ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
2024.03.28
22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Публіцистика
ЗАПИСКИ НЕГРАМОТНОГО
Неграмотно скомпоновані, а ще з граматичними помилками тексти сприймаються людьми грамотними з іронічною усмішкою на обличчі, а помилки цих „грамотних“, помічені спеціалістами з правопису, сприймаються з посмішкою вже поблажливішою... Хоч є ряд митців слова, які потроху нехтують комами, крапками та іншими знаками*, а то і більше того... і за неграмотних себе не мають ― така собі свобода творчості...
Славко Анонім, узявшись за перо, усвідомив, що є людиною малограмотною і, коли „попадається“ на граматичних помилках, то викручується, як може. Передусім, він скаже: Ви знайшли помилку? Дякую, що читали текст! Якщо ж його дістають, потішаючись з його „мовних вибриків“, він, як правило, парирує: ось бачите, хоч якусь радість від читання мого тексту ви отримали, а я вже думав, що намарно писав.... Але одного разу**, коли допустився аж трьох, як він стверджує, непомилок: написав триччі (має бути тричі), жаданна (жадана), зпочатку (спочатку)...
- Та того не може бути! — заявив і взявся перевертати український правопис. Слова „триччі“ він не знайшов там взагалі: чи то числівник? Є ще „двічі“ і ніяке інше число на „чі“ не купилось... Великий тлумачний словник української мови пояснює, що тричі це прислівник... але чому ж одне „ч“ краще ніж два?.. Взявся за „жаданна“ і натрапив на правила подвоєння: „Прикметникові суфікси – анн( ий), - енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н : невблаганний, нездоланний... страшенний ( але жаданий)... “ У Ярослава відвисла щелепа ― „найвищу міру“ поміж мір „жадання“ згідно правил українського правопису слід негайно погамувати... Ага! Тоді і „триччі“ можна під це правило подвоєння підвести „для підкреслення найвишої міри ознаки...“ Якщо про кохання, то тільки з двома „ч“, ― триччі (і дарма, що щось там не сходиться).
Щодо „зпочатку “, то він швиденько знайшов у правописі — спочатку — . Ряд просторових визначень як то : зверху, знизу, зліва, збоку, ззаду... починаються на „з“ і лиш спереду, спочатку, справа на „с“. Щось там начебто букви „з“ та „п“ кусаються. Повторив голосно: зпочатку! Зпочатку! Зпочатку! І один раз спочатку! ― „Зпочатку“ аж дзвенить, а спочатку просто собі сичить ― Ні! Щось не так в нашому правописі! А коли натрапив випадково (навіть не сподівався на таке в офіційному виданні) на ст. 21: „ Примітка 2 ... Так само й дзвінкі перед глухими на письмі зберігаються: бабка, борідка, вогкий... але затхлий, зітхнути(хоч дихати), натхнути, тхір“.*** І пригадалось Метикове гірко-іронічне : в українському правописі навіть „надхненний“ від тхнути...****То хто ж укладає такий правопис? Знаю, що дуже „поважанні“ люди*****, але вибачте ― просто пристаркуваті імпотенти з погаслими очами, які давно не знають справжньої пристрасті (жадання)!?
А! До біса їх граматику! Вона сковує думку, уяву, емоцію... Виставляє рамки, а гляньте прискіпливо довкола,послухайте живу людску мову! Скільки пристрасті, емоцій, радості і болю ― не влазить ні в які рамки!Тож не дивуйтесь, коли натрапите в Аноніма на щось ось таке: він так кохав! І тіснопритулився до жаданнної частини її тіла...Хай і знавець українського правопису теж потішиться.
* Для прикладу візьмемо відомий Небораків Генезис літаючої голови. Віктор Неборак Літострон видавництво Львівської політехніки, 2001.
** Тричі про кохання. Сам видав, Підгайці, 2010 (авт.Оксана Максимишин, Богдан Манюк, Ярослав Анонім)
*** Коли автор посилається на український правопис, то мається на увазі Український правопис .4-те видання, виправлене й доповнене. Київ Наукова думка 1993.
**** „ У Ігоря Качурівського натрапив я на цікаву замітку, у якій він переконливо з′ясовує, що у слові натхнення корінь тх асоціюється зі словами тхнути, тхір ― тобто мати неприємний, смердячий запах.“ Богдан Метик. На захист желехівки. Ст. 76. Львів, Ліга-Прес, Тріада плюс 2008.
*****„Поважна правописна комісія при Кабінеті Міністрів України, сформована загалом із знаних учених-фахівців,...“ М.Зубков. Українська мова. Універсальний довідник.ст. 380.ВД «ШКОЛА», 2007.
Я Саландяк 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЗАПИСКИ НЕГРАМОТНОГО
Світлої пам'яті Богдана Метика... торкаюся.
автор
Неграмотно скомпоновані, а ще з граматичними помилками тексти сприймаються людьми грамотними з іронічною усмішкою на обличчі, а помилки цих „грамотних“, помічені спеціалістами з правопису, сприймаються з посмішкою вже поблажливішою... Хоч є ряд митців слова, які потроху нехтують комами, крапками та іншими знаками*, а то і більше того... і за неграмотних себе не мають ― така собі свобода творчості...
Славко Анонім, узявшись за перо, усвідомив, що є людиною малограмотною і, коли „попадається“ на граматичних помилках, то викручується, як може. Передусім, він скаже: Ви знайшли помилку? Дякую, що читали текст! Якщо ж його дістають, потішаючись з його „мовних вибриків“, він, як правило, парирує: ось бачите, хоч якусь радість від читання мого тексту ви отримали, а я вже думав, що намарно писав.... Але одного разу**, коли допустився аж трьох, як він стверджує, непомилок: написав триччі (має бути тричі), жаданна (жадана), зпочатку (спочатку)...
- Та того не може бути! — заявив і взявся перевертати український правопис. Слова „триччі“ він не знайшов там взагалі: чи то числівник? Є ще „двічі“ і ніяке інше число на „чі“ не купилось... Великий тлумачний словник української мови пояснює, що тричі це прислівник... але чому ж одне „ч“ краще ніж два?.. Взявся за „жаданна“ і натрапив на правила подвоєння: „Прикметникові суфікси – анн( ий), - енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н : невблаганний, нездоланний... страшенний ( але жаданий)... “ У Ярослава відвисла щелепа ― „найвищу міру“ поміж мір „жадання“ згідно правил українського правопису слід негайно погамувати... Ага! Тоді і „триччі“ можна під це правило подвоєння підвести „для підкреслення найвишої міри ознаки...“ Якщо про кохання, то тільки з двома „ч“, ― триччі (і дарма, що щось там не сходиться).
Щодо „зпочатку “, то він швиденько знайшов у правописі — спочатку — . Ряд просторових визначень як то : зверху, знизу, зліва, збоку, ззаду... починаються на „з“ і лиш спереду, спочатку, справа на „с“. Щось там начебто букви „з“ та „п“ кусаються. Повторив голосно: зпочатку! Зпочатку! Зпочатку! І один раз спочатку! ― „Зпочатку“ аж дзвенить, а спочатку просто собі сичить ― Ні! Щось не так в нашому правописі! А коли натрапив випадково (навіть не сподівався на таке в офіційному виданні) на ст. 21: „ Примітка 2 ... Так само й дзвінкі перед глухими на письмі зберігаються: бабка, борідка, вогкий... але затхлий, зітхнути(хоч дихати), натхнути, тхір“.*** І пригадалось Метикове гірко-іронічне : в українському правописі навіть „надхненний“ від тхнути...****То хто ж укладає такий правопис? Знаю, що дуже „поважанні“ люди*****, але вибачте ― просто пристаркуваті імпотенти з погаслими очами, які давно не знають справжньої пристрасті (жадання)!?
А! До біса їх граматику! Вона сковує думку, уяву, емоцію... Виставляє рамки, а гляньте прискіпливо довкола,послухайте живу людску мову! Скільки пристрасті, емоцій, радості і болю ― не влазить ні в які рамки!Тож не дивуйтесь, коли натрапите в Аноніма на щось ось таке: він так кохав! І тіснопритулився до жаданнної частини її тіла...Хай і знавець українського правопису теж потішиться.
* Для прикладу візьмемо відомий Небораків Генезис літаючої голови. Віктор Неборак Літострон видавництво Львівської політехніки, 2001.
** Тричі про кохання. Сам видав, Підгайці, 2010 (авт.Оксана Максимишин, Богдан Манюк, Ярослав Анонім)
*** Коли автор посилається на український правопис, то мається на увазі Український правопис .4-те видання, виправлене й доповнене. Київ Наукова думка 1993.
**** „ У Ігоря Качурівського натрапив я на цікаву замітку, у якій він переконливо з′ясовує, що у слові натхнення корінь тх асоціюється зі словами тхнути, тхір ― тобто мати неприємний, смердячий запах.“ Богдан Метик. На захист желехівки. Ст. 76. Львів, Ліга-Прес, Тріада плюс 2008.
*****„Поважна правописна комісія при Кабінеті Міністрів України, сформована загалом із знаних учених-фахівців,...“ М.Зубков. Українська мова. Універсальний довідник.ст. 380.ВД «ШКОЛА», 2007.
Я Саландяк 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію