ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.01.19 11:24
Поверховий сон
Цей сон такий неповний, поверховий.
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.

Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,

Артур Курдіновський
2026.01.19 02:19
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!

Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом

Тетяна Левицька
2026.01.18 23:14
Є ті...
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.

Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил

С М
2026.01.18 19:31
Дівчина із цинамону (Neil Young)
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону

Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону

Євген Федчук
2026.01.18 16:15
Облога Глухова 1664 року
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко

Іван Потьомкін
2026.01.18 11:39
***
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:

Борис Костиря
2026.01.18 10:49
Сон віків
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.

Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,

Олександр Сушко
2026.01.18 10:42
Спокій
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.

Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів

Світлана Пирогова
2026.01.17 22:04
Сталеві, неначе сваї
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.

Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,

Микола Дудар
2026.01.17 21:42
***
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.

Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,

Володимир Ляшкевич
2026.01.17 18:08
Із 70-тих
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл

Кока Черкаський
2026.01.17 12:10
Ти хто?
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.

Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне

Борис Костиря
2026.01.17 10:45
Дощ
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.

Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн

І Ірпінський
2026.01.16 21:52
Віддай таємне самоті
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу

Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті

Олена Побийголод
2026.01.16 17:14
1987. Про любимих тварин
Із Леоніда Сергєєва

Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:

– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!

Юрій Лазірко
2026.01.16 15:52
Пригрій Мене Боже--- українська рок-балада
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Семен Санніков (1955 - 2020) / Вірші

 ***
гаплик цій порожній поезії
(2012)

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-12 11:51:10
Переглядів сторінки твору 6097
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.967 / 5.5  (3.719 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.311 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2025.07.17 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алла Грабинська (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 14:39:20 ]
Несподіване закінчення. Насмішили. Клас!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 15:15:00 ]
І сумно теж. Про генеалогічне древо можна розповісти виключно сумну історію. Нема ні пожовклих світлин, ні наскальних малюнків, ні золотовалютних запасів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 14:54:57 ]
... актуально, апокаліптична картина, і рими пристойні (це я з огляду на свою вправнність до рим, але ж я попрацювала...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 23:31:03 ]
Мало кому відомо про їхніх прадідів, а про пра-пра-пра нема мови. Мені сниться Козине болото, а іноді - Афіни.
У поезії, як я десь підслухав, усе другорядне, крім її краси та авторських знахідок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-07-12 19:59:35 ]
Щодо підслуханого - згоден на всі сто. А вірш ілюструє твердження...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 23:18:11 ]
Дрібні історичні неточності блякнуть на тлі тематичного забарвлення твору :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-07-12 22:19:34 ]
Хіба армагеддон, змальований у перший двох строфах вірша, є дерибаном - розподілом чогось?! І хіба все наше життя, його найвища сутність зводиться до того, аби й тобі щось перепало навіть з катастрофи?! ЛГ не турбує всепланетна біда, а тільки його дрібненьке маленьке я, котре міркує, яку б вигоду і з цього мати. Ні серйозний вірш - ані гумор. Та й той, хто добре знає історію та культуру України, ніколи не назве Афіни - культурним стрижнем Землі та Європи. Вони колись були такими певний час. Та наші прадавні легенди нічим їхнім не поступаються, просто нерозкручені фільмами і книгами.
Описувати Ви умієте вже непогано, а от узагальнюючого завершення тут бракує.
Я чув і таке передбачення - що моря і океани затоплять більшу частину Європи, і ті, хто зможе врятуватися, хлинуть якраз сюди, в Україну, де ще є якісь рештки людяності і духовності, і де люди ще не завжди дивляться на будь-що на світі з позиції: "А що я буду з цього мати?", а іноді можуть пожертвувати чимось своїм в ім"я порятунку ближнього і свого народу. Якби якась подібна думка прозвучала в цьому вірші, то, думаю, він би духовно виріс і мав би завершений, цілісний вигляд!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 23:06:32 ]
Афіни таки були стрижнем :).
Дрібненьке маленьке "я" вже не перший рік як нагадує про свій фактор: - друга світова війна, поліцаї, а зараз бізнес-мітинги "за" та "проти". Що є, то є.
Вірш не планувався як недільна церковна відправа.
Дякую за відгук, Маестро Совість нації :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Шестопалов (М.К./Л.П.) [ 2012-07-15 11:48:26 ]
Це ж треба такий перехід від потопу до бюрократії! Чудовий приклад гротеску!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-17 21:00:41 ]
Може, не чудовий, а сумний.
Мені дійсно боляче за моє. У моїх прадідів радянська влада відняла усе, і мої діди, тодішня пацанва епохи колективізації, почала життя з нуля.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Шестопалов (М.К./Л.П.) [ 2012-07-17 21:02:24 ]
Сумний. Я це теж відчув (наскільки зміг, звісно)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-17 21:08:08 ]
Вони змогли піднятись, бо існувало місто, якого можна було дістатись, і у якому почали будувались заводи, з конвейєрів яких починали розбіг танки та стартові ступені ракет.
А спочатку вони пережили окупацію.
Щодо пращурів - інформації ще менше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-07-17 20:40:18 ]
:-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-17 21:08:35 ]
;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-07-21 20:16:52 ]
"А сонце палило… Кипів океан,
Варились омари, кити та акули.
Торкнувся потоп африканських саван.
Жирафи спинались – і теж затонули." - класно!)

І закінчення - дуже сподобалось.

А підтекст - казка)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-21 21:06:03 ]
Закінчення, або як модно тута казати, "кінцівка", нагадує поспішну втечу автора від продовження вірша, а літературного героя - від спільної проблеми сучасности до своїх, є вони чи їх нема. "Моя хата скраю, нічого не знаю".