Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.24
21:29
Сказав туристу футурист:
- Я-футурист! А ти -турист!
- Все вірно, - відповів турист,-
Який я в біса футурист?
- Я-футурист! А ти -турист!
- Все вірно, - відповів турист,-
Який я в біса футурист?
2025.12.24
15:51
Безсніжна зима. Беззмістовний мороз.
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.
Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.
Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від
2025.12.24
14:40
Ти бачив те, небачене ніким…
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.
В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.
В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,
2025.12.24
12:14
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.
Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.
Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу
2025.12.24
09:23
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
2025.12.24
06:54
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
2025.12.23
23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих
2025.12.23
22:04
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
2025.12.23
21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
2025.12.23
19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Сатира та гумор
Щастя...
Іронічні роздуми на тему
Я так і знала! Це трапилося знову! Вкотре вже обіцяю собі, що більше НІКОЛИ, НІЗАЩО, НІ В ЯКОМУ РАЗІ не братиму участі в жодній лотереї! І це не просто слова! Ну не щастить мені на гроші та призи, хоч лусни! Навіть у безпрограшній лотереї мені вдається програти! Не фортунить, не щастить, не везе, не таланить!
Та проходить якийсь час, розчарування забувається і знову хочеться спробувати своє щастя. Як там співається? "Не везе у смерті, повезе в коханні"?
- Ну-ну...А ґулі від граблів не болять?(внутрішній голос).
Ану їх! Та хіба якісь ґулі можуть мене зупинити? Та коли це якісь граблі могли зупинити жінку у самому розквіті сил? Ну луснуть ще раз по лобі, то й що? Зате граблі мої власні та ще й з рожевим бантиком! Позитив!
Закосметимо нову ґулю тональним кремом, припудримо і готово! "Я просто королева, я просто богиня"! А тепер при повній бойовій готовності йдемо шукати невловиме Щастя!
- Ага...тільки тебе воно й чекає, більше йому робити нічого! Цей товар на полицях не залежується, до того ж строк зберігання мінімальний!(внутрішній голос)
Нічого-нічого! Все не розберуть, мене чергами не налякаєш: терпіння і ще раз терпіння, ну і лікті звичайно. Ану розступіться, я тут вже стояла! І ліктями їх, ліктями! А деяких, особливо впертих і нігтями можна! А що? Нехай знають! Недарма ж три години нігті полірувала та рисочки з крапочками вимальовувала, у кращому стилі авангардизму!
- Ги-ги! Битва титанів!(внутрішній голос).
Я зараз когось гигикну! Ще трошки, ще трішечки, ще трішунічки! Ось, ось воно нарешті в моїх руках! Таке довгоочікуване, таке багатообіцяюче, таке примарносолодке Щастя! Руки тремтять, очі "два бриліанта, три карата", серце "макарену" витанцьовує - ВІДКРИВАЮ і...пурхнуло щось між пальцями, тенькнуло по серцю і...зникло!
- А я тобі казав, а я попереджав!(внутрішній голос)
Замовкни, бо придушу! І так кепсько. Он, здається, нова ґуля з'явилася...добре, що косметичку не забула.
P.S
Розлітається Велике Щастя, розсипається перлинами, осідає росою життєдайною у кожному дні, у кожній годині. У сході сонця, у чашці кави, у телефонному дзвінку, у посмішці, у потиску рук.
Не шукай Щастя, воно поруч.
(внутрішній голос)
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Щастя...
"Щастя - миттєве.
І щастя - таке бездонне!
Тільки
розкрийтеся,
в душу його
прийміть"
Любов Долик
Іронічні роздуми на темуЯ так і знала! Це трапилося знову! Вкотре вже обіцяю собі, що більше НІКОЛИ, НІЗАЩО, НІ В ЯКОМУ РАЗІ не братиму участі в жодній лотереї! І це не просто слова! Ну не щастить мені на гроші та призи, хоч лусни! Навіть у безпрограшній лотереї мені вдається програти! Не фортунить, не щастить, не везе, не таланить!
Та проходить якийсь час, розчарування забувається і знову хочеться спробувати своє щастя. Як там співається? "Не везе у смерті, повезе в коханні"?
- Ну-ну...А ґулі від граблів не болять?(внутрішній голос).
Ану їх! Та хіба якісь ґулі можуть мене зупинити? Та коли це якісь граблі могли зупинити жінку у самому розквіті сил? Ну луснуть ще раз по лобі, то й що? Зате граблі мої власні та ще й з рожевим бантиком! Позитив!
Закосметимо нову ґулю тональним кремом, припудримо і готово! "Я просто королева, я просто богиня"! А тепер при повній бойовій готовності йдемо шукати невловиме Щастя!
- Ага...тільки тебе воно й чекає, більше йому робити нічого! Цей товар на полицях не залежується, до того ж строк зберігання мінімальний!(внутрішній голос)
Нічого-нічого! Все не розберуть, мене чергами не налякаєш: терпіння і ще раз терпіння, ну і лікті звичайно. Ану розступіться, я тут вже стояла! І ліктями їх, ліктями! А деяких, особливо впертих і нігтями можна! А що? Нехай знають! Недарма ж три години нігті полірувала та рисочки з крапочками вимальовувала, у кращому стилі авангардизму!
- Ги-ги! Битва титанів!(внутрішній голос).
Я зараз когось гигикну! Ще трошки, ще трішечки, ще трішунічки! Ось, ось воно нарешті в моїх руках! Таке довгоочікуване, таке багатообіцяюче, таке примарносолодке Щастя! Руки тремтять, очі "два бриліанта, три карата", серце "макарену" витанцьовує - ВІДКРИВАЮ і...пурхнуло щось між пальцями, тенькнуло по серцю і...зникло!
- А я тобі казав, а я попереджав!(внутрішній голос)
Замовкни, бо придушу! І так кепсько. Он, здається, нова ґуля з'явилася...добре, що косметичку не забула.
P.S
Розлітається Велике Щастя, розсипається перлинами, осідає росою життєдайною у кожному дні, у кожній годині. У сході сонця, у чашці кави, у телефонному дзвінку, у посмішці, у потиску рук.
Не шукай Щастя, воно поруч.
(внутрішній голос)
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
