Та це я, Іване, пробую створити новий жанр - післяпародію, тобто пародію на пародію, продовжуючи доказувати сформовану тобою теорему (аксіому?), що пародію можна написати на будь-який вірш, а, отже, в тому числі - і на пародію.) Щоправда, ідея створення жанру післяпародії належить РМ, а я просто продовжую втілювати її у життя.)) Звичайно, хотілось би спробувати свої сили і в написанні післяпародії на пародії інших авторів, але ж їх просто немає - після нищівного падолисту практичного і не залишилось.)))
Щодо рівня, який у пародії чомусь повинен бути вищий, аніж в оригіналі, а в післяпародії - ще вищий, аніж в пародії... - у зв'язку з цим згадався анекдот, щоправда, на музичну тематику: один композитор написав п'єсу, на першій сторінці якої було написано, як її грати: "швидко" ("алегро"), на другій - "дуже швидко", на третій - "швидко, наскільки можливо", і все-таки на останній - "ще швидше".)))
Тримаюсь, наскільки можу, Іване!))))
Вдячний за відгук!

А, таки так, визнаю, люблю деколи прикинутись святішим за Папу Римського.)
Вдячний за відгук, Домініку!)

І хто ж сказав, що пародія "повинна бути легкою, доброзичливо-смішною, а не дидактичною... Ну шоб весело!"? - та ні, зовсім не повинна. Вона може бути і гострою, викривальною, наближеною до згаданої інвективи - а чому б і ні?)
З найщирішою повагою.

Емілю, пародія – перш за все – КОМІЧНИЙ образ твору, стилю, жанру тощо… ДОТЕПНИЙ… який націлено (у захованому плані) на естетичну оцінку об’єкта…
А вже потім – усе інше…

Дружньо
Домі

"Первым делом, первым делом - самолеты,
Ну, а девушки? А девушки - потом!"
:)