Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.09
18:01
Знову відчай рве душу сьогодні --
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.
Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.
Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,
2025.12.09
17:57
Замовкло дев'ятнадцяте сторіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?
Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?
Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,
2025.12.09
17:04
Для інших, ніби то, своя,
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.
Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.
Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
2025.12.09
15:07
В моїм мезозої
є зорі від Зої до зойків.
Вони на світанні
щоразу зникали востаннє,
лишаючи тільки
хвощів захаращені хащі,
де сплять динозаври,
роззявивши пастково пащі…
є зорі від Зої до зойків.
Вони на світанні
щоразу зникали востаннє,
лишаючи тільки
хвощів захаращені хащі,
де сплять динозаври,
роззявивши пастково пащі…
2025.12.09
12:47
Кішка, яка приблудилася
і так само раптово
утекла. Дружба виявилася
нетривалою. Що хотіла
сказати доля цією кішкою?
Що означала її раптова поява?
Кішка як таємнича подруга,
яка нічого не залишила
і так само раптово
утекла. Дружба виявилася
нетривалою. Що хотіла
сказати доля цією кішкою?
Що означала її раптова поява?
Кішка як таємнича подруга,
яка нічого не залишила
2025.12.09
09:12
Явився грудень-плакса в поволоці.
Де втратив білосніжність хмурень?
Спадають крапель сірі монологи
І кам'яні мокріють мури.
Брудні дороги лізуть зі сльотою,
А грудень не спішить нікуди.
Застряг на місці разом з темнотою.
Де втратив білосніжність хмурень?
Спадають крапель сірі монологи
І кам'яні мокріють мури.
Брудні дороги лізуть зі сльотою,
А грудень не спішить нікуди.
Застряг на місці разом з темнотою.
2025.12.09
06:23
Вечоріє рано і скупіє
Сонце нині більше на тепло, -
Заростає мулом безнадії
Нещодавніх прагнень джерело.
Обміліла сподівань криниця,
Сохнуть краплі залишків бажань, -
Мов життю вже радить зупиниться
Сутінню насичена межа...
Сонце нині більше на тепло, -
Заростає мулом безнадії
Нещодавніх прагнень джерело.
Обміліла сподівань криниця,
Сохнуть краплі залишків бажань, -
Мов життю вже радить зупиниться
Сутінню насичена межа...
2025.12.09
03:08
Осьде як це відбувалося би зараз, наскільки змога (символічно) уявити.
Я оголошую "унікальне свято" та запрошую всіх на берег моря. З міста-мільйонника приходять сотні дві-три.
- Браття та сестри! - кажу я. - Ми завжди сиділи тут і ні про що не думали
2025.12.09
02:34
Шановний авторе, скажіть, будь ласка, а коли саме ви намірені розпочати сягати глибокодумність скель?
А можна і мені з вами?
Отак би сіли на камені десь в горах перед скелями, перед шпилями отими засніженими, - і нумо сягати!
Сягаєм, сягаєм!...
2025.12.08
22:48
Вишенька закрила очі,
Листячком укрила ніжки
І лягла, у неї спочин …
Від садової доріжки
Десь тако за кроків зотри
Ще приліг горіх волоський
Каже, що запізня осінь…
Грудень з нічкою прискорить
Листячком укрила ніжки
І лягла, у неї спочин …
Від садової доріжки
Десь тако за кроків зотри
Ще приліг горіх волоський
Каже, що запізня осінь…
Грудень з нічкою прискорить
2025.12.08
22:29
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв,
Допомогти по змозі усім недужим.
Замаячіли на обрії могутні кедри леванонські.
Можна б і пе
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв,
Допомогти по змозі усім недужим.
Замаячіли на обрії могутні кедри леванонські.
Можна б і пе
2025.12.08
22:11
Засніжені вершини гір -
Шпилі, що пронизають небо.
Куди лише сягає зір,
Лечу я поглядом до тебе.
Засніжені вершини гір
На вістрях доброту тримають.
Ти зачаровано повір
Шпилі, що пронизають небо.
Куди лише сягає зір,
Лечу я поглядом до тебе.
Засніжені вершини гір
На вістрях доброту тримають.
Ти зачаровано повір
2025.12.08
17:21
Нації, що уявляють себе великими, одержимі манією «ощасливлювання» інших.
Була тая дружба, як собача служба.
Демократія потрібна демократам, масам потрібна охлократія.
Де українець шукає броду, там єврей наводить мости.
Історичні рішення не бу
2025.12.08
15:25
мчить лиха кохана
цілу ніч і день
їде аж до дідька
просити грошей
а дідька не узуєш
нині час одплат
каже їй вертай-но
що тратила назад
цілу ніч і день
їде аж до дідька
просити грошей
а дідька не узуєш
нині час одплат
каже їй вертай-но
що тратила назад
2025.12.08
07:18
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
2025.12.08
06:50
Перепілка ляскає у житі,
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Сатира та гумор
Щастя...
Іронічні роздуми на тему
Я так і знала! Це трапилося знову! Вкотре вже обіцяю собі, що більше НІКОЛИ, НІЗАЩО, НІ В ЯКОМУ РАЗІ не братиму участі в жодній лотереї! І це не просто слова! Ну не щастить мені на гроші та призи, хоч лусни! Навіть у безпрограшній лотереї мені вдається програти! Не фортунить, не щастить, не везе, не таланить!
Та проходить якийсь час, розчарування забувається і знову хочеться спробувати своє щастя. Як там співається? "Не везе у смерті, повезе в коханні"?
- Ну-ну...А ґулі від граблів не болять?(внутрішній голос).
Ану їх! Та хіба якісь ґулі можуть мене зупинити? Та коли це якісь граблі могли зупинити жінку у самому розквіті сил? Ну луснуть ще раз по лобі, то й що? Зате граблі мої власні та ще й з рожевим бантиком! Позитив!
Закосметимо нову ґулю тональним кремом, припудримо і готово! "Я просто королева, я просто богиня"! А тепер при повній бойовій готовності йдемо шукати невловиме Щастя!
- Ага...тільки тебе воно й чекає, більше йому робити нічого! Цей товар на полицях не залежується, до того ж строк зберігання мінімальний!(внутрішній голос)
Нічого-нічого! Все не розберуть, мене чергами не налякаєш: терпіння і ще раз терпіння, ну і лікті звичайно. Ану розступіться, я тут вже стояла! І ліктями їх, ліктями! А деяких, особливо впертих і нігтями можна! А що? Нехай знають! Недарма ж три години нігті полірувала та рисочки з крапочками вимальовувала, у кращому стилі авангардизму!
- Ги-ги! Битва титанів!(внутрішній голос).
Я зараз когось гигикну! Ще трошки, ще трішечки, ще трішунічки! Ось, ось воно нарешті в моїх руках! Таке довгоочікуване, таке багатообіцяюче, таке примарносолодке Щастя! Руки тремтять, очі "два бриліанта, три карата", серце "макарену" витанцьовує - ВІДКРИВАЮ і...пурхнуло щось між пальцями, тенькнуло по серцю і...зникло!
- А я тобі казав, а я попереджав!(внутрішній голос)
Замовкни, бо придушу! І так кепсько. Он, здається, нова ґуля з'явилася...добре, що косметичку не забула.
P.S
Розлітається Велике Щастя, розсипається перлинами, осідає росою життєдайною у кожному дні, у кожній годині. У сході сонця, у чашці кави, у телефонному дзвінку, у посмішці, у потиску рук.
Не шукай Щастя, воно поруч.
(внутрішній голос)
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Щастя...
"Щастя - миттєве.
І щастя - таке бездонне!
Тільки
розкрийтеся,
в душу його
прийміть"
Любов Долик
Іронічні роздуми на темуЯ так і знала! Це трапилося знову! Вкотре вже обіцяю собі, що більше НІКОЛИ, НІЗАЩО, НІ В ЯКОМУ РАЗІ не братиму участі в жодній лотереї! І це не просто слова! Ну не щастить мені на гроші та призи, хоч лусни! Навіть у безпрограшній лотереї мені вдається програти! Не фортунить, не щастить, не везе, не таланить!
Та проходить якийсь час, розчарування забувається і знову хочеться спробувати своє щастя. Як там співається? "Не везе у смерті, повезе в коханні"?
- Ну-ну...А ґулі від граблів не болять?(внутрішній голос).
Ану їх! Та хіба якісь ґулі можуть мене зупинити? Та коли це якісь граблі могли зупинити жінку у самому розквіті сил? Ну луснуть ще раз по лобі, то й що? Зате граблі мої власні та ще й з рожевим бантиком! Позитив!
Закосметимо нову ґулю тональним кремом, припудримо і готово! "Я просто королева, я просто богиня"! А тепер при повній бойовій готовності йдемо шукати невловиме Щастя!
- Ага...тільки тебе воно й чекає, більше йому робити нічого! Цей товар на полицях не залежується, до того ж строк зберігання мінімальний!(внутрішній голос)
Нічого-нічого! Все не розберуть, мене чергами не налякаєш: терпіння і ще раз терпіння, ну і лікті звичайно. Ану розступіться, я тут вже стояла! І ліктями їх, ліктями! А деяких, особливо впертих і нігтями можна! А що? Нехай знають! Недарма ж три години нігті полірувала та рисочки з крапочками вимальовувала, у кращому стилі авангардизму!
- Ги-ги! Битва титанів!(внутрішній голос).
Я зараз когось гигикну! Ще трошки, ще трішечки, ще трішунічки! Ось, ось воно нарешті в моїх руках! Таке довгоочікуване, таке багатообіцяюче, таке примарносолодке Щастя! Руки тремтять, очі "два бриліанта, три карата", серце "макарену" витанцьовує - ВІДКРИВАЮ і...пурхнуло щось між пальцями, тенькнуло по серцю і...зникло!
- А я тобі казав, а я попереджав!(внутрішній голос)
Замовкни, бо придушу! І так кепсько. Он, здається, нова ґуля з'явилася...добре, що косметичку не забула.
P.S
Розлітається Велике Щастя, розсипається перлинами, осідає росою життєдайною у кожному дні, у кожній годині. У сході сонця, у чашці кави, у телефонному дзвінку, у посмішці, у потиску рук.
Не шукай Щастя, воно поруч.
(внутрішній голос)
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
