ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То хто ми?
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
у цьому будинку зникають душі...
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Я без нього
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
Хто його знає
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
Світова скорбота
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Трестман Григорій "Марк Шагал в Меа-Шеарім"
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
***
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
У пошуку істини.
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Смиренний псих
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
Кохання зимові дні (The Doors)
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
Якщо і коли
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
Мотузка
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
***
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Віршування
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
Присвята одній пані-злодюжці
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші

 Отаман Сірко (переспів вірша Казаріна Л.А.)
Отамане, батьку наш!
Стогнуть люди у неволі,
Полихають пожежі на рідній землі,
Стугонить від навали у дикому полі.
Чи не час закривавити наші шаблі?

Стала сива земля України від скрути,
Посірів небокрай від димів і золи,
Як річки невеличкі в могутній Славутич -
Так стікаються в Січ відчайдушні орли.

І до смертного часу не буде спокою
Ні тобі, кошовий, ні твоїм козакам.
Ти за щастя людське, за Вкраїну і волю
В бій водитимеш їх на біду ворогам.

Що тобі королі, що султани і хани,
Коли Січ за тобою, неначе стіна:
І ламались об неї списи-ятагани,
Бо Вкраїна єдина, і воля одна.
***
Характернику-козаче, спиш ти нині під курганом,
І приручено пороги, і пливе сміття Дніпром…
А я думаю, ватаже, де б узяти отамана,
Щоб із ним, як із тобою: у сідло і в бій зі злом.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-06-11 13:05:05
Переглядів сторінки твору 7938
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-11 13:36:29 ]
Ось Іван Сірко був удачливим і воїном, і кошовим. Здається з усіх битв і боїв тільки в одній він програв.
Славута - Славутич?
Таня, з отаманами у нас недостачі немає нині. Їх хоч відбавляй. Не все так сумно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-11 15:38:03 ]
Так Славута – Славутич, чомусь так написалось, хоч можна біло і Славутич… що, краще замінити? А щодо отаманів, Олександре, у нас їх, як завжди : «Де три українці – там чотири отамани», справа тільки в тому, що отакого, як Іван Сірко, здатного за собою всіх інших «отаманів» вести, на жаль, не бачу. Він був свого роду гросмейстером у своїй справі. Набір таких рис, як були у нього – велика рідкість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-11 14:05:27 ]
Ораманів багато, може в тому і наша біда. Вірш дуже влучний. Ніколи воля не дається без битви. Дякую, за кусочок історії, Тетяно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-11 15:39:07 ]
І у мене таке відчуття, Наталю. Але наші «отамани» здатні тільки до дурнуватих склок, а на далекоглядні, «шахматні» кроки у політичних баталіях у них ні розуму, ні характеру. Дякую за відгук, Наталочко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-11 16:18:43 ]
Борисфен, Славутич і Дніпро. А Славута це можливо інше щось.
- сідло й на бій із злом. Тоді ясніше було, зло ось воно в сідлі і малахаї. З верблюдами і зеленими бунчуками. Свої торгвці християнських душ. А нині ще подумати слід.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-11 17:00:24 ]
Ну, раз такий погляд, то зараз зміню. Тоді теж не все просто було. У часи посухи в Криму Сірко дозволяв своїм супротивникам отари на нашій землі випасати, і взагалі був дуже гнучкий щодо політики. "Нужда закон змінює" - його політичне кредо. Єдине, у чому він був незмінний - це у любові до рідної землі і народу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-06-11 18:31:02 ]
Тетяно, за справжній патріотизм дяка і не тільки від мене. Я допрацьовую об'ємну драматичну поему "Фатум", де отаман Сірко одним із головних героїв. На жаль, були у нього жахливі помилки. Зокрема, коли "погуляв" у Криму, коли гетьман Петро Дорошенко міг повернути державницькі надбання Богдана Хмельницького, маючи за союзників кримських татар. За той похід російський цар вручив Сіркові грамоту. Отакі у нас історичні колізії 1667 року. Своєрідні ми, українці, люди - від ватажків до пересічних. А все ж героїзму нашому можуть позаздрити всі народи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-11 18:58:19 ]
А хто зна, можливо, то і не було помилкою, бо бачив Сірко якусь загрозу велику, і стояв проти неї, «гуляючи» у Криму, та зараз те від нас сховалось у тумані часу і брехні істориків-політиканів, котрі вивертають події кожен на свій кшталт. А от що з «братом» нам не повезло, то це точно: навіть первородство умудрився собі привласнити, і брехливими обіцянками не те, що тоді, а й зараз не гребує… Та все ж від помилок жодна людина не застрахована, тож були вони і у Сірка...