ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска,
Ти життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Опанас Драпан (1945 - 2014) / Вірші

 хіти
Образ твору кінець.
'2014

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-11-02 10:37:07
Переглядів сторінки твору 10452
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.590 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.446 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.667
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.07.17 23:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-11-02 11:35:27 ]
Ех! Отак завжди... Цікавий хід думок. Отримала задоволення від рядочків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 14:52:08 ]
радий про це дізнатись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-11-02 12:52:46 ]
якби перелічені митці вважали,що всі шедеври створені до них - ми б не мали їхніх хітів... Хіт Вашого ЛГ, можливо, ще попереду, адже стільки є сфер застосування таланту...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 13:12:07 ]
а скільки ще існує життєвих тем, які б допомогли авторам не товктися біля майже однієї...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-11-02 15:04:44 ]
Можливо хтось із авторів і пише за принципом: сідаю до столу, обираю оригінальну тему, оригінальні рими, оригінальну лексику і віршую це все так оригінально, щоби вразити оригінальністю колег наповал (утрирую, зрозуміло :) Я ж пишу інакше: іду по вулиці, чи готую їжу, чи дивлюсь після пробудження у вікно, чи лягаю увечері спати - в будь-який момент може пролітати фраза, словосполучення, думка - зловлю її, запишу - буде основа для вірша, не запишу - забувається... А буває, що якась подія, явище мучить, нуртує - а на папір ніяк... Тоді минає час - і раптом слова самі виринають - тільки встигай записувати... Живу зараз тим, що твориться довкола в Україні - то й пишу по нього... (Вибачайте за, можливо, занадто розлогі роздуми:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 15:53:01 ]
так воно і буває. сів автор багатогранного таланту за стіл - і давай писати. по понеділках про важке, по вівторках - про більш легке, потім на прохання слухачів (я згадав радіо) - і про смішне.
якось допишу. час йти до нічного клубу. про нього вже було.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 22:24:45 ]
аналогічно. виникає думка або рима (це вже інша категорія першопричини), яка не відпускає від себе. до неї прикуті помисли. а тобі в цей час треба працювати з персоналом або відповідати на усілякі е-мейли. я вже не кажу про витріпування килимів. пекельно бракує Ясної Поляни та власного домашнього кабінету. і скільки задумів і геніальних рим залишились без їхнього втілення у вірші, поеми, пісні, ораторії, щоденники, романи... а скільки конкурсів, які могли бути виграними...
але так чи інакше "все залишається людям" ©


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-11-03 10:52:32 ]
Просто про мене


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Мир (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 14:54:14 ]
Ой і шкода Вас, Опанасе!- все ото грощі та дівки. а Мудрість де? Життя ж іде!
Ну гаразд, за Ваші poetikus strazdanius підказочка для Вас - замість отого вічного хотіти, навчіться Ви хоч раз ЛЮБИТИ - it works!:-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 15:35:55 ]
ага... отак. дякую. виходить, що мудрості бракує. може бути, може бути. не сперечатимусь.
та справа в тому, що я вже стільки намудрствувався, що вже немає коли продовжувати. спробували б Ви уявити, як мені зле від мудрощів і публічної любові на людях... напевне, це не моє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 15:21:00 ]
Сподобались перші два рядки, налаштувалася на філософську поезію, а тут раз, і знову тема жінки, які ж ми, все таки підступні й передбачувані створіння! Щиро! Успіхів!))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 15:47:29 ]
а як без них? ("ты мне скажи, скажи. мы с ними хоть куда, без них мы никуда"). це рядки пісенного тексту часів моєї першої зрілості. Італія практично поряд, і Джанні Моранді мені близький, і "Пори року" (зокрема, "Осінь") Антоніо Вівальді мене налаштовують на вічну тематику... а виходить таке-от...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілля Радуський (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 15:57:11 ]
Почуття є різні, але тільки Любов нас робить Людьми і надихає на творчі подвиги. Бажаю Вам знайти свою справжню музу. Успіхів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 16:08:17 ]
мудро. що й казати... ні відняти, ні додати. поет без Музи хто? не поет, а графоман, якщо плодовитий, або й письменник, якщо надрукувався.
немає вже коли чекати на Музу, а є лише дещиця часу на сугестологію - щоб про неї не щомиті згадувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-11-02 18:05:27 ]
Ех, не ті дівчата зустрічались).
Та ще не вечір!)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 22:12:35 ]
прагматичність зіпсувала не всіх.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2014-11-02 20:15:39 ]
сякі-такі жінки, тільки модільяні їм подавай)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-03 00:11:25 ]
природа наділила даром відчуття егоїстичного самця - надійного транспортера генофонду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2014-11-02 23:08:44 ]
"Я донині не маю хітів,
І карбованці всі - дерев'яні,
І на конкурсах я "пролетів".
А жінок малював Модильяні..."

Скілечки невдач на одні плечі... не кожний винесе. Але та ноша, яка є важкою в очах чоловіка для поетичної творчості це справжнісіньке надбання, такий собі оазис роздумів.

Написано з перцем, смаковито !!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-02 23:54:41 ]
до висловлених Вами думок, які я поділяю, я додав би ще одну - думку про сміливість визнати поточний стан речей. а визнання - це вже перший крок у напрямку усунення вказаних недоліків. грати страуса - марнотратство часу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2014-11-03 00:09:25 ]
Карбованці дерев"яні, зате дзвони і каплиці срібні :)). А дівчата балувані, справді. У пісні співається "Зачєм ви дєвушкі красівих любитє", а ці, бач, - проворних :)) Продовжуйте хотіти, Опанасе. Нев"янучих Вам троянд!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-03 00:19:31 ]
маю час хтіти.
вже і ночі, і дні - всі наскрізь мої.
мріяв про зірочку жовтеняти, про галстук піонера, квиток комсомольця, згодом - і партійця, солдатські кирзяки, освіту, костюм з галстуком, одруження, дітей, онуків... усього досяг. то є смисл мріяти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-03 17:42:02 ]
Здається, про жінок то найліпший момент, Опанасе. Я би крапку одну там залишив замість трьох. І я так спостерігаю, що пунктуаційні поради трохи легше сприймаються поетами

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-03 18:28:24 ]
і вони самі є найліпшими моментами, якщо так можна висловитись. і до порад я ставлюсь з повагою. данке шон. мені вже порадили звернутись до Музи, щоб та взяла мене під своє крило, якщо і так можна сказати. а в мене вона є. і вона цікавиться моїми віршами. і я їй освідчуюсь у високих почуттях. і кажу їй, що вона перша і остання. то, мовляв, у поетів і всяких митців позашлюбних і дошлюбних лав-сторі безліч. а в мене буцімто одна. і не лав-сторі, а справжнє кохання. і його героїня - вона. та, що мені вірить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-03 18:35:50 ]
так, Опанасе, навіщо кокетувати, вже як є так є.
Але якщо у стилі, можу сказати, вже як є так є...
Ви же відчуваєте різницю, хіба ні

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-03 18:41:03 ]
я за поради.
а про що не оповів у вірші (бо не зміг тощо), про те буде трішки у коментарях.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-03 18:44:28 ]
все-таки, якщо ми про дискурс ведемо мову, то він якби не манірний, Опанасе

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-03 18:50:58 ]
Ви маєте на увазі блукання між образами ЛГ і явністю та зв'язок між справжнім і вигаданим? доволі вузькі кордони між першим і другим, досить міцна пуповина між третім і четвертим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-03 18:56:56 ]
таки

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-11-04 19:57:16 ]
"Ой, горе-нещастя-біда", як казала одна юна особа двох рочків від роду, взявшись за голівоньку і розхитуючись над поламаною лялькою )))
Чисто чоловіче, да. Сумувати, лежачи "у шезлонгу на теплій веранді" - не найгірший варіант ))
Дівчата зазвичай дивляться на тих, хто їх любить (це вам так, на наступне життя). "Любити" і "хотіти" - не синоніми (теж про всяк випадок, шоб знали).
А взагалі дівчата - вони такі наївні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-04 21:07:15 ]
було таке і ще в однієї дитини.
сіла вона на свій дитячий ослінчик, і каже, взявшись рученятами за голову: "о, бозє, бозє". чисто, як матуся цього хлопченяти, коли вона у розпачі казала практично те ж саме: "о, боже, боже". бо жити якось було треба. тодішня війна скінчилась, роботи було вдосталь. а хто за неї і що платив? копійки.