
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.04.14
18:25
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Що кілометрами розгорнеться зненацька.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Що кілометрами розгорнеться зненацька.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує
2021.04.14
12:16
Уплету анапести у ямби
і впишу у рубрику – «сонет»...
і тоді почую дифірамби,
що співає іноді поет.
Правила поетики – до лампи.
Сяду на Пегаса і... вперед!
Де шукають меду косолапі,
і впишу у рубрику – «сонет»...
і тоді почую дифірамби,
що співає іноді поет.
Правила поетики – до лампи.
Сяду на Пегаса і... вперед!
Де шукають меду косолапі,
2021.04.14
10:23
Хоч я боятися не звик,
Та побратими чують крик
І мій, буває,
Коли знайти не можу слів,
Щоб обернуть на радість гнів,
Жаркий до краю.
Раптовим подувом вогню
Торкнуло голову мою
Та побратими чують крик
І мій, буває,
Коли знайти не можу слів,
Щоб обернуть на радість гнів,
Жаркий до краю.
Раптовим подувом вогню
Торкнуло голову мою
2021.04.14
08:15
Дощі роз’їли землю і втопили.
Ми ходимо у вогкому взутті.
Весна була востаннє у житті.
Ми вперше так любили – й розлюбили!
Весна в калюжах березень купала.
Я з буханця щипав для горобців,
грів подумки твій дім, а прикінці,
Ми ходимо у вогкому взутті.
Весна була востаннє у житті.
Ми вперше так любили – й розлюбили!
Весна в калюжах березень купала.
Я з буханця щипав для горобців,
грів подумки твій дім, а прикінці,
2021.04.14
08:06
Товстунці! Голодні ненажери!
Всі у кого зайві є кіло -
Не мордуйтеся на тренажерах,
Приїздіть до мене у село.
В п'ястуки засуну вам лопати
І поставлю...сполом на межі.
Будете городика копати,
Всі у кого зайві є кіло -
Не мордуйтеся на тренажерах,
Приїздіть до мене у село.
В п'ястуки засуну вам лопати
І поставлю...сполом на межі.
Будете городика копати,
2021.04.14
03:47
Замовкає на горі трембіта
і смереки умиває дощ…
Чи ви чули на початку літа,
як співає Чорний Черемош.
Переспівом задзюрчали води
і хори каміння на зорі…
Аж гроза затамувала подих
і смереки умиває дощ…
Чи ви чули на початку літа,
як співає Чорний Черемош.
Переспівом задзюрчали води
і хори каміння на зорі…
Аж гроза затамувала подих
2021.04.14
01:14
Вкрилось небо сизою імлою,
Сяє вечір тихо вдалині.
За Дніпром - неонові вогні...
Як, мій саде, скучив за тобою!
Перейду кущі і переліски,
І немов спалахують в гаю,
Душу розтривожують мою -
Сяє вечір тихо вдалині.
За Дніпром - неонові вогні...
Як, мій саде, скучив за тобою!
Перейду кущі і переліски,
І немов спалахують в гаю,
Душу розтривожують мою -
2021.04.13
22:37
Як же бути з людьми й не боятися тиші,
І не мислити: завтра озветься біда,
А відчути, як думи щоразу мудріші,
І що кров не змінилася – ще молода?
Приплететься непевність, охоплена болем,
Що пора вже ставати таким, як усі.
І тоді перейти доведетьс
І не мислити: завтра озветься біда,
А відчути, як думи щоразу мудріші,
І що кров не змінилася – ще молода?
Приплететься непевність, охоплена болем,
Що пора вже ставати таким, як усі.
І тоді перейти доведетьс
2021.04.13
21:55
лечу у вихорі думок
над океаном
темним і незнаним
наповненим до таємниць
безмежжям хвиль і блискавиць
миттєвостями
щоб ракетопланом
і бризки і молекули
над океаном
темним і незнаним
наповненим до таємниць
безмежжям хвиль і блискавиць
миттєвостями
щоб ракетопланом
і бризки і молекули
2021.04.13
21:12
Не з добра-дива вітер цей з Долини сопілок,
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
І птаство змушує замовкнуть.
З Долини сопілок цей вітер злинув,
Щоб вище й вище здіймались прапори,
Щоб наші погляди здіймались в небо,
А губи в унісон сирені про
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
І птаство змушує замовкнуть.
З Долини сопілок цей вітер злинув,
Щоб вище й вище здіймались прапори,
Щоб наші погляди здіймались в небо,
А губи в унісон сирені про
2021.04.13
20:03
Шелестять березові гаї
і вербові котики буяють...
ну, а я пасу свої рої
і ніяких клопотів не маю.
Поки не щебечуть солов’ї,
непомітно і весна минає,
і літа розхристані мої
і вербові котики буяють...
ну, а я пасу свої рої
і ніяких клопотів не маю.
Поки не щебечуть солов’ї,
непомітно і весна минає,
і літа розхристані мої
2021.04.13
15:58
Свинец да цинк –
ничЕго лично
когда привык
стрелять цинично…
2.
Война и цирк
и все прилично:
колеблют мир
ничЕго лично
когда привык
стрелять цинично…
2.
Война и цирк
и все прилично:
колеблют мир
2021.04.13
13:07
– Не звертаймо на нього уваги.
– А що він? Навмисне дражниться?..
– Нажлугтився хлібної браги…
– А більш ні на що не наважиться?
– Йому відібрало мову –
так когось злякався…
– Зажди, він не скаже ні слова?..
– Кривляється, бо наклався.
– А що він? Навмисне дражниться?..
– Нажлугтився хлібної браги…
– А більш ні на що не наважиться?
– Йому відібрало мову –
так когось злякався…
– Зажди, він не скаже ні слова?..
– Кривляється, бо наклався.
2021.04.13
10:59
Пора року – зима. На кордонах супокій. Вві сні,
як у купелі в чімось заміжнім, в’язкім, як варенні.
І щупачим велінням пороблено дрожем блешні,
і пильнують за нею праотчі зіниці недремні.
Вдар об землю хвостом, і в морозній грудневій імлі,
ти побачи
як у купелі в чімось заміжнім, в’язкім, як варенні.
І щупачим велінням пороблено дрожем блешні,
і пильнують за нею праотчі зіниці недремні.
Вдар об землю хвостом, і в морозній грудневій імлі,
ти побачи
2021.04.13
09:21
Розчакловувати навроки земляків - важка справа. Особливо, коли ті земляки змалку привчилися красти і брехати. Здорова людина ніколи не дозволить собі поміняти чесну працю на барижництво, або піти, наприклад, у депутати.
Раніше як було: обирали козаки к
2021.04.13
05:48
Раз погрожують боєм
Україні моїй, -
Чвс вдягти однострої
І ставати у стрій.
І стояти не скраю
На переднім краю,
Де герої вмирають
За Вітчизну свою.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Україні моїй, -
Чвс вдягти однострої
І ставати у стрій.
І стояти не скраю
На переднім краю,
Де герої вмирають
За Вітчизну свою.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.03.31
2021.01.05
2020.12.03
2020.10.11
2020.08.13
2020.07.28
2020.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Спи, мій хороший
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спи, мій хороший
Це напевно любов... Бо як же назвати мені неймовірну ніжність, яка поглинає мене повністю, як солоне море, яка розчиняє мене, коли я торкаюся до тебе. Ти так довірливо розкинувся на моїх грудях, спиш, навіть злегка посапуєш, он, голову трохи повернув і вусом мене залоскотав ненароком. Як щиро і беззахисно ти мені довіряєш. Як ти мене любиш...
Не смію навіть поворухнутися.
Спи, мій хороший.
А хочеться тебе обнімати, цілувати, тулитися до тебе, пестити... Кожен дотик - то хвиля тепла і радості, якої я вже так давно не знала, не відчувала. Ти потягнувся солодко уві сні, а я знову тільки утішилася - який же ти гарний, яий же ти славний!
Спи, мій хороший.
Коли ти такий сонний, безмежно довірливий, такий дитинний, я навіть не можу на тебе гніватися, не можу тобі пригадати старі образи. Такі думки кудись випаровуються з моєї голови. А по-правді, ти таки досить мені лиха накоїв. Коли ти прокинешся, знову буде сварка, знову по хаті будуть літати мої тапки, знову буде битися посуд і вазони, я знаю.
Так буде, бо твоя нестримна енергія ніяк не співпадає з розміреним кроком моїх буднів, ти вчиш мене дивитися на життя як на щастя, яке дано тобі вже і сьогодні. А я нераз на тебе гримаю - стримайся, заспокійся! Так не можна! Не віриш моїм крикам, дивишся на мене зеленими очима, океанами безстрашності і відваги, і... о, як ти мчиш, скільки в тобі молодої живої сили! Я не можу на тебе довго сердитися... Це напевне любов, правда, мій котику? Дай лапку поправлю. Ні, ні, не смикай хвостом, добре,не буду тебе рухати. Спи, моє ласкаве малятко, не буду навіть ворушитися, раз тобі так добре. Спи, мій хороший!
І знову легенько цілую тебе у вологий носик, гладжу твою шийку і за вухом.
Це любов. Це насправді - любов)))
Не смію навіть поворухнутися.
Спи, мій хороший.
А хочеться тебе обнімати, цілувати, тулитися до тебе, пестити... Кожен дотик - то хвиля тепла і радості, якої я вже так давно не знала, не відчувала. Ти потягнувся солодко уві сні, а я знову тільки утішилася - який же ти гарний, яий же ти славний!
Спи, мій хороший.
Коли ти такий сонний, безмежно довірливий, такий дитинний, я навіть не можу на тебе гніватися, не можу тобі пригадати старі образи. Такі думки кудись випаровуються з моєї голови. А по-правді, ти таки досить мені лиха накоїв. Коли ти прокинешся, знову буде сварка, знову по хаті будуть літати мої тапки, знову буде битися посуд і вазони, я знаю.
Так буде, бо твоя нестримна енергія ніяк не співпадає з розміреним кроком моїх буднів, ти вчиш мене дивитися на життя як на щастя, яке дано тобі вже і сьогодні. А я нераз на тебе гримаю - стримайся, заспокійся! Так не можна! Не віриш моїм крикам, дивишся на мене зеленими очима, океанами безстрашності і відваги, і... о, як ти мчиш, скільки в тобі молодої живої сили! Я не можу на тебе довго сердитися... Це напевне любов, правда, мій котику? Дай лапку поправлю. Ні, ні, не смикай хвостом, добре,не буду тебе рухати. Спи, моє ласкаве малятко, не буду навіть ворушитися, раз тобі так добре. Спи, мій хороший!
І знову легенько цілую тебе у вологий носик, гладжу твою шийку і за вухом.
Це любов. Це насправді - любов)))
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію