Авжеж, погляди жінок і чоловіків на деякі речі ніколи не співпадають:)Дякую, Лесю.:)

Ура! :)))

Ох, насмішили. :)Якщо у цього їжачка аж такий титул, то уявляю не титулованих!:)

Дякую, Олесю. Василь свою частину пригод їжачка з ПМ прибрав, але то його авторське право. А я, мабуть, підсвідомо відчувала, бо зберегла собі на пам'ять.:)

:)

Дякую.

Це найперше, що трапилось на очі у словниках, Гаріо: «Чи не те ж саме в сфері нашої психіки? Хіба не так само сліпо й завзято, всякими способами, сіємо “я”, шпурляємо направо, наліво, де тільки можна, готові до всього вчепити (М. Коцюбинський). налі́во й напра́во. Крокуючи вулицею, подоляк метав жартами наліво й направо, а словаки, весело юрмляючись довкола, на ходу зазирали йому в рота (О. Гончар).»
Крім цього, з власного досвіду, якось не траплявся мені вираз «ходити ліворуч» у значенні «зрадувати», тільки з «ходити наліво» :)
Мабуть, у боротьбі за праведну справу ми інколи перегинаємо палицю, Гаріо.
Тільки з позитивними емоціями, бо рада бачити,
Т.Р.

Штампи теж посідають певне місце у нашому лексиконі. Мають місце і звички. До мови можна звикнути, з якими б запозиченнями вона не була. "Наліво" - це перше, на що я звернув увагу. Зараз бачу більше.
"Чортополохів слатострастя" - цікава знахідка. І пориклад збігу приголосних.
Та мені нічого не муляє. А писати порожні фрази - це не моє. Може, вірш потрапить до збірки. То чому б не звернути увагу на деякі речі?
Про наліво та ліворуч, так само як і про безліч інших запозичень я нещодавно бачив статтю в Інтернеті. Читав - і каявся. І я, виходить, суржикомовний. Донині соромно.
А Ваш вірш гарний. Щоправда, тема відома.
"Глаза, как двє смородіни, а ротік - словно щєль. Ой, мама моя родная, ой, гдє моя шинель?
С тєх забил романтіку, знакомлюсь только дньом, а єслі вийдєт вєчєром, то ліш под фонарьом".
Це пісня, яку я чув у Ростові років зо 20 тому.
Чудова інтепретація у Вас вийшла.
Без критики і закидів,
Г.С.

Це була гра, Гарріо. Не вважаючи себе поетесою, котрій слід боятися заплямувати свою велику поезію невдалим словом чи замурзаністю теми, я дозволяю собі гру для підвищення настрою собі і іншим , навіть якщо там трапляються такі прикрі речі.:) Все одно мною написане зникне разом зі мною чи ще раніше. Я не намагаюсь втрапити у двері вічності, мені досить і спілкування з сучасниками, тож не будемо говорити про збірки.:)
А щодо мови, то процес її формування вічний, бо це жива тканина. Я думаю, не мені тут на цю тему лекції читати, і не кожна стаття в Інтернеті є останньою інстанцією. Краще бути живим суржиком, аніж мертвою латиною, я так думаю. Тому, як на мене, краще чути від співвітчизників суржик, котрий вони сприймають за українську, аніж заяви чистою російською про те, що в української мови немає майбутнього. А я просто намагаюсь повернути собі те, чого позбавили мене ще в дитинстві, тож зрозуміло, що не можу претендувати на безпомилкові рівні. Тому дуже вдячна Вам за Ваші коментарі.
До речі, дякую за пісеньку, я такої не чула, хоча анекдотів на цю тему безліч.
Широ,
Т.Р.

Ми тут загрались у переспіви та у КВНи.

Гарріо, я розумію Ваш сум за Високою Поезією, але те, що залишиться у віках, не може створюватись кожен день, у майбутнє стільки не влізе! Ви ж знаєте процес здобування коштовних камінців. А ми що, ми усього лиш ґрунт для їхнього виникнення…