
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.01.15
15:47
У відчаї! Десь зникла доля.
Перегортаю сторінки.
У темряві життєве поле:
стерня, каміння, колючки.
Років лиш невблаганний відлік
журбу у спогади несе.
Та серця доленосний виклик:
Перегортаю сторінки.
У темряві життєве поле:
стерня, каміння, колючки.
Років лиш невблаганний відлік
журбу у спогади несе.
Та серця доленосний виклик:
2021.01.15
13:10
Важко тримати чужі таємниці.
У мене їх стільки, як тлі на малині.
Поволі отак заповзаю в провидці.
Оскільки мовчу, то всі інші – не винні.
14 серпня 2001 р., Богдани
У мене їх стільки, як тлі на малині.
Поволі отак заповзаю в провидці.
Оскільки мовчу, то всі інші – не винні.
14 серпня 2001 р., Богдани
2021.01.15
12:51
Книжкові джунглі-2020
Січень 10, 2021 від Галини Пагутяк
У джунглях свої закони, зі своїми хижаками і своїми мауглі, пастками і блудом. Твм сильні пожирають слабких, там можна підчепити лихоманку. Тому йти туди треба озброєним і зосередженим.
2021.01.15
12:06
Цієї неділі Віра знову йшла до свого Андрія. Віктор не влаштовував їй сцен, лише запитав о котрій годині вона повернеться, і дружина спокійно пішла з дому.
Через деякий час залунав дзвінок, і хазяїн квартири відчинив двері високій білявці з пухлими накве
2021.01.15
11:22
«Йоселе, а чи дививсь сьогодні ти на небо?»-
Питає раббі Нахман учня.
«Ні, ребе. Ніколи. Якось іншим разом...»
« Послухай, голубе, але ж оцю мелодію небес,
Відлиту в кольори та їх відтінки,
Ти завтра, певен, не побачиш.
Усе ж минає на цім світі...
Питає раббі Нахман учня.
«Ні, ребе. Ніколи. Якось іншим разом...»
« Послухай, голубе, але ж оцю мелодію небес,
Відлиту в кольори та їх відтінки,
Ти завтра, певен, не побачиш.
Усе ж минає на цім світі...
2021.01.15
08:04
Чужий біль до сорочки не липне.
На водиці умити лице…
Випадково зустрілись у липні,
тліло сонце в диму - каганцем.
Ти сидів, ниць потупивши очі,
а мене розривав лютий щем.
Полонений із Псковщини хлопче,
На водиці умити лице…
Випадково зустрілись у липні,
тліло сонце в диму - каганцем.
Ти сидів, ниць потупивши очі,
а мене розривав лютий щем.
Полонений із Псковщини хлопче,
2021.01.15
01:27
Надворі сніг, надворі сніг,
Іде зима, як чарівниця.
Іскринки падають до ніг,
В усіх людей світліють лиця.
І колихання срібних віт,
І теплі усміхи святкові...
Біліє світ, радіє світ,
Іде зима, як чарівниця.
Іскринки падають до ніг,
В усіх людей світліють лиця.
І колихання срібних віт,
І теплі усміхи святкові...
Біліє світ, радіє світ,
2021.01.14
23:59
Корумпованих чиновників усунути можна. Але де взяти некорумповних?
Національність подекуди визначається чисто шкурним інтересом.
Диявол ховається в деталях. Тож не варто зайве деталізувати, аби не накликати.
Однозначні тлумачення приховують н
2021.01.14
19:38
Надворі вітер гне дерева долі
Аж сухе віття падає з тополі,
З дерев других лиш листя обрива.
По небу хмари мчать, мов навіжені,
Хіба що кинуть яких крапель жменю,
Бо ж вітер їх жене, аж завива.
Сидить Василько під вікном у хаті,
Не випускають бідно
Аж сухе віття падає з тополі,
З дерев других лиш листя обрива.
По небу хмари мчать, мов навіжені,
Хіба що кинуть яких крапель жменю,
Бо ж вітер їх жене, аж завива.
Сидить Василько під вікном у хаті,
Не випускають бідно
2021.01.14
13:41
Пригадалося все, що було
Сумом, радістю у душі.
Що відснилося, промайнуло,
Залишивши терпкі вірші.
Притомилося серце битись
Через років незгойний щем.
Зостається лише змиритись
Сумом, радістю у душі.
Що відснилося, промайнуло,
Залишивши терпкі вірші.
Притомилося серце битись
Через років незгойний щем.
Зостається лише змиритись
2021.01.14
11:32
Минулого лубочні сторінки –
це не лише пейзажі лукомор’я.
Росія закріпила на віки
своє багатолике безголов’я.
Украдена історія Русі,
і міфи, і легенди літописні
на українській Росі, у сльозі
це не лише пейзажі лукомор’я.
Росія закріпила на віки
своє багатолике безголов’я.
Украдена історія Русі,
і міфи, і легенди літописні
на українській Росі, у сльозі
2021.01.14
10:49
Після тієї ночі в селі вона думала, що більше ніколи не побачить Андрія, але він зателефонував і сказав, що Валя помирає. Віра не могла не попрощатися. Переступивши поріг Валиної кімнати, відчула ядучу задуху. Над бідною жінкою чорною хмарою нависла тінь
2021.01.14
10:38
Не досягай у втісі ранку,
Бо ніч себе не позабула.
Твого незнаного старанку
Не полюбити у минулім.
Тепер і наші громовиці
Тепер і ти, як дух, повсюдна.
Вночі нічого нам не сниться,
Бо ніч себе не позабула.
Твого незнаного старанку
Не полюбити у минулім.
Тепер і наші громовиці
Тепер і ти, як дух, повсюдна.
Вночі нічого нам не сниться,
2021.01.14
10:18
У заметіль знайшовши двері,
стояв, дивився скільки міг,
як в нашім невеличкім сквері
гуляв між ліхтарями сніг.
Із вітром вальсував охоче,
хоч промайнуло пів зими,
люблю казкові, зимні ночі
де снігом стеле килими.
стояв, дивився скільки міг,
як в нашім невеличкім сквері
гуляв між ліхтарями сніг.
Із вітром вальсував охоче,
хоч промайнуло пів зими,
люблю казкові, зимні ночі
де снігом стеле килими.
2021.01.14
08:12
Ой, не треба, не треба, не треба
диким голосом рвати мене.
Я без тебе, без тебе, без тебе.
Час мине…
Ти вже їдеш на довгому возі.
То не відчай, а пісня твоя.
Хай стоїть на сусідній дорозі
диким голосом рвати мене.
Я без тебе, без тебе, без тебе.
Час мине…
Ти вже їдеш на довгому возі.
То не відчай, а пісня твоя.
Хай стоїть на сусідній дорозі
2021.01.13
19:01
Такого ще не було на білім світі:
Комар із левом надумав битись.
«Що твоя сила - кігті та зуби,
А перемога моєю буде!»
Лев і не зуздривсь, як щось впилося
У його ніздрі, що без волосся.
Забувши сан і горду породу,
Став роздирати цар свою морду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Комар із левом надумав битись.
«Що твоя сила - кігті та зуби,
А перемога моєю буде!»
Лев і не зуздривсь, як щось впилося
У його ніздрі, що без волосся.
Забувши сан і горду породу,
Став роздирати цар свою морду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
2016.03.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Рецензії
СОНЯЧНА ПОЕЗІЯ ОЛЕСІ ОВЧАР
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СОНЯЧНА ПОЕЗІЯ ОЛЕСІ ОВЧАР
На серці в мене сонячно,
І теплі мої дні.
Синочок мій і донечка
Всміхаються мені.
Як тут не згадати слова нашого пророка Тараса Шевченка:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим…
Такою ж щедрою сонячною любов»ю пронизане кожне слово поетичної збірки «Сонячна карусель» молодої матері і поетеси Олесі Овчар.
Мама любому синочку
Злотом вишила сорочку.
…А для донечки вона
Теж наткала полотна…
Квіти щедро згаптувала
Аби доля розквітала.
Хочеться цитувати й цитувати – стільки добра й любові в кожному слові. Проста, доступна і яскрава образність, яка бере свої витоки ще з тих прадавніх прекрасних часів, коли українські дівчата і жінки ходили по чарівних зелених луках у білих льолях і молили українських Богинь – Ладу, Лелю й Мокошу захистити їх од усякого зла і вберегти їхніх діток од усяких напастей і дарувати їм щастя, здоров»я і щасливу долю.
У вишиванках красивих
Будуть дітоньки щасливі.
Бо ті вишиванки – то обереги нашої прадавньої української незнищенності.
Її романтичні діти, подібно мамі, мріють і в космос полетіти, і пришивають вушка штучній іграшковій мишці, і малюють, і граються з песиком, і готують гостинчики для синичок і горобійків (який гарний оригінальний неологізм авторки!) узимку,
і катаються на санчатах, і граються з ляльками… І все якось так весело, оптимістично, по-доброму, воістину сонячно.
Мимоволі ловиш себе на думці, що здається, наше суспільство дедалі більше хворіє на дефіцит оцієї безкорисливої доброти, веселості, доброзичливості.
А які є оригінальні образи! Скільки разів бачиш у житті павутину, і ніколи не спаде на думку порівняти її з гойдливим гамачком, у якому заснув вітер – зразу з гарного образу виростає чудова казочка для дітей.
А лічилки, як зарядка для улюблених авторкою мишенят? Дивовижно. Лірична героїня Олесі Овчар напрочуд добра, що й, здається, мухи не зобидить, хіба що від імені мишок смикне за хвоста кота і то – ледь-ледь…
«Аж чистіший світ навколо» - здається ці слова із віршика «Мишеняточко у ванні» - квінтесенція, сенс, мотив дитячої поезії Олесі Овчар – для чого пишуться ці милі твори – щоб сонячними променями душевної доброти очищати навколишній світ.
Вже другий рік спостерігаю за творчістю Олесі Овчар на одному з кращих літературних Інтернет-сайтів «Поетичні майстерні». І бачу, як авторка росте від вірша до вірша, завжди уважно вислуховує поради більш досвідчених колег по перу, і постійно вдосконалює свої твори, заглядає у словник, не зупиняється на досягнутому.
І нещодавно редакція «Поетичних майстерень» підвищила їй статус – з «любителя поезії» вона одержала - R2 – початковий ступінь майстра поезії – свідчення творчої зрілості авторки.
Отож недарма і прийшла думка, і не лише самій Олесі, а й її доброзичливцям – видати першу книжку (і чималеньку за обсягом!) її дитячих віршів «Сонячна карусель», яка, певен, стане окрасою української дитячої літератури.
16.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)
І теплі мої дні.
Синочок мій і донечка
Всміхаються мені.
Як тут не згадати слова нашого пророка Тараса Шевченка:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим…
Такою ж щедрою сонячною любов»ю пронизане кожне слово поетичної збірки «Сонячна карусель» молодої матері і поетеси Олесі Овчар.
Мама любому синочку
Злотом вишила сорочку.
…А для донечки вона
Теж наткала полотна…
Квіти щедро згаптувала
Аби доля розквітала.
Хочеться цитувати й цитувати – стільки добра й любові в кожному слові. Проста, доступна і яскрава образність, яка бере свої витоки ще з тих прадавніх прекрасних часів, коли українські дівчата і жінки ходили по чарівних зелених луках у білих льолях і молили українських Богинь – Ладу, Лелю й Мокошу захистити їх од усякого зла і вберегти їхніх діток од усяких напастей і дарувати їм щастя, здоров»я і щасливу долю.
У вишиванках красивих
Будуть дітоньки щасливі.
Бо ті вишиванки – то обереги нашої прадавньої української незнищенності.
Її романтичні діти, подібно мамі, мріють і в космос полетіти, і пришивають вушка штучній іграшковій мишці, і малюють, і граються з песиком, і готують гостинчики для синичок і горобійків (який гарний оригінальний неологізм авторки!) узимку,
і катаються на санчатах, і граються з ляльками… І все якось так весело, оптимістично, по-доброму, воістину сонячно.
Мимоволі ловиш себе на думці, що здається, наше суспільство дедалі більше хворіє на дефіцит оцієї безкорисливої доброти, веселості, доброзичливості.
А які є оригінальні образи! Скільки разів бачиш у житті павутину, і ніколи не спаде на думку порівняти її з гойдливим гамачком, у якому заснув вітер – зразу з гарного образу виростає чудова казочка для дітей.
А лічилки, як зарядка для улюблених авторкою мишенят? Дивовижно. Лірична героїня Олесі Овчар напрочуд добра, що й, здається, мухи не зобидить, хіба що від імені мишок смикне за хвоста кота і то – ледь-ледь…
«Аж чистіший світ навколо» - здається ці слова із віршика «Мишеняточко у ванні» - квінтесенція, сенс, мотив дитячої поезії Олесі Овчар – для чого пишуться ці милі твори – щоб сонячними променями душевної доброти очищати навколишній світ.
Вже другий рік спостерігаю за творчістю Олесі Овчар на одному з кращих літературних Інтернет-сайтів «Поетичні майстерні». І бачу, як авторка росте від вірша до вірша, завжди уважно вислуховує поради більш досвідчених колег по перу, і постійно вдосконалює свої твори, заглядає у словник, не зупиняється на досягнутому.
І нещодавно редакція «Поетичних майстерень» підвищила їй статус – з «любителя поезії» вона одержала - R2 – початковий ступінь майстра поезії – свідчення творчої зрілості авторки.
Отож недарма і прийшла думка, і не лише самій Олесі, а й її доброзичливцям – видати першу книжку (і чималеньку за обсягом!) її дитячих віршів «Сонячна карусель», яка, певен, стане окрасою української дитячої літератури.
16.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію