ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.04.26 11:19
Ще тримається 
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами 

Вячеслав Руденко
2026.04.26 10:31
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.

На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду

Володимир Невесенко
2026.04.26 09:45
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.

Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,

Тетяна Левицька
2026.04.26 09:01
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.

Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину

Костянтин Ватульов
2026.04.26 08:34
А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.

А в місті дитинства усміхнена мама н

Віктор Кучерук
2026.04.26 07:11
Над містом ширяє пронизливий вітер
І вправно висвистує тужний мотив
Про те, що знедавна безсилий зловити
У хмарках рухливих проміння масив.
Немає тепла, хоч вже травень надходить
І грак у дуплі вже гніздо навіть звив, -
Спинилася в зрості й цвітінні

Роксолана Вірлан
2026.04.25 19:32
Писав сценарії для буднів,
вершив кодацію тілес
і думав: буде вже, як буде,
як нє - піде на мило - вдруге
тоді повстане з глини "плебс."

Чи допотопний, чи опісля -
такий вже видався проєкт...

Віктор Насипаний
2026.04.25 17:50
Немов старенька бабця враз,
Зав’яже ніч на вузлик світ.
І небо в ніжних кольорах
Шукає в тиші настрій свій.

Немов бешкетні дітлахи,
Неначе ми малі колись
Стрибають зорі – світляки

С М
2026.04.25 14:59
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я

Борис Костиря
2026.04.25 14:11
Мовчання огортає душу,
Туманом наповзає страх.
Я йти в сувору пущу мушу,
Мов бранець об семи вітрах.

Прозріння огортає пущу.
Пізнання спалах, як Мане.
Широке поле родить пустку,

Світлана Майя Залізняк
2026.04.25 13:47
Запрошую на свій канал на ютубі, підписуйтеся.
Майже 100 композицій.

Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенер

Охмуд Песецький
2026.04.25 12:03
До літ хоча би десь до сорока,
Допоки зріє мрія про безсмертя,
Нехай несе життя мого ріка
Крізь дамби, мілководдя й круговерті.

Не вирватись із русла кораблю,
Чи меншій з річкових посудин.
А спробу я таку хіба зроблю?

Володимир Невесенко
2026.04.25 12:03
За обрій сонце упало втомне.
Дрімала в тиші загусла ніч.
І стигло небо – тяжке й судомне,
звисали хмари з похилих пліч.

Рябіло море в сріблястих брижах,
і мов наяди з нічних глибин,
скакали тіні на скелях рижих

Вячеслав Руденко
2026.04.25 10:57
Лише ранком у ворожки
Золоті крадуть гриби ,
Лише гудзики і брошки
Тут готують до сівби,

Лише шерех чують бджоли
Про фізичну суть єства*,
Лише ковдри, лише змови

Тетяна Левицька
2026.04.25 10:35
А він тебе й мене любив, таку біленьку...
Як ти все те пережила, скажи, рідненька?

Чи, може, звістку принесла тобі сорока,
Коли зі скелі шуганув у синь високу?

Чи знала, що його сади в мені буяли?
І виноградного вина було замало.

Віктор Кучерук
2026.04.25 06:29
Багровою млою затьмарена далеч,
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Сніг і весна.
Він горнувся весні до ніг,
Цілував він її сліди,
Та нащо їй холодний сніг –
їй би плащика із води.

Сніг дощем їй під ноги впав,
Сам себе із дороги змив.
Але хтось тут йому сказав:
«Їй би суконьку з промінців…»

Він помер не за просто так,
А за промені їй до скронь.
Хтось сказав тут: «Який дивак!
Їй би просто тепла долонь…»



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-03-18 17:13:23
Переглядів сторінки твору 3008
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.671
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-18 17:25:11 ]
Покохав любитель цей екстриму
На біду половинку чужу,
Й ні за цапову душу загинув...
А міг жити і жити кажу.

Гарно аж сльозу прошибає.:-) Рада зустрічі, Танечко. :-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-03-18 20:22:10 ]
Йой, Патарочко, якщо цей сніг далі житиме, то ми літа не дочекаємось.:)Це варіація на тему погоди, та й тільки. Я, жорстока, як на той сніг гляну, так і думаю, що десь той сніговий капець забарився.:) А наші українські чоловіки звичайно спочатку "тепло долонь" пропонують, а далі вже - як складеться:))Тож усім взаємності і тепла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-18 17:26:05 ]
Як гарно....

Їй не треба його холодності,
Вона мріє про тепло,
Вона жінка!
А цінці необхідні
Квіти, сонце і тепло.

Да, боюся, я,
Що він як остання розмазня,
Опустить руки,
За поляшку візьметься, - напьється,
А потім захоче помиться,
Да як з розбігу у пірне,
То всей місто затопить.

(міні-імпровізація)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-03-18 20:27:44 ]
П'яний сніг? А я то думаю, чого він цього року такий нав'язливий?! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-03-19 10:27:12 ]
Дуже гарно!!!!
Уже перший рядок магнітом притягнув усі думки до Ваших образів!
Прекрасно! Натхнення!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-19 14:29:53 ]
Таню, і у вас весняно-зимова казка! Так надовго заліг цей сніг, вже починаємо підозрювати, що між ним і весною... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-03-20 02:40:22 ]
:)А я вже не вперше помічаю, як у нас думки співпадають.Хоча щодо цьогорічного снігу це не дивно. А я сьогодні, ой, ні, вже вчора, біля троянди листя розгребла, щоб подивитись, як вона зиму витримала, а в неї під тим листям з бруньок вже листочки повитикались. А троянди ж не з тих, що поспішають прокидатись. Так дивно: сніг і напіврозкриті трояндові бруньки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-28 19:05:34 ]
Гарно. Це, мабуть, і є ота загадкова жіноча логіка :)