ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Совет от лукавого.
Предай того, кто слаб, предай,
Ведь победителей не судят.
Предай, как будто невзначай,
Тех, что себя доверьем губят.
Своим желаньям угождай –
В довольстве совесть не разбудят.
Продай же сильного, продай,
Известно – сильных не убудет.
Ведь Авель вовсе не был крут,
И зря Иуду осудили.
В своём поступке прав был Брут.
Не жди, дабы опередили –
За секс, довольство и уют
Друг дружку все ведь предают.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-18 23:55:00
Переглядів сторінки твору 4438
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.656
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 08:39:03 ]
Лукавый, как мне показалось, настолько лукавил, что его советы обрели довольно нелогичный вид.
"Победителей не судят". Это так. Но к этому умозаключению мы подошли не тем, как мне думается, путем.
Судят/губят - это конечно же, рифма.
Сложная задача - осилить правильность выводов, возникших в наблюдаемом мною проявлении ревизионизма.
Чтобы попытаться ее осилить, нужно быть, как минимум, ученым - причем, не менее, чем в двух областях.
И еще мне показалось, что изучению вопроса, поэтически поднятого Вами, можно посвятить всю жизнь.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 13:50:37 ]
Почему не тем путём, Алексий? Ведь предают для достижения чего-то ценного в глазах предающего, и это достижение является для него победой над некими обстоятельствами, не так ли? Короче, в чём Вы усматриваете нелогичность, я не поняла, и буду очень благодарна, если Вы объясните мне свою точку зрения более доступно.
И это никоим образом не попытка ревизионизма. Попыткой ревизионизма это можно было бы назвать в том случае, если бы я подавала это как свою точку зрения, но в названии я чётко обозначила образ ЛГ – «лукавый», а, поскольку это одно из наименований сатаны, предполагаю, такая подача информации для этого ЛГ вполне естественна. А предаваться измышлениям на тему меры его искренности, хода его побуждений, углубляться в его убеждения, думаю, не стоит.
А ещё, Алексий, на мой взгляд, Вы несколько усложняете. Конечно, лить воду по некоторым вопросам можно бесконечно, чем многие околонаучные деятели и занимаются с целью получения хлеба насущного и прочих благ, но на самом деле всё просто. Обман наиболее действенен тогда, когда используется не откровенная ложь, а подача некоторой части правды особым образом, с целью подведения обманываемого к неправильным выводам. Думаю, не сложно обосновать «не крутость» Авеля, потому как дело ведь не в ценности даров, и вряд ли кто-то будет спорить с тем, что у Брута была своя правда, а уж то, как оправдали Иуду, даже по «зомбоящику» показывали.
И предательство – вещь обыденная в нашей жизни, потому как нет чёткой грани между хорошо и плохо, и то, хорошо одному – плохо другому. К примеру, развод – это всегда предательство, в лучшем случае -по отношению к собственным несбывшимся надеждам, в худшем – по отношению к человеку, который в тебя верил. Но ведь инициатор развода стремится к благу для себя, а в большинстве случаев не только для себя… Можно приводить и другие примеры, например, Тараса Бульбу - ведь, по сути, он предал сына, он детоубийца, но осуждаем ли мы его?... Этот ряд можно продолжать нескончаемо. И разве эту логику нельзя использовать с целью оправдания низкого поступка? Таким образом, я не вижу, над чем здесь можно было бы напрягать учёные мозги. :)
Насчёт рифм, то я сама не в восторге, здесь, прицепившись к первым двум строкам, как к основе, я пыталась соорудить нечто сонетообразное, но, очевидно, мне это не удалось, потому что Вы этого даже не заметили. : ))
Благо – дарю за комментарий, Алексий, и буду ещё благодарнее, если Вы проясните свою мысль о нелогичности.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 14:10:45 ]
Как-нибудь позже.
А пока что скажу то, что это двустишие мне кажется нелогичным. Его, по крайней мере, мне, нужно домысливать.
"Предай того, кто слаб, предай,
Ведь победителей не судят."

Ведь слабого и без предательства можно одолеть. Если, конечно, ты не слабее его. И Вы противостоите друг другу. Представляете двух дистрофиков на ринге? Я представил.
Сонет, говорите? Я заметил. Но я не хотел бы о них говорить, ибо сам в них не силен. Мое стихотворение, которым я поделился вчера, и которое уже благополучно исчезло со столбика прокрутки, тоже имеет форму сонета. Но сонет - это лирика сокровенного. Какая может быть ирония?
Форма - это еще не все.
Читая о Бруте, я чего-то припомнил песенку Высоцкого о марафоне. Одним словом, сосредоточенность не состоялась. Посему так и воспринял.

Удач-дач-дач.
Вы сами может найти все ответы на все вопросы.
Или, в крайнем случае, их придумать ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 12:19:25 ]
Истина!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 13:52:58 ]
Надюша, не пугайте меня, это не может быть истиной. Очевидно, Вас легко обмануть, будьте осторожны...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 12:25:15 ]
І визволи нас від лукавого... Нічого добавити.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 13:54:01 ]
Спасибо, Патара, ты меня поняла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-01-19 13:15:15 ]
За секс, довольство и уют
Друг дружку все ведь предают.(С) - не утрируйте, Тетяно, не всі...)))

В своём поступке прав был Брут.(С) - "И ты, Брутто!", - сказал Нетто, завернулся в тару и упал...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 13:56:06 ]
Валерий, это не я утрирую, это ЛГ. С Брутто - это крутто.:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-01-19 16:34:46 ]
А це не я придумав (про Брутто).)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 13:46:12 ]
По мотивах Висоцького?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 14:05:29 ]
Высоцкий мне нравится, но в данном случае я о нём даже не думала.Ваше предположение для меня - комплимент. Спасибо. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-20 08:58:36 ]
Истина сегодняшнего дня, на жаль,хотя всегда так было, даже среди СВЯТЫХ - Иуды...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-20 15:56:24 ]
Не просту тему ти підняла, Таню!
Проблеми моралі завжди важкі і неоднозначні.
Але вірш цінний вже тим, що змушує замислитись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 12:14:10 ]
:( И ты о сложностях, Саш… Начав думать, мы забываем чувствовать – прямо горе от ума… Саш, слова имеют эмоциональную окраску, и ты прекрасно владеешь этой палитрой. Слово «предать» имеет столь тяжёлый, мрачный окрас, что не теряет его, даже изменив смысл в словосочетаниях «предать земле» и «предать забвению» и «предать в руки правосудия» - просто к мрачным ощущениям от слова «предать» добавляется чувство необходимости, правильности или долга, и всё. Даже слово «убить» не столь мрачно, ведь словосочетание «убить врага» способно вызвать ликование, и только уравнявшись по значению со словом «предать» оно приобретает такую же окраску: «убить своего (друга, женщину, ребёнка, спутника…)» - значит переступить через доверие, то есть «предать». А в таком значении, как у меня здесь, слово «предай» должно бы вызывать автоматическое неприятие сказанного. Патара поняла, она действительно живёт сердцем… Всё просто, всё очень просто…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 13:08:23 ]
Ой, Таню!
Як все не просто!
Поясню на прикладі Тараса Бульби.
Його син зрадив свій народ заради кохання(власної сім'ї)
Ти вважаєш, що батько зрадив сина (пожертвував сім'єю) заради народу.
То на чиїй стороні правда?
З точки зору матері - правий син ( для жінки сім'я стоїть на першому місці.
З точки зору батька - навпаки (доля на-роду важливіша за долю сім'ї)
Чия правда?
Мораль досить неоднозначна штука. Це не математика, де все чітко і ясно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 14:20:33 ]
У кожного своя правда – тут нічого не вдієш. І зрада – широко розповсюджене явище, бо починається від зради власним бажанням і мріям, а далі перелік, чому і кому можна зрадити, нескінченний. Тож справа і мораль не у самій зраді, а у тому, хто, чим і як за неї заплатить. А це вже досить близько до математики. Якщо моє «добре», заради чого я чомусь чи комусь зраджую, є злом для інших – це егоїзм, отже антиморально. Якщо інші вимагають від мене чогось, що не є для них життєво необхідним, а для мене є злом – моя зрада і мій егоїзм є виправданими. Уся справа в тому, наскільки ми егоїстичні у своїх оцінках ситуації, чому надаємо більшої ваги і цінності у власних очах. У випадку з наведеним тобою прикладу, мати і син стоять на засадах егоїзму відносно суспільства, отже для суспільства вони є негативними, батько ж захищає інтереси суспільства, отже, з точки зору цього суспільства, його вчинок позитивний.