ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.07.11 21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки

на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,

Вячеслав Руденко
2026.07.11 20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,

Вадим Василенко
2026.07.11 19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.

Віктор Кучерук
2026.07.11 18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.

Борис Костиря
2026.07.11 13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.

хома дідим
2026.07.11 13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать

Ірина Вовк
2026.07.11 09:22
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонт догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напівт

С М
2026.07.10 21:34
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи

Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне

Володимир Мацуцький
2026.07.10 19:57
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,

Артур Курдіновський
2026.07.10 15:48
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.

Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по

Борис Костиря
2026.07.10 13:21
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.

У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,

хома дідим
2026.07.10 12:37
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу

Віктор Кучерук
2026.07.10 07:03
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...

Федір Паламар
2026.07.09 22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу! Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру

Віктор Насипаний
2026.07.09 19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.

Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,

Євген Федчук
2026.07.09 17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Іншомовна поезія):

Пекун Олексій
2025.04.24

Гіпсофіл Підсніжнюк Євгеній Кузьменко Павло
2024.11.26

Ігор Прозорий
2024.05.17

Владислав Город
2023.04.01

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Ольга Буруто
2022.01.12

Любов Ю
2021.12.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Іншомовна поезія

 Sonnets XI-XV
raindrop XI.

The scattered world is an unthreaded necklace.
Blue neck of sky remembers chinks and smashes.
To forge its word it takes a sway of blacksmith,
for breeding rains it borrows strings and lashes.
Love has been noteless since the notes were trackless.
Those tiny suns, they blazed in countless dashes,
uncloaking my awareness of half-blackness
in squibs of fireflies and novae ashes.
Skies tied my knot of heart and face turned salty.
Inhabitants of clouds went over showers,
and reaped fresh drops. I swear I hear soil’s nibbling.
The sting of poignant past was slowly melting.
Time grabbed emotions and attached small hours,
the wings to fly inside my ego deeply.

October 8, 2010

XII.

The wings to fly inside my ego deeply,
prepare yourselves for nine-gram-heaven hassles.
The battle’s riverbed has shriveled steeply,
loopholes become birdnests, voids sealed off castles.
The flight through temples makes my ego dribbling
with scents of knells in gilt and silent vessels.
Concealed my icons, they are not for scribbling.
Obtained them to unframe and left to nestle.
My soul is open as a death-old letter,
numb words keep nesting down in a thesaurus.
They feed their chicks with hums and mudras’ dancing.
I sharp the edges where the soundless matter’s
utmost thickset for eardrums’ museful chorus.
The sonnets launched out of the bow of sensing.

October 12, 2010

XIII.

The sonnets launched out of the bow of sensing,
a string vibrates while Scythe slims, honed by Reaper.
A gold tip arrow hits with mindful flensing,
commencing fire on the lips. A breath’s a tripper.
This flash of scream is born in throes and ransomed,
a Gordian count-knot on a branch of quipu*.
My frankness is a stripper, icy-handsome.
It knits a web and hopes to catch a sleeper.
See every knot as an old tell* and coda,
another “now and then”, waves’ lubrication.
We are alone with you and, a priory,
find all the codes to Heavens Heart, chant odes
to emperors of inner matrix nation.
They come inside; disperse its light in morae*.

October 28, 2010

Notes:
tell - a mound, especially in the Middle East,
made up of the remains of a succession of previous settlements.

quipu - calculator consisting of a cord with attached cords;
used by ancient Peruvians for calculating and keeping records

morae (pl) – mora, the quantity of a short syllable
in verse represented by the breve (from Latin: pause)

XIV.

They come inside; disperse its light in morae
and harrow Truth. Through capillary rivers
their ships with loaded wine and allegories
upheave in magma’s ways, pinch minds like slivers.
A heart is crowdless, avalanched by worries
with teardrops strong enough to melt the shivers,
see in the bottled seas memento mori.
By reaching bottom you can sense your liver.
A hoary light comes to a nave for prayers.
Up to a vault the darkness lost its meadow,
an organist spreads fingers, silence vapors.
Oh, my subduedness with fluffy layers,
I’ll hit your golden spot to scoop up shadows,
to jot down stillness on a piece of paper.

November 2, 2010

XV.

To jot down stillness on a piece of paper
I left some room so it could breed in circles,
wove gossamers of heart from moonlights, tapered
all sounds and shades. The darkness stopped to charcoal.
A silver-feathered voice used ears as scrapers
to deepen in my soul and crumb to sparkles.
My whole inside was emptied for this draper.
He hammered out a salty sense and darkled.
I tracked him down in my deserted credo
where shadows melt and time sips dunes of writing.
Oases on the move stay still, untainted
where hives keep words and honey for libidos -
a paradise for daubers. Where dreams are flighty
feel Poetry… don’t touch a word… just painted…

November 11, 2010




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-12 00:55:58
Переглядів сторінки твору 2575
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.079 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.142 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.573
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Англійською мовою
Автор востаннє на сайті 2026.06.30 01:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 10:09:11 ]
Сонет з числа тих, що не "налазять на голову", якщо остання не вміє мислити настільки образно, як і твоя, Юрію. Тоді вони "налазять".
Моя намагалась натягти, але все одно вийшло ось що:
Розсипаний світ – намиста, що не нанизані.
Небесний перешийок пам'ятає дзвякання і розбивання вщент.
Вигадувати - це є слово, викуване помахом коваля,
для виношеного дощу, що позичає струнні інструменти та дамби.
Любов була непомітна з тієї пори, як записи були
неторованими.
Ті крихітні сонця, вони виблискували в численних поривах, викривши моє усвідомлення пів-чорноти в петардах світляків і нових прахах.
Небеса зв'язали мій сердечний вузол і обличчя
обернулось злим.
Мешканці хмар пройшли в душі і зібрали свіжі краплі. Я присягаюся, я чую, як ґрунт пощипує.
Жало гострого минулого часу повільно звітрилось
Час схопив емоції і приклав незначні часи.
Крилам летіти усередині мого суб'єкта глибоко.

Дещо, я вважаю, що "налізло". А спробував перекласти електронним словником - і жахнувся.
Ото понавигадував той словник... В нього фантазія - так фантазія.

З чавунною головою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 15:37:54 ]
Мда, мудрагелик, той електронний перекладач :)))))
Це лише підкреслює на скільки ще ці перекладачі примітивні для подачі читачеві поезії.
Найскладніше завдання це напевно змалювання ідіом, а ними англійська просто кишить.
Не секрет, що всі вони написані у напівтонах, що дає можливість читачеві прочитати
кожен з них по-своєму. Поки що отримую схвальні оцінки від англомовної публіки,
сугестовані виправлення є, але вони суто технічні, а не смислові.
Дякую, Гаррі, де необхідна допомога - то кажи...
Тисну руку,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-12 10:39:05 ]
Ех, як шкода, що знаю англійську на 2 з плюсом (і то з словником). Хоча в школі - мала 5. Чи то нас так вчили, чи то ми так вчилися? Зате моя дитина чомусь страшенно любить цю мову. А по оцінках ( і в школі, і в ліцеї, і в коледжі) мені здається (страшно подумати!)- більше за рідну. Сьогодні ввечері приїде, попрошу сина, щоб переклав. Це буде йому корисно і цікаво - нам обом. (Тим паче, Гаррібальд ще більше заінтригував!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 15:44:56 ]
Ну то вже, Любове.
Думаю що йому буде цікаво розшифровувати мої вихиляси, це підкаже йому наскільки він добре знає мову Шекспіра.
Я лише плаваю на її поверхні, а там ще стільки глибини...
Дякую, коли що - то я завжди готовий поділитися своїм розумінням.
With warmth and appreciation,
Iouri


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 11:15:44 ]
Существуют тексты, в которые не стоит глубоко вникать, ибо обязательно запутаешься. И ты их воспринимаешь как-то рамочно, не адаптируя и не оскопляя, если так можно сказать, т.е., не доводя до рамок скудоумных фраз. Особенно это ощущается при богослужении. Каждое слово поет. Примерно так и поют твои англоязычные тексты, в которых выделяются знакомые со школы "ветра", "глубины", "полеты", "дриблинги", "песни", "соломинки", "дансы" и т.д.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 15:55:18 ]
Саме так, Олексіє, саме так.
Ці тексти дослівно не читаються, вони окреслюють контури, а вже читач сам собі
домальовує тіло.Це щось як у житті - робимо певні кроки, бо відчуваємо що так має бути, це щось як осмислити - чому любимо...
Спасібон за спасібон.
ЛЮ