пилип лише строфу допише
то наче брязкальцем трусне
і в ньому шаркне розмаїття
рясне

коли струсне останню краплю
частково так як і коти
єство пилипу відгукнеться

Позаростали
биті дороги,
поки ставали
на босі ноги,
побиті лікті,
утяті крила...
де нас у світі
ще не носило,

Дерева проганяли тишу висохлим листям,
І все ж була тиша. Був простір позбавлений голосів,
Обтесане повітря, в якому вітер не розносив
Стружку автомобільних сирен.
І я побачив, як блискавка розчахнула дерево.
А тоді дістав нотатник і записав:
Усі

Мені - вісім, два по чотири.
Ми отримали нову квартиру.
Допоки була без меблів -
величезна, нібито «Вемблі».

Я гасав на велосипеді,
у футбол грав у білих кедах.
Техніку мав філігранну,

О Матінко Земле…
О Сестро… Повітря…
О Боже… мій Брате, і ви Там змокріли?
Зустрітися буде нам краще опісля
У часі у тому матусі де хтіли
Без воєн, без крові, без сліз і претензій
У підсумку тем, що вже знову назріли…
І всядемось поміж розквітлих Го

В яму впаду зневіри.
Витешу слово із криці.
Люди страшніше звіра.
Вбивць не буває колишніх.
Янгол зійшов між люди,
йде у війни круговерті,
важко, напевно, бути
йому провісником смерті.

Прийшла пора зів’ялих трав
Та шурхотіння падолисту,
Коли надворі мало справ,
А в хаті – затишно і чисто.
Душа не тоне у сльозах
За промайнулим швидко літом, –
Цю осінь теж розвіє в прах,
На спогад обернувши, вітер.

Гой же, друзі, ми люди руськії!..
Щосуботній день в лазнях паримось,
Усяк божий день жирні щі їмо,
Жирні щі їмо, гречневку поїдаємо,
Рідненьким кваском запиваючи,
Святу матір Русь споминаючи...
Б’ємо байдики, прохолоджуючись,
Тільки п’ємо-їмо, вихв

Ось - ось засмокчуть болота,
Та соловейка спів спиняє
І манить за сбою…

У тім, що видиться у снах —
Не раз згодиться у дорозі…

Твій котик наче терапія —

Шукаю у саду розради,
чекаю солов’їний спів,
відгомоніли зорепади,
допоки я світанок стрів,
Лелеки вимостили гнізда,
травневий день, травнева ніч…
Ще закохатися не пізно.
Але хіба в коханні річ?

Війна поділила надвоє
Стрімкого життя течію, –
Уранці дихнувши бідою
В оселю спокійну мою.
Здригнулась од вибуху хата
І гуркіт упав навзнаки, –
Спинилися на циферблаті
Годинника спритні стрілки.

Поради, поради... Корисні поради
Влітають у вуха мої звідусіль.
Масштабні симфонії, скромні рулади -
Порожні слова припорошують біль.

Безцінні поради... Досвідчені гуру
Безглузді рецепти мені роздають:
"Ти ще молодий", "Закохайся в тортури"..

Збирає серпень зорепад
В саду граблями,
Я повертаюся назад
В обійми мами.

Смакую з маком пироги,
З повидлом штрудель.
Пилок ванільної нуги —

Відчепіться від мене зі своїми римами, — каже вона. —
Я вивчала філософію, філологію і бог зна скільки гуманітарних наук,
Що небо спадало на землю де я жила
Філософським каменем,
І падало прямісінько мені до рук.
Я можу розкласти вам любов на атоми,

Якщо і хочу ще чогось од цього світу,
То тільки віддавати якомога більше.
Насамперед онукові, дружині, дітям.
Із читачем ділитися роздумним віршем,
Звірині, птаству й комашині буть зрозумілим
У чистих помислах своїх, а не зарозумілим
Власником,

Сидять діди під корчмою, згадують минуле,
Коли кров була гаряча та молоді були.
Згадують літа далекі, як козакували.
З ким билися та в краях яких побували.
Більшість згадують про Хмеля, бо ж із ним ходили,
Під Зборовом, під Корсунем ляське вій