набити б сідниці Володі тоді -
І знав би він, може, що так не годиться -
Безкарно ламати – не тільки коня,
Не мала би склепу на площі столиця.

2010 (оновлена версія)





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-28 11:31:08
Переглядів сторінки твору 2175
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.051 / 5.5  (5.016 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 4.608 / 5.5  (4.518 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.11.01 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-28 11:40:16 ]
)))))))))))
Не чекав такого закінчення) Супер!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 12:01:10 ]
Багато чого не було б, якби було б якось інакше.
Дивна держава - і не тільки наша, історичний шлях розвитку якої може залежати від однієї людини, в т.ч. від такої, яку свого часу не виховали як слід.
Умовний спосіб при висвітленні подій минулого - невдячна справа. Як би воно було б, якби б не те, або як би не се...
Але все одно могло б бути якось інакше, а не так, як сталось.
Творчих успіхів, гарного настрою :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 11:56:07 ]
:о)))) погибаю від сміху. Я спочатку думала, що це Ви на дитячі поезію переключилися. Кінець вражає глибиною історичної правди. Просто чудово Олекандре! І... дуже смішно.
Дякую.
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 12:09:19 ]
О, Яринко, і Вас вітаю.
Тиждень тому дата була. А ми не пом'янули...

Творчих успіхів, гарного настрою. Приємно було трішки розсмішити :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 12:26:05 ]
Ілля Миколаєвич, а отже - Володимир Ілліч! - це я, Олександре, вголос намагаюсь розкодовувати потаємний код.
Так, саме так - відповідальність батьків за своїх дітей, від цього нікуди не подітись.
Писали, що батько Володимира Ілліча був інспектором шкільного (гімназійного) навчання? Отже, тут могло бути і більше вихованців, хоча і сімейні досягнення вражають.
А ще, якщо не помиляється пам'ять, Ілля Миколаєвич вважав доцільним оцінювати не стільки плоди, скільки мрії, жадання...
"Хто ж то бачив, щоб наука йшла до голови без бука?!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 13:29:47 ]
Молодших за нього братиків і сестриць я не згадував навмисне. Дмитрик був зовсім маленьким, Марійка тоді ще могла бути хіба що в проекті, а згадані мною свідки тієї події були якраз поряд. Їхня жорстокість і відсутність милосердя, які в них розвинулись пізніше, тоді були ще зовсім дитячими. Може, тому Володя і поспішив зізнатись?
Двоє його майбутніх братів і сестер не побачили майбутнього взагалі. Хоча дещо з цього могло бути вигадкою. Бонч-Бруєвич в ті часи сам під столом пішки ходив, як і Дмитрик.
Дякую за візит.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-01-28 14:01:53 ]
І справді погибнути можна. Високого гатунку поезія....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 21:05:08 ]
І я такої думки. Дякую за Вашу.
Та все одно щось муляє. Це друга думка.
Вона про те, що немає в цій поезії ні розпачу, ні романтизму, ні виру емоцій, а якась гола правда. А у поезії правда - це не поезія, а публіцистика. Якщо не взагалі проза.
Збігів приголосних немає, рефрени використано помірковано.
Тому формально з гатунком все нормально.
Ви правильно визначили.
А моя друга думка хай залишається зі мною, щоб я про неї не забував.
Творчих успіхів, гарного настрою. Я цікавлюсь Вашою творчістю, та не завжди коментую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 11:47:15 ]
Пане Олександре, дозвольте я частково повторю свій коментар на цю тему.
Безумовно "так у нас, схоже, ніхто не в'яже, не тче полотна всесвіту, як ви. Бо лише у вас відчувається отой потужний надчасовий зв'язок із усім проминулим, такою предвічною, максимально втихомиреною, беземоційною енергетикою дихає у вас усе, вищим спокоєм часу, що давно вже все розклав по своїх місцях..."

Наслідуючи властивості часу, писав, наприклад, і Кавафіс. І не обов"язково він описував реальні події, чи "правдиву міфологію", але саме беземоційністю часу він оволодів, і це більш ніж вагомо для розвитку і такого нашого розуміння Поезії.
Але, як я бачу і відчуваю, ваша співпраця із його величністю Часом, має більш "персько-український" характер (Вязь перська? А душа і практична прив'язка - наші). :)
На перший погляд таке поєднання ніби трохи химерне, але це тільки від відсутності практики стосунків із таким явищем?
Словом, напрямок вельми цікавий і, однозначно, ви один із його першопрохідців.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 23:06:10 ]
Дуже гарні слова Ви повторили вдруге.
Щиро дякую.
А я від попередніх гадав, що замаскувався.
Незручно. Не звик. Хіба заслужив?
Та і до тих історій нічого не доклав, і вони мене мало цікавили. Якби не щось більш важливе, ніж просто історія про когось і про щось...
Я ще повертатимусь до написаного вами. Особливо у практичній його частині.
Творчих успіхів, гарного настрою.