ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.12.10 11:30
Льодостав
Ступаючи поміж кривавих цят
Вплітаю світло в музику мінорну.
А річка - без початку і кінця,
По кризі - блюдця чорних ополонок.

Штовхає боривітер у плече,
Аби у вир шубовснув з головою..
У ближній каламуті - втрати щем,

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Незворотність
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

І як не набираю висоти,
а тягарі усе ще не забуті
і нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Кросворд
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
* * *
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Про циці
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Крах кохання (літературна пародія)
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
***
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Розчулена ніч
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Біс в ребро
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Брат
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Човен
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна!
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Міжсезонне
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Пори року
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
20. Колискова Герцогині
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Семен Санніков (1955) / Вірші

 ***
Трималися айсберги, як парафін.
Чаділи вулкани, ревіли потопи.
Народи панічно тікали з Афін –
Культурного стрижня Землі та Європи.

А сонце палило… Кипів океан,
Варились омари, кити та акули.
Торкнувся потоп африканських саван.
Жирафи спинались – і теж затонули.

У хвилях розтали печерні міста,
Шикарні маєтки та модні гольф-клуби.
Це божа покара, розподіл чи мста,
Яка призвела до масштабної згуби?

Земля задихнулась у товщах води.
Загинули пращури нашого клану.
Ні свідків, ні довідок я не дістану.
І спробуй міськраді без них доведи,
Що втратив і я від цього дерибану.

(2012)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-12 11:51:10
Переглядів сторінки твору 2573
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.000 / 5.5  (4.957 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.413 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2019.12.08 20:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алла Грабинська (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 14:39:20 ]
Несподіване закінчення. Насмішили. Клас!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 15:15:00 ]
І сумно теж. Про генеалогічне древо можна розповісти виключно сумну історію. Нема ні пожовклих світлин, ні наскальних малюнків, ні золотовалютних запасів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 14:54:57 ]
... актуально, апокаліптична картина, і рими пристойні (це я з огляду на свою вправнність до рим, але ж я попрацювала...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 23:31:03 ]
Мало кому відомо про їхніх прадідів, а про пра-пра-пра нема мови. Мені сниться Козине болото, а іноді - Афіни.
У поезії, як я десь підслухав, усе другорядне, крім її краси та авторських знахідок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-07-12 19:59:35 ]
Щодо підслуханого - згоден на всі сто. А вірш ілюструє твердження...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 23:18:11 ]
Дрібні історичні неточності блякнуть на тлі тематичного забарвлення твору :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-07-12 22:19:34 ]
Хіба армагеддон, змальований у перший двох строфах вірша, є дерибаном - розподілом чогось?! І хіба все наше життя, його найвища сутність зводиться до того, аби й тобі щось перепало навіть з катастрофи?! ЛГ не турбує всепланетна біда, а тільки його дрібненьке маленьке я, котре міркує, яку б вигоду і з цього мати. Ні серйозний вірш - ані гумор. Та й той, хто добре знає історію та культуру України, ніколи не назве Афіни - культурним стрижнем Землі та Європи. Вони колись були такими певний час. Та наші прадавні легенди нічим їхнім не поступаються, просто нерозкручені фільмами і книгами.
Описувати Ви умієте вже непогано, а от узагальнюючого завершення тут бракує.
Я чув і таке передбачення - що моря і океани затоплять більшу частину Європи, і ті, хто зможе врятуватися, хлинуть якраз сюди, в Україну, де ще є якісь рештки людяності і духовності, і де люди ще не завжди дивляться на будь-що на світі з позиції: "А що я буду з цього мати?", а іноді можуть пожертвувати чимось своїм в ім"я порятунку ближнього і свого народу. Якби якась подібна думка прозвучала в цьому вірші, то, думаю, він би духовно виріс і мав би завершений, цілісний вигляд!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 23:06:32 ]
Афіни таки були стрижнем :).
Дрібненьке маленьке "я" вже не перший рік як нагадує про свій фактор: - друга світова війна, поліцаї, а зараз бізнес-мітинги "за" та "проти". Що є, то є.
Вірш не планувався як недільна церковна відправа.
Дякую за відгук, Маестро Совість нації :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Шестопалов (М.К./Л.П.) [ 2012-07-15 11:48:26 ]
Це ж треба такий перехід від потопу до бюрократії! Чудовий приклад гротеску!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-17 21:00:41 ]
Може, не чудовий, а сумний.
Мені дійсно боляче за моє. У моїх прадідів радянська влада відняла усе, і мої діди, тодішня пацанва епохи колективізації, почала життя з нуля.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Шестопалов (М.К./Л.П.) [ 2012-07-17 21:02:24 ]
Сумний. Я це теж відчув (наскільки зміг, звісно)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-17 21:08:08 ]
Вони змогли піднятись, бо існувало місто, якого можна було дістатись, і у якому почали будувались заводи, з конвейєрів яких починали розбіг танки та стартові ступені ракет.
А спочатку вони пережили окупацію.
Щодо пращурів - інформації ще менше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-07-17 20:40:18 ]
:-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-17 21:08:35 ]
;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-07-21 20:16:52 ]
"А сонце палило… Кипів океан,
Варились омари, кити та акули.
Торкнувся потоп африканських саван.
Жирафи спинались – і теж затонули." - класно!)

І закінчення - дуже сподобалось.

А підтекст - казка)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-21 21:06:03 ]
Закінчення, або як модно тута казати, "кінцівка", нагадує поспішну втечу автора від продовження вірша, а літературного героя - від спільної проблеми сучасности до своїх, є вони чи їх нема. "Моя хата скраю, нічого не знаю".