Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2010.02.24
2009.11.23
2007.02.07
2006.12.10
2006.09.28
2006.07.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Тимчук (1979) /
Огляди авторів/користувачів
Ніна Кащен.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ніна Кащен.
У тебе вуса тільки сіятись почали,
Уперше їх дівчина цілувала,
Страшні слова почули ти й вона-
Ефір дрижав:"Війна! Із Гітлером війна!"
Із друзями ти мчав до військомату,
Щоб рідну землю від фашистів захищати,
У тім світанні мама раптом посивіла
І на війну тихцем благословила.
Живим додому повернувсь-хвалити Бога!
Мостив крізь смерті ф вогні свою дорогу.
Мостив крізь дощ, крізь заметілі і бурани,
Бо зачекались вдома мати і кохана.
Усіх миттєвостей війни не полічити...
Щодень хотілося одного: жити,жити.
Терпіти голод,страх,мороз і спеку,
А перемога так була іще далеко.
По цій дорозі засинав,було,в болоті,
Річки великі форсував уплав й на плоті.
Вбивали друзів,часом поруч- що діяти?
А доля берегла тебе у медсанбатах.
На Юудапешт,і Прагу,й Відень йшла дорога.
Ти у Берліні стрів жадану Перемогу.
Були салюти.потім раптом тихо стало.
Солдати гімн життю невлад співали.
А звідтіля на схід дорога вилась.
Дівчата вслід вам розтривожено дивились.
Про мирний труд,який тепер зваливсь на плечі,
Перед сумлінням звітував ти кожен вечір.
Свою дорогу торував солдат завзято:
Ростив дітей,садив садок і зводив хату.
В травневий час у переможний день розмаю
Всі нагороди-скарб безцінний-розглядаєш.
І нині ордени свої й медалі
Шістдесят п`ятий раз ти надягаєш.
Подібний дзвін їх в твоїм серці віддається.
Давно солдат вже ветераном гордо зветься.
Здорові будьте,наші ветерани.
Хай не тривожать,сплять-дрімають рани.
У вашу честь прогримотять салюти.
Доріг солдатьських вам ніколи не забути.
А квіт тюльпанів,наче кров багряна,
Палахкотить в долонях ветерана.
Пошана й слава,бо пройшов війни дорогу,
В ратнім труді кував цю Перемогу.
Йдуть ветерани.Їм оркестри міддю грають,
Травневу радість переможно зустрічають,
Червоні прапори в колоні в`ються.
А ветерани й старості без бою не здаються.
Уперше їх дівчина цілувала,
Страшні слова почули ти й вона-
Ефір дрижав:"Війна! Із Гітлером війна!"
Із друзями ти мчав до військомату,
Щоб рідну землю від фашистів захищати,
У тім світанні мама раптом посивіла
І на війну тихцем благословила.
Живим додому повернувсь-хвалити Бога!
Мостив крізь смерті ф вогні свою дорогу.
Мостив крізь дощ, крізь заметілі і бурани,
Бо зачекались вдома мати і кохана.
Усіх миттєвостей війни не полічити...
Щодень хотілося одного: жити,жити.
Терпіти голод,страх,мороз і спеку,
А перемога так була іще далеко.
По цій дорозі засинав,було,в болоті,
Річки великі форсував уплав й на плоті.
Вбивали друзів,часом поруч- що діяти?
А доля берегла тебе у медсанбатах.
На Юудапешт,і Прагу,й Відень йшла дорога.
Ти у Берліні стрів жадану Перемогу.
Були салюти.потім раптом тихо стало.
Солдати гімн життю невлад співали.
А звідтіля на схід дорога вилась.
Дівчата вслід вам розтривожено дивились.
Про мирний труд,який тепер зваливсь на плечі,
Перед сумлінням звітував ти кожен вечір.
Свою дорогу торував солдат завзято:
Ростив дітей,садив садок і зводив хату.
В травневий час у переможний день розмаю
Всі нагороди-скарб безцінний-розглядаєш.
І нині ордени свої й медалі
Шістдесят п`ятий раз ти надягаєш.
Подібний дзвін їх в твоїм серці віддається.
Давно солдат вже ветераном гордо зветься.
Здорові будьте,наші ветерани.
Хай не тривожать,сплять-дрімають рани.
У вашу честь прогримотять салюти.
Доріг солдатьських вам ніколи не забути.
А квіт тюльпанів,наче кров багряна,
Палахкотить в долонях ветерана.
Пошана й слава,бо пройшов війни дорогу,
В ратнім труді кував цю Перемогу.
Йдуть ветерани.Їм оркестри міддю грають,
Травневу радість переможно зустрічають,
Червоні прапори в колоні в`ються.
А ветерани й старості без бою не здаються.
Цікаво, яким є українськомовний поетичний сегмент оспівування "Перемоги"?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
