ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном

Юрій Гундарєв
2025.10.02 09:27
Сутеніло рано, як завжди наприкінці листопада. Поет Н. зробив ковток майже зовсім холодної кави і перечитав щойно написаний вірш. Його увагу зупинив один рядок: «І серце б‘ється, ніби птах…» Скільки вже цих птахів билося біля серця?! Н. закреслив «ніб

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Олег Герман
2025.10.01 18:51
Ось ми й підібралися до однієї з найскладніших тем. Ні, мова не про щасливі шлюби, а про те, що їх вбиває. Особисто для мене, серед усіх "паразитів" нашої свідомості — провини, сорому, образи, заздрості — ревнощі займають почесне перше місце. Це такий с

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Олег Герман
2025.09.30 20:21
Про неї нечасто згадують у психологічних пабліках і на тренінгах. Психологи та коучі оминають цю тему, а інші представники «псевдопсихологічної» спільноти висловлюються вкрай стримано. Та що там, самі пацієнти бояться зізнатися в цьому почутті не тільки т

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,

Віктор Кучерук
2025.09.30 09:11
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.

М Менянин
2025.09.30 00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.

Борис Костиря
2025.09.29 22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.

Іван Потьомкін
2025.09.29 20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю. «Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1

Олег Герман
2025.09.29 19:44
Перш ніж вдаватися до чергових навколопсихологічних роздумів, слід навести кілька уточнень. Під образою мається на увазі не вчинок, а почуття. Почуття від емоції в свою чергу теж відрізняється, як до прикладу відрізняються образа та роздратування. Роздрат

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.

Володимир Бойко
2025.09.28 23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками. У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня. Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори. Велич великих

Борис Костиря
2025.09.28 22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,

Іван Потьомкін
2025.09.28 19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк

Євген Федчук
2025.09.28 19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби

Віктор Насипаний
2025.09.28 18:33
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,

Олег Герман
2025.09.28 17:23
Що робить людину порожньою всередині, змушуючи її почуватися нікчемою? Зовнішні обставини? Вигляд? Відсутність якихось навиків чи вмінь? Допущені помилки? Хочеться відразу погодитися, мовляв, саме так, але в цій формулі бракує одного компоненту. Почуття,

С М
2025.09.28 16:19
чуєш а ну глянь за вікно а що діється
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй

Сергій СергійКо
2025.09.28 14:11
Відірвати планують руку.
Пропонують протез натомість
І щоб – розпачу ані звуку,
Зараз вимкнемо вам свідомість.
“Поступитися”- кажуть, – “треба”!
І зі скальпелем всі у чергу.
“Он ще друга, дивись, у тебе”–
І вже сіли на шию зверху.

Світлана Пирогова
2025.09.28 13:41
Осіння тиша барви розливає,
І прохолода обіймає ранки.
А вересень готує склянку чаю,
Міркує, творить з листя витинанки.

Аквамарином ваблять небокраї.
Троянди пишні квітнуть біля ґанку.
Осіння тиша барви розливає,

Віктор Кучерук
2025.09.28 12:23
Цілоденно понад нами,
Всюди сіючи далі, -
Поодинці і клинами
Відлітають журавлі.
Летючи у вічний вирій,
Тужно звуки видають
Про бажання жити в мирі,
Про земну коротку путь...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Борис Костиря - [ 2025.10.02 22:10 ]
    Повернення
    Повернутися в ніщо,
    до першооснов,
    перетворитися на порох,
    відійти від справ,
    зрозумівши суєтність
    амбіцій і статусу,
    повернутися
    до того природного стану,
    із якого все вийшло,
    розсипатись на шматки,
    які неможливо зібрати.
    І таке повернення
    є найбільшим самадхі,
    найбільшою нірваною.
    Повернутися до пуповини,
    із якої ти вийшов,
    до тієї точки,
    із якої все вибухнуло.
    Повернутися до першоречовини,
    яка створила твій розум,
    повернутися до першосутності,
    яка запліднила буття.
    Коли ти розпадаєшся,
    то заново формуєшся.
    Розпад відбувається в усьому:
    у мистецтві, у політиці.
    Поезія розпаду стане
    передднем нових звершень,
    нового етапу,
    до якого ти поклав
    розбите каміння.
    І коли ти розпадешся
    на частини,
    як Рафаель Сальвадора Далі,
    це і буде новим населенням,
    відкриттям нової людини.

    6 травня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2025.10.01 22:14 ]
    Ящірка
    Ящірка - це сенс,
    який вислизає з рук.
    Чи не є Всесвіт
    такою самою ящіркою?
    Ми шукаємо необхідних слів,
    які падають у траву
    і губляться там.
    Ящірка є необхідним словом,
    яке загубилося вві сні.
    Ми знаємо лише
    окремі літери,
    які намагаємося
    ухопити за хвіст.
    Ми вдихаємо аромат
    зниклого слова,
    ауру відсутності.
    Хвіст ящірки -
    уламок того смислу,
    який ми втратили.
    Ящірка пролізе там,
    де не пролізе динозавр.
    Це тонкі грані,
    яких ми не помічаємо.
    Це лезо розуму
    для посвячених.
    Найдрібніша істота
    може стати богом смислу.
    Ми намагаємося впіймати
    ящірку, як невловиму мить,
    як лінію
    між життям і смертю.
    І вона залишає нам хвіст,
    як оманливу перемогу,
    як пафосні слова,
    які приховують найголовніше,
    як бенкет диявола,
    мов зовнішню оболонку,
    під якою тріщить будова.
    Останні прощальні звуки
    не повернуть
    привабливість її луски,
    привабливість таємниці.

    3 травня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2025.09.29 22:55 ]
    * * *
    Телефон, викинутий у плесо озера,
    ніби потонула під водою
    Атлантида. Скільки болю і відчаю
    пішло під воду! Що змушує
    різко кинути телефон
    невідомо куди, у прірву?
    Це невмотивований імпульс,
    який пробігає тілом.
    Ми кидаємо в потойбічну пітьму
    марноту цього світу.
    Я замилувався колодою,
    наполовину покритою водою,
    і захотів позбутися того,
    що руйнує красу.
    Краса і космос єдині
    і неподільні, а цивілізація
    створює пластмасовість,
    створює шиучність.
    А телефон і є втіленням
    диявольського логосу,
    путами, які вкривають
    розум, тому в плесі озера
    йому саме місце.
    Нехай він укриється
    водоростями, тоді, можливо,
    цивілізація оздоровиться.
    Нехай у водоростях потонуть
    кошмарні сни тисячоліть,
    чаклунство історії.
    Потонулий телефон
    із номерами, явками, паролями.
    Це спроба викреслити себе
    із цього світу,
    спроба загубилися в ньому.
    Останні бульбашки телефону
    летять угору,
    як стогони Всесвіту.

    11 квітня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2025.09.28 22:59 ]
    Краса і сірість
    Краса, схована в сірий,
    невиразний одяг,
    стирається під дією часу,
    стає одноманітною.
    Що залишається від колишнього
    пульсування, буйства водограю?
    Краса обростає жиром,
    ніби непотрібною бронею,
    мовби латами рицаря
    із розбитої армії.
    Поруч із чоловіком-кабанчиком
    врода жінки також руйнується,
    вона стає зайвим додатком,
    квіткою на звалищі.
    Брутальність кабанчика
    трактором зносить красу.
    І тепер є лише її залишки,
    як діаманти в багнюці.
    Чи можуть вирости
    квіти на звалищі?
    Можуть, але вони будуть
    так само спотвореними,
    кривими, покрученими,
    як життя,
    яке їх породило.
    Зі смітника визирає
    рука вічності,
    як останній шанс
    на порятунок.

    29 березня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2025.09.27 20:57 ]
    * * *
    Проблиск в очах поета,
    крізь смог повсякдення,
    засипаний
    снігом буденності,
    коли його ніхто не чекав.
    Проблиск крізь дим
    фальшивих цінностей,
    крізь хащі тоталітаризму,
    крізь какофонію
    масової культури,
    примітивної попси,
    проблиск, який заглушають
    сирени дебілізму,
    улюлюкання натовпу,
    проблиск, який спалахнув
    і може погаснути.
    Божа іскра
    у мутній воді.
    Хто його може оцінити?
    Лише обрані,
    лише жерці мистецтва.
    Він може розтанути
    так само несподівано,
    як народився.
    Лише мить
    відокремлює його
    від пітьми ночі,
    від всепоглинаючої
    безодні. Завдання обраних -
    зберегти його,
    пронести, немов свічу,
    крізь темні води
    банальності й цинізму,
    стоячи на крутому березі
    під шаленим вітром,
    який задмухує найсвятіше.
    Це блискавка,
    яка розколює дуб мудрості.
    Проблиск розтане
    у безконечності,
    ніби крапля
    у космічному хаосі.

    15 березня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2025.09.26 21:23 ]
    Останній подих зими
    Несподівано випав сніг,
    коли зима вже закінчилася.
    Останні конвульсії зими.
    Відчуваєш ностальгію
    за її красою, яка минає.
    Повінь зими відступає
    дуже повільно.
    Військо зими потрощене
    і лежить у траві.
    Крізь кістки зими
    проростає весна.
    Вона невмолимо наближається,
    її ніщо не може спинити,
    навіть смерть.
    Вона невідворотна, як фатум.
    Її слова важкі,
    як тавро долі.
    Залишки снігу,
    ніби острівці нерозталої мрії.
    Останній подих зими
    свіжий і морозний,
    він бадьорить для нової дії.
    Проростають проліски,
    як забуті смисли.
    І останній крик приреченого
    у гаях буде звучати
    як голос волаючого в пустелі.

    13 березня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: