ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.09.05 11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.

Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води

Ірина Вовк
2026.09.05 11:05
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог

Віктор Кучерук
2026.09.05 07:16
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:24
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.

Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:23
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.

Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого

хома дідим
2026.09.04 22:44
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,

Ірина Вовк
2026.09.04 08:29
собі у вересневій порі. В день уродин)

Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься

Віктор Кучерук
2026.09.04 07:00
Спи, люба донечко, - спи, -
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Совет от лукавого.
Предай того, кто слаб, предай,
Ведь победителей не судят.
Предай, как будто невзначай,
Тех, что себя доверьем губят.
Своим желаньям угождай –
В довольстве совесть не разбудят.
Продай же сильного, продай,
Известно – сильных не убудет.
Ведь Авель вовсе не был крут,
И зря Иуду осудили.
В своём поступке прав был Брут.
Не жди, дабы опередили –
За секс, довольство и уют
Друг дружку все ведь предают.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-18 23:55:00
Переглядів сторінки твору 4767
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.656
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 08:39:03 ]
Лукавый, как мне показалось, настолько лукавил, что его советы обрели довольно нелогичный вид.
"Победителей не судят". Это так. Но к этому умозаключению мы подошли не тем, как мне думается, путем.
Судят/губят - это конечно же, рифма.
Сложная задача - осилить правильность выводов, возникших в наблюдаемом мною проявлении ревизионизма.
Чтобы попытаться ее осилить, нужно быть, как минимум, ученым - причем, не менее, чем в двух областях.
И еще мне показалось, что изучению вопроса, поэтически поднятого Вами, можно посвятить всю жизнь.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 13:50:37 ]
Почему не тем путём, Алексий? Ведь предают для достижения чего-то ценного в глазах предающего, и это достижение является для него победой над некими обстоятельствами, не так ли? Короче, в чём Вы усматриваете нелогичность, я не поняла, и буду очень благодарна, если Вы объясните мне свою точку зрения более доступно.
И это никоим образом не попытка ревизионизма. Попыткой ревизионизма это можно было бы назвать в том случае, если бы я подавала это как свою точку зрения, но в названии я чётко обозначила образ ЛГ – «лукавый», а, поскольку это одно из наименований сатаны, предполагаю, такая подача информации для этого ЛГ вполне естественна. А предаваться измышлениям на тему меры его искренности, хода его побуждений, углубляться в его убеждения, думаю, не стоит.
А ещё, Алексий, на мой взгляд, Вы несколько усложняете. Конечно, лить воду по некоторым вопросам можно бесконечно, чем многие околонаучные деятели и занимаются с целью получения хлеба насущного и прочих благ, но на самом деле всё просто. Обман наиболее действенен тогда, когда используется не откровенная ложь, а подача некоторой части правды особым образом, с целью подведения обманываемого к неправильным выводам. Думаю, не сложно обосновать «не крутость» Авеля, потому как дело ведь не в ценности даров, и вряд ли кто-то будет спорить с тем, что у Брута была своя правда, а уж то, как оправдали Иуду, даже по «зомбоящику» показывали.
И предательство – вещь обыденная в нашей жизни, потому как нет чёткой грани между хорошо и плохо, и то, хорошо одному – плохо другому. К примеру, развод – это всегда предательство, в лучшем случае -по отношению к собственным несбывшимся надеждам, в худшем – по отношению к человеку, который в тебя верил. Но ведь инициатор развода стремится к благу для себя, а в большинстве случаев не только для себя… Можно приводить и другие примеры, например, Тараса Бульбу - ведь, по сути, он предал сына, он детоубийца, но осуждаем ли мы его?... Этот ряд можно продолжать нескончаемо. И разве эту логику нельзя использовать с целью оправдания низкого поступка? Таким образом, я не вижу, над чем здесь можно было бы напрягать учёные мозги. :)
Насчёт рифм, то я сама не в восторге, здесь, прицепившись к первым двум строкам, как к основе, я пыталась соорудить нечто сонетообразное, но, очевидно, мне это не удалось, потому что Вы этого даже не заметили. : ))
Благо – дарю за комментарий, Алексий, и буду ещё благодарнее, если Вы проясните свою мысль о нелогичности.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 14:10:45 ]
Как-нибудь позже.
А пока что скажу то, что это двустишие мне кажется нелогичным. Его, по крайней мере, мне, нужно домысливать.
"Предай того, кто слаб, предай,
Ведь победителей не судят."

Ведь слабого и без предательства можно одолеть. Если, конечно, ты не слабее его. И Вы противостоите друг другу. Представляете двух дистрофиков на ринге? Я представил.
Сонет, говорите? Я заметил. Но я не хотел бы о них говорить, ибо сам в них не силен. Мое стихотворение, которым я поделился вчера, и которое уже благополучно исчезло со столбика прокрутки, тоже имеет форму сонета. Но сонет - это лирика сокровенного. Какая может быть ирония?
Форма - это еще не все.
Читая о Бруте, я чего-то припомнил песенку Высоцкого о марафоне. Одним словом, сосредоточенность не состоялась. Посему так и воспринял.

Удач-дач-дач.
Вы сами может найти все ответы на все вопросы.
Или, в крайнем случае, их придумать ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 12:19:25 ]
Истина!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 13:52:58 ]
Надюша, не пугайте меня, это не может быть истиной. Очевидно, Вас легко обмануть, будьте осторожны...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 12:25:15 ]
І визволи нас від лукавого... Нічого добавити.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 13:54:01 ]
Спасибо, Патара, ты меня поняла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-01-19 13:15:15 ]
За секс, довольство и уют
Друг дружку все ведь предают.(С) - не утрируйте, Тетяно, не всі...)))

В своём поступке прав был Брут.(С) - "И ты, Брутто!", - сказал Нетто, завернулся в тару и упал...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 13:56:06 ]
Валерий, это не я утрирую, это ЛГ. С Брутто - это крутто.:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-01-19 16:34:46 ]
А це не я придумав (про Брутто).)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 13:46:12 ]
По мотивах Висоцького?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 14:05:29 ]
Высоцкий мне нравится, но в данном случае я о нём даже не думала.Ваше предположение для меня - комплимент. Спасибо. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-20 08:58:36 ]
Истина сегодняшнего дня, на жаль,хотя всегда так было, даже среди СВЯТЫХ - Иуды...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 15:56:24 ]
Не просту тему ти підняла, Таню!
Проблеми моралі завжди важкі і неоднозначні.
Але вірш цінний вже тим, що змушує замислитись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 12:14:10 ]
:( И ты о сложностях, Саш… Начав думать, мы забываем чувствовать – прямо горе от ума… Саш, слова имеют эмоциональную окраску, и ты прекрасно владеешь этой палитрой. Слово «предать» имеет столь тяжёлый, мрачный окрас, что не теряет его, даже изменив смысл в словосочетаниях «предать земле» и «предать забвению» и «предать в руки правосудия» - просто к мрачным ощущениям от слова «предать» добавляется чувство необходимости, правильности или долга, и всё. Даже слово «убить» не столь мрачно, ведь словосочетание «убить врага» способно вызвать ликование, и только уравнявшись по значению со словом «предать» оно приобретает такую же окраску: «убить своего (друга, женщину, ребёнка, спутника…)» - значит переступить через доверие, то есть «предать». А в таком значении, как у меня здесь, слово «предай» должно бы вызывать автоматическое неприятие сказанного. Патара поняла, она действительно живёт сердцем… Всё просто, всё очень просто…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 13:08:23 ]
Ой, Таню!
Як все не просто!
Поясню на прикладі Тараса Бульби.
Його син зрадив свій народ заради кохання(власної сім'ї)
Ти вважаєш, що батько зрадив сина (пожертвував сім'єю) заради народу.
То на чиїй стороні правда?
З точки зору матері - правий син ( для жінки сім'я стоїть на першому місці.
З точки зору батька - навпаки (доля на-роду важливіша за долю сім'ї)
Чия правда?
Мораль досить неоднозначна штука. Це не математика, де все чітко і ясно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 14:20:33 ]
У кожного своя правда – тут нічого не вдієш. І зрада – широко розповсюджене явище, бо починається від зради власним бажанням і мріям, а далі перелік, чому і кому можна зрадити, нескінченний. Тож справа і мораль не у самій зраді, а у тому, хто, чим і як за неї заплатить. А це вже досить близько до математики. Якщо моє «добре», заради чого я чомусь чи комусь зраджую, є злом для інших – це егоїзм, отже антиморально. Якщо інші вимагають від мене чогось, що не є для них життєво необхідним, а для мене є злом – моя зрада і мій егоїзм є виправданими. Уся справа в тому, наскільки ми егоїстичні у своїх оцінках ситуації, чому надаємо більшої ваги і цінності у власних очах. У випадку з наведеним тобою прикладу, мати і син стоять на засадах егоїзму відносно суспільства, отже для суспільства вони є негативними, батько ж захищає інтереси суспільства, отже, з точки зору цього суспільства, його вчинок позитивний.