Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
Воюємо, не вішаємо ніс
як і раніше...
та у моно більше
спецоперацій, бо у них безвіз.
***
А бути дурнями відомими
Зима в душі, негода за вікном.
Гостей немає. Тиша безпардонна
Заволоділа дійсністю та сном.
Покрились льодом почуття бездонні,
Зів'яв букет яскравих еустом.
Тепер мій світ - безбарвне царство сонне,
ніякої містерії нема.
Тяжка робота
бити ідіотів,
бо їх уже не тисячі, а тьма.
***
А у раю не яблуко дешеве,
Усе, що бачив, охопив.
Жупан невидимого крою
Затьмарив стільки див.
Ідеш ліворуч чи праворуч,
Ледь-ледь щось видно в пелені.
Земля свою шепоче сповідь,
Їй теж не хочеться війни.
Увірвалась з незнаних глибин,
Відібрала провісницьке слово,
Мов дарунок таємних вершин.
Ця сльота розчинила всі мислі,
Розчинила і радість, і сум.
І сніги наповзають невтішні,
Щоб загадку придумали цікаву.
Якщо її ніхто не відгадає,
Отой оцінку гарну, звісно, має.
Не було часу в мами з татом в Юлі,
Пішла мала спитати у бабулі.
Старенька мудра, всяке- різне знала,
Одну хитреньку загадк
не торкнеться тебе буревій світової толоки,
тато й мама завжди будуть поруч з тобою, допоки
скатертиною неба колує духмяний калач.
Іграшковий ведмедик – з усіх, самий відданий друг,
берегтиме твої потає
Одне й те саме… все спочатку.
І та мелодія, і ця —
Тобі й мені, обом на згадку…
У кадрі наш з тобою зріст.
Зростали ми там без зупинки.
А в ньому вальс, а ньому твіст
І сна безрадісні уривки…
Прошепотіла мама і в ту ж мить
Відкрив Данилко сині оченята.
Здавалося, що вже давно не спить.
А таки так. Крутився цілу ніч,
Не зміг склепить очей. Бо ж разом з татом
На Січ сьогодні мають вирушати.
А він же мрі
Струною захлинеться.
І неймовірний білий вальс
Світ закружляє в берцях.
Гірлянди запалю вночі,
Немов на карнавалі.
Шампанське піниться — ключі
Від щастя у бокалі.
Давно не бачив на Дніпрі я кригу,
Куди подівся - ні не дід - мороз?
Ми тужимо за сонцем і за снігом.
За землі йде усепланетний торг,
Високий дух перетворивсь на тління.
Війна. Земля - немов лікарня й морг,
З далеких радісних часів:
Мороз гостинний, сплячий ліс,
Блакиті чистої навіс,
Де в кілька наших голосів
Вслухалась тиша.
Наче мури,
Згадались снігу кучугури,
В той самий час у списку безнадійних
Своїх мовчань, розплетеним волоссям
У погляді вчорашньої події —
Ти ще ніде… й тобі не по цимбалам
З яких причин, чи по якій причині
Один із днів піде на лікарняне —
Ти будеш
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Юрко Вербицький, простий, небалакучий львів'янин з чесним поглядом
Пам'ятатимемо і усміхатимемося тобі.Ми з Юрієм Вербицьким бачилися порівняно не часто. Принаймні, менше, аніж могли би зустрічатися майже родичі, думаючи, що перед нами попереду ще ціла вічність. Вистачало, в основному, того, що "крутилися" в близьких колах. Жодних розмов про політику - розмовляти чи піддаватися масовим уподобанням, це було не його. Просто - абсолютний потяг до альпінізму, до скромності у всьому, до максимальної і ненав'язливої чесності в стосунках. Абсолютно надійний, як друг, трохи нещасливий у коханні, абсолютний трудоголік, залюблений у сейсмологію ( це ж бо ледь не завжди - гори). Порівняно недавно всім колом - друзі і родина наполягли, аби він таки захистив наукову ступінь к.н.д. фізико-математичних наук. Це йому не надто було потрібно, але відмовляти у хороших справах Юрій не вмів, та й науковий досвід накопичений був чималий. Але ж гори, робота в інституті, але ж улюблений пес, це для нього було заняття на кожну мить... Тим не менше, що повинен був зробити - те і зробив. Так було завжди. Те саме з Євромайданом. Без слів, без тривалого роздумування, взявши відпустку за "свій рахунок", зібрався і поїхав. І що там було йому збиратися... До походних умов звиклий, до голоду, холоду, болю - теж. На важкий, порівняно нещодавній перелом (теж гори) ноги, майже не зважав. Казав, чим менше згадуватиму про ногу, тим швидше ввійде в норму...
На Майдан, зазвичай, приходив уночі, аби бути там у найбільш важкий час...
Звідти і забрав його Ігор Луценко, аби доправити в лікарню, на операцію...
Далі їх викрав переодягнутий у Беркут російський спец.наз.
Сподіваюся, Ігор Луценко багато ще розповість про ту, останню добу земного життя Юрія Вербицького. Побиті, вони ще перебували поруч певний час...
Та Львів'ян російські службовці ненавидять особливо. І коли підійнявся галас щодо пропажі Ігоря Луценка, його, так і бути, відпустили. А Юрія - ні...
Та Юрій і не збирався з ними затримуватися. Він завжди мав і має Свободу при собі.
http://life.pravda.com.ua/person/2014/01/24/149674/
У Львові ховають закатованого євромайданівця Вербицького
life.pravda.com.ua
У пятницю, 24-го січня, у Львові поховають Юрія Вербицького, кандидата наук, сейсмолога та активіста Євромайдану, якого було викрадено невідомимо та знайдено мертвим зі слідами катувань...
А важко поранили Юрія, найбільш ймовірно, саме кулею беркутівця, або ж навіть і можливого снайпера з даху Українського Дому, звідси якась погань довгий час стріляла в людей...

Юрій Тарасович Вербицький (25 серпня 1963, м. Львів — 21 або 22 січня 2014, біля с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область) — сейсмолог, кандидат наук. Син українського геофізика Тараса Вербицького, брат сейсмолога Сергія Вербицького.[1][2] Активіст Євромайдану; був викрадений разом з Ігорем Луценком невідомими 21 січня 2014 року і вбитий після катувань[
Народився 25 серпня 1963 року у родині геофізика Тараса Зиновійовича Вербицького та Тетяни Василівни Борачок. Мав старшого брата Сергія, 1958 року народження.
У 1985 році закінчив факультет геодезії Львівського політехнічного інституту. З 1994 року працював у відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України, Львів. У 2013 захистив дисертацію на тему «Методичні та прикладні аспекти комплексного банку геофізичної інформації Карпатського регіону» і отримав науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук. Займався створенням апаратури і програмного забезпечення геофізичних і сейсмічних досліджень.
Захоплювався альпінізмом[4]; мав перший розряд з альпінізму, долав маршрути найвищої категорії складності на Кавказі[5]. У 1988 році в Юрія народилась донька Уляна.
Юрій спеціально взяв відпустку на роботі, поїхав на Майдан в середині січня 2014 року.[6].
Викрадення
Юрія Вербицького викрали разом з Ігором Луценком 21 січня 2014 р. безпосередньо з приміщення офтальмологічного відділення Жовтневої лікарні у місті Києві.
... нас із цим чоловіком, його звали Юрій, скрутили, побили і, кинули до чорного мікроавтобуса, який на великій швидкості рушив у бік лісу. Там нас спочатку разом допитували з елементами насилля, а потім розтягнули по різних кінцях лісу і обробляли окремо. Я лише чув, що дуже сильно пресують цього Юрія. Чому його, а не мене? Бо він, виявився зі Львова, а для цих людей, за їхніми ж словами, це особлива каста ворогів. Тому за нього взялися, так би мовити, найбільш охочі люди. Мною, порівняно з ним, практично не займалися. Все це тривало хвилин 40, годину. Потім нас знову погрузили в автобус і кудись відвезли з мішками на голові ...
За словами Луценка, викрадачі дуже професійно займалися побиттям людей[8] й їх професійність в проведенні допитів однозначно свідчила про стиль міліціонерів.
П викрадення намагалися вчинити міліціонери та «Беркут» і 22 січня 2014 р. під лікарнею швидкої допомоги в Києві, де вони чатували на поранених активістів, яких туди привозять швидкі.] Після прибуття журналістів до лікарні швидкої допомоги бандити швидко втекли на своїх автобусах без державних номерів.
22 січня 2014 р. тіло Юрія Вербицького було знайдено в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. Рідний брат Юрія упізнав його тіло у морзі Борисполя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
