ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.12.08 22:48
***
Вишенька закрила очі,
Листячком укрила ніжки
І лягла, у неї спочин …
Від садової доріжки
Десь тако за кроків зотри
Ще приліг горіх волоський
Каже, що запізня осінь…
Грудень з нічкою прискорить

Іван Потьомкін
2025.12.08 22:29
Найперша християнка з-поміж неюдеїв
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв,
Допомогти по змозі усім недужим.
Замаячіли на обрії могутні кедри леванонські.
Можна б і пе

Борис Костиря
2025.12.08 22:11
* * *
Засніжені вершини гір -
Шпилі, що пронизають небо.
Куди лише сягає зір,
Лечу я поглядом до тебе.

Засніжені вершини гір
На вістрях доброту тримають.
Ти зачаровано повір

Володимир Бойко
2025.12.08 17:21
Контроверсійне - 3
Нації, що уявляють себе великими, одержимі манією «ощасливлювання» інших. Була тая дружба, як собача служба. Демократія потрібна демократам, масам потрібна охлократія. Де українець шукає броду, там єврей наводить мости. Історичні рішення не бу

С М
2025.12.08 15:25
Лиха Кохана (The Doors)
мчить лиха кохана
цілу ніч і день
їде аж до дідька
просити грошей
а дідька не узуєш
нині час одплат
каже їй вертай-но
що тратила назад

Артур Курдіновський
2025.12.08 07:18
Художнику (рондель)
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.

Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,

Віктор Кучерук
2025.12.08 06:50
* * *
Перепілка ляскає у житі,
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...

Тетяна Левицька
2025.12.08 00:02
Надія
Вранці протер очі заспаний день,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.

Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,

Борис Костиря
2025.12.07 22:20
Заборонений плід
Заборонений плід закотився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.

Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився

Іван Потьомкін
2025.12.07 22:16
***
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Микола Дудар
2025.12.07 22:02
Із серії про москалів...
Потребність спокою зросла…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…

Кока Черкаський
2025.12.07 19:04
Ню
твою поезію я глибоко шаную і ціню,
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...

Віктор Насипаний
2025.12.07 18:01
Складна фразеологія
Уроки лінь робити, купа всього у Сашка.
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в

Євген Федчук
2025.12.07 12:23
Велика Смута в Московії початку сімнадцятого століття
Збирається вже в хмари вороння,
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.

Тетяна Левицька
2025.12.07 08:06
Мак червоний
Я плела тобі віночок
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.

Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —

Віктор Кучерук
2025.12.07 06:13
* * *
Укрившись вогкою землею
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші

 Отаман Сірко (переспів вірша Казаріна Л.А.)
Отамане, батьку наш!
Стогнуть люди у неволі,
Полихають пожежі на рідній землі,
Стугонить від навали у дикому полі.
Чи не час закривавити наші шаблі?

Стала сива земля України від скрути,
Посірів небокрай від димів і золи,
Як річки невеличкі в могутній Славутич -
Так стікаються в Січ відчайдушні орли.

І до смертного часу не буде спокою
Ні тобі, кошовий, ні твоїм козакам.
Ти за щастя людське, за Вкраїну і волю
В бій водитимеш їх на біду ворогам.

Що тобі королі, що султани і хани,
Коли Січ за тобою, неначе стіна:
І ламались об неї списи-ятагани,
Бо Вкраїна єдина, і воля одна.
***
Характернику-козаче, спиш ти нині під курганом,
І приручено пороги, і пливе сміття Дніпром…
А я думаю, ватаже, де б узяти отамана,
Щоб із ним, як із тобою: у сідло і в бій зі злом.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-06-11 13:05:05
Переглядів сторінки твору 7873
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-11 13:36:29 ]
Ось Іван Сірко був удачливим і воїном, і кошовим. Здається з усіх битв і боїв тільки в одній він програв.
Славута - Славутич?
Таня, з отаманами у нас недостачі немає нині. Їх хоч відбавляй. Не все так сумно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-11 15:38:03 ]
Так Славута – Славутич, чомусь так написалось, хоч можна біло і Славутич… що, краще замінити? А щодо отаманів, Олександре, у нас їх, як завжди : «Де три українці – там чотири отамани», справа тільки в тому, що отакого, як Іван Сірко, здатного за собою всіх інших «отаманів» вести, на жаль, не бачу. Він був свого роду гросмейстером у своїй справі. Набір таких рис, як були у нього – велика рідкість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-11 14:05:27 ]
Ораманів багато, може в тому і наша біда. Вірш дуже влучний. Ніколи воля не дається без битви. Дякую, за кусочок історії, Тетяно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-11 15:39:07 ]
І у мене таке відчуття, Наталю. Але наші «отамани» здатні тільки до дурнуватих склок, а на далекоглядні, «шахматні» кроки у політичних баталіях у них ні розуму, ні характеру. Дякую за відгук, Наталочко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-11 16:18:43 ]
Борисфен, Славутич і Дніпро. А Славута це можливо інше щось.
- сідло й на бій із злом. Тоді ясніше було, зло ось воно в сідлі і малахаї. З верблюдами і зеленими бунчуками. Свої торгвці християнських душ. А нині ще подумати слід.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-11 17:00:24 ]
Ну, раз такий погляд, то зараз зміню. Тоді теж не все просто було. У часи посухи в Криму Сірко дозволяв своїм супротивникам отари на нашій землі випасати, і взагалі був дуже гнучкий щодо політики. "Нужда закон змінює" - його політичне кредо. Єдине, у чому він був незмінний - це у любові до рідної землі і народу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-06-11 18:31:02 ]
Тетяно, за справжній патріотизм дяка і не тільки від мене. Я допрацьовую об'ємну драматичну поему "Фатум", де отаман Сірко одним із головних героїв. На жаль, були у нього жахливі помилки. Зокрема, коли "погуляв" у Криму, коли гетьман Петро Дорошенко міг повернути державницькі надбання Богдана Хмельницького, маючи за союзників кримських татар. За той похід російський цар вручив Сіркові грамоту. Отакі у нас історичні колізії 1667 року. Своєрідні ми, українці, люди - від ватажків до пересічних. А все ж героїзму нашому можуть позаздрити всі народи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-11 18:58:19 ]
А хто зна, можливо, то і не було помилкою, бо бачив Сірко якусь загрозу велику, і стояв проти неї, «гуляючи» у Криму, та зараз те від нас сховалось у тумані часу і брехні істориків-політиканів, котрі вивертають події кожен на свій кшталт. А от що з «братом» нам не повезло, то це точно: навіть первородство умудрився собі привласнити, і брехливими обіцянками не те, що тоді, а й зараз не гребує… Та все ж від помилок жодна людина не застрахована, тож були вони і у Сірка...