ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі, а душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю б вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел

Володимир Бойко
2019.08.17 23:38
Я пам'ятаю тоскні муки:
Ніч дотлівала край вікна;
Її заламувані руки
Ледь мріли при світанку дня.

Усе життя, дарма прожите,
Принижувало і пекло;
А там, зростаючи щомиті,

Іван Потьомкін
2019.08.17 21:29
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Ярослав Чорногуз
2019.08.17 15:49
Ну що ж, минулося кохання.
У Лету канула любов.
Мов літа подихи останні
Осінній вітер поборов.

Чи все приснилося, здалося?
На мить лиш сонце обпекло?
Твоє просвітлене волосся,

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Лесь Українець
2019.08.16 18:50
Був на світі сирота –
Вподобав дівчину,
Наступила середа –
Надів сорочину,

Підперезався паском,
Скуйовдив чуприну,
Та на конику баскому

Серго Сокольник
2019.08.16 13:30
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***

Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,

Сергій Губерначук
2019.08.16 12:14
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

Прокинься, люба мріє ясночола,
сльозою світлою до поцілунку з вуст!
Не згадуй вічні вчора й позавчора!

Ніна Виноградська
2019.08.16 11:25
Спасибі вам за ваші добрі очі,
За теплий погляд і ласкаву річ.
Хоча над містом висне хмари клоччя,
І накрапає дощ, заходить ніч.

І все навкруг засохло і не квітне,
Бо це вже осінь узяла права.
Жалкую я, що не зустріла квітень

Олександр Сушко
2019.08.16 09:42
Святкують безголів'я власне дурні,
Накрив державу блазенський ковпак.
Зламалась вісь у колесі фортуни,
Візничий лиш кривлятися мастак.

Від патріотики немає толку,
"Ганьба!" і "Гей!" грошви не принесе.
Міняю оселедця на ярмолку -

Віктор Кучерук
2019.08.16 06:32
Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,
У нерівних сутичках всього, –
Щоби тільки не почуло лихо
Голосу щасливого мого.
Воював достойно в теплих пущах
Найсолодших радощів і мук,
Раз любов живлюща і цілюща
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Дяченко (1955 - 2013) / Вірші

 Стара забута історія
Відламано ніжку і хвостик ще зник,
Лежить на боку переламана цяцька.
Питається мати: – А де цей шкідник,
Який зіпсував віроломно-зненацька
Новесеньку іграшку - диво-коня?

Сашко розгубився, Анюта мовчить,
Володя мізинчиком длубає в носі.
- Ймовірно, приходив Бабай уночі, -
Продовжує мати, - і в хаті він досі.

Шукали зловмисника всі, як один,
Собак пошукових збиралися звати -
Інакше його неможливо знайти,
Ніхто не зізнався, що він винуватий.

Ілля Миколайович зняв ремінця…
Мовчанку порушили крики Володі:
- Не треба шукати, а витівка ця
Моєю була. Перейматися годі,
Не бийте, благаю. Зловмисник – це я.

Матуся куйовдила патли руді,
Татусь заціловував, братик, сестриця...
Набити б сідниці Володі тоді -
І знав би він, може, що так не годиться -
Безкарно ламати – не тільки коня,
Не мала би склепу на площі столиця.

2010 (оновлена версія)





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-28 11:31:08
Переглядів сторінки твору 2138
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.051 / 5.5  (5.016 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 4.608 / 5.5  (4.518 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.11.01 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-28 11:40:16 ]
)))))))))))
Не чекав такого закінчення) Супер!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 12:01:10 ]
Багато чого не було б, якби було б якось інакше.
Дивна держава - і не тільки наша, історичний шлях розвитку якої може залежати від однієї людини, в т.ч. від такої, яку свого часу не виховали як слід.
Умовний спосіб при висвітленні подій минулого - невдячна справа. Як би воно було б, якби б не те, або як би не се...
Але все одно могло б бути якось інакше, а не так, як сталось.
Творчих успіхів, гарного настрою :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 11:56:07 ]
:о)))) погибаю від сміху. Я спочатку думала, що це Ви на дитячі поезію переключилися. Кінець вражає глибиною історичної правди. Просто чудово Олекандре! І... дуже смішно.
Дякую.
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 12:09:19 ]
О, Яринко, і Вас вітаю.
Тиждень тому дата була. А ми не пом'янули...

Творчих успіхів, гарного настрою. Приємно було трішки розсмішити :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 12:26:05 ]
Ілля Миколаєвич, а отже - Володимир Ілліч! - це я, Олександре, вголос намагаюсь розкодовувати потаємний код.
Так, саме так - відповідальність батьків за своїх дітей, від цього нікуди не подітись.
Писали, що батько Володимира Ілліча був інспектором шкільного (гімназійного) навчання? Отже, тут могло бути і більше вихованців, хоча і сімейні досягнення вражають.
А ще, якщо не помиляється пам'ять, Ілля Миколаєвич вважав доцільним оцінювати не стільки плоди, скільки мрії, жадання...
"Хто ж то бачив, щоб наука йшла до голови без бука?!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 13:29:47 ]
Молодших за нього братиків і сестриць я не згадував навмисне. Дмитрик був зовсім маленьким, Марійка тоді ще могла бути хіба що в проекті, а згадані мною свідки тієї події були якраз поряд. Їхня жорстокість і відсутність милосердя, які в них розвинулись пізніше, тоді були ще зовсім дитячими. Може, тому Володя і поспішив зізнатись?
Двоє його майбутніх братів і сестер не побачили майбутнього взагалі. Хоча дещо з цього могло бути вигадкою. Бонч-Бруєвич в ті часи сам під столом пішки ходив, як і Дмитрик.
Дякую за візит.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-01-28 14:01:53 ]
І справді погибнути можна. Високого гатунку поезія....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 21:05:08 ]
І я такої думки. Дякую за Вашу.
Та все одно щось муляє. Це друга думка.
Вона про те, що немає в цій поезії ні розпачу, ні романтизму, ні виру емоцій, а якась гола правда. А у поезії правда - це не поезія, а публіцистика. Якщо не взагалі проза.
Збігів приголосних немає, рефрени використано помірковано.
Тому формально з гатунком все нормально.
Ви правильно визначили.
А моя друга думка хай залишається зі мною, щоб я про неї не забував.
Творчих успіхів, гарного настрою. Я цікавлюсь Вашою творчістю, та не завжди коментую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 11:47:15 ]
Пане Олександре, дозвольте я частково повторю свій коментар на цю тему.
Безумовно "так у нас, схоже, ніхто не в'яже, не тче полотна всесвіту, як ви. Бо лише у вас відчувається отой потужний надчасовий зв'язок із усім проминулим, такою предвічною, максимально втихомиреною, беземоційною енергетикою дихає у вас усе, вищим спокоєм часу, що давно вже все розклав по своїх місцях..."

Наслідуючи властивості часу, писав, наприклад, і Кавафіс. І не обов"язково він описував реальні події, чи "правдиву міфологію", але саме беземоційністю часу він оволодів, і це більш ніж вагомо для розвитку і такого нашого розуміння Поезії.
Але, як я бачу і відчуваю, ваша співпраця із його величністю Часом, має більш "персько-український" характер (Вязь перська? А душа і практична прив'язка - наші). :)
На перший погляд таке поєднання ніби трохи химерне, але це тільки від відсутності практики стосунків із таким явищем?
Словом, напрямок вельми цікавий і, однозначно, ви один із його першопрохідців.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 23:06:10 ]
Дуже гарні слова Ви повторили вдруге.
Щиро дякую.
А я від попередніх гадав, що замаскувався.
Незручно. Не звик. Хіба заслужив?
Та і до тих історій нічого не доклав, і вони мене мало цікавили. Якби не щось більш важливе, ніж просто історія про когось і про щось...
Я ще повертатимусь до написаного вами. Особливо у практичній його частині.
Творчих успіхів, гарного настрою.