ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.06.26 00:27
В небеса упала горілиць,
хай воно жарини серця студить.
Поміж нас не стало таємниць,
й вогняної пристрасті не буде!

На порозі осені - печаль,
бурштиновий кульчик загубила.
Причастилась тайн , пустий ґрааль,

Борис Костиря
2019.06.25 20:15
Панує спека, ніби пекло,
Випалюючи все дотла.
Проноситься вогонь нестерпно.
Залишиться одна зола.

І все кпить у мозку гучно.
Горять думки, горять слова.
Розплавляться тіла і душі.

Борис Костиря
2019.06.25 20:14
Перелом у долі, перелом душі,
І надламність гілок нагадає вчасно,
Що сховались мрії в терпкім спориші,
Що втонули в морі відголоски щастя.

Хвилі набігають, мов сумні думки.
Йде всесвітній розпад і глобальний розбрат.
Надломився голос дивної ріки,

Борис Костиря
2019.06.25 20:13
Весни оновлення кипуче
Ввірвалось, ніби в перший раз.
І наша доля неминуча
Штовхатиме в новий екстаз.

Ще спить природи половина,
А друга вільна від зими.
Оновлення щемке й невинне

Борис Костиря
2019.06.25 20:12
Зима відійшла, а весни ще немає.
Навколо пустеля безкрайня й німа.
Панує застиглість безбарвного краю,
Що нас на верхів’я зневіри здійма.

Розтали сніги, мов завали обманів,
Віддавши простори нечутній весні.
І вже забуття вдалину не поманить,

Борис Костиря
2019.06.25 20:11
Цей перелом, немов надлом судьби.
Творіння пекла, що ввійшло у дійсність.
Як відвести кривавий лик біди,
Щоб розчинити в просторах безвісних?

Лише хвилина поламала все.
Світ поламався з тріскотом надривним.
І випав час, який не принесе

Надія Тарасюк
2019.06.25 19:45
Люблю Вас чи ненавиджу?.. Не знаю…
Слів дармових така важка вуаль.
А літо знов леститься аж до краю,
Тремтливим смутком пагорків спіраль.
Не островки – маскована сторожа,
Де верб’яно розрісся волі смак…
І ділимо: на гоже – і негоже;
І з відчаєм хов

Ігор Деркач
2019.06.25 19:34
У Рашію не їдуть поїзди,
на заході триває чудасія,
очолена комуною орди,
і ласі на корупцію жиди,
улещують розбійницю Росію.

Воняє небезпекою біди,
але червоні лінії зелене

Вікторія Лимарівна
2019.06.25 17:22
За мотивами телефiльму "Чорнобиль")

Чорнобиль пошкоджує долі:
З нежданих заходить боків.
По вінця наповнені болем,
Уже понад тридцять років
Минуло в чутках, недовірі.
Все людство здригнулось тоді.

Олександр Сушко
2019.06.25 16:49
Тиша. Сповідь. Мій слухач - ця ніч,
Кінчиком крила стираю сльози.
Мамо! Пташеня своє поклич!
Аби разом в піднебесну просинь...

Син твій одинокий пілігрим,
З дня розлуки вогнептах-мовчальник.
Шерех суму в крапельках жури

Іван Потьомкін
2019.06.25 12:06
Од цього свята – і до нових свят
Біжу за іншими в щоденнім марафоні.
Як тьмяні вогники жаданих хат
Тому, хто повертається в сльоту додому,
Такими лишаться свята мені до скону...
...Бо не застоллям пам’ятні вони,
Не бутафорською веселістю довкола,

Ігор Федів
2019.06.25 10:45
Ми так і не навчилися прощати
Тих, хто ховається за ницими словами,
Бажає бісу душу продавати,
Аби усі перетворилися рабами.
Себе ми не почали продавати
І не тому, що ціну дуже набивали,
А очі було важко заховати
І примиритися, як долю поламали.

Світлана Майя Залізняк
2019.06.25 09:58
Лікував від гарного смаку.
Тьменна ресторацій при дорозі.
Руколи насипав на лукум...
Прилітав на паті Осборн Оззі.

Три відьмички різали перкаль,
від серветок тхнуло темним пивом.
Годував блеф-кухар серед паль,

Ігор Деркач
2019.06.25 09:44
Іще обіймуться не раз
жура з журбою.
Люблю я витрачати час,
але з тобою.
Але з тобою, геній мій,
душевні рани
не залікує ще не твій герой роману.
Герой роману, міфу, мрій,

Володимир Бойко
2019.06.25 09:32
Талдичив, як мантри, затято і всує
Свої уповання на краще.
Був певен, що ліпшої долі вартує,
Та доля вважала інакше.

Домінік Арфіст
2019.06.25 09:27
я тебе вимріяв… я тебе виміряв довгими верстами…
синіми веснами я тебе виміняв в осеней жадібних…
я тебе виманив ночі скрижалями…
виморив ворога… вимарив снами я…
вимістив тугу словами незнаними…
висміяв мудрого… висмикнув мертвого…
вистелив капи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Вадим Василенко
2015.05.16

Іолана Тимочко
2015.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Рецензії

 Отар. Юрій Андрухович, Пісні для мертвого півня
автор: otar дата: 17/09/04 22:11 опубліковано на е-шпальтах "Літклубу"

Пісні – це ж прикметник

Принаймні, це моє прозріння дуже пасує до презентації нової збірки Юрія Андруховича, що зібрала на 3-му поверсі Порохової Вежі неймовірну кількість львівської богеми й увесь пандемоніум сучукрлітераторів. Збіренятко, видане вірною „Лілеєю-НВ”, має 96 сторінок і містить 31 із обіцяних 32 віршів. Коштувала книжка на презентації 7 гривень, отже, ціна кожного вірша – 22,5 копійки. І це, відверто кажучи, адекватна ціна.
З іншого боку: якби автором саме цієї збірки був, наприклад, блискучий бритоголовий Андрій Бондар, що сидів на троні праворуч від Патріарха, - і це, до речі, цілком могло статись, бо стиль у цілому дуже подібний, - я сприйняв би її на „ура”. Але від Андруховича хотілось чекати чогось абсолютно іншого. Власне, говоритиму про книжку, а не про презентацію, бо я прочитав її в режимі ріал-тайм – автора все одно не було чути, бо акустика в переповненому залі була ніяка. 44-річний геній справляв враження ще більш зрілого, ще більш втомленого, мудрого рицаря – господаря Вежі, у якій він перед тим півтори години презентував сонній публіці свого друга, рум'яного Анджея Стасюка. Як завжди, витончені театральні інтонації й мудрі коментарі; вірші від коментарів відрізнялися мало.

Верлібр у поетичному доробку пана Юрія траплявся й раніше, але все ж таки раніше він був більше vers, ніж libre. У „Піснях для мертвого півня” Андрухович переходить, вірніше – приходить до загальноприйнятого тепер верлібру. Вірші у збірці не однакові, ні, - вони різні. Є тут, наприклад, своєрідні епітафії Ґонґадзе (скільки можна, матюкаюсь про себе, облиште нещасне безголове тіло, геть від нього – хто, врешті-решт, візьме на себе роль цвинтарного сторожа, що розжене літературних круків?) і Сашкові Кривенку, остання навіть дуже оригінальна, писана по свіжих, прости Господи, враженнях. Крім того, є тут і вірш мовби спеціально для пані Калинець – ідея, втім, була озвучена паном Юрієм уже давно, - де він долучає до спаплюженого образу Антонича майже всіх класиків нашої літератури. Я, в цілому, з усім погоджуюсь, тільки одне дивує: чому „Грицько, як усі тенори, педераст”? Є тому якісь докази, що Сковорода тойвово?
Але переважно тут – Європа, Європа, Європа. Фактично Андрухович пише своє життя: європейські готелі, вулиці, Будапешт, Німеччина, щось там іще. Європейські топоніми й антропоніми. Дуже-дуже багато Європи. Черговий рейс 76-го потягу. Там, де йдеться про Україну, це проститутки, алкоголь і понурі плацкарти. Чергова спроба легального імпорту Європи в інтелектуальній упаковці Єврозверхності.
Ось, напевно, від роздратування через надмір Європи мене почала муляти думка: бляха, але ж Андрухович більше не з нами. Європа зжерла Андруховича. Замість нашого найкращого письменника тепер – суцільна ідея „вперед у Європу”.
І він навіть не може її порядно завіршувати. Тільки верлібром…
Вірші різні. Звісно, високого рівня. Але чомусь кілька людей навколо мене, різних людей, озвучили мою думку: „він уже вийшов на той рівень, коли можна писати все, що завгодно, особливо не старатися – все приймуть за геніальне”.
Коли після прочитання майже всієї книжки, крім найкращого, на мою думку, вірша (чомусь), Юрій Андрухович перейшов до відповідей на записки, зал нарешті почав аплодувати і реготати – до того він, переповнений і задушливий, закохано слухав. Його запитали: „Яким словом ви можете охарактеризувати вашу книжку” – він відповів чомусь: „Брєд”. Якби ж то так було.
Те, що група „Мертвий півень” сприйняла назву, - до речі, за словами автора, цілком безпідставно, - на свій рахунок, і вже записала на пару текстів пісні, нагадує анекдот:
- Жора, смаж рибу!
- Так риби нема…
- Ти смаж, а рибу ми з собою привеземо.
Щось типу того. Ні, в цій книжці є несподівані знахідки. Є чудовий, глибокий вірш про Будапешт. Слухаєш і читаєш – ніби сам проїжджаєш нічним Будапештом на задньому сидінні того таксі, не наважуючись перекладати авторові уривки розповідей старого таксиста, що говорить незрозумілою йому угорською… Є речі, гідні добрих есеїв або прозових мініатюр. Є відверто кічові місця, наприклад вірш „The Very Best of Tabloids” (а – всі вірші мають або англійські, або принаймні латинічні назви). Немає нічого близького за глибиною, ліризмом і, що головне, ювелірною формою до „Екзотичних птахів і рослин”. Багато символів часу й соціальних міфів (та їх антиміфологізації). Мало, нарешті, балагану, бурлеску й буфонади. Ззаду книжки – прикольна анотація, наведу її повністю:

Юрій Андрухович ('1960) – поет. Патріарх Бу-Ба-Бу (скорочення від „бубон – барабан – бутафорія”) - музичної групи, що її він уперше створив разом з Ігорем Небораком та Сашком Іздриком. Співвидавець часописів „Четвер-Імперія” та „Перевал 76”. Автор романів „Реінкарнація” (1992), „Москвіяна” (1993), „Переверзії” (1996) та „Володар перстенів” (2003), а також есеїстичної книжки „Тринадцять ритуалів на місцевості” (2000). „Пісні для мертвого півня” – перша книжка поета.

Оце, напевно, у збірці найсмішніше. Ще вона гарно оформлена. І все ж цього замало для Андруховича. Щоразу ми чекатимемо від нього більше й більше – після „Перверзії” і після „Екзотичних птахів”. І це підсвідомо програмуватиме нас на розчарування, а цього втомленого генія – якщо йому, звісно, казатимуть правду, а це ще не факт, - ще глибше заганятиме в есеїстику, світоспоглядання, Європу.

Нарешті, щось у „Піснях” мусить бути, що компенсувала б усі ці „недо”. Воно таки є. Адже мусить бути у кожного поета своє „Ту бі ор нот ту бі” або „Унилая пора, очей очарованьє”. Я серйозно. Ось він, перестук коліс, що засідає в башку і не вилізе звідти до наступної, - я вірю, кращої, - Патріаршої книжки:

Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають!
Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають!
Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають!
Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають!
Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають!
Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають!
Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають!
Сто баксів на місяць…



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2006-12-01 17:01:16
Переглядів сторінки твору 10062
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.461 / 5  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 3.461 / 5  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-12-01 22:18:12 ]
Особисто я дуже пригнічений такими словами талановитого письменника щодо наших титанів, - вони ніяк не заслуговують отримувати від Юрія Андруховича такі означення:

Грицько – як усі тенори, педераст.
Іван – бонвіван, франкмасон, фармазон.
Тарас – пияк і шланг, особливо на службі.
Панько – графоман, а Марко – гермафродит.
Панас мудодзвін, Борис буквоїд,
Якович – атеїст кінчений, духовидець.
Леська і Олька лесбіянки.


Схоже, що це серйозне затьмарення, за яке самому Юрію таки має бути колись глибоко соромно. :(
Можливо це все лише гра сенсів, натяки на ті чи інші висловлення наших літкритиків, але навіщо повторювати таке???
Тому вживання паном Отаром означення "патріарх", варто було би гаптувати зліва і справа, навіть не лапками, а всегалактично відомим, грайливим терміном "Бу-Ба-Бу". :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Роман (М.К./М.К.) [ 2006-12-03 14:01:24 ]
Ю.А.

Ти любиш гратись у шаради з слів
І до вершин дійшов ти "патріарших"…
Учора ради сміху, ніби завше,
Облити брудом класиків посмів…
А що про тебе завтра хтось розкаже???

Усіх грошей ніколи не дістати,
Тим більше за ПіснУ цю писанину,
Лиш в переродженні Твоїм Твоя причина…
Якби ти зміг тепер як він колись писати,
То в скільки оцінив би ти «Причинну»???

Грудень, 3, 2006


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Дніпрова (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-11 12:56:52 ]
ай, ай, ай! як все складно! а не пробували ви ставития до цього просто як до великого приколу?? приколу під назвою СУЧУКРЛІТ?? може і ті "Сонця україн.поезії" і не заслуговують таких порівнянь від Андруховича, але ЗРОЗУМІЙТЕ одне: якщо пан Юрій їх називає так,то уявіть його ставлення до самого себе! цим він хотів сказати одне "тодішні хоч мали страх, а ці - нічим не кращі". все ГІВНО! всюди воно! він прикалується з нас, із себе, із усієї культури. а оте про що ви говорили як насадження культури Європи в Україні.. ну беріть близько до серця. автор просто писав собі, стібався, а ви тепер длубаєтесь у тому, намагаєтесь зрозуміти, що він цим хотів сказати, шукаєте двузначний підтекст. він сказав, те що він сказав! нічого більше! пригадайте себе, свій стан під час написання: пишете, бо пишеться!!!
щасти вам! хай грає музика!!! і "еврі баді факс ю". чи не так?? ;))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-13 22:32:02 ]
Ви знаєте, Любо, краще таки було Юрію Андруховичу починати із себе. Ось якби пан Юрій про себе усе це написав і ніколи в житті не дозволив собі написати поганих слів про людей, які на відміну від нього самого, і усього сучасного "сучукрліту", таки створили велику українську мову-літературу, тоді б його життя беззаперечно заслуговувало би поваги. Мовляв, міг, як і всі, зробити сумнівні кроки - на радість і розвагу приколістам, але не зробив, міг непоштиво торкатися великих особистостей, але не торкався, а все над собою, над собою працював, та іронізував...
Які вороги були у Шевченка, у інших великих... і які вороги у нас, чи в того ж талановитого Юрія Андруховича - ось вам і масштаб особистостей. А якось до великих таки хочеться "сучукру" долучитися, отож розважаємо юну дегенерацію. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Дніпрова (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-14 23:48:09 ]
ті декілька разів, що я в живу чула Андруховича, то він і називав бу-ба-бістів і все подібне не дуже симпатичними словами. звісно, сміючись казав. але в кожному жарті є доля жарту.. Ірванець теж сказанув, представляючи Андруховича "зараз вийде поет звісно менш талановитий ніж я.." і т.д. і все просто, і ні в кого не виникало зайвих запитань.думаєте вони самі не знають свого місця, не бачать себе зі сторони? то ж не дурні люди! просто виходу немає. гроші заробляти треба. це головна мета усіх економічних суб*єктів.
щодо Шевченка... для мене то взагалі чудна особистість і дивує захоплене ставлення до нього. поет він, звісно, пречудовий. нема слів. але смішить одне: оспівував-розказував яка хороша ненька-Україна і жалів її, що їй так скрутно живеться..а він любить її і підтримує! він завжди з нею. звісно, сидячи в соболях та й Петербурзі можна такої пісні співати.. бідний син українського народу! еге ж. а ви звертали увагу на те, що майже на усіх портретах він в шубах-соболях?
а долучитися до "великих" хочеться. це ж нормальні бажання людини. інше діло, що не всі дотягнуться. але рвуться всі.
так, розважають юну дегенерацію (образливе слово, правда). а як по-іншому? шоу!! "хлеба и зрелищ". нічого не змінилось з часів Римської імперії.
я гадаю, що треба простіше до цього ставитися. я от раніше не любила ні Жадана, ні Карпу, ні Поваляєву. але потім вирішила просто влитися в контекст сучукрліту і пішло поїхало. не все так сумно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-11-15 01:21:33 ]
На "соболі" та холодний сирий "Петербург" заздрите... А чого ж ви на солдатчину 25-літню не заздрите?! Вітчизну люблять, як і батьків, - не за багатство, а за те, що рідні... Та нащо я вам це пишу? Однаково не зрозумієте і не відчуєте


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-15 09:24:09 ]
Повністю згідний із Оксаною Яблонською.

Ви, Любове, як на мене, надто "романтично" підходите до деяких проступків учасників сучасного українського літературного бомонду. Ви кажете, що вони один на одного ще й не те говорять. Та кого цікавить, що вони говорять? Не Христи, не Буди, не Сократи. Важливо, що вони публікують. Причому не їх публікують, а саме вони, усвідомлено публікують.
Це вже не приколи, Любове, а приводи для дуелі у суспільстві, в якому залишилося хоча б краплина моралі. А якщо не залишилося, то і ви, Любове, до неї ніколи не взивайте. З вами, значить, теж можна зробити все і повірте, це все буде з вами зроблено, бо ви серед такої публіки знаходитесь.
Подумайте трохи над цим.
Ось трохи про істинного Шевченка і не від Бузини, а від його ровесників і колег - http://www.ukrart.lviv.ua/diskurs/shevchen1.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Дніпрова (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-15 17:51:08 ]
2 Р М:
ви сказали: "Та кого цікавить, що вони говорять?" раз нікого, то чого ця стаття тут взагалі висить? по результатам бачу, що цікавить і задіває! а чого редактори тоді публікують раз таке гидоття паишуть? не друкуйте!
2 Яблонська Оксана:
ви писали:"А чого ж ви на солдатчину 25-літню не заздрите?! " тю, а я шо, сама собі ворог? ;) зустрічне питання: він шо один такий мученик був? чи може всі через таке проходили? всі мужчини. жінки їх чекали, плакали, страждали. чоловіків мерзли, голодали, вмирали.
ви писали:"Та нащо я вам це пишу? Однаково не зрозумієте і не відчуєте"
дякую! я щиро вірила, що не всі тут агресиіні. виявляється - більшість. чи я хоч слово сказала про ОСОБИСТУ мою любов-нелюбов до Вітчизни, чи неприведи Господь, до батьків? не говорила. шкода, що ви так зневажливо висловились. невже любов вимірюється в кількості шароварів і вишиванок у шкафу, у фанатизмі від укр. музики? не в цьому.. не хотіла нічого доказувати, але не потерплю зневажливого ставлення до себе і все ж скажу: скільки раз мені випадала нагода виїхати на пмж закордон.. ні разу не погодилась. і не погоджусь. про українську мову і патріотизм не буду говорити, бо теж можу в цю секунду з*їхати на фразу "однаково ви не зрозумієте"..
дякую за увагу!
p.s. ще раз переконалася, що ми бачимо лише те, що хочемо побачити. гадаю, краще агресію сублімувати у фізичні вправи чи ще кудись там, але не на мене і не тут, де я є, сподіваюся, вашою колегою, а не ворогом чи конкурентом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Дніпрова (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-15 17:54:16 ]
Р.М., раз це привід для деулі, так чому вона не відбувається? може вже пора? з радістю поспостерігаю за таким шоу!
:)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-15 18:21:02 ]
Безумовно, ця стаття львівського журналіста дещо про інше, аніж те, про що ми "дискутуємо".
Але Любо, будьте трохи логічною, - я пишу, що нікого не цікавить, що там говорить той чи інший автор. Я пишу, "Важливо, що вони публікують". Бог із ним, зі сказаним ними один на одного, але отруту, яку вони підсипають такими "творами" суспільству, у першу чергу дітям, невже її не помічати?
Щоби знищити будь-який народ достатньо знищити в очах народних достоїнство усіх його авторитетів. Думаю, дзявкнув би якийсь сучасний писака на родоначальників єврейської, англійської, німецької літератур, там у них, не кажу вже про мусульманський світ, - ноги би висмикнули. Бо це таки нормальна відповідь на зло сотворене.
Щодо дуелі, вона відбувається. І в різних вимірах, у т.ч. і зараз - між нами. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-11-15 20:19:44 ]
Я не агресивна, Любо. У певний момент хотіла запросити вас на наш форум, але після ваших слів передумала. Бо коли заздрять на сирітську долю...
Кажете, мужчин завжди чекали... Так! І чекають! :) А його чекати було нікому!...
Нинішнє суспільство (у більшості і на жаль) зовсім інакше оцінює деякі моменти чесності, щирості, сором'язливості, дружби, товариськості...
Якби до вас, Любо у холодний Петербург, приїхав ваш товариш - хіба ви не дали би йому свою соболину шубу, якби мали, живучи у Петербурзі?! Думаю, що поділились би... Бо вас зачепили мої слова. А це був докір і сум, а не зневага... За що вас зневажати? Ви призналися, що влетіли в укрсучліт, у заробляння грошей. Тут співчувати треба, а не зневажати. І старатися щось змінити у цій дикій ситуації, коли люди замість щирих почуттів прикриваються укрсучлітом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Дніпрова (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-15 23:04:07 ]
Хотіли запросити мене на форум, але передумали! ой регочу німагу! як в пісочниці. думала дати тобі чупа-чупса, але не дам, ти вредна дуже. :))
хто заздрить на сирітську долю?? жах то який!
а його не було кому чекати? я вас прошу! навіть у самих негарних чоловіків завжди були жінки. але не про те.
слова ваші зачепили, інакше чого б я тут писала.
у заробляння грошей я ще ні разу не влітала. на жаль.
співчуття треба тим, хто заробляє гроші? ой, бідний нещасний Воннегут і Берроуз разом з ним узятий! бідненький Хендрикс і Джармуш. як шкода мені їх :) чого жаліти? чого вдавати з себе кокетку і казати, що гроші тобі не потрібні? а жити як? їсти шо? "духовной пищей" харчуватися?
змінити у цій дикій ситуації. отакої! ну добре, хай буде суцільна дикість, але ж хто є тоді адекватним нормальним письменником сьогодні? чи весь сучукрліт - дикість? все так погано?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-15 23:36:23 ]
Знаєте напевно, Любо, в часи Пушкіна більш популярними поетами були інші. Серед них особливо славився якийсь Курочкін.
Та й потім багато різних гучних імен було, особливо пролетарських письменників.
Напевно велике бачиться здалеку, зблизька багато суєти, в очах рябить від різних діячів.
Теоретично весь сучукрліт процес і повинен би бути в основному дикістю, за визначенням. Бо всі традиції так чи інакше перерубані, а довкола капіталістичні джунглі первинних диких стосунків. Але ж практично не все так погано. значить якісь судини людяності у нас ще працюють, зв'язують минуле із майбутнім.
Про письменників говорити не буду, а поетів може 5-6 справжніх назвати можна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-11-16 14:56:19 ]
Бачу, Любо, ви шукаєте кокетство у щирій розмові - а з якої рації? Ми - не на вечірці та і з жінками я не кокетую :)
Що ж до грошей - я не писала, що гроші мені не потрібні, чесно заробляю викладанням в універі, а вірші пишу від душі. От, у цьому і уся різниця, - мої твори для мене не є предметом заробляння грошей. А весь укрсучліт я не засуджую, за що? Хіба можна за чиїсь бездуховні вислови засуджувати усе середовище?
Тут на ПМ публікують свої твори базліч талановитих авторів і більша частина із них пише щиро і від душі. А ви, Любо, прагнете створити шоу та я у такі ігри не граю. Усього найкращого :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-16 17:42:32 ]
Редакція Майстерень: "Про письменників говорити не буду, а поетів може 5-6 справжніх назвати можна."
А от назвіть, будь ласка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-16 19:14:33 ]
Цікаве запитання, пане Іване.
Вічноживих не чіпаємо, а тільки просто живих українських поетів, чиї книжки мені відомі, чия творчість навчає мене якомусь там уму-розуму, іншому глибокому баченню, майстерності, так?
Повноцінно Фішбейн, Герасим'юк, далі частково Людмила Таран, частково Кремінь. Ось, схоже і всі, серед знаних. Інші - яскраві кандидати у Майстри, як то наша ж Аня Осадко, Роман Скиба, Мар'яна Савка...
І, звичайно, більше десятка вічноживих Титанів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-17 09:49:36 ]
Дякую. Хоча присутність Скиби у Вашому переліку мене дещо здивувала. Приємно здивувала. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-17 13:10:36 ]
Мені приємно спостерігати за Скибою. Думав, що соціальні негаразди більше тиснутимуть на нього, заважатимуть його творчому розвитку, а ні, - Промисел час від часу дає Ромчику щедру підтримку. Тобто, на запитання чи можна жити і творити в Києві зовсім не заробляючи грошей, і при цьому видавати свої книжки - Скиба знайшов цілу низку позитивних відповідей. :)
Молодець.
Вважаю, що нині є достатня кількість кандидатів у Майстри Поезії, та перед ними ніби остання не здобута твердиня - це видання власної книжки (книжок), як мистецького явища. Тобто, для початку сторінок 300-400, якщо не двотомник, поетичного мистецтва у не менш якісному поліграфічному виконанні (і без без картинок) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-19 14:10:16 ]
Любо, ми тут, на "Майстернях", я сподіваюся, що досить глибоко занурені в контекст сучасної української поезії. Якщо якесь видання, чи угрупування працює публічно з поезією і з авторами глибше, то підкажіть хто, будемо в них навчатися.
Любо, знову повторю, що різні вислови мало кого цікавлять. Бо "Не Христи, не Буди, не Сократи..." Важливо, що ми всі публікуємо і що не публікуємо.
Ніхто моралі, етики і естетики в мистецтві і не мистецтві - не відміняв і відмінити не в змозі. Якщо нав'язується банальна підміна понять, то чому з нею погоджуватися? Ось я про що.