Я много лет твердила, что Украину спасет поколение,
родившееся после приобретения независимости.
Какая у нас молодежь!
:) :) :)

Сподобалося! Молодь варта!

Правдиво, Ірино! :)) Вже перший рядок вірша своїм метафоричним динамітом влучає в ціль! :))

"Молодь вірить, не складає руки". У мене є час на перегляд світлин та відео з майдану. Подеколи шокують вигуки молоді, бо....... матюк на матюкові скандують. Отара. Чи немає в українській мові потрібних слів? Дивлюся на молодь, яка гаряче прагне змін - і думаю: а чи спроможна оця молодь розбудувати державу? Така вона розмаїта. І батьки, що стоять, чекаючи поліпшень, здається, думають, що вони, оці поліпшення, - манна небесна. Мабуть, мій коментар зайвий. Даруйте). Але так багато читаю віршів, присвячених цим подіям. Ейфорія авторів дивує. А що далі? Хтось задумувався?

Ось пише Олександр Афонін на ФБ:
"Повний сумбур почуттів... З одного боку, гордість за народ, за киян, з якими сьогодні крокував з парку Шевченка і стояв на Майдані, за їхню громадянську позицію, висловлену відкрито і в повний голос. З іншого — шок від провокацій, вчинених у будівлі КМДА і на Банковій. Окрім цього, ще й розуміння, що за цим протестним рухом немає жодної здорової, тверезої і дійсно державницьки налаштованої політичної сили. Бо її просто нема! Повибивати вікна і двері, проскандувати лозунги і речівки, поміняти у високих чиновницьких кабінетах одних зажерливих напівдебілів на інших, не менш зажерливих, — це без проблем для нинішніх діючих політиків. А що далі?! Хотіти і могти — це абсолютно різні речі! Держава, її економіка, освіта, наука летять у прірву! Хто зупинить цей смертельний для України і її народу політ? Європа?! Росія?! Китай?!.. Чи знову чергові «польові командири», які, як в анатомці студенти-медики, на напівмертвому тілі країни будуть робити нові і нові «надрізи», освоюючи «ази» абсолютно невідомої їм науки, яка називається «державне управління»?! В Інтернеті вже «світилися» прізвища таких «претендентів» на міністерські посади. Але ж серед них нема нікого, хто дійсно пройшов цю школу державного управління і може запропонувати оптимальну програму виведення держави з прогресуючої, всепоглинаючої кризи!
Тому, вийшовши на Майдан, ставлю собі і вам, друзі, запитання: «Для кого конкретно, по прізвищах, ми вибиваємо владні крісла з-під задів нинішніх можновладців? Чи спроможні будуть ці люди зробити те, що потрібно країні і нації у їхньому нинішньому стані, чи ми отримаємо чергову когорту безвідповідальних «поліпшувачів» свого особистого, а не нашого життя?» Ми повинні отримати від нинішніх лідерів опозиції конкретну і чесну відповідь на ці запитання!
І ще. Один із відомих європейських політиків минулого колись сказав, що державний управлінець не мусить мати партійної приналежності, а мусить мати один обов'язок — професійно і чесно виконувати справу, яка називається служіння народу...".

Мудро пише.

гарний вірш! Зараз, як ніколи, народові потрібна надія на покращення життя та встановлення миру і зупинка кровопролиття, впевненість у завтрашньому дні...Сподобався незвичний задум з римуванням та гарні яскраві образи!)

Орисю! Добре написано. І я вірю в нашу молодь, не-онуків-ілліча. А хіба ми мали інший вихід, якщо захланний сусід не дає нам розвиватися еволюційно? Це зауваження не для Вас особисто, бо ми однодумці, а для тих "розумак", які полюбляють на чужих сторінках обпльовувати Майдан... Пробачте.