ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Федів
2020.09.29 21:53
Журою осінь у душі лунає,
І позолоту витирає небуття,
За обріями доля заховає
Багряні кольори минулого життя.

Танцює листя у пориві вітру,
Літає високо і падає в піке,
Закінчує у фільмі осінь титри,

Євген Федчук
2020.09.29 19:44
Пололи ми із мамою город,
Бо трохи бур’яну понаростало,
Мишій, щириця голови підняли
Та молочай пробився і осот.
Полізла молоденька лобода,
Березка вже стелитися почала.
Ми бур’яни ті сапами рубали,
Аби не залишилось і сліда.

Олександр Панін
2020.09.29 18:54
Стежкою курною ,
Поруч з водоспадом,
Скачуть два ковбої,
Погоня позаду.

Розбишацька зграя
Дже зла і грізна,
Ліс хоч і ховає,

Олександр Сушко
2020.09.29 12:53
Хто сказав, що їстоньки нема?
Краще би подякували владі.
Наварила борщику кума,
Шкварочками день пахтить у хаті.

А дружина ріже ковбасу,
Доня кришить шинку на салатик.
Я ж - гастрономічний телесун

Микола Соболь
2020.09.29 12:18
Вільготний ранок манить за поріг.
Він пахне: жовтнем, осінню, грибами...
Не тяжить ні буденними думками,
ні листопадом на краю доріг.
Люблю згубитись в лісі край села,
де гомін вітру і роси сережки
в житті ніколи не зведуть зі стежки,
яка мене у гл

Іван Потьомкін
2020.09.29 12:10
Обидві в нього досьогодні в серці.
Перша увійшла тоді,
Як друга ще під стіл ходила.
Мабуть, Всевишній послав був першу,
Аби відтоді носив він образ Діви Пречистої.
Не для якихось там плотських утіх,
А лиш як недосяжну муку-мрію.
Таке не новина. Так

Ігор Шоха
2020.09.29 10:17
Як не добивайся тої волі,
а за неї треба воювати,
спекатися юди на престолі –
осліпити очі окупанта.

Іч, яка комедія? І досі
ситі комуняки – ревізори,
а свої у дошку прокурори

Сергій Губерначук
2020.09.29 09:45
Розраду знайшла у полотнах Шишкіна
жіночка з хутора Усть-Мартишкіно.
Вона відпочила в тайзі на картині,
де грають ведмеді і риють свині.

Ледь-ледь посміхнувшись беззубим ротом,
вона обтіклася холодним потом,
сльозу проковтнула й спитала нишком:

Галина Кучеренко
2020.09.29 09:16
Сумує земля за володарем,
Розумним, дбайливим господарем!
Нарешті звільнилась з колгоспу,
Що був руйнівним тягарем….




Тетяна Левицька
2020.09.29 08:18
Приніс лілеї
юнак дівчині,
зіниці в неї -
волошки сині.

У них поглянув,
враз оженюся.
Любив Оксану,

Ігор Деркач
2020.09.28 21:04
За поетами плаче тюрма,
у якій їх орда катувала
ні за що, аби ми пам’ятали, –
за поетами плаче тюрма.

Хай за себе радіє юрма,
що і нині у роки навали
за поетами плаче тюрма,

Ярослав Чорногуз
2020.09.28 21:02
Античний стиль, підковою споруда,
З рослинами дві вази кам`яні.
Приходять, зупиняються там люди –
Привабливо джерельце жебонить.

Не вірив, що збудована недавно
Сіренька, «старовинна» ця стіна.
Дзвенить там срібнострумінь, як струна,

Іван Потьомкін
2020.09.28 10:11
Якось у переддень Йом Кіпуру ,
Перед молитвою «Коль Нідрей»,
Хасиди кричали , читаючи псалми.
«Чого стараєтесь?»- спитав їх раббі Пінхас .
Чи не тому, що слова ваші не линуть до Небес?
Брехали, мабуть, рік цілий?
Бо ж хто бреше, в того й вуста брех

Дума Козак
2020.09.28 08:57
Чарівно в тиші линули слова,
у келиху іскрилося мартіні…
Ти сяяла мов квітка польова,
зітхала тихо скрипка Паганіні.

А час стікав краплинами хвилин
по склу буття у дощову погоду.
Осіннім вітром линув часоплин,

Тетяна Левицька
2020.09.28 08:17
По вірі кожному дано
і хрест животворящий,
і мрії золоте руно,
і безкоштовне щастя.

Скорботи втрати, туги щем
і потрясіння зливи.
Гордині грізне сонмище

Сергій Губерначук
2020.09.28 06:21
Червоні прапори – і прапори "Пори"!
Гранітний Ленін – Золота Софія!
Комуністичне "геть!" з безбожної юрби –
ламається об "так!", що вільним вітром віє!

Нащадки вбивців пруть, ненависть несучи,
з прокляттям жертв двадцятого століття!
Це шлях
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Олександр Панін
2020.01.12

Писака Писав
2019.11.07

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Зоя Войтович
2019.04.04

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Поеми

 СОН І МРІЯ
Образ твору

І
Вже у безвісті – часу хвилини,
Знемагають вітри за вікном,
І тополі журливо щоднини
В тузі віття схиляють вінком.
Буря в мозок регоче крізь втому,
Розтинаючи душу мені,
І стає раптом знову знайомим
Те, що бачив колись я у сні.
ІІ
Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла,
І наповнивши груди піснями,
Раптом в небі зорею зійшла.
Я втоплю у заглибинах моря
Всі печалі, весь біль і біду,
І босоніж, крізь думи прозорі,
Знов по хвилях до тебе піду.
Горизонт я рукою дістану,
Небо з морем з»єднаю, мов птах,
Обійму тебе ніжно, кохана,
І в любов понесу на руках.
Хай в очах твоїх легким серпанком
Заблищить світанкова роса.
І жоржинами кожного ранку
Хай цвіте твоя ніжна краса.
ІІІ
Завирує життя змарніле.
Крізь туман зарегочуть поля,
Буде листя всміхатися пріле
І обпечена сонцем земля.
Розіб»ю я свій смуток кволий,
У печаль устромлю свою спис,
Щоб літак моїх мрій ніколи
Гіркоти і болю не ніс.
Полечу я на крилах чекання
У захмарні світи голубі,
Од зірок найпалкіше вітання
Із кометою вишлю тобі.
Упаде воно в куряві сірій
На зелену імлу дібров,
І думок розколисаний вирій
Розтривожить твою любов.
Зблідне сонце у літньому просі,
Й буду я в неспокійному сні
Марить милим ім»ям твоїм, Росі*,
Як береза теплом навесні.
ІV
Крізь безмежжя і далеч сиву
Понесе мене думка моя,
Наче вітер – весняну зливу -
Де болгарська цвіте земля.
І замріяний і щасливий,
Закричу я тобі з пітьми:
Ти згадай той вечір мінливий,
Коли вперше зустрілись ми.
І, мабуть, щось таке дитяче
У розмові нашій було,
Коли вперше дотик гарячий
Наших рук поєднав тепло.
Ми з тобою тоді відчули,
Як палає в серцях вогонь,
Мов у квітах, сонце втонуло,
У суцвітті твоїх долонь.
Заворожений і глибокий –
У розбиті серця ночей –
Розхвильований літній спокій
Бив промінням з твоїх очей.
Карі очі! О скільки щастя
І снаги Ви мені дали.
О якби усі долі напасті
Вітри в темряві рознесли.
V
Засоромлена і мрійлива
В очі гляне мені весна,
Скільки ніжності й скільки дива
Принесе мені в мріях вона.
Знову житиму я в чеканні,
Знов летітиму усі сні
До землі, де цвіте кохання,
Де ти вперше всміхнулась мені.

Все минеться. Ілюзій хмари
Розметає життя у прах.
Полохливих думок отари
Затремтять на буйних вітрах.
Ти вже іншою зовсім будеш,
Може час і любов спалить,
Тільки вірю, що не забудеш
Того дня неповторну мить.
Хай чорніє від люті небо
І жбурля в очі злість і біду,
Все одно я прийду до тебе,
Свою ніжність до ніг покладу.

*Росі, Росиця – дівоче ім»я у Болгарії.

15-31.07.7487 р. (Від Трипілля) (1979)





Найвища оцінка Василь Кузан 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Віталій Пригорницький 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-14 22:37:45
Переглядів сторінки твору 2627
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.212 / 5.75  (5.200 / 5.74)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.371 / 5.95)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми СУЧАСНЕ
Автор востаннє на сайті 2020.09.29 20:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:40:14 ]
Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 18:17:53 ] - відповісти

Сон і мрія...Якщо б ви, Ярославе, навіть не назвали так свою поему, все рівно з неї випливає мрія і сон) Сподобався сентиментал твору. Також фраза: "Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла".З повагою Володимир.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:13:21 ] - відповісти

Володимире, дякую за відвідини і що завдали собі труду прочитати такий довгий текст.
Радий, що щось сподобалося, бо це моя дуже рання юнацька річ, я її ніколи і ніде не друкував раніше.
З повагою Ярослав





Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 22:31:06 ]

Я не зауважив дати написання, бо у вас таке літочислення складне))Добре, що давня річ знайшла своє місце на ПМ. Знаєте, авторитет автора дозволяє давні речі привести у відповідність до свого теперішнього іміджу)))




Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 19:22:53 ] - відповісти

Сон і Мрія... Чомусь сприйняла їх як живих істот. Літгерой - Сон, а літгероїня - Мрія. Закохані... А цікаво в яких вимірах вони зустрічаються. І чи зустрічаються вони взагалі, незважаючи на взаємну схожість?




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:22:07 ] - відповісти

Цікаве сприйняття твору. Може бути і таке трактування, хоча для мене це незвично читати. Але цей твір був таким собі маренням наяву під впливом першого кохання... Так що якщо ці двоє і зустрічаються, то десь там в уяві поза хмарами або у сновидіннях, яке буває багатше за уяву, а буває і навпаки.





Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:04:45 ] - відповісти

І До кого це ти там у Болгарії?))) Чуттево...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:25:37 ] - відповісти

Там же навіть ім"я зазначено, брате. Такого ступеня відвертості ніхто тут собі не дозволяє. Чи тобі ще й прізвище назвати? Дякую, це було перше кохання, дела давно минувших дней... А твір уперше сьогодні побачив світ, так буває.




Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:55:50 ] - відповісти

Брате, перше - це завше трепетно...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:01:59 ] - відповісти

Дякую, друже, за розуміння.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:10:05 ] - відповісти

Доброго вечора, Ярославе. Після недавнього прочухана, якось боязко заходити на цю сторінку. Але такою юнацькою ніжністю війнуло від вірша, що затримався, подумав, вирішив: Хай там що, відгукнусь.
Гарно. "крила чекання", "суцвіття долонь"...
Сподобалось.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:25:29 ] - відповісти

Дякую, що завітали, Василю, що не злякались. Може, Ви і мали рацію частково щодо величальної. Бо зараз сиджу над музикою до цієї колискової, а вона справді виходить, як величальна. Так що погляд збоку цінний буває. Даруйте за надмірну різкість тону.
Дякую за відгук.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:44:07 ]

Тоді про величальну я написав у жартівливому тоні. Та все добре, що добре закінчується. Творчого весняного Вам сонечка, Ярославе.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:19:55 ] - відповісти

Боже ж мій, який цнотливий парубок був :))




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:32:07 ] - відповісти

Був такий, їй-Бо, Любо! Два роки не дивився на українських дівчат, хоч як мене спокушали деякі, аж поки не тріснув браслетик на руці "неделька", пам"ятаєте, такі носили тоді дівчатка, і любов тоді теж ніби тріснула. Тільки ось гарна пам"ять лишилась. Дякую, натхнення бажаю.





Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:37:11 ]

Якщо пам"ять лишилась, значить, все недаремно було :) І Вам натхнення!




Людмила Петрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:23:56 ] - відповісти

Дуже гарний, образний твір, але Ви використовуєте рими, які є дуже слабкими (а точніше не використовуються в поезії, тобто є «-») — це (увійшла …. зійшла), (роса …. краса), (чеканя … вітання), (будеш … забудеш).




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:38:17 ] - відповісти

Людмило, дякую за гарний відгук і зауваження. Я цілковито з Вами згоден щодо рим, нині я такими не послуговуюсь, я нещодавно дещо виправив у цьому тексті, бачу він змінюється і ніби втрачає оту юнацьку безпосередність і свіжість (бо я нині уже не той, що був колись!), яка була в ті роки, і тому залишив усе, так як є. Більше думав над образами і думками, ніж над римами, як писав.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:48:32 ] - відповісти

Ще й як недаремно, Любо! Пам"ятаєте вірш "Листи", може? Ви написали дуже гарний коментар до нього.
Він - моя класика, теж їй присвячений і його поклав на музику О.Білаш і він нині виконується. Крім того, той вірш одружив двох закоханих, це ціла історія, так що дійсно є що згадати.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:53:58 ] - відповісти

Знайшла, перечитала. Так, ніколи не знаєш, "как слово наше отзовется" :)




Залишити коментар Запросити до дискусії
Якщо ви зауважили помилку, виділіть потрібний фрагмент тексту
і натисніть Ctrl + Enter
Автора (ID)
наприклад, в адресі сторінки редакціїї http://maysterni.com/user.php?id=682 - ID 682



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:44:11 ]
Шановне товариство! Вже після публікації зауважив, що не у тій рубриці надрукував свою поему, тому анонсую її ще раз аби вона зайняла своє місце у відповідній рубриці. Усі відгуки переніс знову сюди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 23:26:12 ]
Сильний, чуттєвий, ліричний, глибокий, ніжний твір. Певно, такою була (і є) любов.
Натхнення тобі, Ярославе. І нових віршів, поем та пісень!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:08:58 ]
Оце "відкопав" у шухляді давно забуте, перечитав і вирішив ризикнути надрукувати. Не чекав, їй-Богу, такого схвалення. Думав буде більше критики.
Спасибі, дорогий друже Василю. І тобі бажаю здоров"я, наснаги, любові і шедеврів поетичних.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 05:38:28 ]
О Славцю, Славний Бандуристе.
Відчуваються ноти у цій поемі - ти її часом не співаєш - якось воно гармоніює
з нотним станом... душі.
З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:18:34 ]
Дякую, дорогий брате! Оце дістав був цю річ із шухляди, як кажуть київські письменники, перечитав і нахлинули спогади. І так з"явилась публікація. Про музику не думав, але тепер з твоєї легкої підказки подумаю.
Як маєш бажання і час, послухай як я співаю свій текст в естрадній манері під фонограму. Ось тут
http://vkontakte.ru/id133256824#/audio?album_id=0


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:39:41 ]
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 17:42:40 ] - відповісти

Перше, що спадає на думку під час прочитання - симфонія кохання. Згадала, що у Вас є однойменна збірочка. І це недарма! Бо Вам справді під силу писати такі речі. Хай стан закоханості і надалі дарує Вам натхнення, пане Ярославе!




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:38:14 ] - відповісти

Щиро дякую, дорога Олесю. І Вам рости і творити перли в поезії. Коли вже Ви порадуєте нас своєю дитячою збірочкою?




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 22:27:54 ]
От маю сьогодні майже свято. Нарешті художниця офіційно передала малюнки і можна переходити до верстки. А домовленість про ілюстрації була ще на 1 вересня 2010 р. Отак-от затягнулооося! Маю надію, що далі справа посуватиметься швидше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-16 05:55:25 ]
Хоч і затягнулося, малювати - це теж серйозна творча справа. Може, вийшло гарно, під стать віршам, сподіваюсь. Вітаю з таким святом, щасливого продовження!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Пригорницький (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-06 08:55:50 ]
дуже ніжно, щиро, відверто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-06 09:59:50 ]
Щиро дякую, Віталію!