
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2018.04.24
08:21
Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.
Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.
Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел
2018.04.24
02:09
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.
Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.
Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,
2018.04.23
22:55
…Коли падають зорі, утішся, моє голуб’ятко –
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в
2018.04.23
21:38
Колиска, дорога, готель.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.
Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.
Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.
2018.04.23
19:37
романтичний як той лабух
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях
на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях
на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти
2018.04.23
15:39
Вальс долгожданный – ты приглашаешь!
Вихрь поглощает хмельной!
Как и тогда, улыбкой сражаешь.
Взгляд твой горит, озорной!
Музыка льется – миг наслажденья!
Дивный бальзам для души!
В танце вращает - взлет вдохновенья!
Дар сей принять поспеши!
Вихрь поглощает хмельной!
Как и тогда, улыбкой сражаешь.
Взгляд твой горит, озорной!
Музыка льется – миг наслажденья!
Дивный бальзам для души!
В танце вращает - взлет вдохновенья!
Дар сей принять поспеши!
2018.04.23
14:59
Замовлю квиток у Теплівку,
там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...
Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,
там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...
Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,
2018.04.23
12:22
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень).
II
ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ
ПЕРШОГО РОЗДІЛУ
СЕКЦІЯ ТРЕТЯ
Дисципліна чистого розуму стосовно гіпотез
Вик
2018.04.23
09:55
Жирголі бджолами-джмелями,
дзижчаннями печаль спиляли.
Проте вівторок змив неділю,
весняним чарам знов не вірю.
Знайшлась опора в очеретах.
Веселим шурхітом усуньте
жорстоку думку, що в поета
дзижчаннями печаль спиляли.
Проте вівторок змив неділю,
весняним чарам знов не вірю.
Знайшлась опора в очеретах.
Веселим шурхітом усуньте
жорстоку думку, що в поета
2018.04.23
09:03
Ізранку написалася мура,
В сльозавому топились молодиці...
А тема є нова! Гіп-гіп ура!
Надворі пса ганяє підлий гицель.
Колошкає у реп'яхах бровка,
У сак жене блохастого барбоса.
То ж мій гавкун вступився за братка,
В сльозавому топились молодиці...
А тема є нова! Гіп-гіп ура!
Надворі пса ганяє підлий гицель.
Колошкає у реп'яхах бровка,
У сак жене блохастого барбоса.
То ж мій гавкун вступився за братка,
2018.04.23
00:33
Ти чарівний, мій вигаданий світе,
Немовби казка із дитячих літ.
Я тут живу, красою оповитий,
І небеса тримають мій політ.
Якась таємна, невідома сила
Щодня явля мені його лице.
Щось інше там вона мені відкрила,
Немовби казка із дитячих літ.
Я тут живу, красою оповитий,
І небеса тримають мій політ.
Якась таємна, невідома сила
Щодня явля мені його лице.
Щось інше там вона мені відкрила,
2018.04.22
21:40
Аж по пояс відросли косички…
Бісики в очах… а ще рум’янець…
Хай село в районі й невеличке -
Супермаркет свій таки "Сан- Санич"…
Для запивки служить кока-кола
По підвалах поруч дискотеки
А бувало встрінеш богомола -
Хочеться злетіти як лелека…
Бісики в очах… а ще рум’янець…
Хай село в районі й невеличке -
Супермаркет свій таки "Сан- Санич"…
Для запивки служить кока-кола
По підвалах поруч дискотеки
А бувало встрінеш богомола -
Хочеться злетіти як лелека…
2018.04.22
21:15
Незатишно мені бува серед ровесників,
Котрі раніше старості стають старими.
Так їх і тягне на спогади архівні:
Той, хто собі не в змозі дать ради,
Запевня, що тисячами верховодив.
Той, хто ледь чалапає з ковінькою,
Силкується довести, що рекордсмено
Котрі раніше старості стають старими.
Так їх і тягне на спогади архівні:
Той, хто собі не в змозі дать ради,
Запевня, що тисячами верховодив.
Той, хто ледь чалапає з ковінькою,
Силкується довести, що рекордсмено
2018.04.22
18:18
війна, яка вдихає те ж саме повітря, яка харчується тим, що і всі, носить такі ж самі непозірні сорочки джинси кроси
війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детал
війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детал
2018.04.22
16:58
Впадеш уб’ють. Іди, іди…
Позаду завжди за тобою
Постійні носії біди
І чути шепоти конвою.
До сміху серденько тули,
Тримай печаль навпроти сонця.
Чарки, не чари, на столі,
Позаду завжди за тобою
Постійні носії біди
І чути шепоти конвою.
До сміху серденько тули,
Тримай печаль навпроти сонця.
Чарки, не чари, на столі,
2018.04.22
13:41
А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося.
Випила би тебе солодку, та не напитися.
Викроїла б тебе і - латкою побіля серця: протяги стережи!
Тільки як коло тебе навстіж душу не прочинити?
Ти м
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося.
Випила би тебе солодку, та не напитися.
Викроїла б тебе і - латкою побіля серця: протяги стережи!
Тільки як коло тебе навстіж душу не прочинити?
Ти м
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2010.02.24
2007.02.07
2006.12.10
2006.09.28
2006.07.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Володимир Тимчук (1979) /
Огляди авторів/користувачів
Ніна Кащен.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ніна Кащен.
У тебе вуса тільки сіятись почали,
Уперше їх дівчина цілувала,
Страшні слова почули ти й вона-
Ефір дрижав:"Війна! Із Гітлером війна!"
Із друзями ти мчав до військомату,
Щоб рідну землю від фашистів захищати,
У тім світанні мама раптом посивіла
І на війну тихцем благословила.
Живим додому повернувсь-хвалити Бога!
Мостив крізь смерті ф вогні свою дорогу.
Мостив крізь дощ, крізь заметілі і бурани,
Бо зачекались вдома мати і кохана.
Усіх миттєвостей війни не полічити...
Щодень хотілося одного: жити,жити.
Терпіти голод,страх,мороз і спеку,
А перемога так була іще далеко.
По цій дорозі засинав,було,в болоті,
Річки великі форсував уплав й на плоті.
Вбивали друзів,часом поруч- що діяти?
А доля берегла тебе у медсанбатах.
На Юудапешт,і Прагу,й Відень йшла дорога.
Ти у Берліні стрів жадану Перемогу.
Були салюти.потім раптом тихо стало.
Солдати гімн життю невлад співали.
А звідтіля на схід дорога вилась.
Дівчата вслід вам розтривожено дивились.
Про мирний труд,який тепер зваливсь на плечі,
Перед сумлінням звітував ти кожен вечір.
Свою дорогу торував солдат завзято:
Ростив дітей,садив садок і зводив хату.
В травневий час у переможний день розмаю
Всі нагороди-скарб безцінний-розглядаєш.
І нині ордени свої й медалі
Шістдесят п`ятий раз ти надягаєш.
Подібний дзвін їх в твоїм серці віддається.
Давно солдат вже ветераном гордо зветься.
Здорові будьте,наші ветерани.
Хай не тривожать,сплять-дрімають рани.
У вашу честь прогримотять салюти.
Доріг солдатьських вам ніколи не забути.
А квіт тюльпанів,наче кров багряна,
Палахкотить в долонях ветерана.
Пошана й слава,бо пройшов війни дорогу,
В ратнім труді кував цю Перемогу.
Йдуть ветерани.Їм оркестри міддю грають,
Травневу радість переможно зустрічають,
Червоні прапори в колоні в`ються.
А ветерани й старості без бою не здаються.
Уперше їх дівчина цілувала,
Страшні слова почули ти й вона-
Ефір дрижав:"Війна! Із Гітлером війна!"
Із друзями ти мчав до військомату,
Щоб рідну землю від фашистів захищати,
У тім світанні мама раптом посивіла
І на війну тихцем благословила.
Живим додому повернувсь-хвалити Бога!
Мостив крізь смерті ф вогні свою дорогу.
Мостив крізь дощ, крізь заметілі і бурани,
Бо зачекались вдома мати і кохана.
Усіх миттєвостей війни не полічити...
Щодень хотілося одного: жити,жити.
Терпіти голод,страх,мороз і спеку,
А перемога так була іще далеко.
По цій дорозі засинав,було,в болоті,
Річки великі форсував уплав й на плоті.
Вбивали друзів,часом поруч- що діяти?
А доля берегла тебе у медсанбатах.
На Юудапешт,і Прагу,й Відень йшла дорога.
Ти у Берліні стрів жадану Перемогу.
Були салюти.потім раптом тихо стало.
Солдати гімн життю невлад співали.
А звідтіля на схід дорога вилась.
Дівчата вслід вам розтривожено дивились.
Про мирний труд,який тепер зваливсь на плечі,
Перед сумлінням звітував ти кожен вечір.
Свою дорогу торував солдат завзято:
Ростив дітей,садив садок і зводив хату.
В травневий час у переможний день розмаю
Всі нагороди-скарб безцінний-розглядаєш.
І нині ордени свої й медалі
Шістдесят п`ятий раз ти надягаєш.
Подібний дзвін їх в твоїм серці віддається.
Давно солдат вже ветераном гордо зветься.
Здорові будьте,наші ветерани.
Хай не тривожать,сплять-дрімають рани.
У вашу честь прогримотять салюти.
Доріг солдатьських вам ніколи не забути.
А квіт тюльпанів,наче кров багряна,
Палахкотить в долонях ветерана.
Пошана й слава,бо пройшов війни дорогу,
В ратнім труді кував цю Перемогу.
Йдуть ветерани.Їм оркестри міддю грають,
Травневу радість переможно зустрічають,
Червоні прапори в колоні в`ються.
А ветерани й старості без бою не здаються.
Цікаво, яким є українськомовний поетичний сегмент оспівування "Перемоги"?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію