ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.07 12:18
«Фартовий Арлекін» Микола Біленький
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Пописати
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Осіннє
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
* * *
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Не життя
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Зародження новітнього бога
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Троянди білі ( слова для пісні)
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
* * *
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Два слова (присвята Олександру Мацієвському)
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Антинабоковське
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Востаннє на прощання
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Легенда про Камінне село
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
У Павільйоні Дітей
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Нагорода за віру
Образ твору Крізь сьоме небо, тернове гілля й десяте коло.
Якби до болю, якби ж то стрімко!... А так, сповзала…
Несла у лоні нестерпне сонце – пусте, схололе.
Чому ж так прикро услід мовчали німі хорали?

То спи вже, сонце, то спи вже любе, сніги довкола.
Тут в’януть трави, і сіль на пальцях, і никнуть крила.
Душа, мов вишня – стара, без листя, холодна й гола.
А ніч – у неньки. І чорна хустка її накрила.

Пішла туманом, тонкі зап’ястки скували пута.
Зірвала вроду й роки-намисто скотились долі.
А що лишилось – усім на осуд топити смуток,
Самій тонути по самі вінця у власнім горі.

Іще б краплина, ще крок непевний, і все, пропаща.
А тут – лелеки, і квітка вишні у бруньці зріє…
Весна неюна колише віру в кирпате щастя.
То дай же, Боже, бо ще ж не осінь, ще є надія.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-03-30 17:02:27
Переглядів сторінки твору 6629
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.973 / 5.5  (4.935 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-03-30 17:28:36 ]
Найвища похвала, Оленко.
У другому рядку, мабуть, "сповзали", і, можливо, "по самі вінця у власнім горі".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 08:44:31 ]
Дякую, Світлано. То лір.героїня сповзала, повільно, із року в рік, як по стіні...

Порадою скористаюся, вдячна.

Нехай весна зігріє кожного! А нам з вами ляже засмагою на плечі і рум'янцем на щоки! Світлано, гляньте, які ми красуні (і скромні :))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-30 23:15:44 ]
Гарно. Хоч і не певна, що зрозуміла, про що саме у вірші, але щем, туга і промінчик надії переданий вдало. Хай Ваша, Оленочко, ліргероїня буде щасливою. Є надія, а значить є життя, і сонце і весна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 08:59:08 ]
Дякую, Адель, за щирі переживання. Зазвичай я так не пишу, надрукувала вірш тільки для того, щоб розповісти неймовірну, схожу на диво, і з Божим перстом, історію. Маю подругу - дуже хорошу людину, яка вже на протязі п'ятнадцяти років хоче дитину, але... І я завжди пишалася її негасимою надією, її стійкістю. А на початку цієї зими зустрілися - і навзрид, і чорний відчай. Плакали разом, втішала, як могла. Увечорі, за декілька хвилин написала прохання до Бога, про поміч. Публікувати просто не мала права, розумієте, це ж не мій біль. А вчора приходить подруга, як весна, розквітла - вагітна! Уявляєте?! Ну, таким щастям я вже просто не могла не поділитися! А назву вже придумала вчора.
Дякую, Господи, що почув.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 12:42:10 ]
Сильна жінка Ваша подруга, Оленко! І я щиро радію разом із Вами. Був час, моя сестра теж чекала сім довгих років, а потім плакала від щастя, коли нарешті віра у купі з надією дала плоди.:)
Хай же вони будуть щасливими!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 07:49:54 ]
То дай же, Боже, бо ще ж не осінь, ще є надія - ТАК!
Сильно написано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 09:03:41 ]
Надія, як крила, дає сили для польоту навіть тоді, коли їх фізично вже немає.

Дякую, Софіє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 09:27:56 ]
Щемно, але закінчення дихає оптимізмом.
Гарно написано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 19:47:06 ]
Дякую, Зоряночко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 15:37:06 ]
Сильно, образно, чуттєво і обнадійливо.
Сподобалось, Оленко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 19:50:37 ]
Завжди приємні ваші слова. Ціную.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-03-31 19:50:17 ]
Оленко, у вас таке чарівне відчуття кольорів.
Так і уявив вас у всіх отих східних шатах, на безлюдному острові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 22:41:53 ]
Вчуся у майстра. :) Найкращого!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 21:06:56 ]
Інколи саме краплини комусь до чогось і не стає...
...Оленко, я не зрозуміла доцільність останнього слова в передостанньому рядку – мо, на прощу?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-04-01 08:29:11 ]
... поважаю людей, які вміють випливати навіть з водоверті...

Василинко, звичайно ж ви праві. То я тішила і заспокоювала себе, що проща-праща - синоніми. Знаєте, так вже не раз - перевела стрілку годинника на п'ять хвилин уперед - біжу на роботу, гляну на руку - ой!, запізнююся, додати темпу - і роблю вигляд, що ні про що не здогадуюся... :)
Дякую за пильність, думаю над вдосконаленням.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 23:04:45 ]
... я теж так думаю, але тоді рима "закульгає"... Треба рятувати, бо вірш чудовий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-04-01 08:39:29 ]
Дякую, Оксано, за вашу небайдужість. Як є поради, буду вдячна. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-04-01 08:49:33 ]
Мо' так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-04-05 03:02:52 ]
Добре, Оленко, добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юра Тіт (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-22 15:14:40 ]
Я невмію писати вірші, але пишу....

мене ніхто не вчив і я не хотів бути подібним у словах на когось... але ви....................


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Томаш Деяк (М.К./Л.П.) [ 2011-03-17 19:04:22 ]
Тепер відвідуватиму ваші сторінки частіше :)

"і никнуть крила." Як на мене спірне словосполучення. "поникли" російською. Зберігаючи сенс і метр модна вжити в минулому часі "зібгались крила". Але так випаде "і" а воно створювало певну мелодику


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 11:12:45 ]
:) З радістю частуватиму вас тістечками і запашною кавою.

Тут і я вже почала сумніватися. Може гаснуть крила, або згорають...? Ще подумаю.

Дякую.