Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
2026.08.05
09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
2026.08.05
05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
2026.08.05
00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
2026.08.04
21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
2026.08.04
20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
2026.08.04
17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
2026.08.04
16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
2026.08.04
13:01
вона сидітиме сумна
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
2026.08.04
13:00
Здіймусь я на пагорб величний
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
2026.08.04
10:32
Ольга Фадєєва (1906-1986)
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
2026.08.04
09:20
А за вітром, ще до снігу,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2010.02.24
2009.11.23
2007.02.07
2006.12.10
2006.09.28
2006.07.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Тимчук (1979) /
Огляди авторів/користувачів
Ніна Кащен.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ніна Кащен.
У тебе вуса тільки сіятись почали,
Уперше їх дівчина цілувала,
Страшні слова почули ти й вона-
Ефір дрижав:"Війна! Із Гітлером війна!"
Із друзями ти мчав до військомату,
Щоб рідну землю від фашистів захищати,
У тім світанні мама раптом посивіла
І на війну тихцем благословила.
Живим додому повернувсь-хвалити Бога!
Мостив крізь смерті ф вогні свою дорогу.
Мостив крізь дощ, крізь заметілі і бурани,
Бо зачекались вдома мати і кохана.
Усіх миттєвостей війни не полічити...
Щодень хотілося одного: жити,жити.
Терпіти голод,страх,мороз і спеку,
А перемога так була іще далеко.
По цій дорозі засинав,було,в болоті,
Річки великі форсував уплав й на плоті.
Вбивали друзів,часом поруч- що діяти?
А доля берегла тебе у медсанбатах.
На Юудапешт,і Прагу,й Відень йшла дорога.
Ти у Берліні стрів жадану Перемогу.
Були салюти.потім раптом тихо стало.
Солдати гімн життю невлад співали.
А звідтіля на схід дорога вилась.
Дівчата вслід вам розтривожено дивились.
Про мирний труд,який тепер зваливсь на плечі,
Перед сумлінням звітував ти кожен вечір.
Свою дорогу торував солдат завзято:
Ростив дітей,садив садок і зводив хату.
В травневий час у переможний день розмаю
Всі нагороди-скарб безцінний-розглядаєш.
І нині ордени свої й медалі
Шістдесят п`ятий раз ти надягаєш.
Подібний дзвін їх в твоїм серці віддається.
Давно солдат вже ветераном гордо зветься.
Здорові будьте,наші ветерани.
Хай не тривожать,сплять-дрімають рани.
У вашу честь прогримотять салюти.
Доріг солдатьських вам ніколи не забути.
А квіт тюльпанів,наче кров багряна,
Палахкотить в долонях ветерана.
Пошана й слава,бо пройшов війни дорогу,
В ратнім труді кував цю Перемогу.
Йдуть ветерани.Їм оркестри міддю грають,
Травневу радість переможно зустрічають,
Червоні прапори в колоні в`ються.
А ветерани й старості без бою не здаються.
Уперше їх дівчина цілувала,
Страшні слова почули ти й вона-
Ефір дрижав:"Війна! Із Гітлером війна!"
Із друзями ти мчав до військомату,
Щоб рідну землю від фашистів захищати,
У тім світанні мама раптом посивіла
І на війну тихцем благословила.
Живим додому повернувсь-хвалити Бога!
Мостив крізь смерті ф вогні свою дорогу.
Мостив крізь дощ, крізь заметілі і бурани,
Бо зачекались вдома мати і кохана.
Усіх миттєвостей війни не полічити...
Щодень хотілося одного: жити,жити.
Терпіти голод,страх,мороз і спеку,
А перемога так була іще далеко.
По цій дорозі засинав,було,в болоті,
Річки великі форсував уплав й на плоті.
Вбивали друзів,часом поруч- що діяти?
А доля берегла тебе у медсанбатах.
На Юудапешт,і Прагу,й Відень йшла дорога.
Ти у Берліні стрів жадану Перемогу.
Були салюти.потім раптом тихо стало.
Солдати гімн життю невлад співали.
А звідтіля на схід дорога вилась.
Дівчата вслід вам розтривожено дивились.
Про мирний труд,який тепер зваливсь на плечі,
Перед сумлінням звітував ти кожен вечір.
Свою дорогу торував солдат завзято:
Ростив дітей,садив садок і зводив хату.
В травневий час у переможний день розмаю
Всі нагороди-скарб безцінний-розглядаєш.
І нині ордени свої й медалі
Шістдесят п`ятий раз ти надягаєш.
Подібний дзвін їх в твоїм серці віддається.
Давно солдат вже ветераном гордо зветься.
Здорові будьте,наші ветерани.
Хай не тривожать,сплять-дрімають рани.
У вашу честь прогримотять салюти.
Доріг солдатьських вам ніколи не забути.
А квіт тюльпанів,наче кров багряна,
Палахкотить в долонях ветерана.
Пошана й слава,бо пройшов війни дорогу,
В ратнім труді кував цю Перемогу.
Йдуть ветерани.Їм оркестри міддю грають,
Травневу радість переможно зустрічають,
Червоні прапори в колоні в`ються.
А ветерани й старості без бою не здаються.
Цікаво, яким є українськомовний поетичний сегмент оспівування "Перемоги"?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
