ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 03:04
Я кинув читати цього Еліота,
Аби не постати між Вас ідіотом!

Артур Курдіновський
2025.12.27 14:02
Розмовляють гаслами й кліше
Спостерігачі та словороби.
Все для них однакової проби -
Куряче яйце чи Фаберже.

"Вір!", "Радій!", "Кохай!", "Кохай кохання!" -
Розмовляють гаслами й кліше.
Тільки їхня фраза: "Та невже?" -

Борис Костиря
2025.12.27 12:49
Страх нагадує кригу,
усепоглинаючу і всевладну.
Страх схожий
на безмежне царство зими.
Страх опутує людину
своїм павутинням,
нейронами непевності
та нейтронами зникомості.

Тетяна Левицька
2025.12.27 02:11
Боже, припини війну!
Знищи зброю на планеті!!!
Поклади її в труну
і сховай від злої смерті!

Хай настане врешті-решт
мир і спокій первозданний,
бо на кладовищі хрест

Іван Потьомкін
2025.12.26 22:33
Стільки народ мій мудрості втілив у приказки й прислів’я, що в дурнях залишатися якось уже й незручно. Ну, от хоча б: «Дозволь собаці лапу покласти на стіл,то він увесь захоче видертись». Або ж: «Зашморгом цей дивиться», «Добре говорить, а зле робить».

М Менянин
2025.12.26 22:25
Хоч родом з бувшого сторіччя,
хоч в розквіті в краю зима,
цілує вітерець обличчя
і ніжно-ніжно обійма.

Струна звучить в душі сердечно,
на подих вплинула сльоза,
тремтить в руці рука безпечна,

Світлана Пирогова
2025.12.26 17:24
Сніжить, світлішає у сірім світі.
Сніжинки витанцьовують у лад.
У дирижера- грудня певний такт.
Білішає примерзле з ночі віття.

Оновлення землі з старим графітом,
Бо справжній сніг, неначе чистий клад.
Сніжить, світлішає у сірім світі.

С М
2025.12.26 15:11
З віконня ковзнувши, стрибайте собі
Промінчики Місяця, ви є часткою снива
в якому (іще інший хтось-то, як ти)
й усміхнене сяєво киває згори

Стрибайте, промінчики, я знаю, я чув
ніби сходи небесні до пекла утечуть
і наша гординя – знамення падінь

Тетяна Левицька
2025.12.26 15:03
Приваблюють чужі жінки? —
Красиві, вишукані, свіжі,
одружені та незаміжні —
не доторкнутися руки.

В їх погляді і крутизна,
і незбагненність магнетична,
хода і усмішка незвична

Борис Костиря
2025.12.26 13:06
Лютий залишив мороз,
Наче відгомін погроз.

Навздогін штовхає сніг,
Ніби доленосний сміх.

Він з собою забере
Все нікчемне і старе.

Микола Дудар
2025.12.26 11:35
Хто на кого… проти кого…
Я навпроти, я за вас
Ви за мене і за Бога.
Я не проти, зробим пас.
А, ворота?.. Спільна квота.
Мій відрізок — мій ґешефт.
Хтось питає, чути: - Хто там?
«Хто» — той самий рикошет…

Артур Курдіновський
2025.12.26 09:27
Білий сніг - шепіт чорної ночі,
Безголоса симфонія грудня.
Несміливо сказати щось хоче
Тихий спогад - поламана лютня.

Німота безпорадної тиші.
Ніч мене, мов дитину гойдає.
Але руки святі, найрідніші

Євген Федчук
2025.12.25 18:48
Все хваляться по світу москалі,
Як героїчно предки воювали,
Як ворогів усіх перемагали.
Нема, мовляв, сильніших на землі,
Ніж москалі. І носяться із тим.
Роти всім «русофобам» закривають,
Які москальську «правду» не сприймають.
Уже всі вуха просвис

Ігор Шоха
2025.12.25 14:53
Феєричне колесо Ярила
покотило знову до весни,
тогою сріблястою укрило
ясла, де у сонмі таїни
народила Сина Діва-мати,
але людям нині не до свята.
На святій і праведній землі
убивають віру москалі

Борис Костиря
2025.12.25 14:03
Я іду крізь незміряне поле
Несходимих і вічних снігів.
Я шукаю вселенської волі,
Що не має стійких берегів.

Ген далеко у полі безмежнім
Постає споважнілий монах.
Він здолав маяки обережні

Віктор Кучерук
2025.12.25 09:09
Різдвяна зірочка ясніє
Понад оселями в імлі
І подає усім надію
На мир та радість на землі.
Вона одна з небес безкраїх
До нас з'явилася смерком
І крізь густу імлу вітає
Своїм світінням із Різдвом.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Іншомовна поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Гіпсофіл Підсніжнюк Євгеній Кузьменко Павло
2024.11.26

Ігор Прозорий
2024.05.17

Владислав Город
2023.04.01

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Ольга Буруто
2022.01.12

Любов Ю
2021.12.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Іншомовна поезія

 Sonnets XI-XV
raindrop XI.

The scattered world is an unthreaded necklace.
Blue neck of sky remembers chinks and smashes.
To forge its word it takes a sway of blacksmith,
for breeding rains it borrows strings and lashes.
Love has been noteless since the notes were trackless.
Those tiny suns, they blazed in countless dashes,
uncloaking my awareness of half-blackness
in squibs of fireflies and novae ashes.
Skies tied my knot of heart and face turned salty.
Inhabitants of clouds went over showers,
and reaped fresh drops. I swear I hear soil’s nibbling.
The sting of poignant past was slowly melting.
Time grabbed emotions and attached small hours,
the wings to fly inside my ego deeply.

October 8, 2010

XII.

The wings to fly inside my ego deeply,
prepare yourselves for nine-gram-heaven hassles.
The battle’s riverbed has shriveled steeply,
loopholes become birdnests, voids sealed off castles.
The flight through temples makes my ego dribbling
with scents of knells in gilt and silent vessels.
Concealed my icons, they are not for scribbling.
Obtained them to unframe and left to nestle.
My soul is open as a death-old letter,
numb words keep nesting down in a thesaurus.
They feed their chicks with hums and mudras’ dancing.
I sharp the edges where the soundless matter’s
utmost thickset for eardrums’ museful chorus.
The sonnets launched out of the bow of sensing.

October 12, 2010

XIII.

The sonnets launched out of the bow of sensing,
a string vibrates while Scythe slims, honed by Reaper.
A gold tip arrow hits with mindful flensing,
commencing fire on the lips. A breath’s a tripper.
This flash of scream is born in throes and ransomed,
a Gordian count-knot on a branch of quipu*.
My frankness is a stripper, icy-handsome.
It knits a web and hopes to catch a sleeper.
See every knot as an old tell* and coda,
another “now and then”, waves’ lubrication.
We are alone with you and, a priory,
find all the codes to Heavens Heart, chant odes
to emperors of inner matrix nation.
They come inside; disperse its light in morae*.

October 28, 2010

Notes:
tell - a mound, especially in the Middle East,
made up of the remains of a succession of previous settlements.

quipu - calculator consisting of a cord with attached cords;
used by ancient Peruvians for calculating and keeping records

morae (pl) – mora, the quantity of a short syllable
in verse represented by the breve (from Latin: pause)

XIV.

They come inside; disperse its light in morae
and harrow Truth. Through capillary rivers
their ships with loaded wine and allegories
upheave in magma’s ways, pinch minds like slivers.
A heart is crowdless, avalanched by worries
with teardrops strong enough to melt the shivers,
see in the bottled seas memento mori.
By reaching bottom you can sense your liver.
A hoary light comes to a nave for prayers.
Up to a vault the darkness lost its meadow,
an organist spreads fingers, silence vapors.
Oh, my subduedness with fluffy layers,
I’ll hit your golden spot to scoop up shadows,
to jot down stillness on a piece of paper.

November 2, 2010

XV.

To jot down stillness on a piece of paper
I left some room so it could breed in circles,
wove gossamers of heart from moonlights, tapered
all sounds and shades. The darkness stopped to charcoal.
A silver-feathered voice used ears as scrapers
to deepen in my soul and crumb to sparkles.
My whole inside was emptied for this draper.
He hammered out a salty sense and darkled.
I tracked him down in my deserted credo
where shadows melt and time sips dunes of writing.
Oases on the move stay still, untainted
where hives keep words and honey for libidos -
a paradise for daubers. Where dreams are flighty
feel Poetry… don’t touch a word… just painted…

November 11, 2010




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-12 00:55:58
Переглядів сторінки твору 2413
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.076 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.573
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Англійською мовою
Автор востаннє на сайті 2025.12.19 18:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 10:09:11 ]
Сонет з числа тих, що не "налазять на голову", якщо остання не вміє мислити настільки образно, як і твоя, Юрію. Тоді вони "налазять".
Моя намагалась натягти, але все одно вийшло ось що:
Розсипаний світ – намиста, що не нанизані.
Небесний перешийок пам'ятає дзвякання і розбивання вщент.
Вигадувати - це є слово, викуване помахом коваля,
для виношеного дощу, що позичає струнні інструменти та дамби.
Любов була непомітна з тієї пори, як записи були
неторованими.
Ті крихітні сонця, вони виблискували в численних поривах, викривши моє усвідомлення пів-чорноти в петардах світляків і нових прахах.
Небеса зв'язали мій сердечний вузол і обличчя
обернулось злим.
Мешканці хмар пройшли в душі і зібрали свіжі краплі. Я присягаюся, я чую, як ґрунт пощипує.
Жало гострого минулого часу повільно звітрилось
Час схопив емоції і приклав незначні часи.
Крилам летіти усередині мого суб'єкта глибоко.

Дещо, я вважаю, що "налізло". А спробував перекласти електронним словником - і жахнувся.
Ото понавигадував той словник... В нього фантазія - так фантазія.

З чавунною головою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 15:37:54 ]
Мда, мудрагелик, той електронний перекладач :)))))
Це лише підкреслює на скільки ще ці перекладачі примітивні для подачі читачеві поезії.
Найскладніше завдання це напевно змалювання ідіом, а ними англійська просто кишить.
Не секрет, що всі вони написані у напівтонах, що дає можливість читачеві прочитати
кожен з них по-своєму. Поки що отримую схвальні оцінки від англомовної публіки,
сугестовані виправлення є, але вони суто технічні, а не смислові.
Дякую, Гаррі, де необхідна допомога - то кажи...
Тисну руку,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-12 10:39:05 ]
Ех, як шкода, що знаю англійську на 2 з плюсом (і то з словником). Хоча в школі - мала 5. Чи то нас так вчили, чи то ми так вчилися? Зате моя дитина чомусь страшенно любить цю мову. А по оцінках ( і в школі, і в ліцеї, і в коледжі) мені здається (страшно подумати!)- більше за рідну. Сьогодні ввечері приїде, попрошу сина, щоб переклав. Це буде йому корисно і цікаво - нам обом. (Тим паче, Гаррібальд ще більше заінтригував!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 15:44:56 ]
Ну то вже, Любове.
Думаю що йому буде цікаво розшифровувати мої вихиляси, це підкаже йому наскільки він добре знає мову Шекспіра.
Я лише плаваю на її поверхні, а там ще стільки глибини...
Дякую, коли що - то я завжди готовий поділитися своїм розумінням.
With warmth and appreciation,
Iouri


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 11:15:44 ]
Существуют тексты, в которые не стоит глубоко вникать, ибо обязательно запутаешься. И ты их воспринимаешь как-то рамочно, не адаптируя и не оскопляя, если так можно сказать, т.е., не доводя до рамок скудоумных фраз. Особенно это ощущается при богослужении. Каждое слово поет. Примерно так и поют твои англоязычные тексты, в которых выделяются знакомые со школы "ветра", "глубины", "полеты", "дриблинги", "песни", "соломинки", "дансы" и т.д.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 15:55:18 ]
Саме так, Олексіє, саме так.
Ці тексти дослівно не читаються, вони окреслюють контури, а вже читач сам собі
домальовує тіло.Це щось як у житті - робимо певні кроки, бо відчуваємо що так має бути, це щось як осмислити - чому любимо...
Спасібон за спасібон.
ЛЮ