Поезія - Валентина Попелюшка - Дві сторони медалі

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2019.11.13 00:36

un albo pıccolo

ось & танці що яничари
їхні чари ~ твої божі квіти
незвичайне & надзвичайне
доломіти початку літ

& огнів попелиста приязнь
прояв здогадів & відтінку
клеопатро моя провинносте

Наталя Мазур

2019.11.12 23:40

Вийду в листопад

В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
У сутінки вечірніх меланхолій.
Невипитий гарячий шоколад
Залишу десь біля трамвайних колій.

І хай трамвай позаду дзеленчить,
Мені із ним тепер не по дорозі.
Побачити б ту елегійну мить,

Микола Дудар

2019.11.12 22:41

Мона-моно

Били байдики… груші цупили
День на виворіт - в самий раз
Серед зелені - ми як руккало
Поміж кольору - білий наш…

Поцілунками в зав’язь вечора
Забинтовані сонні в рай
Із кастрюлі щось… щось із глечика

Іван Потьомкін

2019.11.12 22:11

Ігорю Бродському, невтомному мандрівникові

І знов валізи пакувать...
Здається, пройдено півсвіта,
Та серце, невгамовністю зігріте,
Нізащо не хоче спочивать.
Уже відкрито всі материки,
Та їх він самотужки відкрива для себе:
Поміж реліктових секвой шукає просинь неба,
Змагається із норовом св

Серго Сокольник

2019.11.12 20:53

Іловайськ

пам"яті Іловайського оточення*
***роздум. алегоричний складноструктурований вірш***

Йшла химерою ніч.
А розвиднілось- Боже святий...
Артилерії клінч
Охопив і нещадно гатив
Поле болем оте

Сергій Губерначук

2019.11.12 15:48

Симфонія життя присвячена…

Симфонію життя присвячено коханню!
На цій найвищій ноті я завис
у вашій партії фортепіанній
і час тягну, не падаючи вниз!

Тепер я соло мрію в обертнах,
позбавлений музичної канви!
Невже кінець?! Ще домінанта стогне!

Тамара Шкіндер

2019.11.12 14:26

***

Зірвався вітер, мов оскаженів.
Всією міццю тузає дерева.
В зелених кронах вимістив свій гнів.
Нуртує світом буря-королева.

Сипне дощем над персами полів,
Які лягли недавно відпочити.
Зволожить зерна, сховані в ріллі,

Олександр Сушко

2019.11.12 11:45

Може, годі?

Агов, колеги! Є рецепт для вас!
Відкрию тайну, щоб були у курсі:
Я анапестом вилікував сказ,
Гекзаметром - два пролежня на гузні.

Викачує навроки лиш пеон,
Забудькуватість - до снаги хорею.
Від геморою - дактиль. Ой', пардон!

Ігор Деркач

2019.11.12 10:34

Ментальні скрепи

Кацапа видає не сила духу,
а п’яна неупевнена хода
і перегар, коли воно під муху
і язикате, і туге на вухо
не чує, що Росія – це орда.

Це видає і дика поведінка.
Але існує нація така,

Тетяна Левицька

2019.11.12 09:37

Тебе люблю

Сьогодні я ще більше ніж учора
тебе люблю, моє життя, люблю.
Поглянь, коханий, ліхтаря опора
з туману ліпить бабу снігову.

У Маріїнськім парку надвечір'ям
гуляєм поміж стомлених алей.
Сховала далеч золоте сузір'я -

Любов Бенедишин

2019.11.12 08:21

Дарунок

Знов надія у серці гасне
І нуртує тривоги гребінь…
…Він приходить до мене вчасно,
Й не з’являється без потреби.

Я не знаю, якого Він рангу
І чи жде похвали від Бога.
Кажуть, в кожного є свій ангел,

Олександр Сушко

2019.11.12 06:55

Мир

Мій брат по крові каже: - Напиши
Про безпринципну зраду чорнороту.
Бо знову хочуть миру торгаші
З Росією, із сатаною, з чортом.

Кацап однині вже не тать, а ксен,
Ріднею стала лексика обсценна.
Цей мир війну у Київ принесе

Микола Соболь

2019.11.12 05:22

Про мудрість

Мудрість іде не зі сходу,
М’яко ступаючи в душу
Світоч, що ллється з народу
Визнати мудрістю мушу.
Хто не вбиває дитину,
Старість вітає привітно,
Бачить у жінці – людину,
Що біля донечки квітне.

Віктор Кучерук

2019.11.12 05:11

* * *

Г. С...
Пригадаю коли-небудь
І коханій розповім
Про хмаринок рух у небі
Несподівано блідім.
Без надуманих колізій,
Також любій розкажу,
Як дощу густа завіса

Тата Рівна

2019.11.11 21:16

Остання качка Чіо-чіо-сан

Дерева похилились у поклоні -
Рвав вітер. Він нагадував хто пан
Остання качка Чіо-чіо-сан
Крилами затуляє очі сонні
Своєму сину. Завтра відлетить
Вона — навік. У нього все ще буде
На протягах риплять хребти хвіртки
Рипкий той голос плещеться в

Ігор Деркач

2019.11.11 20:45

Дощовий мотив

Жалі і сум людей не надихають.
Коли сльозава настає пора,
а душі переповнює жура,
усі вони поезію чекають.

І хай дощі ідуть як із відра,
а сиві хмари небо укривають –
зійде зоря і сльози висихають,

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори (Поезія):

Андрій Скакодуб Архіп

2019.11.06

2019.11.03

2019.11.03

2019.10.31

2019.09.28

2019.09.27

2019.09.26

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Дата публікації	2013-04-21 11:54:14
Переглядів сторінки твору	2403
* Творчий вибір автора:	Любитель поезії
* Статус від Майстерень:	R2
* Народний рейтинг	5.186 / 5.5 (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень"	0 / 0 (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором	-
* Коефіцієнт прозорості:	0.797
Потреба в критиці	найстрогішій
Потреба в оцінюванні	не обов'язково
Автор востаннє на сайті	2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину	відсутній


О, знов назбиралося стільки роботи! Чи більше за всіх мені треба? Усі лиш моєї чекають турботи. Втомилася… Змилуйся, небо! Як важко тягти оту бричку буденну, А замість подяки ще й лають… І дім – повна чаша, життя не злиденне, Чомусь тільки щастя немає. Куди не поглянь – лиш одні егоїсти. Чи я для них замість магніту? Подай! Прибери! Дай що-небудь поїсти! Звалюся вже скоро від гніту.	Як добре, що є в мене дім і родина, Що діти - у світі найкращі. Мов сонечко ясне, кохана людина. Не зраджу, не скривджу ні за що. Приємно турботу свою дарувати І рідним, і тим, хто у скруті. Якого ще приводу треба для свята? – Життя!!! Ну хіба ж це не круто? Чи ранок, чи вечір, чи ніченька темна – Ні смутку, ні втоми не маю, Я кожну хвилину живу недаремно, Бо в серці - любові до краю.
*** Життєві по-різному бачимо далі: Чи вільний політ, а чи грати - Як дві сторони однієї медалі. Де ваша – самим обирати.