ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.07.12 21:59
Заплющив очі. Темрява сліпа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.

Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа

Роксолана Вірлан
2026.07.12 21:51
я розумію: надим горя,
донебне пасмо голосінь,
баюри крові - барв кагору
це нині, млин, не шарм, а тінь,

що впала, втялася, всіклася
в сумління, в тишу за вікном
іще живих. Не має спасу

Вячеслав Руденко
2026.07.12 19:49
Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,

Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні

Євген Федчук
2026.07.12 15:11
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес

Борис Костиря
2026.07.12 13:42
Насувається сніг всеохопний,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.

Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,

Роксолана Вірлан
2026.07.12 12:08
Душа віршами з тіла проривається -
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить

і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу

хома дідим
2026.07.12 10:33
ми на березі ріки
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю

Устимко Яна
2026.07.12 10:31
люблю римовані вірші
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді

у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім

Віктор Кучерук
2026.07.12 07:20
Поки сонця-світу -
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?

Ірина Вовк
2026.07.12 06:37
СПАЛАХ ДРУГИЙ. «СТУПАЙ, СЕСТРО, НА БІЛЕ ПОЛОТНО…» За вузьким вікном-бійницею монастиря Адмонта невситима різдвяна віхола на мить затихла, лишаючи по собі важку, липку тишу. У кутку келії сестра Беата беззвучно, мов тінь, підійшла до столу, щоб замінит

Роксолана Вірлан
2026.07.11 21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки

на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,

Вячеслав Руденко
2026.07.11 20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,

Вадим Василенко
2026.07.11 19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.

Віктор Кучерук
2026.07.11 18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.

Борис Костиря
2026.07.11 13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.

хома дідим
2026.07.11 13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Павленок / Вірші / Майже колишній

 Cумнівно
Любити тебе... так сумнівно і так недоречно.
Як зі скрині старої дістати пропилені речі.
Одягти і себе не впізнати в свічаді навпроти,
Хоч постава та ж сама і вигнута лінія рота.
Тільки очі змінились: з зелених зів’яли в пісочні...
Згадка наших побачень бурхливих осінньо-наочна.
Коли душі – загострені леза, й чуття – обопільні.
І твій видих – оголена пристрасть:
«Ми – божевільні...»
Почуття, ніби плаття старі, які вийшли із моди...
І тобі віддавати себе... ніби проти природи.

Знов любити тебе... Чи можливо? ...цей страх обпектися...
Але ще неможливіше твого кохання зректися...

***
Під впливом Забужко

18.02.2007





Найвища оцінка Василь Роман 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олег Матвєєв 4.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-02-18 17:11:10
Переглядів сторінки твору 5129
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.709 / 5.25  (4.739 / 5.35)
* Рейтинг "Майстерень" 4.896 / 5.5  (4.620 / 5.26)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2023.09.14 18:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Матвєєв (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-18 19:16:15 ]
Цікава, принаймні мені, тема "повторного кохання" (наскільки я зрозумів) і, особливо, думка жінки! Дякую :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Роман (М.К./М.К.) [ 2007-02-18 21:16:24 ]
Мода

Повертається часто, бо вона вередлива -
І у платті старому ти будеш щаслива...
Ти не встигнеш за нею ні в якому разі,
Бо сьогодні - є міні, а вчора ще максі...

Почуття хоч у ретро, хоча й у модерні,
Залишаються в серці...лиш трохи химерні,
Як стара вишиванка - побарок бабусі...
Не зрікайся кохання... й будь щаслива, Ірусю!

Іринко!

Вірш у твоєму самобутньому стилі.Дуже сподобався -бо він від душі...

Успіхів Тобі у всьому - вроботі, житті і головне в коханні! РВ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-18 21:46:56 ]
Васю, дякую:) зокрема, за те, що мучив мене з ритмом... врешті, змінила останні строчки... тепер є той склад, якого тобі так не вистачало!!!

за що люблю я Василя Романа...
за те, що розсмішити може даму:)
а ще до рим підходить він незвично...
і ритм підшукує математично:)
а ще він розуміється на моді..
тому його поради всі - природні:)
хоч він мене уже замучив ними!!!
але слухнянішими стали рими:)

а ще теплом від ділиться здаля...
за це люблю Романа Василя:))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-18 22:09:26 ]
І твій видих – оголена пристрасть:
«Ми – божевільні...»
Почуття, ніби плаття старі, які вийшли із моди...
І тобі віддавати себе... ніби проти природи.
Класно сказано, дуже влучно! Порівняння любові з витяганням зі скрині запилених речей заслуговує на окрему похвалу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-18 22:12:30 ]
дяка:) старалась...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Шуст (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-19 02:15:34 ]
Прекрасний вірш, Ірино...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-19 12:38:25 ]
Ірино, добре, що Ви передумали і повернулись, але от із колишніми почуттями, то справа дуже сумнівна - це точно. ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2007-02-19 14:12:57 ]
Ірино, вітаю з поверненням на сайт. Здається, це найпроникливіший з ваших віршів. Особливо вразили рядки:
Почуття, ніби плаття старі, які вийшли із моди...
І тобі віддавати себе... ніби проти природи.

Маленька, чисто субєктивна заувага! Може замість
Але ще неможливіше твого кохання зректися...

Зробити
Але все ж неможливо такого кохання зректися...
Або
Та чомусь неможливо такого кохання зректися...

Але це вже вірішувати Вам :)))




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-19 14:35:28 ]
Юрію, дозвольте з Вами не погодитись.
Якщо Ви помітили, то у Ірини йде запитання: "Знов любити тебе... Чи можливо? ...цей страх обпектися...
Але ще неможливіше твого кохання зректися..."
Якась невпевненість щодо можливості зречення проглядається.
А у Ваших варіантах звучить вже "неможливо", як переконання, що немає іншого "виходу", як приречення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-19 17:15:11 ]
Марто, Мирославо, Юрію - дякую:)

Знаєш, Юро... не знаю, як щодо найпроникливішого, але писався на одному подиху... Потім тільки РВ мучив з ритмом у останніх строчках. але то - дрібниці... два слова та розділовий знак:)

І тільки маю погодитися з Мирославою щодо зречення-приречення... ех, не розумієте ви жіночої душі:)

Наостанок. Все ж хочеться зрозуміти Олега Матвєєва: що не так?