
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Юрко Вербицький, простий, небалакучий львів'янин з чесним поглядом

Ми з Юрієм Вербицьким бачилися порівняно не часто. Принаймні, менше, аніж могли би зустрічатися майже родичі, думаючи, що перед нами попереду ще ціла вічність. Вистачало, в основному, того, що "крутилися" в близьких колах. Жодних розмов про політику - розмовляти чи піддаватися масовим уподобанням, це було не його. Просто - абсолютний потяг до альпінізму, до скромності у всьому, до максимальної і ненав'язливої чесності в стосунках. Абсолютно надійний, як друг, трохи нещасливий у коханні, абсолютний трудоголік, залюблений у сейсмологію ( це ж бо ледь не завжди - гори). Порівняно недавно всім колом - друзі і родина наполягли, аби він таки захистив наукову ступінь к.н.д. фізико-математичних наук. Це йому не надто було потрібно, але відмовляти у хороших справах Юрій не вмів, та й науковий досвід накопичений був чималий. Але ж гори, робота в інституті, але ж улюблений пес, це для нього було заняття на кожну мить... Тим не менше, що повинен був зробити - те і зробив. Так було завжди. Те саме з Євромайданом. Без слів, без тривалого роздумування, взявши відпустку за "свій рахунок", зібрався і поїхав. І що там було йому збиратися... До походних умов звиклий, до голоду, холоду, болю - теж. На важкий, порівняно нещодавній перелом (теж гори) ноги, майже не зважав. Казав, чим менше згадуватиму про ногу, тим швидше ввійде в норму...
На Майдан, зазвичай, приходив уночі, аби бути там у найбільш важкий час...
Звідти і забрав його Ігор Луценко, аби доправити в лікарню, на операцію...
Далі їх викрав переодягнутий у Беркут російський спец.наз.
Сподіваюся, Ігор Луценко багато ще розповість про ту, останню добу земного життя Юрія Вербицького. Побиті, вони ще перебували поруч певний час...
Та Львів'ян російські службовці ненавидять особливо. І коли підійнявся галас щодо пропажі Ігоря Луценка, його, так і бути, відпустили. А Юрія - ні...
Та Юрій і не збирався з ними затримуватися. Він завжди мав і має Свободу при собі.
http://life.pravda.com.ua/person/2014/01/24/149674/
У Львові ховають закатованого євромайданівця Вербицького
life.pravda.com.ua
У пятницю, 24-го січня, у Львові поховають Юрія Вербицького, кандидата наук, сейсмолога та активіста Євромайдану, якого було викрадено невідомимо та знайдено мертвим зі слідами катувань...
А важко поранили Юрія, найбільш ймовірно, саме кулею беркутівця, або ж навіть і можливого снайпера з даху Українського Дому, звідси якась погань довгий час стріляла в людей...
Юрій Тарасович Вербицький (25 серпня 1963, м. Львів — 21 або 22 січня 2014, біля с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область) — сейсмолог, кандидат наук. Син українського геофізика Тараса Вербицького, брат сейсмолога Сергія Вербицького.[1][2] Активіст Євромайдану; був викрадений разом з Ігорем Луценком невідомими 21 січня 2014 року і вбитий після катувань[
Народився 25 серпня 1963 року у родині геофізика Тараса Зиновійовича Вербицького та Тетяни Василівни Борачок. Мав старшого брата Сергія, 1958 року народження.
У 1985 році закінчив факультет геодезії Львівського політехнічного інституту. З 1994 року працював у відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України, Львів. У 2013 захистив дисертацію на тему «Методичні та прикладні аспекти комплексного банку геофізичної інформації Карпатського регіону» і отримав науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук. Займався створенням апаратури і програмного забезпечення геофізичних і сейсмічних досліджень.
Захоплювався альпінізмом[4]; мав перший розряд з альпінізму, долав маршрути найвищої категорії складності на Кавказі[5]. У 1988 році в Юрія народилась донька Уляна.
Юрій спеціально взяв відпустку на роботі, поїхав на Майдан в середині січня 2014 року.[6].
Викрадення
Юрія Вербицького викрали разом з Ігором Луценком 21 січня 2014 р. безпосередньо з приміщення офтальмологічного відділення Жовтневої лікарні у місті Києві.
... нас із цим чоловіком, його звали Юрій, скрутили, побили і, кинули до чорного мікроавтобуса, який на великій швидкості рушив у бік лісу. Там нас спочатку разом допитували з елементами насилля, а потім розтягнули по різних кінцях лісу і обробляли окремо. Я лише чув, що дуже сильно пресують цього Юрія. Чому його, а не мене? Бо він, виявився зі Львова, а для цих людей, за їхніми ж словами, це особлива каста ворогів. Тому за нього взялися, так би мовити, найбільш охочі люди. Мною, порівняно з ним, практично не займалися. Все це тривало хвилин 40, годину. Потім нас знову погрузили в автобус і кудись відвезли з мішками на голові ...
За словами Луценка, викрадачі дуже професійно займалися побиттям людей[8] й їх професійність в проведенні допитів однозначно свідчила про стиль міліціонерів.
П викрадення намагалися вчинити міліціонери та «Беркут» і 22 січня 2014 р. під лікарнею швидкої допомоги в Києві, де вони чатували на поранених активістів, яких туди привозять швидкі.] Після прибуття журналістів до лікарні швидкої допомоги бандити швидко втекли на своїх автобусах без державних номерів.
22 січня 2014 р. тіло Юрія Вербицького було знайдено в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. Рідний брат Юрія упізнав його тіло у морзі Борисполя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)