О, який вишуканий комплімент, Патарочко! Щиро тобі вдячний, що не забуваєш.:)

Так, звичайно, Гаррі, беззаперечно, Ви праві. Це не сонет у прямому розумінні цього слова. Це тільки схожий на сонет вірш з читирнадцятьох рядків. Саме цим і схожий.:)

Соне́т (іт. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб, ввд, еед і т.п

Ані 11 складів, ані перехресного римування у перших двох строфах немає, а римування моїх терцетів - та навіть і не знаю, чи й дозволене таке у сонетах... :)

Хіба що, можливо, колись спробую переробити, аби надати віршу форми класичного сонету.

Щиро вдячний Вам за фаховий коментар!

З повагою,
Валерій.

Сонет (итал. sonetto, окс. sonet) — твёрдая поэтическая форма: стихотворение из 14 строк, образующих 2 четверостишия-катрена (на 2 рифмы) и 2 трёхстишия-терцета (на 2 или 3 рифмы), чаще всего во «французской» последовательности — abba abba ccd eed (или ccd ede) или в «итальянской» — abab abab cdc dcd (или cde cde). Принято относить к сонетам также «шекспировский сонет», или сонет с «английской» рифмовкой — abab cdcd efef gg (три катрена и заключительное двустишие, называемое «сонетным ключом»), — приобретший особую популярность благодаря Уильяму Шекспиру. Композиция сонета предполагает сюжетно-эмоциональный перелом (итал. volta), который в «континентальном» сонете приходится, как правило, на переход от катренов к терцетам, а в шекспировском сонете — чаще всего или на 8-й, или на 13-й стих; в ряде случаев, однако, этот перелом оттягивается поэтом, иной раз даже до 14-го стиха (например, в 71-м сонете Филипа Сидни, «Who will in fairest book of Nature know…»)[1].

Ну, звичайно, тут наголос на останньому складі.
А драматургія твору, ледь окреслена у перших двох чотиривіршах, зміщена у терцети, які одночасно зав'язані у т.зв. "сонетний замок".
Давайте будемо вважати мій вірш експериментальною формою сонету. :)))
Дякую!

:) Бачте, Юліє, коли я римував "очі" і "ночі", я ще не знав про цей вислів Майка Йогансена. :) Відтепер старатимусь уникати. :))) Дякую за коментар!:)

З людиною, яка тверезо сприймає знаки уваги не як тупі зауваження, можна мати творчу справу.
"про́йде". Правильно наголошується перший склад. А далі вже дивіться самі - змінювати чи ні.
За Ваш перший млтнець Вам хтось виставив високу оцінку, то чому не радіти своєму бажанню про подальше вдосконалення?
"Очі-ночі, треба-неба, душу-мушу" і деякі інші - це ті рими, які навічно закріплені за майстрами поетичного слова, які вважають, що мають на це право, бо зробили значний внесок до скарбниць світової поезії :))

Прощаючись,
Г.С.

Так, кожен рядок (пісня) строфи (катрена) повинен мати певну кількість стоп, а сама строфа - відповідно, рядків. Зазвичай строфи являють собою чотиривірші, але вони можуть об'єднуватись у моноблок-восьмивірш.
І терцети, якими закінчуються сонети, так само.
Але рядків, відповідно, менше.

Існують модифікації сонетів, які виникли завдяки сміливому творчому підходу їхніх авторів до класичних форм, або завдяки своїм лінощам. Однією з модифікацій є напівсонет. Потім ідуть перевернуті сонети etc. Творчість тому і зветься творчістю, що вона не обмежує коло (вибачте мені тавтологію) творчого пошуку.
Ось посилання на інформаційний ресурс, на якому можна знайти відповіді на всі питання, що виникають, щоб творча дискусія не переросла у банальну бійку:)))
http://feb-web.ru/feb/slt/abc/lt2/lt2-9071.htm
Особисто я почав би віршувати модифікованими формами після того, як опанував би класичні.
Поки що мені більш-менш вдаються ронделі з кодою, які є однією з найскладніших форм сонета.

Можливо, той автор, про якого Ви написали, є настільки майстром версифікації (науки про віршоутворення), що його талант і досвід потребують більш широкого кола його поетичної діяльності.
Просвітницька робота нерідко буває невдячною для самого просвітника, тому я намагаюсь її уникати, але без деяких її елементів творчий діалог унеможливлюється. Іноді я поспішаю її просто згорнути, щоб надати можливість опоненту самому шукати відповіді на всі питання, які його цікавлять. Якщо вони взагалі цікавлять. Вас, як бачу, вони зацікавили. Але я все одно згортаю свою діяльність, бо час є часом. А він в мене не завжди є. Ось я і прощаюсь на невизначений термін :)))

Дякую, Лелю!