Саме так.
Вимазані фарбою та чорнилом б*ють клавіатури та ламають олівці, врешті-решт знищуючи написане.
Адже головне - то статевий акт з Космосом, всьо інше...
Ріспект Ліні Костенко, так приємно занурюватись в обрії справжнього митця, дуже приємно.

четвертий рядок з кінця "а ті клапТенята паперу"

А потім геніальному поетові хтось поставить 5, так само як дідові-графоману. Отака дяка. Слово Ліни Костенко - безсмертний дотик до душі.

А потім, наші "діди" серед любителів. А Ліна Костенко тут серед визначних майстрів відповідного рівня, і оцінки тут здобуваються, я так розумію, значно важче.

Так у цьому й сенс творення - тисячі людей - тисячі думок. і кожен має право мати право.
Я розумію, чому пані Ліна замовкла і не спілкується практично ні з ким.
Я не просто люблю поезію Ліни Костенко, я нею дихаю і нею молюся. І тому вона для мене геніальна до останнього слова. Даруйте, якщо це не збігається з думкою РМ.

"Головне, що не антинародно.
Народ засилосує" - на жаль, досить часто це стає останнім доводом і критерієм акта створення будь- чого, у тому числі і поезії. І тоді "народом" вибаячається і сірість, і відсутність навіть не таланту, а здібностей. Хіба мало прикладів?

Господь із ними, з дідами. Їхнє місце там, де воно є. Але мертва цифра залишається виміром... чого?
Сьогодні не маю настрою сперечатися із будь-ким, хочу усамітнитися зі справжнім словом. Можна з книжкою. А можна й так - в ефірі. Пані Ліна не прочитає, але янголи принесуть їй оті ефірні коливання, я у це вірю. Мабуть, я зовсім немудра...

Шановна Лесю, шановна Любо, я вважаю, що коли жінки щось зауважують, то не спроста і я вам у цьому повністю довіряю.
Так, достатньо мати хорошу книжку в руках і не думати про супутні речі. Але у нас тут Майстерні і ми, як дослідники, дотикаємось до сутнісних речей, приносячи інколи навіть і біль тим чи іншим людям.
Проблема об'єктивності існує - безумовно. Її можна вирішити тільки багатьма ставленнями, інтелігентним діалогом (в цілях найкращого розуміння автора) і в першу чергу редакторів. Повинні бути відповіді на запитання, закритість тематики не на користь Поезії.
Особа правдивого автора не повинна страждати у будь якому випадку.
Це і справді делікатна тема.
І тому я дуже сподіваюсь, що ви, Любо і Лесю, будете не проти у найближчому майбутньому ввійти в число наших редакторів, і своїми поглядами відстоювати ті цінності у Поезії, які для вас, і не тільки для вас, важливі.

Шановний Володимире!
1. Мені здається, що ставлення багатьох не може вирішити проблему об’єктивності (згадайте, що багато ставлень зробили з Пастернаком), бо будь-яка творчість (і поезія в тому числі) - справа суб’єктивна. Тому "об’єктивної" оцінки навіть і чекати не варто, тим паче у творчому середовищі :)) Комусь подобається Плужник, комусь Пупкін, і тут ніякі авторитети, ніякі точки зору редакторів не спрацьовують (як ми бачимо з рейтингів).
2. Іноді для найкращого розуміння автора допомагають якраз не інтелігентні діалоги, а інтелігентна сварка, коли людина відкривається і зриває маски хоча б тимчасово.
3. Що таке "правдивий автор", вибачте, не розумію :))
Тому, Володимире, щиро дякую за пропозицію, вона була вельми несподіваною, але мій темперамент, боюсь, не дозволить мені завжди підтримувати "інтелігентний діалог", як це вимагається від редакторів.
До того ж, свою позицію я завжди можу висловити і так.
Ще раз вибачте :))

Зрозуміло.
Правдивий автор? І "Особа правдивого автора не повинна страждати у будь якому випадку..." - це, напевно, автор, у якого і справді є достатньо велика кількість самостійних (що не потребують для свого оживлення певного акторського виконання?) творів. Творів глибоких, не суперечних дійсності від Творця...

Ви маєте на увазі самодостатніх творів? Так, на щастя, такі є і будуть завжди. Але вони якнайменше потребують наших оцінок, бо для них є єдиний об’єктивний оцінювач – ЧАС.
Ми можемо лише висловити своє сприйняття цих творів, але ж це буде всього лише оцінювання суто НАШОЇ ВЛАСНОЇ спроможності осягнути їх.

Абсолютно погоджуюсь з вами. Але це дуже важливо - відчувати ту чи іншу нашу спроможність поруч із великими.