звісна дяка, звісно дуже радий :-)

*сердечно & правдиво~розчулено радіє*

вже так пішло вочевидь із легкої руки Й.Андерсона
ця символічна група "Charlie Parker, Jack Cerouac, René Magritte.."
відтого теми, висунуті Керуаком, немов огранічно
з якого-там часу +/-свідомо додають щось до сюрреалізму Маґрітта
і насправді. усе як і мало би бути, саме тут & тепер
усе на своєму місці
так, як і мабуть звично, серіал трохи з продовженням
хоча без особливого захоплення як з боку т.зв. глядацької громади
(вважаймо, що 99%во - вуайєрської, бо навіщо страхатися правильного слова))
так і з боку останнього перформера, якого усе менше тішить увесь цей
ментальний ексґібіціонізм
але тим рішучіше він здирає з тіла геть усе
часом захоплює клапті шкіри
але гадаю оскільки направді небагато осіб лишилося в темі,
то чим скоріше усе відболиться цього разу, тим доречніше

:-)

смисл у всьому завжди сутеніє досить визначено
як висловився наш дорогий по-доброму і насправді
винятковий у власній надчутливості товариш
"усе це мала бути така histoire de l'âme"

мабуть виразніш і не сказати

Маґрітт у якості художньої лінії якось одразу вималювався,
о так

підбір творів однак був нешвидким і досить марудним
але нарешті усе ніби зібрано, лишається тільки

дивитися

*eh voila*

усілякі переконливі дяки, усі правдиві вітання
& вишукані еманації

із дуже сердечною приязню і всім ймовірним почуттям aussi

(обережно стискучи усе це у радісних обіймах)


С*

мабуть не утомність чи сумнуватість, скоріше
програмна болючість, у типовому контексті

&

усякі безпричинні~ невмотивовано~щасливі подяки
у радості безумовно~ спонтанній


:-)