ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Проза
/
РЕДАКТОРСЬКИЙ ЩОДЕННИК
"УНІВЕРСИТЕТСЬКА ПРАКТИКА". Із листів_10_ІІ_07
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"УНІВЕРСИТЕТСЬКА ПРАКТИКА". Із листів_10_ІІ_07
Привіт вам, шановна Z!
У першу чергу, вдячний за ваш дозвіл оприлюднити листа на сторінках “Майстерень”.
Дякую за теплі слова, дякую за розуміння, а також за щирі пояснення вашого бачення ситуації, подій. Не зміг відразу відписати вам через технічні несправності, тільки щойно все виправили.
Знаєте, у кожного ніби своя дорога, і, можливо, усі ці шляхи рівноцінні,
якщо їх проходити з достоїнством і людяністю. Інша справа, що можна ставити перед собою більш високі завдання, більшого від себе вимагати
і з різних причин, наприклад, аби таки пройти свою дорогу до дарованої
кожному Вищої цілі.
Я згідний із вами, що коли вимагати кращого тільки від оточення, то нічого
доброго з того не вийде, а деякі наші автори свідомо чи підсвідомо
орієнтовані тільки на формування поблажливого до своєї персони оточення.
А створивши таке оточення, намагаються ним керувати і керувати в напрямку зовсім не поетичному.
Усвідомлені такі діяння, без жодних думок образити кого не будь, я би назвав "університетською практикою". Це, як на мене, модель поведінки переважної більшості наших гуманітаріїв - авторів, які працюють у великих колективах науково-дослідницьких чи навчальних закладів і добре знають, як у таких колективах “триматися на плаву”.
Можливо це правило також успішно діє на інших самвидав-ресурсах, утім, окрім нашого. На нашій поетичній території визначальною річчю є авторський поетичний рівень, який проявляється серйозністю чи не серйозністю авторської поезії, серйозністю коментарів, глибиною бачення, красою рядків, співпрацею з мовою.
Звичайно є різні прояви такої, ще раз перепрошу за деяку неточність моєї назви, "університетської практики". У випадку поетичної талановитості
автора-гуманітарія, окрім формування оточення, шліфування тонкощів
перебування у ньому, відбувається і барвний мистецький процес, який у цьому строгому оточенні поетичних, наукових, фахових, в основному,
посередностей, набуває характеру яскравої гри. І без жодної явної
серйозності. Мистецька серйозність - серйозне порушення правил в оточенні посередностей. Чи не звідси і купа наукових розробок у напрямку "смерть автора", "смерть поезії", і інших містифікацій?
Така "університетська практика" помітна і в творчості деяких наших
талановитих “Самвидав” авторів. Але думаю, що це минуще. Таланти зобов'язані проростати вглиб.
Стосовно не надто талановитих в поезії авторів-гуманітаріїв, що сповідають
"університетську практику" на території "Самвидаву", - вони на сторінках "Майстерень" хочуть знайти приємне, комфортне для себе
"наче творче" існування. Створюють частими лестощами і захвалюваннями, і зависоким оцінюваннями своє "робоче" оточення. І, так чи інакше, таким ось чином намагаються ним керувати. Але наш ресурс “Самвидаву” направлений до іншого щастя, Поетичного. :) Тому неминуче і виникають конфлікти під час свідомих чи не свідомих спроб таких авторів
утримати свій статус у житті "Самвидаву", а отже і втримувати "Майстерні" на своєму рівні, впливати на напрямок загального руху. :(
Є , також, багато проблем і в не гуманітаріїв, але останні на нашому ресурсі чомусь ніколи не займаються створенням осередків, на кшталт, зон впливу.
Так, чи інакше, загальні розмови на загальні не поетичні теми будуть із загальних сторінок невдовзі частково вилучені. Вони "житимуть" у чатах, і на авторських сторінках усіх тих, хто не проти такого спілкування.
І ви правильно зауважили, шановна Z, що ставити оцінки "у помсту" ніяк не можна. Ті, хто роблять такі речі, а це часто відбувається і на тлі емоційного, захвалювального типу коментування, будуть тимчасово позбавлені можливості оцінювати інших, але тільки на час свого мистецького становлення.
А зараз про найбільш делікатне.
Шановна Z, стосовно вашої творчості маю відчуття, що є декілька речей, які мимоволі тиснуть на вас. По-перше, ви юна і приваблива жінка, і цілком природно, що обставини складаються частіше таким чином, що вам важко відійти від дійства, де ви на передньому плані. Повторю, це у вашому випадку природно і в майбутньому, за правильного вашого курсу не суперечитиме подальшому поетичному зростанню.
Друге, умови в Україні, нині не найлегші для зосередження зусиль тільки на мистецтві поезії, але кількість праці і тут завжди переходитиме у якість.
Як кажуть мудрі - легкі шляхи відкриваються тільки після важкого.
Мої поради вам - десь у середині себе погодитися із тим, що варто шукати і знаходити прекрасне за межами себе, що навчитися виходити із себе “дорогої” дуже важливо, бо колись це таки станеться всерйоз і надовго, отож - дрібниці і не дрібниці Життя за межами вашого прекрасного "я", як орієнтир. І не потрібно неймовірних зусиль! Головне отримувати від такого дослідження насолоду.
Насолоду здобуття себе завтрашньої.
Успіхів вам, успіхів нам усім. :)
Щиро ваш, редактор.
У першу чергу, вдячний за ваш дозвіл оприлюднити листа на сторінках “Майстерень”.
Дякую за теплі слова, дякую за розуміння, а також за щирі пояснення вашого бачення ситуації, подій. Не зміг відразу відписати вам через технічні несправності, тільки щойно все виправили.
Знаєте, у кожного ніби своя дорога, і, можливо, усі ці шляхи рівноцінні,
якщо їх проходити з достоїнством і людяністю. Інша справа, що можна ставити перед собою більш високі завдання, більшого від себе вимагати
і з різних причин, наприклад, аби таки пройти свою дорогу до дарованої
кожному Вищої цілі.
Я згідний із вами, що коли вимагати кращого тільки від оточення, то нічого
доброго з того не вийде, а деякі наші автори свідомо чи підсвідомо
орієнтовані тільки на формування поблажливого до своєї персони оточення.
А створивши таке оточення, намагаються ним керувати і керувати в напрямку зовсім не поетичному.
Усвідомлені такі діяння, без жодних думок образити кого не будь, я би назвав "університетською практикою". Це, як на мене, модель поведінки переважної більшості наших гуманітаріїв - авторів, які працюють у великих колективах науково-дослідницьких чи навчальних закладів і добре знають, як у таких колективах “триматися на плаву”.
Можливо це правило також успішно діє на інших самвидав-ресурсах, утім, окрім нашого. На нашій поетичній території визначальною річчю є авторський поетичний рівень, який проявляється серйозністю чи не серйозністю авторської поезії, серйозністю коментарів, глибиною бачення, красою рядків, співпрацею з мовою.
Звичайно є різні прояви такої, ще раз перепрошу за деяку неточність моєї назви, "університетської практики". У випадку поетичної талановитості
автора-гуманітарія, окрім формування оточення, шліфування тонкощів
перебування у ньому, відбувається і барвний мистецький процес, який у цьому строгому оточенні поетичних, наукових, фахових, в основному,
посередностей, набуває характеру яскравої гри. І без жодної явної
серйозності. Мистецька серйозність - серйозне порушення правил в оточенні посередностей. Чи не звідси і купа наукових розробок у напрямку "смерть автора", "смерть поезії", і інших містифікацій?
Така "університетська практика" помітна і в творчості деяких наших
талановитих “Самвидав” авторів. Але думаю, що це минуще. Таланти зобов'язані проростати вглиб.
Стосовно не надто талановитих в поезії авторів-гуманітаріїв, що сповідають
"університетську практику" на території "Самвидаву", - вони на сторінках "Майстерень" хочуть знайти приємне, комфортне для себе
"наче творче" існування. Створюють частими лестощами і захвалюваннями, і зависоким оцінюваннями своє "робоче" оточення. І, так чи інакше, таким ось чином намагаються ним керувати. Але наш ресурс “Самвидаву” направлений до іншого щастя, Поетичного. :) Тому неминуче і виникають конфлікти під час свідомих чи не свідомих спроб таких авторів
утримати свій статус у житті "Самвидаву", а отже і втримувати "Майстерні" на своєму рівні, впливати на напрямок загального руху. :(
Є , також, багато проблем і в не гуманітаріїв, але останні на нашому ресурсі чомусь ніколи не займаються створенням осередків, на кшталт, зон впливу.
Так, чи інакше, загальні розмови на загальні не поетичні теми будуть із загальних сторінок невдовзі частково вилучені. Вони "житимуть" у чатах, і на авторських сторінках усіх тих, хто не проти такого спілкування.
І ви правильно зауважили, шановна Z, що ставити оцінки "у помсту" ніяк не можна. Ті, хто роблять такі речі, а це часто відбувається і на тлі емоційного, захвалювального типу коментування, будуть тимчасово позбавлені можливості оцінювати інших, але тільки на час свого мистецького становлення.
А зараз про найбільш делікатне.
Шановна Z, стосовно вашої творчості маю відчуття, що є декілька речей, які мимоволі тиснуть на вас. По-перше, ви юна і приваблива жінка, і цілком природно, що обставини складаються частіше таким чином, що вам важко відійти від дійства, де ви на передньому плані. Повторю, це у вашому випадку природно і в майбутньому, за правильного вашого курсу не суперечитиме подальшому поетичному зростанню.
Друге, умови в Україні, нині не найлегші для зосередження зусиль тільки на мистецтві поезії, але кількість праці і тут завжди переходитиме у якість.
Як кажуть мудрі - легкі шляхи відкриваються тільки після важкого.
Мої поради вам - десь у середині себе погодитися із тим, що варто шукати і знаходити прекрасне за межами себе, що навчитися виходити із себе “дорогої” дуже важливо, бо колись це таки станеться всерйоз і надовго, отож - дрібниці і не дрібниці Життя за межами вашого прекрасного "я", як орієнтир. І не потрібно неймовірних зусиль! Головне отримувати від такого дослідження насолоду.
Насолоду здобуття себе завтрашньої.
Успіхів вам, успіхів нам усім. :)
Щиро ваш, редактор.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Від кохання і до любові - Із листів_12_ІІ_07"
• Перейти на сторінку •
"Словотворення, запозичення, використання - ідеї та рішення"
• Перейти на сторінку •
"Словотворення, запозичення, використання - ідеї та рішення"
Про публікацію