ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.11.18 16:31
Дерев’яна каблучка – запорука дерева.
Ми обручені, чи що?

Яким треба бути майстром,
аби вирубати з мертвого дерева
собі запоруку!
Якою треба бути необрученою,
аби піти у заручини

Олександр Сушко
2019.11.18 12:30
Вирвано, витолочено печаль
І забуттям переорано пам'ять.
Чом же я знов уві сні кричав,
Наче кацапи ізнову палять?

Різали тризуб на серці ножем
І цвяхували до свОлоку длані.
Я не в окопах п'ять років уже,

Іван Потьомкін
2019.11.18 12:17
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Всевишнім подароване тобі,
Не все в нові світи полине за тобою:
Сумлінно ноосфера ще стоїть на чатах:
Аби земне на Землю повертати.
І як у вічність відліта душа,
Борги твої бере хлопчина чи дівча.

Тамара Шкіндер
2019.11.18 11:51
Докупи день збирає вечір сизий,
Спалахуючи блиском ліхтарів.
Підкинув місяць у багаття хмизу
І засіяв півкругом угорі.

Квапливо поспішає перехожий.
Зітхають порожнечею двори.
Відмежувавшись поза огорожу,

Юрій Сидорів
2019.11.18 09:35
Морозяних начерків дублі
Лягають на вікна скляні.
І форми жіночі округлі
Приходять у згадках мені.

Як тільки замріяно гляну,
Зміняється видих на вдих:
Я бачу - і тільки Уляну...

Ярослав Чорногуз
2019.11.18 07:47
Ти ледь пішла, і я вже сам не свій –
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
І туги найчорнішої сувій
Всього мене зумів таки сповити.

Байдужий світ навколо занімів,
І течія несе у інше русло –
В обійми до холодної зими,

Микола Соболь
2019.11.18 05:18
Він відчував красу на дотик,
Любив рельєф її волосся,
Леліяв ніжно кожен подих,
Тепло, яке від губ лилося…
І дарував коханій квіти,
У ресторані кращі блюда…
Як за таких не порадіти?
Коли кохають сильно люди.

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачом було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим і стаєш незапрошеним гостем
сонних дерев, що у воду ввійшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творива

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарію словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Публіцистика

 ЗАПИСКИ НЕГРАМОТНОГО

Світлої пам'яті Богдана Метика... торкаюся.

автор



Неграмотно скомпоновані, а ще з граматичними помилками тексти сприймаються людьми грамотними з іронічною усмішкою на обличчі, а помилки цих „грамотних“, помічені спеціалістами з правопису, сприймаються з посмішкою вже поблажливішою... Хоч є ряд митців слова, які потроху нехтують комами, крапками та іншими знаками*, а то і більше того... і за неграмотних себе не мають ― така собі свобода творчості...
Славко Анонім, узявшись за перо, усвідомив, що є людиною малограмотною і, коли „попадається“ на граматичних помилках, то викручується, як може. Передусім, він скаже: Ви знайшли помилку? Дякую, що читали текст! Якщо ж його дістають, потішаючись з його „мовних вибриків“, він, як правило, парирує: ось бачите, хоч якусь радість від читання мого тексту ви отримали, а я вже думав, що намарно писав.... Але одного разу**, коли допустився аж трьох, як він стверджує, непомилок: написав триччі (має бути тричі), жаданна (жадана), зпочатку (спочатку)...
- Та того не може бути! — заявив і взявся перевертати український правопис. Слова „триччі“ він не знайшов там взагалі: чи то числівник? Є ще „двічі“ і ніяке інше число на „чі“ не купилось... Великий тлумачний словник української мови пояснює, що тричі це прислівник... але чому ж одне „ч“ краще ніж два?.. Взявся за „жаданна“ і натрапив на правила подвоєння: „Прикметникові суфікси – анн( ий), - енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н : невблаганний, нездоланний... страшенний ( але жаданий)... “ У Ярослава відвисла щелепа ― „найвищу міру“ поміж мір „жадання“ згідно правил українського правопису слід негайно погамувати... Ага! Тоді і „триччі“ можна під це правило подвоєння підвести „для підкреслення найвишої міри ознаки...“ Якщо про кохання, то тільки з двома „ч“, ― триччі (і дарма, що щось там не сходиться).
Щодо „зпочатку “, то він швиденько знайшов у правописі — спочатку — . Ряд просторових визначень як то : зверху, знизу, зліва, збоку, ззаду... починаються на „з“ і лиш спереду, спочатку, справа на „с“. Щось там начебто букви „з“ та „п“ кусаються. Повторив голосно: зпочатку! Зпочатку! Зпочатку! І один раз спочатку! ― „Зпочатку“ аж дзвенить, а спочатку просто собі сичить ― Ні! Щось не так в нашому правописі! А коли натрапив випадково (навіть не сподівався на таке в офіційному виданні) на ст. 21: „ Примітка 2 ... Так само й дзвінкі перед глухими на письмі зберігаються: бабка, борідка, вогкий... але затхлий, зітхнути(хоч дихати), натхнути, тхір“.*** І пригадалось Метикове гірко-іронічне : в українському правописі навіть „надхненний“ від тхнути...****То хто ж укладає такий правопис? Знаю, що дуже „поважанні“ люди*****, але вибачте ― просто пристаркуваті імпотенти з погаслими очами, які давно не знають справжньої пристрасті (жадання)!?
А! До біса їх граматику! Вона сковує думку, уяву, емоцію... Виставляє рамки, а гляньте прискіпливо довкола,послухайте живу людску мову! Скільки пристрасті, емоцій, радості і болю ― не влазить ні в які рамки!Тож не дивуйтесь, коли натрапите в Аноніма на щось ось таке: він так кохав! І тіснопритулився до жаданнної частини її тіла...Хай і знавець українського правопису теж потішиться.

* Для прикладу візьмемо відомий Небораків Генезис літаючої голови. Віктор Неборак Літострон видавництво Львівської політехніки, 2001.
** Тричі про кохання. Сам видав, Підгайці, 2010 (авт.Оксана Максимишин, Богдан Манюк, Ярослав Анонім)
*** Коли автор посилається на український правопис, то мається на увазі Український правопис .4-те видання, виправлене й доповнене. Київ Наукова думка 1993.
**** „ У Ігоря Качурівського натрапив я на цікаву замітку, у якій він переконливо з′ясовує, що у слові натхнення корінь тх асоціюється зі словами тхнути, тхір ― тобто мати неприємний, смердячий запах.“ Богдан Метик. На захист желехівки. Ст. 76. Львів, Ліга-Прес, Тріада плюс 2008.
*****„Поважна правописна комісія при Кабінеті Міністрів України, сформована загалом із знаних учених-фахівців,...“ М.Зубков. Українська мова. Універсальний довідник.ст. 380.ВД «ШКОЛА», 2007.

Я Саландяк 2011





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-31 12:36:52
Переглядів сторінки твору 3878
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.904 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.524 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Культурологічна тематика
Загальномистецька тематика
Автор востаннє на сайті 2019.09.23 12:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-02 18:46:38 ]
Гарна стаття.
Тільки - хто такі знавці? Напевно, прикордонники на мовних кордонах? Що теж важливо. Але ж...
Взагалі, чим найсуттєвіше відрізняється поет від письменника? Час від часу це питання постає, неначе щось таке важливе в цьому є. Можливо і є.
В контексті "ЗАПИСОК НЕГРАМОТНОГО", на жаль, не зрозумілого авторства, все цікаво і дотепно, але зводиться до давно вже ніби відомої сентенції - письменник для того, щоби мати успіх, може бути і "неписьменним". Більш того, він може "вважати" будь що, аби лише це сподобалося читачеві. Тому матюкатися (це не стосується цього тексту, просто взагалі), чи там опускати термін "людина" "нижче плінтуса", так інколи "касово", бо ж більшість себе бачить трохи вище плінтуса?
Справжній поет не може бути неграмотним, бо поезія - це завжди магія, чари слова. Посмію стверджувати, що саме через цю, малозрозумілу сучасникам магію, справжні поети "проявляються", стають видимими лише трохи пізніше, коли читач доростає.
Але ж це не найважливіше. Бо завдання будь-якого автора - це не подив у очах читача, це радість в очах Бога, чи не так?
Ясно, що справжні автори "змушують працювати на себе" мову, мова і Провидіння творять чарівний сюжет вищого гатунку, до реалізації якого "на папері" і докладається автор, проявляючи найтонший смак, в тому числі і фільтруючи потрібний з огляду на творче "надзавдання" "рівень" грамотності.
В цьому сенсі й "рукописи" не горять, ставши сутністю автора-покровителя тої чи тої культурної традиції. І ця сутність автора віками впливатиме на процес, хоча сам автор давно вже деінде. Але не тільки деінде, а ще й тут, теж. Як тут, теж, і Шевченко, і Франко, і Липа, і багато-багато хто ще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-03 11:50:01 ]
Славко Анонім щиро переконаний, що слово триччі може писатись з стількома ч, скільки кому забагнеться! Але він підкоряється товаришеві, що править його тексти, і котрий поділяє Ваші погляди.
Опускаючи технічні деталі зазначу, що ця "провокація" стосується не малограмотності-багатограмотності текстів, а питань свободи творчості. Погодьтесь,що питання свободи важливіші питань правопису!Погодьтесь, що простір форми-змісту безмежний і інколи правопис мусить поступитись своїми принципами заради досконалості вираження ідеї.Та й зрештою, правопис служить для обслуговування майстра, чи навпаки? Та й зрештою, про що точаться дискусії в просторі сьогоднішнього українського мовознавства? Не про свободу творчості?! -- Жаль!
друга половинка Аноніма - Я Саландяк


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 12:16:03 ]
Ви мені своїм "триччі" нагадали анекдот про те, що "дупаа" з вома "а" - щоб ширше, а "членн" з двома "н", щоб довший. Там ще про "груддь" з двома "д" було - щоб твердіша. Але то вже російський варіант :)
Взагалі, мені здається, що фраза "А! До біса їх граматику! Вона сковує думку, уяву, емоцію..." - дещо лукава. Бо елементарна грамотність і намагання створювати нові слова (словотворення), що збагачує мову - то є дві великі різниці, як сказали б одесити. Бо яка ціна тоді словам тих, хто рве білизну на своїх та чужих грудях за калинову-солов"їну? Це, до речі, стосується будь-якої мови.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-04 08:45:36 ]
О! Вже веселіше! Дякую, Чорнява, за образний приклад. Мені уявилась "дупаа" набрана більшим розміром шрифту "ДУПАА" -- щоб ще й кругліша, "членн" ще й з подвоєними ч та л -- "ччлленн", щоб ще довший... А цікаво, що кажуть правила правопису про використання різних розмірів шрифту в одному реченні?
Щодо лукавства -- таки лукава та фраза і не вона одна. Так хотілося зачепити наших серйозних мовознавців за живе, -- не можна ж бути завжди такими серйозними. От, наприклад, цікавим було б
дослідження про те, як правильно писати анекдоти подібні до Вашого , щоб це було грамотно та ще й смішно.
Добре було би, щоб калинова-солов'їна вже сама собі давала раду!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-09-04 10:24:22 ]
Ой, прикільно, як каже Сергій Пантюк. То це тепер і у віршах можна помиляцця, - не тіки в коментах. І рочків так через надцять ми не будемо одне одного розуміти, до розмаїття діалектів, сленгів додастся ше й свідома, а на той час (ака безумовний рефлекс) безумовна неграмотність і хз де та Україна, адже розміри і вага (важливість) держави залежать від кількості мовного люду. Пришельців боячись, виростили горбоконика = троянського автохтона..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-04 10:56:43 ]
Шановна пані Оксано, я такого не казав! Але скажу: можете й "помиляцця", все залежить від того, чого Ви прагнете.
Але раджу Вам ще раз уважно перечитати текст і звернути увагу на підтекст...і не будьте такою серйозною, читаючи анекдоти.
Поділяю Вашу стурбованість!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-04 12:52:21 ]
До речі, ще задовго до приходу слов'ян на Балканський півострів ( у VI—VII ст., в тому числі з Карпат, і з Волині ), після якого там змінилося геть все, грецькі вчені мужі зауважили, що висока грецька мова все більше псується і руйнується сторонніми включеннями, перекрученнями (на кшталт "лЮбий" стає "любИм", тощо), почути гарну, чисту грецьку стало практично неможливим, давно вже і колони не виточувалися, а пам'ятники, і скульптурні прикраси якщо і робилися, то на вкрай низькому рівні (див. "шедеври" нинішніх укр.рос. "митців")......................
Як відомо, греки порівняно недавно відновили звучання грецької в Греції....

Якщо ж весело говорити про наші, авторські скромні потуги, то не можна проминути тему розвитку традицій, і нашої культури в цілому. Думаю, не така вже і таємниця, що основні досягнення, наприклад, української культури - з багатьох причин - знаходяться на цивілізаційному рівні минулих століть, що прекрасні народні традиції, красу і прозорість порозуміння, гармонію перебування людської сутності в життєвих умовах Природи і цивілізації (серед непогрішимого і погрішимого) потрібно розвивати далі. Не заперечуючи, а стверджуючи, чи не так?
А це залежить, наскільки я розумію, саме від розміру особистостей, - бо саме такі, як А.Содомора, М.Фішбейн, Л.Костенко, М.Попович, Л. Гузар, тощо, додають нам розміру, розуміння звучання істини. Але таких людей має бути значно більше, тоді все налагодиться і восторжествує смак і доцільність живому на кожному рівні нашого нинішнього і майбутнього існування.
Ми, як народ, повинні навчитися брати приклад з кращих - і в процесі нашої творчості, а не просто "словоляпства". Якби ми були народом, і цінили голос наших аторитетів, то давно би звернули увагу на творчі здобутки тих персон, яким ми надаємо право керування державою, чи там тою чи тою організацією...

Думаю, що ми ще, нинішні, як народ (після тих всіх "ізмів") собою нічого не являємо. Якби ми мали достатню кількість здобутків на особистому рівні - то всі питання вирішувалися би зовсім інакше.
В тому числі і поетичних здобутків, яких, якщо говорити правду, на нашому сайті теж обмаль... (
Проте, це не заважатиме нам розвиватися, тягнутися до кращого... З неусвідомленого підтексту до чітких контурів краси і смаку...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-05 09:30:48 ]
Хай як парадоксально це буде звучати, скажу таке:я згідний з такими Вашими словами, але буду казати наперекір і іронізувати... І з самого себе такого також, -- "ми ще, нинішні, як народ... собою нічого не являємо" -- найменшою мірою через мову.Людина малограмотна не здогадуючись про "те правило", пише "надхненний",від дихати, не уявляючи собі, що може бути інакше, а "вумна" від тхнути...І та "вумна" знаходить сотню доказів "вумних", чи не так? А щоб щось поміняти,треба вже давно не слова а бука.
Повторюю: мовознавство, особливо сьогодні, особливо українське повинно зосередитись на свободі творчості і як перший крок прибрати оте "смердюче" становище українського майстра! І прислужувати тому майстрові та мові.
Шановна Адміністраціє Майстерень, знаю Ваше ставлення до слів,які принижують людину...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-09-26 13:47:31 ]
Звичайно, що "натхнення" - від "дихати", а не "тхнути", оскільки "надихати", а не "натхнути". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-31 09:16:25 ]
Якщо ти знаєш, що значить слово натхнення, то що ж тоді значить слово тхнути? Якщо ти знаєш, що значить слово тхнути, то що ж значить слово натхнення?
Якщо ж ти надихнувся то чому не можеш бути надхненним?
А! Здогадався, ті мовознавці не чистять зуби і з рота в них завжди тхне, от вони й зробили таке поєднання тхнуття й дихання одночасно, внісши оте виключення з правил!?