«Козаченьку, куди йдеш?
Невже жалю не маєш?»
«Ой не плач же, дівчино, не журись
Та й до мого серденька пригорнись!»
Українська народна пісня


Пригорнулась до серденька,
А воно лиш тьох та тьох.
«Ой здається мені, любий,
Не судилось буть нам вдвох».
«Не журись, голубко, я прилину,
Як листок останній покине калину».
«Але як жене тебе щось у чужину,
То візьми мене з собою за жону».
«Я невдовзі вернуся багатий,
Повінчаємось та й заживем в своїй хаті».
Лист останній знесло вітром з калини,
Вже зима підкрадається порошею крадькома.
Припадає до вікна навісна дівчина,
А козака все нема та й нема.
«Вертають додому чорногузи й лелеки...
Може, й мій довгожданий десь недалеко?»
І лиш як настало Івана Купала,
На село сумна звістка упала:
Долілиць у степу, в ковилі
Прикипів козак до землі.