ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.

Сергій СергійКо
2025.10.09 12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм

Юрій Гундарєв
2025.10.09 09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.

Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл

Борис Костиря
2025.10.08 22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Леся Горова
2025.10.08 15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.

І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком

Володимир Мацуцький
2025.10.08 13:20
грудня 2025 року Норвезький Нобелівський комітет винесе рішення: «нікому з глав держав не присуджувати премію миру». До такого рішення потенційні члени комітету прийшли заздалегідь, ознайомившись з дослідженнями міжнародної групи науковц

Володимир Бойко
2025.10.08 11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло. У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів. Право сильного сильне, але не праве. Малодушним завжди мало загублених душ.

Віктор Кучерук
2025.10.08 06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...

Борис Костиря
2025.10.08 00:05
Скільки часу ми втрачаємо
на сон! Як шкода,
що безліч годин
іде в нікуди.
Сон - це ніби інша реальність,
але часом така моторошна.
Важко зрозуміти,
яка реальність є справжньою:

Олег Герман
2025.10.07 23:14
Давайте чесно, ми всі вже давно живемо не просто з телефонами, а в телефонах. Колись електронна пошта була чимось "вау", тепер це приблизно як відправити голуба. Ми досягли такого рівня спілкування, де відповідь є функцією швидкості пальців, а не мозку.

Олександр Буй
2025.10.07 21:12
Останнє золото кленове
Здимає осінь із палітри...
Зими морозна передмова
Уже вчувається в повітрі...

Довкілля стане чорно-білим,
Де півтони – у сірій гамі...
Вітри мереживні метілі

С М
2025.10.07 15:15
Відусюди чую кроки марші тисяч ніг бо
Уже літо і знову час настав
Для уличних утіх бо!
На що ти годен отут
Самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні не треба
Уличних вояків
От

Юрко Бужанин
2025.10.07 14:17
В пухнастому світі
Пухнасті створіння
Пухнасто щасливі
У всіх поколіннях.
І сонце пухнасте
Їм світить ласкаво.
В пухнастому небі –
Пухнасті заграви.

Сергій Губерначук
2025.10.07 12:23
Материк.
Атмосфера.
Зирк!!!
Птеродактиль – Неандерталець.
Далі
просто
людей
п

Олександр Сушко
2025.10.07 12:01
Поховах і донечок, й синів,
Нащо жити? Може, ліпше вмерти?
Бо осліп від горя, онімів,
Бо від горя став чорніший смерті.

Плюнула вогнем у рай орда
І потік в Дніпро ручай кривавий.
Боже! Я б своє життя віддав

Віктор Кучерук
2025.10.07 05:55
Темні хмари, а під ними
Міцнокрилі журавлі
Подаються невдержимо
До заморської землі.
Сіра далеч, а з-за неї,
Добре чутно звіддаля, -
Кличе теплістю своєю
Облюбована земля.

Борис Костиря
2025.10.06 22:11
Похмурий горіх
із зів'ялим після морозу листям.
Він нагадує старого,
який просить милостиню.
Голосіння дідугана
ударяються об небо
і осипаються
не золотими монетами,

Віктор Кучерук
2025.10.06 16:04
На отому далекому березі,
Де було веселіше стократ, -
Гожу днину догулює вересень, -
Мій зрадливий поплічник і брат.
Не подався за мною в бік сирості,.
Не проник до осінніх глибин, -
Не явив аніякої милості,
Щоб не був я один на один

Олег Герман
2025.10.06 15:49
Приходить осінь в дім
Неквапно, тихо. Втім,
Ніяк я не збагну, чому настільки сумно.
Застудженій душі не хочеться вже мрій,
Лише холодний дощ і роздуми абсурдні.

Нема вогню в зірках,
Змінили просто так

Світлана Пирогова
2025.10.06 13:45
Р-апсодія жовтня журлива,
А-фіші розвісила осінь.
П-рислухайся: ліра чутлива,
С-крипаль милозвучно доносить.
О-рнамент мальований листям,
Д-ерева у міді та охрі,
І килим на землю встелився,
Я-ворик старенький заохав.

Іван Потьомкін
2025.10.06 13:00
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити. 2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що. 3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх. 4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Іван Потьомкін
2025.10.06 12:47
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Ольга Олеандра
2025.10.06 10:55
Страх з усіх радників, мабуть, найгірший.
Страшно російському вурдалаці, тож кількість обстрілів він вчергове збільшив.
Більше смертей. Більше руйнувань. Щось бажане він отримує з цього?
Титул недолюдка, кровопивці, нездари. Більше нічого.

Геовеличч

Артур Курдіновський
2025.10.06 05:53
Зустрілись ми в короткому рядку
Написаного спільним болем вірша.
Моя душа злітала вище й вище
Та мріяла про долю не таку.

Жорстока правда: я тобі ніхто.
Для тебе я навряд чи кимось буду.
Навколо мене - чорний попіл всюди,

М Менянин
2025.10.05 23:31
Коли промінь сонця
сягне твоїх вій –
гайда від віконця
і більше не стій.

Пора, мудрий брате,
настав вже той час
дорослішим стати –

Борис Костиря
2025.10.05 22:40
Чому молода дівчина
так часто буває на кладовищі?
Чому вона ходить туди
щоразу? Молодість і небуття -
що може бути
більш протилежним?
Пам'ять, яка застрягла
у глибоких тріщинах граніту,

Тетяна Левицька
2025.10.05 22:29
Мела вишнева заметіль
і падала додолу цвітом,
як потягло їх звідусіль
одне до одного магнітом.

Він воював, як на війні,
за право бути тільки з нею.
У непроглядні дні сумні

Олександр Буй
2025.10.05 21:01
Мед із полиновим присмаком –
Твій поцілунок п’янкий...
Плутать кохання із пристрастю,
Богом благаю, – не смій!

Губи чуттєво калиняться,
Світять смарагди очей...
Жаль тільки час не зупиниться
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Борис Костиря - [ 2025.10.08 00:45 ]
    Ріка сну
    Скільки часу ми втрачаємо
    на сон! Як шкода,
    що безліч годин
    іде в нікуди.
    Сон - це ніби інша реальність,
    але часом така моторошна.
    Важко зрозуміти,
    яка реальність є справжньою:
    денна чи нічна.
    Можливо, денна реальність
    є ілюзорною, а насправді
    ми спимо. І все-таки
    скільки років сну
    змивається у Стікс,
    зливаючись із мазутом.
    Ми пливемо рікою сну,
    напорюючись на рифи,
    на мілину, наш човен
    грузне в муляці.
    Човен губиться в очереті
    миттєвих, уривчастих
    сновидінь, які мерехтять
    кінострічкою. Ріка сну
    може бути повноводною,
    а може перетворитися
    на струмок, штовхаючи
    у пустелю безсоння,
    у випалені піски
    кошмарів, якими
    повзають змії та скорпіони.
    Кошмари нагадують
    вогненні стовпи
    посеред пустелі,
    вони невідома кара Бога.
    Сон може бути прокляттям,
    а може бути благословінням.
    Важкий сон, як похмілля,
    як злочини віків,
    тягне каменем
    на дно колодязя.
    І легкий сон, мов пилок,
    який лягає
    на крило ангела.
    Ріка сну зовсім зміліла,
    вона мучить
    безводністю безсоння,
    його порожнечею.
    В очеретах сну
    заблукав човен губ,
    а вічність випарувалася
    з останньою водою.
    Ріка сну шумить
    єрихонською трубою.
    Ріка сну
    пестливо біжить,
    як доторки губ
    до жіночих грудей.

    21 травня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  2. Борис Костиря - [ 2025.10.06 22:09 ]
    Горіх
    Похмурий горіх
    із зів'ялим після морозу листям.
    Він нагадує старого,
    який просить милостиню.
    Голосіння дідугана
    ударяються об небо
    і осипаються
    не золотими монетами,
    а черепками.
    Вони падають із дзенькотом
    на бруківку,
    ніби знецінена валюта.
    Голосіння старого
    схожі на прокламації
    збанкрутілих політиків,
    виснучи пожовклими
    листівками на стінах,
    як розп'яття надії.
    Горіх просить милостиню
    у неба, а воно вдаряє
    жорстоким холодом,
    льодяними дощами,
    пекельним градом.
    Горіх - як самотній солдат
    на полі абсурду,
    як Дон Кіхот,
    який розбився
    об вітряк ілюзій.

    19 травня 2024


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (2)


  3. Борис Костиря - [ 2025.10.05 22:38 ]
    Молодість і небуття
    Чому молода дівчина
    так часто буває на кладовищі?
    Чому вона ходить туди
    щоразу? Молодість і небуття -
    що може бути
    більш протилежним?
    Пам'ять, яка застрягла
    у глибоких тріщинах граніту,
    і буйство плоті,
    у якої все попереду.
    Молодість так приваблює
    розпад. Це змія,
    яка кусає себе за хвіст.
    Чи це не початок хвороби?
    Замість короткої спідниці
    у дівчини довга чорна сукня.
    Усі принади сховала
    похмура скорбота.
    І молодість входить
    у царство тотального суму.
    Замість юнака
    дівчину обіймає
    невситима смерть,
    замість палких долонь
    молодого коханця -
    клени, укриті забуттям.
    Після роботи
    замість шарварку кав'ярні
    вона входить
    у застиглість і незмінність,
    у яких тотальний провал
    у невідомість і непізнаність.
    Замість модних шлягерів -
    одноманітна музика,
    яка звучить
    звідусіль і нізвідки,
    яку озвучують
    чорні янголи
    скорботи і помсти.
    Дівчина подружилася
    з ангелом смерті,
    пішла у монастир небуття,
    і в цьому ствердилася
    вітальність,
    яка повисла на гілках
    цвинтарних дерев.

    15 травня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2025.10.04 22:40 ]
    Катарсис
    Із кущів простягаються
    сотні рук.
    Це руки мовчання.
    Катарсис дерев
    дає необмежені можливості.
    Синтаксис тополь
    помножений
    на пунктуацію кленів.
    Глибинна граматика дощу
    змиє страждання.
    Із кущів простягається крик.
    Він нагадує спалах
    наднової зірки.
    Любов проростає
    тендітними пагонами дерев.
    Трава пробивається
    крізь асфальт упереджень
    і змертвілих поглядів.
    Ліс стане твердинею
    людської особистості.
    Він стане
    на обороні гідності.
    Гострими багнетами
    ліс підніме високу думку
    на суд сонця.
    Об шпилі мовчання
    розіб'ються словоблудство
    і кришталева пиха.
    В озеро мовчання
    упадуть сльози
    чистого відчаю.
    У філіжанку кави радості
    упаде коньяк мудрості.
    Ніщо не зрушить
    спокійної гладіні озера,
    у якому спочила вічність,
    у якому потонуло
    стільки людських страждань,
    на дні якого лежать
    кораблі невідомих Колумбів
    і повзають краби сумніву.

    10 травня 2024


    Рейтинги: Народний 1 (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)