ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Жінка на міському балконі
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Песиголовець*
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Чайки
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
* * *
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
З голосу Езопа
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / VII Лірика російською мовою

 Судьба
Судьбу свою ни в чем не упрекаю,
На много бы ее хватило книг.
Да кто напишет? Кто их прочитает?
Вон сколько "героинь" вокруг таких!

Я даже не мечтаю о покое,
От жизни все приму как благодать,
А в ней порой случается такое,
Что ни в одной из книг не прочитать...




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-09-30 07:58:33
Переглядів сторінки твору 3383
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-09-30 11:34:21 ]
Хотелось посоветовать, очень хотелось посоветовать - где-то разжижить, что-то сгустить. Я же не из тех читателей, которые пребывают в безоглядном серфинге на волнах чисто эмоций.
"Героини" не заставили долго ждать. Припомнилась Золушка (в прямом переводе "Замарашка", а сказочном - Попелюшка), чудесная девочка на выданье из глубинки. Припомнилась и печальная история, мудро оборвавшаяся для читателя на самом счастливом моменте :)

http://maysterni.com/publication.php?id=95662
В гиперссылках я БМП (Без Малейшего Понятия).

Благодарствую за стихотворение.
P.S. "Книг" благозвучнее рифмуется с "миг" и т.п.
"Упрекаю - читает" - уж больно прозрачна.
Вторая строфа великолепна :)
Кроме шуток, а тоже чисто субъективно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-01 15:16:12 ]
Все ж обіцяю подумати над вдосконаленням першої строфи. Хоч і "бррошенное вскользь", а хочеться-таки, щоб було гарно.
Дуже вдячна за поради і підказки. Повторюсь, бо вже не раз таке писала іншим моїм "коментаторам" - дуже ціную небайдужий погляд "со стороны".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-10-01 17:08:39 ]
А я обещаю подкинуть свежие идеи :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-10-03 14:51:27 ]
Судьба моя, тебя не отвергая,
Я отдаюсь писательской среде.
И там ты есть, но чуточку другая -
Такая же, по сути, как везде.

Затем можно плавно перейти к мысли, лишающей покоя Вашу ЛГ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-04 08:12:56 ]
Цікавий варіант!
А знаєте, "даже не мечтая о покое", я вже кілька днів мудрую, як би цей віршик "прихорошити". Ось що придумалося, як Вам такий варіант:

Судьбу свою ни в чем не упрекаю,
На много бы ее хватило книг:
Про Золушку, лягушку, Герду с Каем,
Скитаний век и счастья - редко - миг...

Якщо матимете час і бажання, загляньте на мій "вірш-візитку" "Золушка" (перший в рубриці "Лірика російською"). Цікава була б Ваша думка щодо нього:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-10-03 14:57:48 ]
Я не против правок-поправок.
Это экспромт, к которому я шел три дня и две ночи.
Безусловно, он может не понравиться поэтам, пришедшим, так сказать, за орденами. Дефицит мощнейших метафор и взрывной поэзии наяву. Но многим вещам свойственно являть свою красоту в развитии - и эта аксиома известна еще со времен андерсеновских сказок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-04 08:17:58 ]
У кожного автора - свій стиль і "почерк". Я захоплююсь поетами, які пишуть витончено, високо, алегорично. Та сама так, напевно, ніколи не писатиму. При бажанні, напевно, зуміла б, але то були б "штучні вірші", російською "искусственные" - тобто несправжні, ненатуральні, не мої. Бо так не тільки писати - думати треба. Комусь це вдається, і таких авторів не можна не помітити серед тисяч, а комусь - краще щось простіше:)
Така моя особистп думка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-04 10:47:10 ]
Знаєте, Алексію, такі співрозмовники, як Ви - для мене на вагу золота, без іронії. Чому? Бо примушують працювати над кожним твором, відкинувши виправдання, що це- серйозний вірш, а оце - так, етюд, "що Бог послав"... Ваші доброзичливі "пенделі":)) спонукали мене допрацювати цей "набросок" про судьбу. Ось що наразі вимальовується:

Судьба моя! Тебя понять непросто:
То радости, то горести струя,
Бываешь и молитвой ты, и тостом, -
Такая, как у многих, но своя.

Ни в чем тебя, поверь, не упрекаю,
Читаю дни фрагментами из книг,
Про Золушку, лягушку, Герду с Каем,
Скитаний век и счастья светлый миг...

И даже не мечтаю о покое,
От жизни все приму как благодать,
А в ней порой случается такое,
Что ни в одной из книг не прочитать...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-10-04 11:36:20 ]
"Бываешь и молитвою, и тостом".
Правда, "тост" мне не по душе. Не люблю выпивку. Лучше, как по мне, "косячок забить". Цивилизованно, конечно, и не конфликтуя с законом.
Сиюминутные стихи выигрывают за счет их сиюминутности, при том условии, что автор - истинный мастер поэтического слова.
Стихи же, рожденные в результате кропотливого труда, могут выглядеть мертвыми, по крайней мере, в глазах тех поэтов, которые не признают правок и какой-либо работы над текстами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-10-04 11:43:49 ]
Улетной метафористики, похоже, маловато.
Здесь на сайте есть, как минимум, несколько таких школ. Их марксами и энгельсами являются известные нам талантливые поэты, а отчасти - и ремесленники и графоманы. В интересах этики форумного общения имена не обнародуются. А понятия "ремесленники" и "графоманы" я использую в самом лучшем смысле.

Привет из Белокаменной.
Некогда :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-10-04 13:33:06 ]
Возможно, Лягушка неуместна. Речь, как я понимаю, идет о брачных союзах.
Всем ли известна сказка, где главными фигурантами по делу выступали явно не сказочные герои?
Может быть, Золушка и принц более известны?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-04 14:41:41 ]
Лягушка - и правда, спорно. Наверное, лучше: про Золушку и принца, Герду с Каем.
А тосты, пожалуй, оставлю. Это намек на праздничные застолья, которые время от времени дкорируют наши судьбы, по крайней мере, конкретную "воспеваемую" судьбу.
п.с. А Вы действительно, живя в Москве, пребываете на укр. поэтическом сайте? Ничего такого, просто интересно. Хотя понимаю - этот сайт достаточно высокого уровня требований к мастерству, посему на нем интересно тем, кто стремится к росту.