Може, й так. :)

Передивився. Відгукнувся. Бажаю успіхів! :)

:) Ага, Пегас - безпартійна Галушка. :)))

Дяка, Тетяно!

О, Владиславе, і я не менш радий, що Вам сподобалась моя пародія - дякую щиро!

З.І. О, так, звичайно, навіть тут на моїй сторінці є докази цього: наприклад, 2 пародії на вірші автора, який побажав зостатись невідомим - і ось я вже й сам забув, як його звати, так що мрія таки здійснилась, принаймні, на окремо взятому сайті і з окремо взятим автором. :) Та що там казати: є автор, на вірші якого я написав цілих шість пародій (сподіваюсь, не найгірших, оскільки деякі з них отримали чудові відгуки, але не від винуватця їх появи - той, натомість, на жодну з них не знайшов жодного доброго слова, а, навпаки, переслідував мене по усьому Інтернету і вимагав видалити навіть згадки про його ім'я в епіграфах, в іншому разі погрожував подати до суду за порушення авторського права. Хоча, здається, хто, як не я, найбільше і піклуюсь про дотримання авторського права згідно Закону України "Про авторське право та суміжні права". Ось і така от буває реакція на пародії.

Як полюбляють казати політики на ток-шоу, дякую за запитання. :)
Воно цікаве, тому на нього не менш цікаво знайти відповідь. Адже натхнення написати пародію приходить так само, як і натхнення написати просто вірш чи оповідання, з тією різницею, звісно, що перше приходить після прочитання речі, яка чимось зацікавила. Коли бачиш у автора щось таке, що можна гумористично чи й навіть сатирично обіграти. А тоді чекати на його реакцію, звісно, якщо така буде. :)

Можна і так сказати. :) Щодо пародії - аналогічно. :)

:) Ага. ;)

...у нашому домі?.. )) Ага, особливо на фоні "6"-ток за віршики з дієслівними римами. ))))))

Вже нема. )