жовтнева девальвація
 завершується
 майже релігійно
 ясно у всякого власна релігія
 погода міняється
 тьмариться передобіднє світло
 крізь холодну вогкість
 сорóка у громіздкому
 незграбному злеті кудись
 на тлі дедалі чорнішім
 свинцеве олово мли
 таксисти
 заробляють живу копійчину
 пунктирний автівковий шурхіт
 проспектом почовганим
 перехожі місцеві
 тримаються одне від одного
 чим подальше
 спілкуватись на вулиці
 щось не хочеться
 війна яка потихеньку
 все і всіх розʼїдає
 немов затяжна онкологія
 гірка венерична хвороба
 часом враження що
 більшості дедалі байдужіше
 що буде дальше
 часом самому байдуже
 що там узагалі їх морочить
 на цих задвірках у цім чистилищі
 цім безвихіднім становищі
 які ще вірші які пісні
 яка там радість
 усупереч
 ще
 

Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франсуа-Андре Данікан Філідор представлявсь
Як композитор, що непогано гра в шахи.
А був він некорованим королем не тільки в Парижі,
А й в АнгліЇ, Пруссії, Голландії, одібравши цей титул
У вчителя свого Сіра де Легаля і перевершивши його,
Створивши свою систему «Захист Філідора»,
Ще й книгою-посібником «Аналіз шахової гри»
Обдарував не одно століття…
Була в тому тільки напівправда, бо ще підлітком
Написав оперу, яку поставили на рівні з іншими.
Було тих опер і оперет у нього двадцять п’ять,
Зітканих з народних пісень і повір’їв.
Сюжет одної з них «Солдат-чарівник»
Котляревський поклав в основу «Москаля-чарівника».
…Подиву гідні й благоговіння ті, кого Всевишній наділив
Дивовижним даром буть зразком на цьому світі.

 музика пробивається
 через усякі синоніми перепон
 зринає і пробирає
 у місцях несподіваних
 мовби світло що
 переливається через тріщини
 в оболонках
 рухомих і нерухомих
 приміщень
 світ
 умираючи щосекунди
 не змінюється надто
 все ті й самі способи
 виживання
 щоби померти пізніше
 старий гіркий світ
 інколи
 музика
 супроводжує
 несподівані картини із глибин
 неозорого заваленого
 всім імовірним і неймовірним
 мотлохом
 сховища памʼяті
 порушуючи порядки
 навіщо саме тепер ті картини бо
 навіщо та музика
 вкупі з ними
 позаяк усе смертно
 і час усього обмежено
 і ця музика просто так
 ані продати ні закласти її
 ні взяти кредит
 у відповідності до
 механізмів виживання звісних
 щоби все одно померти
 пізніше
 

Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в мене тих сходинок всередині й назовні ціла сотня.
І от коли на останню, долаючи зійду, дякую Всевишньому,
Що дав наснагу й силу подолать моїх мовчазних ворогів.

Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
На кухні скляних поглядів,
Бо місто (мовляв),
Бо вічність (кислувата),
Бо зблідли всі,
Хто дослухався до крику чайок
І гелготіння диких гусей,
Що в глині вогненних кресів
Шукали поживу -
Але там для круків,
Там для вітру марнота крику,
А всебуття Всесвіту
Оспівує Порожнечу святу
Сутрою сумного Будди,
Що довідався, як лусне струна
В руках недолугого майстра буття.
У вітрополісах щастя
Шукаю бородатого Сократа
Або хоча б сад вишнево-оливний
Де марнословив дивак Епікур.

 що кому
 до чиєїсь безмежності
 чиєїсь ніжності
 чи розпачу
 хіба що поетам
 хоча поети бувають
 теж усілякі
 декотрі опікуються
 суспільною мораллю
 та совістю громадян
 деякі завзято пиляють
 ту саму гілляку
 на якій сидять бо так
 особливо як надходить
 осінь із її падолистом
 а там і листопадом
 якіх епітетів тільки
 не стрінеш
 якіх порівнянь лише
 піснì над піснями
 багаття над багаттями
 зірки над зірками
 й тому подібне далі
 є ще в цім сезоні таке
 особисто улюблене
 як ʻ занадто гарно ’
 розмисли над цим
 ʻ занадто гарно ’
 не зглянутись як
 затягують
 у меланхолію
 осяйливу
 поетичну
 печаль