ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.10.13 23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…

Тетяна Левицька
2025.10.13 22:48
Три роки промайнуло, як жура
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.

Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест

Борис Костиря
2025.10.13 22:32
Увечері завжди здається,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,

Юрко Бужанин
2025.10.13 20:33
Едемський сад. Пташки щебечуть.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.

Так гармонійно , безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.

С М
2025.10.13 06:56
світанок помер і
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний

Юрій Лазірко
2025.10.13 04:09
Привіт усім приятелям і приятелькам!
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес

Борис Костиря
2025.10.12 22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися

Микола Дудар
2025.10.12 19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…

До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…

Ярослав Чорногуз
2025.10.12 19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом заясніє ще.

Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,

Євген Федчук
2025.10.12 14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.

Микола Дудар
2025.10.12 12:11
…ти, власне, хто? Ти хто такий
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.

Сергій СергійКо
2025.10.11 22:57
Серед сльоз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.

Борис Костиря
2025.10.11 22:10
Так не хочеться,
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає

Олександр Буй
2025.10.11 20:45
Дешево Матвій Тебе купив
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!

Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...

Володимир Мацуцький
2025.10.11 17:55
Першу людину створив Бог, і цією людиною була жінка, яка природно, можливо від Бога, народила сина ( ребро Адама тут ні до чого). Згодом поміж батьком і сином виникла суперечка. Син став анти Богом, тобто Сатаною. Між ними і досі іде війна.

С М
2025.10.11 15:50
дивні дні найшли нас
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста

вічей дім дивацький

Іван Потьомкін
2025.10.11 14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться

Микола Дудар
2025.10.11 14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…

Віктор Кучерук
2025.10.11 12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…

Микола Дудар
2025.10.10 18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…

Віктор Насипаний
2025.10.10 17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.

2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.

Віктор Кучерук
2025.10.10 15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.

Сергій СергійКо
2025.10.09 12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Борис Костиря - [ 2025.10.13 22:02 ]
    Над прірвою
    Увечері завжди здається,
    що часу катастрофічно
    не вистачає, що земля
    вислизає з-під ніг.
    Залишилися лічені хвилини.
    Увечері ти опиняєшся
    над прірвою.
    Над прірвою життя,
    над прірвою пізнання,
    любові, відчаю...
    Ти хапаєшся
    за останні шматки часу,
    який залишився,
    ти хапаєш
    уривки слів Бога,
    уривки натхнення,
    залишки осяяння.
    Лише над прірвою
    усвідомлюєш важливість
    кожної хвилини,
    важливість того,
    що раніше не цінував.
    Над прірвою ти стаєш
    жебраком, який просить
    милість неба,
    який хоче другого життя,
    другого шансу,
    на дні торби в якого
    лише мідяки,
    голос тиші
    і голос хаосу.

    4 червня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2025.10.12 22:44 ]
    Фотографія для вічності
    Чи можна зробити
    фотографію для вічності?
    Фотографію, яка не пожовкне,
    яку не зітре час.
    Чи багатьом із фотографій
    удалося подолати
    навалу віків?
    Від них збереглися
    у ліпшому разі
    якісь фрагменти чи уривки,
    а епоха вислизнула з рук,
    найдорожчі спогади
    протекли між пальців
    і від них нічого не лишилося.
    Тепер ми полюємо
    за старими фотографіями,
    як за коштовними скарбами,
    які зариті на мінному полі
    любові та ненависті,
    сумнівів і погорди.
    Як зробити
    знімок для вічності?
    Нещадний час
    стирає найдорожчі контури,
    риси облич, усмішки,
    а згодом і саму енергетику,
    яка розлітається
    аморфною хмарою.
    Я хочу зробити
    фотографію для вічності,
    стоячи над прірвою,
    у якій вирує хаос,
    який руйнує все.
    Хаос простягує руки,
    але він нічого не може
    зробити для вічності,
    це протилежні основи,
    від зіткнення яких
    іскрить. Фотографія
    для вічності,
    як і вірш для вічності
    лежить на дні прірви,
    у безмежності трав.

    3 червня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2025.10.11 22:42 ]
    Парадокси
    Так не хочеться,
    щоб закінчувалася ніч.
    Так не хочеться,
    щоб починалася спека.
    Здавалося б, що може
    бути ліпшим від світла?
    Але сонце спопеляє,
    воно пропікає
    до глибини душі.
    Сонце не залишає
    нічого живого,
    перетворюючи землю
    на пустелю.
    Так не хочеться,
    аби починався
    робочий тиждень
    із його метушнею.
    Нехай люди поринуть
    у нічну гармонію,
    у казку ночі.
    Нехай не буде
    денної тривоги,
    а лише нічне царство мрій.
    Замість денної втоми -
    нічна ерекція,
    нічні любощі.
    Замість денної пустелі -
    нічне озеро спокою,
    у яке зануриться
    риба пізнання,
    на дні якого
    будуть повзати
    раки сумніву.
    Нічне колихання очерету -
    ніби гра невидимих гітар.
    Нічна музика -
    замість денного виснаження.
    Краще нічне народження,
    ніж денне згасання
    під нещадними променями
    сонця.

    3 червня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2025.10.09 22:40 ]
    Марні пошуки
    Чи є сенс шукати дівчину
    на базарі, на торжищі,
    де все купується і продається?
    Ти загубив дівчину
    за масками повсякденного
    життя, у хаосі століть,
    а тепер шукаєш її,
    як єдино потрібний маяк,
    у миготливості атомів,
    на базарі, де розпадаються
    сенси, де все знецінюється,
    девальвуються почуття,
    скомпрометований розум.
    Ти шукаєш дівчину
    у фальшивому безглуздому
    театрі, де згнили декорації
    і диявол править бал,
    де змішалися актори
    і глядачі. Театр вийшов
    на вулиці і став
    їхньою частиною. Чи можна
    знайти красу серед безчестя,
    на торгах, на біржі?
    Вона втонула, як діамант
    у багні. А тепер шукай її
    серед шинки й винограду,
    у розливному морі
    вульгарності, у всесвітньому
    борделі. Головне
    на цьому торжищі -
    не втратити самого себе,
    бо й ти можеш стати
    торгашем, і тобою
    можуть почати торгувати.
    На ринку ти можеш знайти
    лише бліді манекени
    справжньої краси,
    лише рабинь і наложниць.
    Кафа нікуди не дівалася,
    вона перемістилася в часі.
    На ринку продаються всі:
    письменники, журналісти,
    автори, політики...
    І ось ти розгубився
    перед цим безглуздям
    і велелюддям, де все
    розпадається на атоми,
    де розпадаються
    краса і правда
    і вже не лишилося
    нічого святого.

    27 травня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2025.10.08 22:15 ]
    Залізничний вокзал
    Давно я не був
    на залізничному вокзалі.
    Узимку він промерзає
    до самих глибин,
    як серце печалі.
    Вокзал став для мене
    землею обітованою,
    куди спрямовані мої мрії,
    де я хотів би
    знайти прихисток.
    Вокзал став
    Вавилонською вежею,
    яка веде невідомо куди,
    яка веде до вершин абсурду.
    Він знав часи
    біблійного стовпотворіння,
    але тепер його відвідують
    поодинокі гості.
    І здебільшого він зачинений,
    як річ у собі.
    Вокзал став
    самотнім бичем,
    відкинутим
    на узбіччя історії.
    Він упився отрутою віків.
    Над ним пролітає
    неприкаяний листок,
    як послання вічності.
    Ларки не працюють.
    Люди зникли.
    Лише віхола часу
    замітає зникомі сліди.

    24 травня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2025.10.08 00:45 ]
    Ріка сну
    Скільки часу ми втрачаємо
    на сон! Як шкода,
    що безліч годин
    іде в нікуди.
    Сон - це ніби інша реальність,
    але часом така моторошна.
    Важко зрозуміти,
    яка реальність є справжньою:
    денна чи нічна.
    Можливо, денна реальність
    є ілюзорною, а насправді
    ми спимо. І все-таки
    скільки років сну
    змивається у Стікс,
    зливаючись із мазутом.
    Ми пливемо рікою сну,
    напорюючись на рифи,
    на мілину, наш човен
    грузне в муляці.
    Човен губиться в очереті
    миттєвих, уривчастих
    сновидінь, які мерехтять
    кінострічкою. Ріка сну
    може бути повноводною,
    а може перетворитися
    на струмок, штовхаючи
    у пустелю безсоння,
    у випалені піски
    кошмарів, якими
    повзають змії та скорпіони.
    Кошмари нагадують
    вогненні стовпи
    посеред пустелі,
    вони невідома кара Бога.
    Сон може бути прокляттям,
    а може бути благословінням.
    Важкий сон, як похмілля,
    як злочини віків,
    тягне каменем
    на дно колодязя.
    І легкий сон, мов пилок,
    який лягає
    на крило ангела.
    Ріка сну зовсім зміліла,
    вона мучить
    безводністю безсоння,
    його порожнечею.
    В очеретах сну
    заблукав човен губ,
    а вічність випарувалася
    з останньою водою.
    Ріка сну шумить
    єрихонською трубою.
    Ріка сну
    пестливо біжить,
    як доторки губ
    до жіночих грудей.

    21 травня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)