ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 Дощ усередині
Вже так давно хотілося плакати – і ніяк не вдавалося. Не йшли сльози. Що, помудрішала і заспокоїлася? Мабуть. Тільки чому сьогодні знову – їй хотілося плакати?

Він приніс шоколадний тортик (купив зі знижкою, бо тортику закінчувався термін придатності)
І навіть молодої картопельки приніс ( ну , так, це теж виявилося недорого)
І на курку була акція – на гарну курочку гриль, тож половиночку взяв і купив...

А їй хотілося
щоб він покинув метушитися вна кухні.
щоб його не розпирали гордощі від власного самозадоволення – он, який газда,
щоб ...
їй перехоплювало подих від власних бажань
ними до крові стерла душу,
ними кидала у нього, як останню гранату
їх так терпляче
терпко і боляче
виношувала, гамувала
а нині
не змогла уже сказати
хочу щоб ти мене обняв
просто – притулив до себе

вона знову не сміла висловитися
через те
стала задихатися
пішла в кімнату
сіла коло відчиненої кватирки
вдихала
дихала
і так хотіла платкати
- Тобі що, погано?
- Так!

"Чому їй вічно погано, коли я хочу зробити свято" – ця думка куснула його в плече, але він струсив її – відчепися. Був задоволений собою і життям. Все нині буде смачно – і так як він хоче.

"Чому мені вічно погано, особливо коли він намагається зробити свято" – ця думка вкусила її так боляче, що жінка аж похлинулася повітрям і закашлялась. Стало тісно-тісно в грудях, і сльози вже густо затарабанили – але там, усередині, і вона мовчки сиділа коло вікна і слухала дощ – один стрибав по підвіконню, а інший – у ній всередині, тарабанив по нутрощах, чи то по вухах, чи по нервах, чи то бавився серцем її та чимось іншим у її організмі. Яка, зрештою, різниця – просто вона плакала дивним внутрішнім потоком.

- А тортик будеш? – спитав, закінчивши доїдати курку.
"Ввічливий, уважний, питає, дбає" – бичувала себе докорами. Яке ж ти стервисько, ТИ Ж НЕ БУДЕШ ЇСТИ ТОРТ, БО ВЖЕ ПІЗНЯ ГОДИНА, АГА, ХА-ХА , ЦЕ ТИ ЙОМУ ХОЧЕШ ЗІПСУТИ СВЯТО...
- Ні, хіба попробую у тебе шматочок
- А торт класний, я такий от мокрий люблю.

Що ж тебе так мучить, жінко?
Він уже спить під муркотання телевізора.
Він спокійний, впевнений і знає, що хоче.
А ти стільки років метаєшся у тій самй глибочезній колії, робиш якісь відчайдушні спроби – вистрибнути, вирватися, побачити інше життя.
І ніяк не віриш, що ви обоє – колеса одного воза, і міцна основа над вами тримає обох у таких самих глибоких коліях.
І це – рятунок.
і це – твердий напрямок, дорога.
і це – приреченість і карма.

а всі вибрики твої – тільки руйнують воза.....
і не віриш, не віриш
і болиш, і слухаєш отой дощ усередині
і знову намагаєшся вистрибнути – колись, можливо, зміниться ґрунт, і вдасться...

а ще знаєш, що можеш від тих спроб покотитися відламаним колесом – непотрібним нікому....

і знову віриш-не віриш-і болиш-
і слухаєш отой дощ
усередині

бо просто стільки років – любиш свого чоловіка?



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-06-14 22:59:35
Переглядів сторінки твору 3596
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-06-14 23:18:23 ]
дві половинки.а чи буде одне "я"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-14 23:23:29 ]
деколи на це не відповість навіть ціле життя...
Дякую, Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-14 23:40:35 ]
Чоловіки здебільшого такі нездогадливі, але якби вона взяла і підійшла сама, обійняла його, кицькою помуркотіла, то, може, іншого разу він і здогадливішим буде.:)Життєва ситуація, жінки хоч і вважаються балакучими, а висловити свої почуття і бажанна часто не вміють: про що завгодно можуть чоловікові наговорити, але не про те, що їх насправді турбує. Хочуть, щоб чоловік сам здогадався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-16 14:07:52 ]
Мабуть, справа не в тому, що вміють висловитися чи не вміють. Справа в тому, що важливо бути почутою!
А сподіватися на "сам здогадався" час минув уже давно - таких чоловіків тепер так мало, як білих тигрів і справжніх принців)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Скосарьова (Л.П./М.К.) [ 2012-06-14 23:51:36 ]
Як же це все до болю знайоме! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-16 14:08:20 ]
Значить, проза моя вдалася) Дякую за відгук, Наталю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирон Шагало (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-15 09:59:56 ]
Привіт Любо. Так, одвічне: жінка/чоловік. Знаєм, знаєм. Але любов, як сказано у Св. Письмі, "усе зносить". Файно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-16 14:10:12 ]
Ой, Мироне, а якби ще й чоловіки усе файно зносили жінці до ніг - і ніжність, і турботу , га? Отаке, думаю, хотіла б знати моя ЛГ...І не вона одна..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-06-15 12:05:19 ]
Вічна проблема: вона думає а чого він не здогадався? а він впевнений - якщо щось хоче то скаже... Гарно передане свято і діалог, емоційно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-16 14:11:10 ]
Дякую за відгук, Уляно!Так в основному трапляється у житті, тому так ллюбляь люди меклодрами, мабуть...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-06-22 23:55:27 ]
Любо, ось ти пишеш Тані Росі:"Справа в тому, що важливо бути почутою!" А що героїня йому такого "сказала", щоб її почули?! "вона знову не сміла висловитися" - це з тексту...
Він до неї і так, і сяк, а вона... цинічно оцінює його турботу. Про таких у нас кажуть: "Не знає шмаленого вовка!". Аби круг хати поганяв, так знала б... як у Маяковського - "что такое хорошо и что такое плохо"!
І що цікаво: дуже часто такі "балувані галі" якраз і "варять воду" своїм чоловікам...Правильно каже Тетяна Роса: підійти і сама приголуб, він теж цього хоче... або потім захоче!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-23 00:27:55 ]
по тексту -"їй перехоплювало подих від власних бажань
ними до крові стерла душу,
ними кидала у нього, як останню гранату
їх так терпляче
терпко і боляче
виношувала,№ - вона ті бажання йому висловлювала різними способами, але ж він її не чув! - і тоді вона уже - по тексту далі - ГАМУВАЛА - коли не можеш донести свого баджання - що тоді - заткнутись...мовчати...гамувати
я це мала на увазі. мабуть, не сте так просто і зрозуміло з моїм текстом, якщо так неоднозначно сприймається. На свіжу голову перечитаю ще - подумаю. Дякую, Ларисочко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-06-23 19:21:56 ]
А може, причина в тому, що насправді - колеса від різних возів?

Мені все зрозуміло з перших рядків... Він насправді робить свято для себе, а не для неї. І думає про себе в першу чергу. Ще й жмот ) А якщо серйозно... Класно написано. До найтонших струн доторкнулась... І чомусь мені знайомий цей невимовний розпач...