✴


відпломеніли віршів торжества
відтліли на священних плитах квіти
за сутінок недоброго незла
зминаються рядки яким не жити

вчорашні мрії золотять софіти
у тиглі снів кривавиться смола
немов жорстокі навіжені діти
кричать знадвору чистого єства


 ✴


& старозаповітний Соломон
увінчаний коханець і звіздар

& далі тьмяножовтий, мов узвар
осінній ліс, гуляє в нім грифон

за тим обсидіановий палац
іржавий регіт, будуар зі знань

стокрилий лет у сепії світань
і мідний видзвін, мов останній раз


міцних курінь ароматична в’язь
& пілігримів трепетний сезон

пустельне світло зорь, Єклезіяст
& щедрий на спокуси Вавилон


 ✴


я пам’ятаю, буде час
безмежності та одкровення

коли розчиниться печаль
у млість безжального натхнення

і мить високого знамення
палатиме, немов алмаз


 ✴


Сонце заходить за згубленим раєм
схилені трави сумують над літом
у сновидіння вривається вітер

хмари, що гинули за небокраєм
хвилі вертають піною морською
мрії жадають чудес невідомих

зблискують стрази на вимкнених віях
душі бентежить відкинутий камінь

линучи на кіммерійських зміях
спрагою між галактичними псами

марить сновидець & мчить від бульвару
вісник відлюдний ~ на сяючій птасі
серце його у броні зі смарагдів
очі мов спалах небесного жару



 -/[~




 

 
_______________________________
Art © René Magritte