ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2021.11.27 09:34
Вона свічу тримала у руках
та сили не було уже у плоті
і душу краяв непомірний страх,
і пам'ять тихо билась у цейтноті…

А вітер дув сильніше, сатанів,
ятрив невиліковні серця рани…
Пливли обличчя в спогаді катів

Віктор Кучерук
2021.11.27 08:12
Тіні зводяться навколо
Спалахнулої свічі,
Щоб родини збільшить коло
Біля вогника вночі.
І відразу не злічити
Всіх отих, що в хаті є, –
Рід мій, голодом убитий,
Нині тінями встає.

Ігор Деркач
2021.11.27 06:42
У дикий край малої батьківщини
мене і досі манять міражі
старої хати під горою, тину
і терену на нічиїй межі.

У пам’яті колючої душі
на острові квітучої долини –
мале гніздо великої родини,

Володимир Невесенко
2021.11.26 23:28
Миготить пломінець в бляшанці,
за вікном десь кричать сичі.
Квола дівчинка в колисанці,
троє хлопчиків на печі.

Жінка миску в руках тримає,
щось вимішує із харчів…
А хазяїна вже немає,

Олександр Сушко
2021.11.26 14:40
Браття та сестри! Змилуйтеся наді мною! Не душіть душу та серце в лещатах нашої дружби!- крикнув кум у літературному відеочаті і навіть пустив гірку сльозу, яка скрапнула на клавіатуру комп’ютера. А я, лісоруб Іван, сидів за його спиною та дивився як т

Олександр Сушко
2021.11.26 10:48
Кажуть, я не такий як треба.
Може й правда, а може й ні...
Бо у серці шматочок неба,
Водограї казкових снів.

Є і крила з вогню, сяйнисті
(заздрять ангели та орли).
Зір намистини-аметисти

Олена Побийголод
2021.11.26 07:04
Із Миколи Некрасова

Бідний, невидний Калинонько,
з вигляду - геть не щастить,
лиш розмальовану спиноньку
ветха сорочка таїть.

Шкура вся січена,

Микола Соболь
2021.11.26 06:04
Чи зможете душу спустілу
втиснути стисло у вірш?
Кохання коли відболіло,
його не шукайте більш.
Не рвіть непокірливі коси,
це не полегшує щем.
І тихо заридає осінь
заледенілим дощем.

Віктор Кучерук
2021.11.26 05:25
Став орати і сіяти мілко,
Та і то, відчуваю, дарма, –
Насадилось минулого стільки,
Що майбутньому місця нема.
Тож за плугом ходити не варто,
Бо врожай не зібрати, коли
Даленіє маліючи завтра
Холоднечею купки золи.

Ярослав Чорногуз
2021.11.26 04:03
О люба, тисячі привітів
Од мене сонячних прийми.
Моє ти сяйво в темнім світі,
Мої ти ліки від пітьми.

Чудове вчора й сьогодення,
В прекрасне вірю майбуття!
Моє ти щастя і натхнення...

Євген Федчук
2021.11.25 20:07
Як денний гамір, врешті, у теремі стихав,
То Святослав маленький, набігавшися вволю,
Награвшись, до кормильця до Асмуда сідав
Чи поряд на колоду, чи то травою долі
Та й слухав, слухав, доки аж зорями зряснить
Небесний звід над ними, цікаві оповідки.

Ігор Герасименко
2021.11.25 16:17
Підлога – відлига і крига, бо
Двері – звірі, хворі і похмурі, а
Вікна – виплакані ікла, бо
Стіни – і сині, і мстиві, а
Стеля – оселя осина.

падолист 2021

Ірина Вовк
2021.11.25 15:26
Буде ніч листопадова,
буря над бором, пітьма…
Буде блимати лагідно
вперта жаринка багаття.
І у проблисках тьми
вже не сам ти і я не сама –
будем МИ. Будем щедрі й багаті!
Бо не в запічок теплий -

Віктор Кучерук
2021.11.25 08:16
Життя, на радощі скупе
І щедре на страждання, –
Лише захекано сопе
В години розставання.
А я ніяк не замовчу
Й прощатися не хочу,
Бо не нажився досхочу,
Як Бог мені пророчив.

Володимир Бойко
2021.11.24 18:20
Міняю: Неписаний закон на писану красуню. Однокімнатну квартиру зі старою на трикімнатну з молодою. Манію переслідування на манію величі. Бочку дьогтю на ложку меду. Вік нещастя на хвильку щастя. Невакциновану принцесу на вакциновану Баб

Іван Потьомкін
2021.11.24 17:47
Якову Сусленському

«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
«Незамінимі є!»-
Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
Бо я її ще й дещо приперчу:
«Не всіх за образом і на подобу Бога створено!

Мирохович Андрій
2021.11.24 17:11
дивишся на цей бузок
який так рясно цвів
розумієш скільки минуло днів
хоч відмічай
олівцем на стіні
бузок он мічений сухоцвітом
а в тебе що
сивина та й годі

Ігор Шоха
2021.11.24 09:57
Рудіє полум’ям сурьми
опалене опале листя,
у голім вітті вітер свище
осінню арію зими.

Минає ера листопаду,
нова епоха настає
і хто трудився до упаду,

Віктор Кучерук
2021.11.24 05:25
Здається, про щось говорили,
Хоча і не слухали слів,
Адже пригадати несила,
Чого хто від кого хотів.
Ми добре засвоїли ролі
І грали їх так швидкома,
Що нині ніякого болю
В обох від розлуки нема.

Марґо Ґейко
2021.11.24 00:15
Вона всміхнулася тобі
Здалася милою такою
У неї демон на горбі
І він глузує над тобою

А ти за нею назирці
Ідеш і дихаєш туманом
Не жінка не сестра не мама

Володимир Невесенко
2021.11.23 22:33
День затискає сонце в долоні.
«Любить, не любить…» – зриває пелюстя.
Сполохи в небо злітають червоні
і тріпотять, мов розвішане хустя.

Хмари пухнаті пливуть караваном.
Квапно загасло общипане сонце.
Пологом ніч розстелилась над ланом

Дума Козак
2021.11.23 19:14
Окіл іще доволі диваків…
Про космос все один леліє мрії,
нейтрино інший протягом років
руками запустити прагне в дію…

«Зелений світ» для нього не бастард,
бо кожен день: «сьогодні – як востаннє»!
Гіпаніс і Ташлик, і Бузький гард –

Володимир Бойко
2021.11.23 11:08
Запах грошей залежить від їх кількості. Своя кишеня ближче навіть, ніж своя сорочка. Скажи мені, хто тобі адекватний і я скажу тобі, хто ти. Мало вміти жити. Треба ще вміти бути людьми. Більшості людей потрібні не співрозмовники, а лише слухач

Тетяна Левицька
2021.11.23 08:39
З дитинства я любила міркувати,
І копирсатися замріяно в собі.
Бувало, кличе на вечерю мати,
А я рахую зорі голубі.

Шукаю у жаливі місяць в повні,
На липі всотую пташиний спів.
І споглядаю, як булані коні

Віктор Кучерук
2021.11.23 05:13
Поволі вужчає дорога
Зі сподівань, –
Потроху більшає тривога
Від розставань.
Частіше біди родять муки
І множать лють, –
Все ближче міді тужні звуки
Уже стають.

Ніна Виноградська
2021.11.22 20:13
Ви думали, що будемо мовчати,
Злякаємося плісняви і зла,
Коли сини вмирають, бо солдати,
Яких на фронт війна ця привела?

Ви думали, що пробачати будем
Синівські смерті і чоловіків?
Нас не злякає цей холодний грудень,

Ігор Шоха
2021.11.22 13:33
Зеленими очима ойкумени,
коли сіяє повня(уві сні)
крізь шибу у причільному вікні
мене гіпнотизує кіт учений,
майбутнє пророкуючи мені.

Мурликає... навіює «шедеври»,
якими й так забита голова...

Тетяна Левицька
2021.11.22 11:32
Гориш в мені свічею восковою,
Забувши, що на сході йде війна.
Вкриває всесвіт чорною габою —
Коронавірусу зла сарана.

Ніяково радіти сонцю, зливі,
І дихати тобою раз у раз,
Ховати очі від людей щасливі,

Ігор Герасименко
2021.11.22 10:27
З русявою відчути довелося
себе стареньким дідом сивочолим
і пережити смуток, біль, утому…

Проте у променисто-золотому
розливі наймилішої волосся
моя чуприна – срібнокрилий човен!

Віктор Кучерук
2021.11.22 05:00
Став туман понад рікою
Аж до самих хмар, –
Наче хтось прикрив рукою
Сонячний ліхтар.
Заховався з поля зору
Милий серцю край,
Бо туман стоїть суворо,
Хоч когось лякай.

Олександр Сушко
2021.11.21 20:41
Хто з вас, шановні друзі, задумувався над природою світла? От, наприклад, кохана блиснула очиськами, а ви розтанули під її поглядом, як квітневий лід під сонцем? Так от. Стверджують, що sin не буває більше, аніж 1! Це - неправда! Бо світло може розп

Євген Федчук
2021.11.21 19:55
Старий князь Рогволд в теремі сидів.
Вже сутінки вечірні наступали
Та він свічки палити не велів,
Думки у голові його снували
Та спогади про все життя його,
Що, як для руса, виявилось довгим.
Однолітків нема ні одного,
Мабуть, уже на світі окрім нь

Володимир Бойко
2021.11.21 17:01
Війна невідворотною була,
Бо жевріла невпинно крізь століття.
І падали на долі лихоліття
І застилала обріїї імла.

Імперія творила ворогів –
Вона без ворогів не виживала,
Як без вождів з кривавих п’єдесталів

Олена Побийголод
2021.11.21 13:19
Із Миколи Некрасова

1

Не було би на світі вина -
зовсім злий був би світ.
І напевно - не спить сатана! -
я накоїв би бід.

Іван Потьомкін
2021.11.21 09:37
Схуд і змарнів Лот...
Очі - два провалля чорні.
Жахались доньки і зникали,
Щоб батько чогось не ненаврочив.
«Ні життя, ні смерті. Піду і дядькові сповідаюсь,-
Рішивсь нарешті Лот.- Він знає, що робить,
І, може, випросить прощення в Бога».
По д

Віктор Кучерук
2021.11.21 08:08
В українському серці терпіння багато
І не менше поміщено в нім доброти, –
В українському серці набутки і втрати,
І жура, яку в інших серцях не знайти.
В українському серці повага до брата
І любов до сестри, і до предків жалі, –
А кого не бажає це
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лайла Ли
2021.11.19

Сергій Калюжний
2021.11.15

Евеліна Гром
2021.11.08

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Марія Артамонова
2021.09.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Огляди - Огляди неритмізованої поезії

Огляди Виноградська Ніна Переглядів: 2403 | Опубл: [2012-07-19 20:56:45] | Коментарів: 1  | Останній коментар: Надія Таршин
Огляди Майстерень Редакція Переглядів: 3919 | Опубл: [2009-11-21 21:07:13] | Коментарів: 1  | Останній коментар: Редакція Майстерень