ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.07.15
22:50
І палка в колесах…
І настрій не настрій…
І змулені плеса…
І човник не справжній…
І знову впіймася…
І голод не тітка…
І дощ обізвався…
І зірвана квітка…
І настрій не настрій…
І змулені плеса…
І човник не справжній…
І знову впіймася…
І голод не тітка…
І дощ обізвався…
І зірвана квітка…
2020.07.15
19:34
Коли з сестрою ми були малі,
В село сусіднє часто зазирали.
У ньому ми раніше проживали.
Тепер жили в великому селі,
А це на той час майже опустіло,
Зосталося всього лиш кілька хат.
Та нас чомусь весь час тягло назад,
Туди, де ми зовсім малі ходили
В село сусіднє часто зазирали.
У ньому ми раніше проживали.
Тепер жили в великому селі,
А це на той час майже опустіло,
Зосталося всього лиш кілька хат.
Та нас чомусь весь час тягло назад,
Туди, де ми зовсім малі ходили
2020.07.15
16:54
Усюди чути ахи-охи
Не "слуг народу", навпаки...
Ну, що наобирали лохи?
Прийшли до влади довбаки.
Сміливо розмежують землі
Райони знищать і міста...
Плювати на країну Зелі
Не "слуг народу", навпаки...
Ну, що наобирали лохи?
Прийшли до влади довбаки.
Сміливо розмежують землі
Райони знищать і міста...
Плювати на країну Зелі
2020.07.15
11:44
Де води рік Дніпра і Бугу
та моря чиста бірюза
через віки пливе фелюга –
містичний острів Березань.
Ще Борисфеном називали
той клаптик суші в давнину.
Через шторми в десяток балів
та моря чиста бірюза
через віки пливе фелюга –
містичний острів Березань.
Ще Борисфеном називали
той клаптик суші в давнину.
Через шторми в десяток балів
2020.07.15
11:12
Невеличкі міста, де вам не почути правду.
Ба, і нащо вона вам, адже – давно й дотла.
В’яз у вікні шумує, підтакуючи ландшафту,
знайомому хіба потягу. Відкись гуде бджола.
Вірний собі в кар’єрі на перепутті, витязь
сам тепер світлофор; плюс, по ку
Ба, і нащо вона вам, адже – давно й дотла.
В’яз у вікні шумує, підтакуючи ландшафту,
знайомому хіба потягу. Відкись гуде бджола.
Вірний собі в кар’єрі на перепутті, витязь
сам тепер світлофор; плюс, по ку
2020.07.15
10:27
Мій примхливий, для тебе не шкода нічого,
тільки, гідність мою не топчи чобітком.
Я колись облечу, темна осінь за рогом
точить гостру косу, косить лист за листком.
Пив зіниці-абсент, губ нектар терпкуватий,
і на рунах містичних вночі ворожив.
А ме
тільки, гідність мою не топчи чобітком.
Я колись облечу, темна осінь за рогом
точить гостру косу, косить лист за листком.
Пив зіниці-абсент, губ нектар терпкуватий,
і на рунах містичних вночі ворожив.
А ме
2020.07.15
08:00
Цую - сезон дощів у Японії (з кінця травня і до середини липня, принаймні в Токіо)
Цую* ще тут. Безперестанку мряка.
І вітер хижо пелехатить хмари.
Так сіро, млосно, стишено і м’яко.
Найкращий час для запашної кави.
Пішли на ґанок? Дихати дощами
І
Цую* ще тут. Безперестанку мряка.
І вітер хижо пелехатить хмари.
Так сіро, млосно, стишено і м’яко.
Найкращий час для запашної кави.
Пішли на ґанок? Дихати дощами
І
2020.07.15
07:53
Піч холодні млинці пече.
Сонце на схід заходить.
Річка з долу навзгір тече.
Мертве живе народить.
Нісенітниця, та й усе!
А назирни пильніше –
і прочитай: "Такі есе –
Сонце на схід заходить.
Річка з долу навзгір тече.
Мертве живе народить.
Нісенітниця, та й усе!
А назирни пильніше –
і прочитай: "Такі есе –
2020.07.15
06:29
Розляглася безкрая
Понад шанцями ніч, –
Кулі наче співають
У пітьмі навсібіч.
Гримнув гучно, мов бубон,
Край траншеї снаряд
І наповнює груди
Швидко вибуху чад.
Понад шанцями ніч, –
Кулі наче співають
У пітьмі навсібіч.
Гримнув гучно, мов бубон,
Край траншеї снаряд
І наповнює груди
Швидко вибуху чад.
2020.07.15
01:46
Нарешті отримав змогу презентувати Вам нову книжку "Скарбничка усмішок
Тут є і проза, і гуморески, і навіть більше: те, що називають ВИСОКОЮ ПОЕЗІЄЮ.
Дехто скаже: "Пхе! Все, що крапає з пера Олександра Сушка - версифікація та графоманія».
Чорта з два
2020.07.15
00:44
Чи ти бач, а чи не бач –
Я стрибаючий стрибач.
Вище себе я стрибну,
Вище неба зазирну.
Я легкий, немов пір'їнка,
Застрибну я на хмаринку,
А коли навшпиньки стану,
Я стрибаючий стрибач.
Вище себе я стрибну,
Вище неба зазирну.
Я легкий, немов пір'їнка,
Застрибну я на хмаринку,
А коли навшпиньки стану,
2020.07.14
22:50
андеграунд**
Мов хлібчик із маслом... Зі здоби богиню
Зліпили Боги, до екстрімуму ласі.
Здавалось, про тебе повік, до загину,
Писати творіння я матиму настрій...
Не хлібчик ти, "бутер", що маслом на горе
Упав, і чужею дожертий свинею.
Мов хлібчик із маслом... Зі здоби богиню
Зліпили Боги, до екстрімуму ласі.
Здавалось, про тебе повік, до загину,
Писати творіння я матиму настрій...
Не хлібчик ти, "бутер", що маслом на горе
Упав, і чужею дожертий свинею.
2020.07.14
19:42
Прийшов якось до бабуся я погостювати,
А вона в садочку вишні в цеберко зриває.
Взявся я тоді хутенько їй допомагати,
Бо вже лазити на вишні гарний досвід маю.
Доки вона ходить знизу, ягід там не густо,
Я заліз по віттям вгору та відерце повню.
Доп
А вона в садочку вишні в цеберко зриває.
Взявся я тоді хутенько їй допомагати,
Бо вже лазити на вишні гарний досвід маю.
Доки вона ходить знизу, ягід там не густо,
Я заліз по віттям вгору та відерце повню.
Доп
2020.07.14
15:50
Проминає усе, що було і не буде
на чиємусь віку, на останній межі...
а найбільша печаль, що поховані люди
не залишать напам’ять свої міражі.
Що не знає ніхто, чим багата людина,
поки лямку свою дотягне до кінця...
Ну і що, якщо дуже любив Ук
на чиємусь віку, на останній межі...
а найбільша печаль, що поховані люди
не залишать напам’ять свої міражі.
Що не знає ніхто, чим багата людина,
поки лямку свою дотягне до кінця...
Ну і що, якщо дуже любив Ук
2020.07.14
15:26
Знайти себе - і знову загубити
межи ночами й днями, навмання
блукаючи у срібній тиші літа,
де вирізьблені наші імена,
де смертний гріх - лише заговорити,
проміння перше ніжиться на склі.
Не клич мене: до тебе тільки вітер
озветься голосами поколінь
межи ночами й днями, навмання
блукаючи у срібній тиші літа,
де вирізьблені наші імена,
де смертний гріх - лише заговорити,
проміння перше ніжиться на склі.
Не клич мене: до тебе тільки вітер
озветься голосами поколінь
2020.07.14
15:19
Вам не здолати нас, тяжкі часи,
Бо ми у добровільному полоні
Кохання і цвітіння, і краси,
У таїні і магії гармоній.
А ця весна – комусь вона страшна –
Коронавірусу жахливе лихо…
Та я іду з тобою, не одна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо ми у добровільному полоні
Кохання і цвітіння, і краси,
У таїні і магії гармоній.
А ця весна – комусь вона страшна –
Коронавірусу жахливе лихо…
Та я іду з тобою, не одна,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2020.01.18
2020.01.05
2020.01.01
2019.12.29
2019.11.28
2019.11.14
2019.10.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Інша поезія
Вовк і Собака (з Езопа)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вовк і Собака (з Езопа)
Якоїсь ночі надибав вовк собачу буду.
«Скажи-но, як тобі вдається ситим бути?-
Питає вовк, утамувавши нарешті голод.-
А в мене, ребра лізуть вже на холод».
«Не працюєш. Тиняєшся і там он, і отут ...»
«Я кину мандри й отаборюсь хоча б і тут.
Ані росинки в роті не буває часом...»
«От і чудово! Будем на сторожі разом!»
«А що це там на шиї в тебе, любий?»
«Нашийник. Та говорить про це не будемо».
«А нащо він?»- питає вовк у дрожі.
«Хазяїн каже, що я занадто злий і можу Покусати будь- кого. І без причини...
Вдень - на цепу. В буді зачинений... »
«Немов невільник?»
«Не зовсім. Уночі відв’язують, як бачиш.
А вдень – сите життя собаче.
Сплю собі скільки схочу...
Але ти, мабуть, слухати не хочеш...»
«Та краще б я не чув вже про таке життя ...
Прощай! Вертаюсь в ліс. І вже без вороття».
P.S.
Воля, навіть голодна, – краща,
Ніж рабство сите і ледаще.
«Скажи-но, як тобі вдається ситим бути?-
Питає вовк, утамувавши нарешті голод.-
А в мене, ребра лізуть вже на холод».
«Не працюєш. Тиняєшся і там он, і отут ...»
«Я кину мандри й отаборюсь хоча б і тут.
Ані росинки в роті не буває часом...»
«От і чудово! Будем на сторожі разом!»
«А що це там на шиї в тебе, любий?»
«Нашийник. Та говорить про це не будемо».
«А нащо він?»- питає вовк у дрожі.
«Хазяїн каже, що я занадто злий і можу Покусати будь- кого. І без причини...
Вдень - на цепу. В буді зачинений... »
«Немов невільник?»
«Не зовсім. Уночі відв’язують, як бачиш.
А вдень – сите життя собаче.
Сплю собі скільки схочу...
Але ти, мабуть, слухати не хочеш...»
«Та краще б я не чув вже про таке життя ...
Прощай! Вертаюсь в ліс. І вже без вороття».
P.S.
Воля, навіть голодна, – краща,
Ніж рабство сите і ледаще.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1056 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1056 seconds