ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
2024.05.13
10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
2024.05.13
01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
2024.05.12
23:39
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
2024.05.12
21:14
Невже це й справді
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
2024.05.12
16:33
Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
2024.05.12
16:32
Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
2024.05.12
13:29
Кров на руках у сивих дітлахів,
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
2024.05.12
09:46
Від самого початку війни Олексій Юков очолює групу «Плацдарм», яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
2024.05.12
07:42
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
2024.05.12
06:30
У читальні тихій залі
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
2024.05.11
22:46
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
2024.05.11
20:58
Прив’яже шибка небо швидко, як осу.
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
2024.05.11
13:21
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
2024.05.11
06:12
Травень шукає притулку,
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.
2024.05.11
05:31
Погаснуть заграви багряні
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Рябенко (1940) /
Вірші
Світоч кобзаря
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Світоч кобзаря
(Поема)
Частенько ‘‘ Кобзаря ’’ гортаю
І все по-іншому сприймаю
В уяві постає картина
І безталанна Катерина
І наймичка і ‘‘ Заповіт ’’,
Що гімном мине на весь світ
Ошарпана стара хатина,
Що притомилась на вітрах.
Тарас, іще мала дитина
Десь притаївся в бур’янах,
Малюючи нужденну долю,
Тих кріпаків, що йдуть у поле
‘‘ І діточок своїх ведуть ’’
В тернистий безпросвітний путь.
І кобзаря, що на толоці
Співає думи і пісні
Про запорожців… І до ночі
Селяни слухають сумні
Оті слова його пророчі
Й гірка сльоза туманить очі.
Малий Тарас усе сприймає:
В його уяві воскресає
Гетьманщина, козацька воля
І панщина й нещасна доля
Людей, що ‘‘ в ярма запрягли пани лукаві… ’’
Вразливе серце відчай ранить…
Кріпаччини лиха наруга
Й кипить в душі дитячій туга…
Заплакав гірко сирота…
Немов провісниця свята
З’являється його сльозах
Хустинкою вмить витирає
І ніжне слово промовляє,
Із посмішкою на вустах.
Беруться весело за руки,
Забувши про душевні муки,
Женуть отару до води
І мріють в двох, що назавжди
Не буде смутку і розлуки,
Як Бог з’єднає в щасті руки.
Та юні мрії не збулись…
Дороги раптом розійшлись.
Поет в тяжкій самотині
Живе у мріях в засланні
Він бачить славну Україну –
Вербу, тополю і калину,
Дніпра - славути сиві кручі
І чує ‘‘ як реве ревучий ’’
І ятриться у серці рана
За люд нещасний, за Оксану…
Йому не спиться довгі ночі
І нікому утерти очі
В гірких сльозах.
Нема Оксани… Вона невільниця у пана,
А він в неволі в москалях…
Тяжкий нестерпний долі шлях.
Колиб-то міг пророк Тарас
Воскреснуть в наші тривожний час…
Побачив би ‘‘ панів ’’ пихатих,
Розбавлені біленькі хати,
Поля, порослі бур’янами,
І розбраті батьків з синами.
Допанувалась нині влада,
Що діти йдуть на барикади
За світлий день добро і волю
Майбутнього щасливу долю.
. . . .
Тараса світоч – у віках.
Майбутнє – в молодих руках.
20.01.2014
Частенько ‘‘ Кобзаря ’’ гортаю
І все по-іншому сприймаю
В уяві постає картина
І безталанна Катерина
І наймичка і ‘‘ Заповіт ’’,
Що гімном мине на весь світ
Ошарпана стара хатина,
Що притомилась на вітрах.
Тарас, іще мала дитина
Десь притаївся в бур’янах,
Малюючи нужденну долю,
Тих кріпаків, що йдуть у поле
‘‘ І діточок своїх ведуть ’’
В тернистий безпросвітний путь.
І кобзаря, що на толоці
Співає думи і пісні
Про запорожців… І до ночі
Селяни слухають сумні
Оті слова його пророчі
Й гірка сльоза туманить очі.
Малий Тарас усе сприймає:
В його уяві воскресає
Гетьманщина, козацька воля
І панщина й нещасна доля
Людей, що ‘‘ в ярма запрягли пани лукаві… ’’
Вразливе серце відчай ранить…
Кріпаччини лиха наруга
Й кипить в душі дитячій туга…
Заплакав гірко сирота…
Немов провісниця свята
З’являється його сльозах
Хустинкою вмить витирає
І ніжне слово промовляє,
Із посмішкою на вустах.
Беруться весело за руки,
Забувши про душевні муки,
Женуть отару до води
І мріють в двох, що назавжди
Не буде смутку і розлуки,
Як Бог з’єднає в щасті руки.
Та юні мрії не збулись…
Дороги раптом розійшлись.
Поет в тяжкій самотині
Живе у мріях в засланні
Він бачить славну Україну –
Вербу, тополю і калину,
Дніпра - славути сиві кручі
І чує ‘‘ як реве ревучий ’’
І ятриться у серці рана
За люд нещасний, за Оксану…
Йому не спиться довгі ночі
І нікому утерти очі
В гірких сльозах.
Нема Оксани… Вона невільниця у пана,
А він в неволі в москалях…
Тяжкий нестерпний долі шлях.
Колиб-то міг пророк Тарас
Воскреснуть в наші тривожний час…
Побачив би ‘‘ панів ’’ пихатих,
Розбавлені біленькі хати,
Поля, порослі бур’янами,
І розбраті батьків з синами.
Допанувалась нині влада,
Що діти йдуть на барикади
За світлий день добро і волю
Майбутнього щасливу долю.
. . . .
Тараса світоч – у віках.
Майбутнє – в молодих руках.
20.01.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію